Цурка

Цу́рка — короткий відтинок дерева, паличка різної довжини, тріска, скалка. У діалектах «цурки́м» називали все, що має вигляд палички, цурки, складається з великих крупинок (цурка́ сіль).

Цурки

Використовування

Видовжені шматочки дерева широко використовувались у господарстві:

• У неписьменних цурка використовувалась замість квитанції, наприклад, при здаванні сукна на сукновальню. Довжина тканини (у ліктях, аршинах) позначалася зарубками поперек цурки, після чого її розколювали вздовж; одна частина залишалася в сукновала, друга в замовника. Таку цурку також називали карбом, карбеже́м, биркою. У гуцулів такий спосіб розрахунків був відомий як «реваш»: цурка називалася «колода», а «ревашем» — та її половина, що залишалася в лісоруба (при підрахунку відпрацьованих днів чи зрубаних дерев) чи господаря худоби (при підрахунку удоїв пастухами).
• Цурка застосовувалася як закрутка для стягання зв'язаного (аналогічно закрутці-турнікету джгута). Таким чином удавлювали диких звірів, а також людей: цей вид страти був відомий як «цурка». Звідси й вислови «Як цуркою крутить» («дуже боляче»), «Цурка [навіки] кому, чому» («кінець кому-, чому-небудь»).
• Цурками називалися палички, за допомогою яких жниці скручували перевесла снопів.
• Цурки використовувалися замість ґудзиків на селянських свитах, частіше щодо них вживалася зменшувальна форма «цурочка».
• Цурка — паличка, до якої чинбарі прив'язували вироблювані шкіри.
• Цурки — дерев'яні розпірки в корпусі човна-довбанки. Встановлювання таких розпірок називалося «заводити цурки».
• Цурка — загострена з обох кінців паличка для гри в цурки.
• Також цуркою називалася невелика колодка, яку прив'язували до шиї свині, щоб утруднити їй бігання в город.

Гра «цурки»

Цурки, цурки-палки — старовинна гра, в якій кийком вибивають шматочок дерева («цурку») з окресленого на землі кола чи з викопаної для цього ямки. Цурку ставлять одним кінцем на вбитий посередині кола (ямки) кілочок, другим — на землю. Переможцем стає той, хто зуміє ударом кийка відправити її на більшу відстань.

Примітки

1. Цурка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Цуркий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Цурка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
4. Карб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
5. Карбіж // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
6. Бирка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
7. Реваш // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання

• Цура, цурка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2039. — 1000 екз.