Церква Різдва Святої Богородиці — пам'ятка сакральної архітектури місцевого значення у с. Іванків Андрушівського району Житомирської області.
Церква Різдва Святої Богородиці | |
---|---|
50°08′13.6″ пн. ш. 28°52′16.4″ сх. д. / 50.13711° пн. ш. 28.87122° сх. д. | |
Тип споруди | церква |
Розташування | Україна, с. Іванків Андрушівського району Житомирської області |
Художник | Йозеф Прехтль |
Початок будівництва | 1784 |
Кінець будівництва | 1793 |
Відбудовано | 2012 |
Стиль | класицизм, пізнє бароко |
Належність | Православна церква України |
Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
Церква Різдва Святої Богородиці (Іванків) (Україна) | |
Церква Різдва Святої Богородиці у Вікісховищі |
Історія
Початок будівництва храму Різдва Святої Богородиці припадає на 1784 рік. У 1793 будівництво споруди завершилось. Про це свідчить і напис на білокам'яній плиті, що збереглась у церкві, латинською мовою: «ESTO NOBIS CLEMENS MALE GRATIS PAR CITO MATER 1793» («ЗМИЛУЙСЯ НАД НАМИ ПРОСТИ ГРІХИ ПРОЩАЮЧА МАТІР 1793»). На місці храму до 1784 року стояла дерев'яна церква, яку продали в с. Березівка, Махновського повіту. За народним переказом, на цьому місці стояли одна за одною сім церков. Остання з них, вищезгадана, і продана за десять тисяч польських злотих. У протоколі польських генеральних візитацій першої половини XVIII ст. про цю церкву написано наступне: «з ризницею, двома ґанками, чотирма великими вікнами з залізними ґратами, в вівтарі також два округлих вікна з ґратами, в ризниці з ґратами одне. У середньому куполі чотири малих вікна. Четверо дверей на залізних завісах. Одне з внутрішнім замком та защіпкою для навісного замка, другі з засувом та защіпкою для навісного вікна, треті з клямкою до ризниці, четверті з ризниці з засувом та защіпкою». Варто зазначити, що із описаних візитаторами храмів у Житомирському деканаті, лише два мали прибудовані ґанки (с. Іванків та Нехворощ).
Селом у 1793 році володів поміщик Фортунат Михайловський, а у 1800 році маєток придбала Маріанна Моржковська (уроджена Ганська). Фундатором храму Різдва Святої Богородиці був Павло Борейко гербу Борейко, житомирський чашничий родом з Вітебська.
Головним агітатором будівництва храму виступив греко-католицький священик Фома (Томаш) Сушицький, сурогат Київської митрополії, що отримав вищу богословську освіту в католицькій академії. Проте у статті православного священика Пряжевської церкви Агапія Буйницького, при наведенні історії храму зазначено, що основним джерелом фінансування будівництва були засоби селян, причому парох Томаш Сушицький «вижимав останні кошти у селян на храм, що будується», а побудова храму особисто його надзвичайно цікавила: «він мав на меті привести у виконання свої заповітні думки — навернути уніат остаточно в католицизм». Наведений уривок наочно демонструє упередженість православного духівництва щодо мотивів ініціаторів зведення храму, а також розуміння панівних верств Речі Посполитої та католицького духовенства значення греко-католицької церкви на українських теренах, її ролі як перехідного етапу на шляху до повного окатоличення населення.
На доказ того, що фундація храму — заслуга Борейка, може слугувати той беззаперечний факт, що велика кількість сакральних, зокрема греко-католицьких, споруд того часу зводилась на кошти польської шляхти та магнатів. Про це свідчить і аналіз праці М. Теодоровича «Історико-статистичний опис церков і парафій Волинської єпархії» останньої третини XIX століття, де описані майже всі церковні та світські архітектурні пам'ятки.
Отже, найімовірніше, що храм Різдва Святої Богородиці зводився як греко-католицький для місцевих прихожан греко-католиків, оскільки його фундатор поляк. Такий вчинок відповідав одній з стратегій польського уряду щодо збереження унії.
Проте 1795 р., ще до освячення храму, за клопотанням місцевого поміщика Борейка і ксьондза Томаша Сушицького (що того ж року перейшов у римо-католицизм з греко-католицизму), він був висвячений як римо-католицька каплиця, що, очевидно, пояснюється перебранням опіки над українськими землями Катериною ІІ, після поділів Речі Посполитої, входженням земель Правобережжя до складу Російської імперії. Російська православна церква намагалась обернути всі греко-католицькі церкви на православні, робила це вже цілеспрямовано та цинічно, а статус римо-католицького храму завадив би цьому.
Тим часом як Сушицький з греко-католицизму перейшов у католицизм, місцеві прихожани на чолі з вікарієм Василем Гловацьким — у православ'я. Споруда залишилась фактично непотрібною за умови малочисельності католицьких прихожан. Обернувши церкву в латинську каплицю, поміщик Борейко відняв земельний наділ для власного користування, а документи знищив.
У латинській каплиці відправляли службу ксьондзи з 1795 по 1869 рік, коли вона була опечатана. Справа про законність освячення храму розглядалась Волинською духовною консисторією у 1808 році, і, оскільки муровану церкву не було передано православним, то підстави її освячення як римо-католицької каплиці визнанні законними. Останнє богослужіння було здійснене ксьондзом 1868 чи 1869 року при відспівуванні потонулого сина поміщика Вацлава Обуховського. У склепі під спорудою поховано три покійники: жінка Тимофія (Фоми) Обуховського, жінка і потонулий син Вацлава Обуховського. Вхід до склепу, при ремонтуванні церкви 1895—1897 року, закритий та замурований цеглою. Серед місцевого населення ходили чутки про знаходження під будівлею підземних ходів, за які, очевидно, був прийнятий вищезгаданий склеп. Проте в ході проведення підземних робіт у 2012 році поголоска була спростована — ніяких ходів під фундаментом не було виявлено. Натомість під сходами з північного (сучасного) входу знайшли той самий склеп з кістяками, серед яких і декілька черепів.
Цілком ймовірним є припущення про те, що існування римо-католицької каплиці фінансово підтримували поміщики римо-католицького віросповідання. Коли така підтримка у зв'язку з перепродажем маєтку іншим особам, зокрема, в підсумку, — товариству власників, подальше використання будівлі храму як римо-католицької каплиці стало неможливим і пізніше справа передачі храму у відання православної церкви, як приписаного до дерев'яної Троїцької церкви с. Іванкова, вирішилась остаточно.
Оскільки мурована церква була обернена на латинську каплицю, православні селяни зі священиком В. Гловацьким залишались без приходського храму близько 20 років. Парафіяни хотіли перелаштувати дерев'яну капличку, що на садибі священика, для місця проведення богослужінь, але поміщик перешкодив цьому. У дерев'яній капличці православна громада сповідувалась та відправляла богослужіння, а причащатись ходила в сусідні церкви с. Волосова та м. Ліщина. Так було до тих пір, поки поміщиця Моржковська, звернула увагу на потребу селян та клопотала через свого родича — князя Яблоновського, власника м. Аннополя Острозького повіту, перед Волинським єпископом Стефаном дозволити переробити дерев'яну каплицю у церкву. Отримавши дозвіл, каплицю розширили під церкву та освятили ім'ям Різдва Богородиці.
У 1833 році священик Гловацький був переведений до Почаївської Лаври, а на його місце призначений Давид Зозулевич. Того ж року Зозулевич подав прохання про передачу у відання православного відомства будівлі римо-католицького костьолу. Враховуючи результати раніше проведеного слідства, його прохання не було задоволене.
У 1835 році Маріанна Моржковська продала с. Іванків голові Київської палати цивільного суду Тимофію Матвійовичу Обуховському. За купчою він був зобов'язаний, окрім сплати за маєток, розрахуватись з княгинею Радзивілл, якій за борги Моржковська у 1827 році віддала у заставу частину маєтку. 1837 року, сплативши усі кошти, включно з борговими відсотками, Обуховський вступив у право володіння маєтком.
Тимофій Обуховський профінансував будівництво нової дерев'яної церкви, що висвячена у 1843 році єпископом Острозьким Анатолієм в ім'я Святої та Живоначальної Трійці. Служіння у старій, тісній, дерев'яній, Різдво-Богородицькій церкві були скасовані, і вона стояла до 1870 року, коли була продана за 70—90 р. в с. Калинівку Житомирського повіту.
У 1869 році виданий наказ про передачу православним кам'яного храму Різдва Святої Богородиці волинським генерал-губернатором (1865—1869) О. П. Безаком. Але постанова так і не була оголошена, оскільки через півроку новим генератором губернії церкву знову визнано поміщицькою.
У 1871 маєток за заповітом, укладеним 1860 р., перейшов у володіння племіннику Т. М. Обуховського — Вацлаву Івановичу Обуховському.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Ліщинської волості Житомирського повіту Волинської губернії Іванків серед будівель сакрального призначення існували православна церква (Троїцька дерев'яна, 1843 року побудови), костел (мурований храм Різдва Святої Богородиці, опечатаний з 1868 чи 1869 року), каплиця (дерев'яна, знаходилась на садибі православного священика В. Гловацького, де за умов відсутності іншого храму відправляли службу).
У 1893 році, сторіччя потому після закінчення будівництва храму та 25 років після його опечатування, сільська громада с. Іванків знову подала прохання безпосередньо Архієпископу Модесту, яким поновила клопотання про повернення їй кам'яної церкви. Цього разу справа увінчалася успіхом. Архієпископ Волинський та Житомирський Модест взяв до уваги потребу селян та через посередництво кафедрального протоієрея о. Миколи Трипольського увійшов у переговори з поміщиком с. Іванкова Аркадієм Карловичем Орловським, який погодився повернути храм. 26 лютого 1895 року укладений акт про прийом церкви, в якому зазначається, що окрім самої споруди повертається і земельний наділ (860 кв. сажнів). У тому ж році парафіяни власним коштом почали ремонтувати храм; уклали договір з підрядником на 2500 рублів: перелицювання стін, вибілення їх вапном, виправлення обвалених карнизів, закриття входу до склепу, встановлення нового залізного даху, пофарбування його у зелений колір, вистелення нової підлоги, встановлення нових дверей, вікон та ін. Окрім цього, в Чернігові зроблено одноярусний іконостас, три привісних кіоти (перший — з храмовою іконою Різдва Богородиці, другий — з іконою Миколи ІІ та Олександри Федорівни, третій — з іконою Моління про чашу) кондуктором шляхів сполучення О. Є. Михайловим за 1000 рублів. Іконостас, як і кіот з іконами, не зберігся. Коштом селянина Григорія Горбаченка влаштований престол, жертовник та аналой; Данило Лисюк виготовив залізний визолочений хрест на купол. Загалом на храм поступило дрібних пожертв на суму понад 200 рублів.
До дня освячення церкви, 27 липня 1897 року, вона «набула величного вигляду». Активна роль прихожан у приведенні її зовнішнього та внутрішнього вигляду до належного стану, як шляхом значних пожертв, так і власною участю в ремонті церкви, вказує на особливе, навіть трепетне ставлення парафіян до «духовної домівки». Одночасно це є і свідченням ціни та тривалості процесу повернення селянами свого довгоочікуваного храму.
Останньою власницею поміщицького маєтку була дружина відомого вітчизняного мікробіолога, імунолога та епідеміолога — Льва Олександровича Тарасевича. В 1899 році він лікував жителів с. Іванкова, сусідніх сіл (Ліщина, Тулина, Волосова, Туровця та інші) від дифтерії, коклюшу, кору, черевного тифу, скарлатини. В 1905 році разом з фельдшером Іванківського цукрозаводу І. Т. Мефьодовим зробив близько 1,5 тис. щеплень, завдяки чому епідемія була призупинена. Маєток Тарасєвіч подарував дружині — Анні Василівні Тарасєвіч, уродженій графині Стенбок-Фермор (1872—1921) зі шведськими коренями, засновниці «Дому пісні» у Москві. Пізніше вона перепродала свій маєток членам товариства. На території, що належить храму, наразі знаходиться могила одного з їх родичів — Вікентія Йосифовича Тарасєвевича, що помер 16 червня 1902 р. у віці 79 років згідно з надгробним написом.
Радянські часи
Зі встановленням радянської влади в Україні розгорнулась антицерковна політика. Якщо культові споруди не знищувались, то заборонялось їх використовувати для задоволення релігійних потреб. Натомість в закритих церквах влаштовували кіно, гараж для танків, сільськогосподарських машин, засипали насінням. За свідченням очевидців, приблизно у другій половині 1930-х рр. храм облаштували як складське приміщення для зберігання колгоспного зерна (зерносховище). Дзвіницю зруйнували, кам'яну статую Богородиці, яку встановив Ф. М. Обуховський в каплиці, де похована його жінка у 1955 році, розтрощили. Одного селянина змусили стягнути хреста з купола, давши тим самим зрозуміти, що ніяких служінь більше не буде.
З 1919 року в Іванкові існувала 4-х річна трудова школа. Її попередниця — церковнопарафіяльна двокласна школа, заснована 1863 р..
У липні 1941 року територія Житомирщини була повністю окупована нацистами, і з цього часу відчутним стає послаблення релігійного гніту. Німецька окупаційна влада дозволила відновити проведення богослужінь у церкві. Той самий мешканець Іванкова, який зняв хреста, його ж і затягнув: «совість його мучила», за словами старожительки с. Іванків.
Сучасність
Починаючи з моменту окупації села і дотепер церква діюча. Належала до Української православної церкви Московського патріархату Житомирської єпархії. 14 квітня 2022 року перейшла до Православної церкви України.
Богослужіння — щонеділі та у визначні православні свята, при внесенні мощей святих і т. д. Відправа зазвичай супроводжується співом «півчих» — жителів с. Іванків, сусідніх сіл.
Архітектура
Храм Різдва Святої Богородиці розташований поблизу пологого берега р. Гуйви, замикаючи перспективу однієї з периферійних сільських вулиць. Оточений металевою огорожею, поблизу якої, на схід від церкви, знаходиться могила Вікентія Тарасевича.
З північної сторони храму стояла кам'яна, низька, «чисто в польському стилі» дзвіниця. Не збереглась.
Храм побудований в архітектурних формах класицизму з елементами пізнього бароко, тому вже позбавлений монументальності та різноманітності планів. Кінець XVIII ст. характеризувався завершальним етапом стилю бароко та поширенню класицизму, що прийшов на противагу пануючому тут досі бароко. Цікавим є композиційно-планувальне вирішення храму. У будівлі дивним чином поєднались простота і раціональність, властиві класицизму, відхід від колишньої, характерної для бароко, перенасиченості прикрасами, проте зі збереженням творчого використання ордеру. Будівля храму — мурована, тинькована, є хресто-купольною в плані, одноглава, з прямокутною в плані апсидою, до якої з півночі і півдня примикають ризниця і пономарня, розміщені між рукавами хреста. Характерна класицистична ознака будівлі — симетрія відносно осі фасаду. Архітектурна особливість споруди в тому, що апсида є прямокутною, на відміну від класичної напівкруглої, що також можна пояснити впливом класицизму. Масивні двоярусні об'єми рукавів хреста прорізані по осях порталами (із заходу, півночі і півдня) і невеликими з лучковими перемичками вікнами, розчленовані декількома рядами лопаток-лізен і увінчані трикутними фронтонами. Яруси розділені широким горизонтальним підвіконним поясом; такий же пояс розкріпований по всьому периметру храму, під вінчаючим карнизом. Таке геометричне членування фасаду створює враження строгості і сухості, що посилювалось колористичним вирішенням білих лопаток і рожевого поля стіни (сучасна споруда пофарбована у блакитний колір).
Особливу увагу привертає головний фасад будівлі, розміщений з заходу, який є найбільш барочним: вертикально розвинений портал з округленими кутами, пілястрами, що вивершуються простими капітелями, підтримуючи розкріпований карниз, над якими погляду відкривається чиста видовжена площина антаблементу. Фронтон складається з двох доричних колон з капітелями, на абак яких спирається неповний антаблемент. На антаблемент, в свою чергу, спирається архітрав з романським архівольтом. Ніша містить арочне вікно з напівциркульною перемичкою. Стіни цього фасаду спираються на цоколь, увінчаний поясом.
Храм увінчаний куполом з цибулинною главкою. Восьмигранний барабан прорізають чотири арочні вікна, барабан декорований добре виявленим дощатим рустом. Вікна обрамлені плоскими широкими лиштвами, з'єднаними в рівні замків широкою горизонтальною підкарнизною тягою. Цікавим оригінальним елементом є підвіконна слабо виявлена фільонка, що дзеркально повторює обрис люнету.
Особливістю споруди є лаконічний екстер'єр і пластично насичений, складний і динамічний інтер'єр. Класична схема хрестового плану з коробчастими склепіннями і куполом в середохресті, завдяки барочному трактуванню внутрішнього простору, набуває гостроти й напруженості. Вона досягається за рахунок активного вертикального членування стін нішами і фільончастими пілястрами складного профілю, декором капітелей пілястр і карнизної плити імпоста склепінь, що обігає храм майже по периметру.
Монументальний живопис
Найбільшу цінність храму становить інтер'єр, прикрашений унікальним монументальним розписом, фресками, що дивним чином збереглися до нашого часу майже у їх первинному вигляді. Їх автором є Йозеф Прехтль — відомий маляр-монументаліст, який працював на Поділлі та Волині на замовлення магнатів та шляхти.
На жаль, майже всі роботи живописця-монументаліста були таким чи іншим чином знищені повністю, або збереглись частково. Так, розписи його пензля на стінах Шарівського домініканського костелу на Поділлі, що були виконані у техніці alfresco темперними фарбами, були забілені вапном. Така ж доля спіткала і більшість інших його робіт. Залишки настінних розписів, сюжетних та декоративно-орнаментних мотивів у дуже поганому стані зараз можна побачити у Браїлівському тринітарському монастирі.
Єдина з робіт Й. Прехтля, у церкві Різдва Святої Богородиці с. Іванків, збереглася до сьогодення. Агапій Буйницький, священнослужитель Пряжевської церкви, звітує, що після ремонту, станом на 1796 рік «всередині розписані стіні залишились майже незачепленими; тільки виправлено декілька ікон. Неторканий живопис в деяких місцях носить польський характер, як і залишок колишньої унії. Загалом, внутрішній вигляд храму справляє доволі приємне враження на відвідувача».
Чудові пізньобарокові фрески повністю вкривають всі стіни і склепіння храму. Монументальний живопис у храмі Різдва Святої Богородиці один з останніх, виконаних темперними фарбами. Існують суперечності, щодо техніки виконання: alsecco (темперою по сухій штукатурці) чи alfresko (по вологій). Можливо, митець володів обома техніками. Проте не викликає сумнівів ідейний зміст мальовил: євангельських притч, поєднаних з ілюзіоністичним грізайлевим малюванням. Патетичні, апофеозні, адоративні композиції, до краю сповнені рухом і експресією, калейдоскопічним багатством фігур та пишних драпіровок, різноманітність сюжетів, алегоричних зображень та символів, застосування прийомів світлотіньової передачі — характерні ознаки цього монументального живопису. Усі мальовані сцени добре впізнаються, серед них: «Вигнання торговців з храму», «Символ Святого Духа», «Повернення блудного сина» та ін. Чітко й виразно виступають у них добре й зле, боротьба і страждання, утвердження принципів простої, та суворої моралі. Носіями більш земної, ніж потойбічної правди, виступають у цих розписах святі, праведники, великомученики. Характерною ознакою цих розписів є відходження від канонічних стандартів, індивідуалізація рис з прагненням до життєвості образів, експресії, «олюднення» святих, наближення небесного, високого — до земного. Все це засвідчує вплив на маляра традицій так званого українського бароко, з притаманними йому рисами, що де в чому відрізняються від західноєвропейського.
Прехтль вдало користувався прийомами ілюзіоністсько-перспективного живопису, використовуючи величезну кількість архітектурних мотивів: колони, розірвані архітрави, багатопрофільовані гзимси (карниз), найрізноманітніші перспективні елементи. Завдяки цьому створюється враження перспективності, глибоких провалів площі склепінь та стін, крізь які глядач може спостерігати далекі небесні сфери, складні багатофігурні, подані в найсміливіших ракурсах сцени та групи, охоплені екстатичними рухами, сповнені патетичних емоцій. Художник намагається об'ємно, ілюзорно трактувати форму за допомогою світлотіні та тонкого, відточеного малюнка. Тут проявляється бароко, з його прагненням до безкінечності і містицизму.
Розписам Прехтля у Іванкові властивий вишуканий, стриманий колорит. Тонке поєднання теплих рожево-золотавих і вохристих тонів з холодними — сіро-зеленим, блакитним свідчить про те, що маляр був також і вишуканим колористом. Приглушеність і пастельність тонів може вказувати на елемент рококо, що в синтезі з пізньобароковими мотивами мальовил становить цікавий, проте виключно гармонійний синтез. Окремі кольорові акценти, які контрастують зі тлом, наприклад, синє вбрання Богородиці на жовтому тлі, зумовлені тим, що художник акцентує, переносить увагу спостерігача на головний об'єкт, виокремлюючи його серед другорядного. Проте вони все ж не виокремлюються кричуще, а органічно вписуються в загальну тональність розписів.
Інтер'єр храму Різдва Святої Богородиці — рідкісний зразок монументального живопису кінця XVIII ст.
Ремонт храму у 2012 році
У зв'язку з відсутністю державного фінансування та з огляду на незадовільний стан будівлі, у 2012 році сільська громада власним коштом оновила облицювання будівлі. Приймаючи рішення про необхідність зовнішньої обробки храму, ініціатори оновлення, як зазвичай, керувалися естетичними причинами, ігноруючи колористичне формоутворення архітектурної форми, та, як результат, повністю змінивши початковий вигляд споруди у кольоровому рішенні екстер'єру. Проте об'єктивна необхідність у проведенні косметичних робіт все ж була — виділення коштів на реставрацію будівлі з боку держави навряд чи передбачалося, тим часом руйнується цінна пам'ятка сакральної архітектури. Через вік, а також великий проміжок часу з останніх ремонтних робіт, штукатурка осипалась, призводячи до часткового руйнування елементів споруди і псування пам'ятки в цілому. Якщо вирішити подібну проблему ззовні будівлі вдалося, то інтер'єр продовжує піддаватись процесам руйнації.
Примітки
- Буйницкий А. Освящение Рождество-Богородичной церкви с. Иванкова, Волынской губ, Житомирского у. // Волынские епархиальные ведомости. — 1897. — № 15 (часть неоф) — С. 731. (рос.)
- Косар А.: Генеральні візитації Київської унійної митрополії — джерело для дослідження літургійного благочестя, на основі опрацювання документів М.Радвана «Wizytacje generalne parafii unickich w województwie Kijowskim i Bracławskim po 1782 roku». — Львів, 2006
- ДАЖО — Ф.17 — Оп. 2. — Спр. 175. — Арк. 3-10.
- Антонюк Д. Чотири мандрівки Житомирщиною. — К. : Грані-Т, 2008. — С. .
- ДАЖО — Ф.1 — Оп.7 — Спр. 643
- Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов волынской епархии. — Почаев : — 1888. — Т. 1. — С. 105.
- Буйницкий, с. 733—734.
- Жилюк С. І. Російська православна церква на Волині (1793-1917 рр.). — Житомир : Журфонд, 1996. — С. 209.
- ДАЖО — Ф.17 — Оп.2 — Спр. 175 — Арк. 3—10
- Буйницкий, с. 732—733.
- Буйницкий, с. 733
- ДАЖО — Ф.34 — Спр. 143
- Махорін Г. Л. Андрущівшина: історія та сьогодення. — Житомир : Видавець В. Б. Котвицький, 2011. — С. .
- Буйницкий, с. 734.
- Мокрицький Г., Костриця М. Мешканці «панської» дачі // «Зоря комунізму» — 30 трав 1990 року
- Пружанский А. М. Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь. — Изд. 2-е испр. и доп., электронное — М., 2008. — С. 131. (рос.)
- ДАЖО — Р-31 — Оп.1 — Спр.125 — Арк. 39
- Громада с. Іванків приєдналась до Української Церкви // Житомирсько-Овруцька єпархія Православної Церкви України, 14 квітня 2022 р.
- Буйницкий, с. 734
- Антонюк Д. Чотири мандрівки Житомирщиною. — К. : Грані-Т, 2008. — с.39
- Wolyniak (M. J. Gizycki). Wykaz klasztorow dominikanskich prowincji ruskiej. — Krakow, 1923. — T. 2. — c. 245—246
- Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. / П. М. Жолтовський — К. : Наукова думка, 1983. — С. 156.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu Cerkva Rizdva Svyatoyi Bogorodici pam yatka sakralnoyi arhitekturi miscevogo znachennya u s Ivankiv Andrushivskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti Cerkva Rizdva Svyatoyi Bogorodici50 08 13 6 pn sh 28 52 16 4 sh d 50 13711 pn sh 28 87122 sh d 50 13711 28 87122Tip sporudicerkvaRoztashuvannyaUkrayina s Ivankiv Andrushivskogo rajonu Zhitomirskoyi oblastiHudozhnikJozef PrehtlPochatok budivnictva1784Kinec budivnictva1793Vidbudovano2012Stilklasicizm piznye barokoNalezhnistPravoslavna cerkva UkrayiniStanpam yatka arhitekturi miscevogo znachennya UkrayiniCerkva Rizdva Svyatoyi Bogorodici Ivankiv Ukrayina Cerkva Rizdva Svyatoyi Bogorodici u Vikishovishi Zmist 1 Istoriya 1 1 Radyanski chasi 1 2 Suchasnist 2 Arhitektura 3 Monumentalnij zhivopis 4 Remont hramu u 2012 roci 5 PrimitkiIstoriyared Pochatok budivnictva hramu Rizdva Svyatoyi Bogorodici pripadaye na 1784 rik 1 U 1793 budivnictvo sporudi zavershilos Pro ce svidchit i napis na bilokam yanij pliti sho zbereglas u cerkvi latinskoyu movoyu ESTO NOBIS CLEMENS MALE GRATIS PAR CITO MATER 1793 ZMILUJSYa NAD NAMI PROSTI GRIHI PROShAYuChA MATIR 1793 Na misci hramu do 1784 roku stoyala derev yana cerkva yaku prodali v s Berezivka Mahnovskogo povitu Za narodnim perekazom na comu misci stoyali odna za odnoyu sim cerkov Ostannya z nih vishezgadana i prodana za desyat tisyach polskih zlotih 1 U protokoli polskih generalnih vizitacij pershoyi polovini XVIII st pro cyu cerkvu napisano nastupne z rizniceyu dvoma gankami chotirma velikimi viknami z zaliznimi gratami v vivtari takozh dva okruglih vikna z gratami v riznici z gratami odne U serednomu kupoli chotiri malih vikna Chetvero dverej na zaliznih zavisah Odne z vnutrishnim zamkom ta zashipkoyu dlya navisnogo zamka drugi z zasuvom ta zashipkoyu dlya navisnogo vikna treti z klyamkoyu do riznici chetverti z riznici z zasuvom ta zashipkoyu Varto zaznachiti sho iz opisanih vizitatorami hramiv u Zhitomirskomu dekanati lishe dva mali pribudovani ganki s Ivankiv ta Nehvorosh 2 Selom u 1793 roci volodiv pomishik Fortunat Mihajlovskij a u 1800 roci mayetok pridbala Marianna Morzhkovska urodzhena Ganska 3 Fundatorom hramu Rizdva Svyatoyi Bogorodici buv Pavlo Borejko gerbu Borejko zhitomirskij chashnichij rodom z Vitebska 4 Golovnim agitatorom budivnictva hramu vistupiv greko katolickij svyashenik Foma Tomash Sushickij surogat Kiyivskoyi mitropoliyi sho otrimav vishu bogoslovsku osvitu v katolickij akademiyi 1 Prote u statti pravoslavnogo svyashenika Pryazhevskoyi cerkvi Agapiya Bujnickogo pri navedenni istoriyi hramu zaznacheno sho osnovnim dzherelom finansuvannya budivnictva buli zasobi selyan prichomu paroh Tomash Sushickij vizhimav ostanni koshti u selyan na hram sho buduyetsya a pobudova hramu osobisto jogo nadzvichajno cikavila vin mav na meti privesti u vikonannya svoyi zapovitni dumki navernuti uniat ostatochno v katolicizm 1 Navedenij urivok naochno demonstruye uperedzhenist pravoslavnogo duhivnictva shodo motiviv iniciatoriv zvedennya hramu a takozh rozuminnya panivnih verstv Rechi Pospolitoyi ta katolickogo duhovenstva znachennya greko katolickoyi cerkvi na ukrayinskih terenah yiyi roli yak perehidnogo etapu na shlyahu do povnogo okatolichennya naselennya Na dokaz togo sho fundaciya hramu zasluga Borejka mozhe sluguvati toj bezzaperechnij fakt sho velika kilkist sakralnih zokrema greko katolickih sporud togo chasu zvodilas na koshti polskoyi shlyahti ta magnativ Pro ce svidchit i analiz praci M Teodorovicha Istoriko statistichnij opis cerkov i parafij Volinskoyi yeparhiyi ostannoyi tretini XIX stolittya de opisani majzhe vsi cerkovni ta svitski arhitekturni pam yatki Otzhe najimovirnishe sho hram Rizdva Svyatoyi Bogorodici zvodivsya yak greko katolickij dlya miscevih prihozhan greko katolikiv oskilki jogo fundator polyak Takij vchinok vidpovidav odnij z strategij polskogo uryadu shodo zberezhennya uniyi Prote 1795 r she do osvyachennya hramu za klopotannyam miscevogo pomishika Borejka i ksondza Tomasha Sushickogo sho togo zh roku perejshov u rimo katolicizm z greko katolicizmu vin buv visvyachenij yak rimo katolicka kaplicya sho ochevidno poyasnyuyetsya perebrannyam opiki nad ukrayinskimi zemlyami Katerinoyu II pislya podiliv Rechi Pospolitoyi vhodzhennyam zemel Pravoberezhzhya do skladu Rosijskoyi imperiyi 5 Rosijska pravoslavna cerkva namagalas obernuti vsi greko katolicki cerkvi na pravoslavni robila ce vzhe cilespryamovano ta cinichno a status rimo katolickogo hramu zavadiv bi comu Tim chasom yak Sushickij z greko katolicizmu perejshov u katolicizm miscevi prihozhani na choli z vikariyem Vasilem Glovackim u pravoslav ya Sporuda zalishilas faktichno nepotribnoyu za umovi malochiselnosti katolickih prihozhan Obernuvshi cerkvu v latinsku kaplicyu pomishik Borejko vidnyav zemelnij nadil dlya vlasnogo koristuvannya a dokumenti znishiv 6 U latinskij kaplici vidpravlyali sluzhbu ksondzi z 1795 po 1869 rik koli vona bula opechatana Sprava pro zakonnist osvyachennya hramu rozglyadalas Volinskoyu duhovnoyu konsistoriyeyu u 1808 roci i oskilki murovanu cerkvu ne bulo peredano pravoslavnim to pidstavi yiyi osvyachennya yak rimo katolickoyi kaplici viznanni zakonnimi 5 Ostannye bogosluzhinnya bulo zdijsnene ksondzom 1868 chi 1869 roku pri vidspivuvanni potonulogo sina pomishika Vaclava Obuhovskogo 1 U sklepi pid sporudoyu pohovano tri pokijniki zhinka Timofiya Fomi Obuhovskogo zhinka i potonulij sin Vaclava Obuhovskogo Vhid do sklepu pri remontuvanni cerkvi 1895 1897 roku zakritij ta zamurovanij cegloyu Sered miscevogo naselennya hodili chutki pro znahodzhennya pid budivleyu pidzemnih hodiv za yaki ochevidno buv prijnyatij vishezgadanij sklep Prote v hodi provedennya pidzemnih robit u 2012 roci pogoloska bula sprostovana niyakih hodiv pid fundamentom ne bulo viyavleno Natomist pid shodami z pivnichnogo suchasnogo vhodu znajshli toj samij sklep z kistyakami sered yakih i dekilka cherepiv Cilkom jmovirnim ye pripushennya pro te sho isnuvannya rimo katolickoyi kaplici finansovo pidtrimuvali pomishiki rimo katolickogo virospovidannya Koli taka pidtrimka u zv yazku z pereprodazhem mayetku inshim osobam zokrema v pidsumku tovaristvu vlasnikiv podalshe vikoristannya budivli hramu yak rimo katolickoyi kaplici stalo nemozhlivim i piznishe sprava peredachi hramu u vidannya pravoslavnoyi cerkvi yak pripisanogo do derev yanoyi Troyickoyi cerkvi s Ivankova virishilas ostatochno Oskilki murovana cerkva bula obernena na latinsku kaplicyu pravoslavni selyani zi svyashenikom V Glovackim zalishalis bez prihodskogo hramu blizko 20 rokiv Parafiyani hotili perelashtuvati derev yanu kaplichku sho na sadibi svyashenika dlya miscya provedennya bogosluzhin ale pomishik pereshkodiv comu U derev yanij kaplichci pravoslavna gromada spoviduvalas ta vidpravlyala bogosluzhinnya a prichashatis hodila v susidni cerkvi s Volosova ta m Lishina Tak bulo do tih pir poki pomishicya Morzhkovska zvernula uvagu na potrebu selyan ta klopotala cherez svogo rodicha knyazya Yablonovskogo vlasnika m Annopolya Ostrozkogo povitu pered Volinskim yepiskopom Stefanom dozvoliti pererobiti derev yanu kaplicyu u cerkvu Otrimavshi dozvil kaplicyu rozshirili pid cerkvu ta osvyatili im yam Rizdva Bogorodici 7 U 1833 roci svyashenik Glovackij buv perevedenij do Pochayivskoyi Lavri a na jogo misce priznachenij David Zozulevich Togo zh roku Zozulevich podav prohannya pro peredachu u vidannya pravoslavnogo vidomstva budivli rimo katolickogo kostolu 8 Vrahovuyuchi rezultati ranishe provedenogo slidstva jogo prohannya ne bulo zadovolene U 1835 roci Marianna Morzhkovska prodala s Ivankiv golovi Kiyivskoyi palati civilnogo sudu Timofiyu Matvijovichu Obuhovskomu Za kupchoyu vin buv zobov yazanij okrim splati za mayetok rozrahuvatis z knyagineyu Radzivill yakij za borgi Morzhkovska u 1827 roci viddala u zastavu chastinu mayetku 9 1837 roku splativshi usi koshti vklyuchno z borgovimi vidsotkami Obuhovskij vstupiv u pravo volodinnya mayetkom 9 Timofij Obuhovskij profinansuvav budivnictvo novoyi derev yanoyi cerkvi sho visvyachena u 1843 roci yepiskopom Ostrozkim Anatoliyem v im ya Svyatoyi ta Zhivonachalnoyi Trijci Sluzhinnya u starij tisnij derev yanij Rizdvo Bogorodickij cerkvi buli skasovani i vona stoyala do 1870 roku koli bula prodana za 70 90 r v s Kalinivku Zhitomirskogo povitu 10 U 1869 roci vidanij nakaz pro peredachu pravoslavnim kam yanogo hramu Rizdva Svyatoyi Bogorodici volinskim general gubernatorom 1865 1869 O P Bezakom Ale postanova tak i ne bula ogoloshena oskilki cherez pivroku novim generatorom guberniyi cerkvu znovu viznano pomishickoyu 11 U 1871 mayetok za zapovitom ukladenim 1860 r perejshov u volodinnya pleminniku T M Obuhovskogo Vaclavu Ivanovichu Obuhovskomu 12 Stanom na 1885 rik u kolishnomu vlasnickomu seli Lishinskoyi volosti Zhitomirskogo povitu Volinskoyi guberniyi Ivankiv sered budivel sakralnogo priznachennya isnuvali pravoslavna cerkva Troyicka derev yana 1843 roku pobudovi kostel murovanij hram Rizdva Svyatoyi Bogorodici opechatanij z 1868 chi 1869 roku kaplicya derev yana znahodilas na sadibi pravoslavnogo svyashenika V Glovackogo de za umov vidsutnosti inshogo hramu vidpravlyali sluzhbu 13 U 1893 roci storichchya potomu pislya zakinchennya budivnictva hramu ta 25 rokiv pislya jogo opechatuvannya silska gromada s Ivankiv znovu podala prohannya bezposeredno Arhiyepiskopu Modestu yakim ponovila klopotannya pro povernennya yij kam yanoyi cerkvi Cogo razu sprava uvinchalasya uspihom Arhiyepiskop Volinskij ta Zhitomirskij Modest vzyav do uvagi potrebu selyan ta cherez poserednictvo kafedralnogo protoiyereya o Mikoli Tripolskogo uvijshov u peregovori z pomishikom s Ivankova Arkadiyem Karlovichem Orlovskim yakij pogodivsya povernuti hram 26 lyutogo 1895 roku ukladenij akt pro prijom cerkvi v yakomu zaznachayetsya sho okrim samoyi sporudi povertayetsya i zemelnij nadil 860 kv sazhniv U tomu zh roci parafiyani vlasnim koshtom pochali remontuvati hram uklali dogovir z pidryadnikom na 2500 rubliv perelicyuvannya stin vibilennya yih vapnom vipravlennya obvalenih karniziv zakrittya vhodu do sklepu vstanovlennya novogo zaliznogo dahu pofarbuvannya jogo u zelenij kolir vistelennya novoyi pidlogi vstanovlennya novih dverej vikon ta in Okrim cogo v Chernigovi zrobleno odnoyarusnij ikonostas tri privisnih kioti pershij z hramovoyu ikonoyu Rizdva Bogorodici drugij z ikonoyu Mikoli II ta Oleksandri Fedorivni tretij z ikonoyu Molinnya pro chashu konduktorom shlyahiv spoluchennya O Ye Mihajlovim za 1000 rubliv Ikonostas yak i kiot z ikonami ne zberigsya Koshtom selyanina Grigoriya Gorbachenka vlashtovanij prestol zhertovnik ta analoj Danilo Lisyuk vigotoviv zaliznij vizolochenij hrest na kupol Zagalom na hram postupilo dribnih pozhertv na sumu ponad 200 rubliv 7 Do dnya osvyachennya cerkvi 27 lipnya 1897 roku vona nabula velichnogo viglyadu 14 Aktivna rol prihozhan u privedenni yiyi zovnishnogo ta vnutrishnogo viglyadu do nalezhnogo stanu yak shlyahom znachnih pozhertv tak i vlasnoyu uchastyu v remonti cerkvi vkazuye na osoblive navit trepetne stavlennya parafiyan do duhovnoyi domivki Odnochasno ce ye i svidchennyam cini ta trivalosti procesu povernennya selyanami svogo dovgoochikuvanogo hramu Ostannoyu vlasniceyu pomishickogo mayetku bula druzhina vidomogo vitchiznyanogo mikrobiologa imunologa ta epidemiologa Lva Oleksandrovicha Tarasevicha V 1899 roci vin likuvav zhiteliv s Ivankova susidnih sil Lishina Tulina Volosova Turovcya ta inshi vid difteriyi koklyushu koru cherevnogo tifu skarlatini V 1905 roci razom z feldsherom Ivankivskogo cukrozavodu I T Mefodovim zrobiv blizko 1 5 tis sheplen zavdyaki chomu epidemiya bula prizupinena 15 Mayetok Tarasyevich podaruvav druzhini Anni Vasilivni Tarasyevich urodzhenij grafini Stenbok Fermor 1872 1921 zi shvedskimi korenyami zasnovnici Domu pisni u Moskvi 16 Piznishe vona pereprodala svij mayetok chlenam tovaristva Na teritoriyi sho nalezhit hramu narazi znahoditsya mogila odnogo z yih rodichiv Vikentiya Josifovicha Tarasyevevicha sho pomer 16 chervnya 1902 r u vici 79 rokiv zgidno z nadgrobnim napisom Radyanski chasired Zi vstanovlennyam radyanskoyi vladi v Ukrayini rozgornulas anticerkovna politika Yaksho kultovi sporudi ne znishuvalis to zaboronyalos yih vikoristovuvati dlya zadovolennya religijnih potreb Natomist v zakritih cerkvah vlashtovuvali kino garazh dlya tankiv silskogospodarskih mashin zasipali nasinnyam Za svidchennyam ochevidciv priblizno u drugij polovini 1930 h rr hram oblashtuvali yak skladske primishennya dlya zberigannya kolgospnogo zerna zernoshovishe Dzvinicyu zrujnuvali kam yanu statuyu Bogorodici yaku vstanoviv F M Obuhovskij v kaplici de pohovana jogo zhinka u 1955 roci 12 roztroshili Odnogo selyanina zmusili styagnuti hresta z kupola davshi tim samim zrozumiti sho niyakih sluzhin bilshe ne bude Z 1919 roku v Ivankovi isnuvala 4 h richna trudova shkola Yiyi poperednicya cerkovnoparafiyalna dvoklasna shkola zasnovana 1863 r 17 U lipni 1941 roku teritoriya Zhitomirshini bula povnistyu okupovana nacistami i z cogo chasu vidchutnim staye poslablennya religijnogo gnitu Nimecka okupacijna vlada dozvolila vidnoviti provedennya bogosluzhin u cerkvi Toj samij meshkanec Ivankova yakij znyav hresta jogo zh i zatyagnuv sovist jogo muchila za slovami starozhitelki s Ivankiv Suchasnistred Pochinayuchi z momentu okupaciyi sela i doteper cerkva diyucha Nalezhala do Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu Zhitomirskoyi yeparhiyi 14 kvitnya 2022 roku perejshla do Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini 18 Bogosluzhinnya shonedili ta u viznachni pravoslavni svyata pri vnesenni moshej svyatih i t d Vidprava zazvichaj suprovodzhuyetsya spivom pivchih zhiteliv s Ivankiv susidnih sil Arhitekturared Hram Rizdva Svyatoyi Bogorodici roztashovanij poblizu pologogo berega r Gujvi zamikayuchi perspektivu odniyeyi z periferijnih silskih vulic Otochenij metalevoyu ogorozheyu poblizu yakoyi na shid vid cerkvi znahoditsya mogila Vikentiya Tarasevicha Z pivnichnoyi storoni hramu stoyala kam yana nizka chisto v polskomu stili dzvinicya 19 Ne zbereglas Hram pobudovanij v arhitekturnih formah klasicizmu z elementami piznogo baroko tomu vzhe pozbavlenij monumentalnosti ta riznomanitnosti planiv Kinec XVIII st harakterizuvavsya zavershalnim etapom stilyu baroko ta poshirennyu klasicizmu sho prijshov na protivagu panuyuchomu tut dosi baroko Cikavim ye kompozicijno planuvalne virishennya hramu U budivli divnim chinom poyednalis prostota i racionalnist vlastivi klasicizmu vidhid vid kolishnoyi harakternoyi dlya baroko perenasichenosti prikrasami prote zi zberezhennyam tvorchogo vikoristannya orderu Budivlya hramu murovana tinkovana ye hresto kupolnoyu v plani odnoglava z pryamokutnoyu v plani apsidoyu do yakoyi z pivnochi i pivdnya primikayut riznicya i ponomarnya rozmisheni mizh rukavami hresta Harakterna klasicistichna oznaka budivli simetriya vidnosno osi fasadu Arhitekturna osoblivist sporudi v tomu sho apsida ye pryamokutnoyu na vidminu vid klasichnoyi napivkrugloyi sho takozh mozhna poyasniti vplivom klasicizmu Masivni dvoyarusni ob yemi rukaviv hresta prorizani po osyah portalami iz zahodu pivnochi i pivdnya i nevelikimi z luchkovimi peremichkami viknami rozchlenovani dekilkoma ryadami lopatok lizen i uvinchani trikutnimi frontonami Yarusi rozdileni shirokim gorizontalnim pidvikonnim poyasom takij zhe poyas rozkripovanij po vsomu perimetru hramu pid vinchayuchim karnizom Take geometrichne chlenuvannya fasadu stvoryuye vrazhennya strogosti i suhosti sho posilyuvalos koloristichnim virishennyam bilih lopatok i rozhevogo polya stini suchasna sporuda pofarbovana u blakitnij kolir Osoblivu uvagu privertaye golovnij fasad budivli rozmishenij z zahodu yakij ye najbilsh barochnim vertikalno rozvinenij portal z okruglenimi kutami pilyastrami sho vivershuyutsya prostimi kapitelyami pidtrimuyuchi rozkripovanij karniz nad yakimi poglyadu vidkrivayetsya chista vidovzhena ploshina antablementu Fronton skladayetsya z dvoh dorichnih kolon z kapitelyami na abak yakih spirayetsya nepovnij antablement Na antablement v svoyu chergu spirayetsya arhitrav z romanskim arhivoltom Nisha mistit arochne vikno z napivcirkulnoyu peremichkoyu Stini cogo fasadu spirayutsya na cokol uvinchanij poyasom Hram uvinchanij kupolom z cibulinnoyu glavkoyu Vosmigrannij baraban prorizayut chotiri arochni vikna baraban dekorovanij dobre viyavlenim doshatim rustom Vikna obramleni ploskimi shirokimi lishtvami z yednanimi v rivni zamkiv shirokoyu gorizontalnoyu pidkarniznoyu tyagoyu Cikavim originalnim elementom ye pidvikonna slabo viyavlena filonka sho dzerkalno povtoryuye obris lyunetu Osoblivistyu sporudi ye lakonichnij ekster yer i plastichno nasichenij skladnij i dinamichnij inter yer Klasichna shema hrestovogo planu z korobchastimi sklepinnyami i kupolom v seredohresti zavdyaki barochnomu traktuvannyu vnutrishnogo prostoru nabuvaye gostroti j napruzhenosti Vona dosyagayetsya za rahunok aktivnogo vertikalnogo chlenuvannya stin nishami i filonchastimi pilyastrami skladnogo profilyu dekorom kapitelej pilyastr i karniznoyi pliti imposta sklepin sho obigaye hram majzhe po perimetru Monumentalnij zhivopisred Najbilshu cinnist hramu stanovit inter yer prikrashenij unikalnim monumentalnim rozpisom freskami sho divnim chinom zbereglisya do nashogo chasu majzhe u yih pervinnomu viglyadi Yih avtorom ye Jozef Prehtl vidomij malyar monumentalist yakij pracyuvav na Podilli ta Volini na zamovlennya magnativ ta shlyahti 20 Na zhal majzhe vsi roboti zhivopiscya monumentalista buli takim chi inshim chinom znisheni povnistyu abo zbereglis chastkovo Tak rozpisi jogo penzlya na stinah Sharivskogo dominikanskogo kostelu na Podilli sho buli vikonani u tehnici alfresco tempernimi farbami buli zabileni vapnom 21 Taka zh dolya spitkala i bilshist inshih jogo robit Zalishki nastinnih rozpisiv syuzhetnih ta dekorativno ornamentnih motiviv u duzhe poganomu stani zaraz mozhna pobachiti u Brayilivskomu trinitarskomu monastiri 22 Yedina z robit J Prehtlya u cerkvi Rizdva Svyatoyi Bogorodici s Ivankiv zbereglasya do sogodennya Agapij Bujnickij svyashennosluzhitel Pryazhevskoyi cerkvi zvituye sho pislya remontu stanom na 1796 rik vseredini rozpisani stini zalishilis majzhe nezacheplenimi tilki vipravleno dekilka ikon Netorkanij zhivopis v deyakih miscyah nosit polskij harakter yak i zalishok kolishnoyi uniyi Zagalom vnutrishnij viglyad hramu spravlyaye dovoli priyemne vrazhennya na vidviduvacha 14 Chudovi piznobarokovi freski povnistyu vkrivayut vsi stini i sklepinnya hramu Monumentalnij zhivopis u hrami Rizdva Svyatoyi Bogorodici odin z ostannih vikonanih tempernimi farbami Isnuyut superechnosti shodo tehniki vikonannya alsecco temperoyu po suhij shtukaturci chi alfresko po vologij Mozhlivo mitec volodiv oboma tehnikami Prote ne viklikaye sumniviv idejnij zmist malovil yevangelskih pritch poyednanih z ilyuzionistichnim grizajlevim malyuvannyam Patetichni apofeozni adorativni kompoziciyi do krayu spovneni ruhom i ekspresiyeyu kalejdoskopichnim bagatstvom figur ta pishnih drapirovok riznomanitnist syuzhetiv alegorichnih zobrazhen ta simvoliv zastosuvannya prijomiv svitlotinovoyi peredachi harakterni oznaki cogo monumentalnogo zhivopisu Usi malovani sceni dobre vpiznayutsya sered nih Vignannya torgovciv z hramu Simvol Svyatogo Duha Povernennya bludnogo sina ta in Chitko j virazno vistupayut u nih dobre j zle borotba i strazhdannya utverdzhennya principiv prostoyi ta suvoroyi morali Nosiyami bilsh zemnoyi nizh potojbichnoyi pravdi vistupayut u cih rozpisah svyati pravedniki velikomucheniki Harakternoyu oznakoyu cih rozpisiv ye vidhodzhennya vid kanonichnih standartiv individualizaciya ris z pragnennyam do zhittyevosti obraziv ekspresiyi olyudnennya svyatih nablizhennya nebesnogo visokogo do zemnogo Vse ce zasvidchuye vpliv na malyara tradicij tak zvanogo ukrayinskogo baroko z pritamannimi jomu risami sho de v chomu vidriznyayutsya vid zahidnoyevropejskogo Prehtl vdalo koristuvavsya prijomami ilyuzionistsko perspektivnogo zhivopisu vikoristovuyuchi velicheznu kilkist arhitekturnih motiviv koloni rozirvani arhitravi bagatoprofilovani gzimsi karniz najriznomanitnishi perspektivni elementi Zavdyaki comu stvoryuyetsya vrazhennya perspektivnosti glibokih provaliv ploshi sklepin ta stin kriz yaki glyadach mozhe sposterigati daleki nebesni sferi skladni bagatofigurni podani v najsmilivishih rakursah sceni ta grupi ohopleni ekstatichnimi ruhami spovneni patetichnih emocij Hudozhnik namagayetsya ob yemno ilyuzorno traktuvati formu za dopomogoyu svitlotini ta tonkogo vidtochenogo malyunka Tut proyavlyayetsya baroko z jogo pragnennyam do bezkinechnosti i misticizmu Rozpisam Prehtlya u Ivankovi vlastivij vishukanij strimanij kolorit Tonke poyednannya teplih rozhevo zolotavih i vohristih toniv z holodnimi siro zelenim blakitnim svidchit pro te sho malyar buv takozh i vishukanim koloristom Priglushenist i pastelnist toniv mozhe vkazuvati na element rokoko sho v sintezi z piznobarokovimi motivami malovil stanovit cikavij prote viklyuchno garmonijnij sintez Okremi kolorovi akcenti yaki kontrastuyut zi tlom napriklad sinye vbrannya Bogorodici na zhovtomu tli zumovleni tim sho hudozhnik akcentuye perenosit uvagu sposterigacha na golovnij ob yekt viokremlyuyuchi jogo sered drugoryadnogo Prote voni vse zh ne viokremlyuyutsya krichushe a organichno vpisuyutsya v zagalnu tonalnist rozpisiv Inter yer hramu Rizdva Svyatoyi Bogorodici ridkisnij zrazok monumentalnogo zhivopisu kincya XVIII st Remont hramu u 2012 rocired U zv yazku z vidsutnistyu derzhavnogo finansuvannya ta z oglyadu na nezadovilnij stan budivli u 2012 roci silska gromada vlasnim koshtom onovila oblicyuvannya budivli Prijmayuchi rishennya pro neobhidnist zovnishnoyi obrobki hramu iniciatori onovlennya yak zazvichaj keruvalisya estetichnimi prichinami ignoruyuchi koloristichne formoutvorennya arhitekturnoyi formi ta yak rezultat povnistyu zminivshi pochatkovij viglyad sporudi u kolorovomu rishenni ekster yeru Prote ob yektivna neobhidnist u provedenni kosmetichnih robit vse zh bula vidilennya koshtiv na restavraciyu budivli z boku derzhavi navryad chi peredbachalosya tim chasom rujnuyetsya cinna pam yatka sakralnoyi arhitekturi Cherez vik a takozh velikij promizhok chasu z ostannih remontnih robit shtukaturka osipalas prizvodyachi do chastkovogo rujnuvannya elementiv sporudi i psuvannya pam yatki v cilomu Yaksho virishiti podibnu problemu zzovni budivli vdalosya to inter yer prodovzhuye piddavatis procesam rujnaciyi Primitkired a b v g d Bujnickij A Osvyashenie Rozhdestvo Bogorodichnoj cerkvi s Ivankova Volynskoj gub Zhitomirskogo u Volynskie eparhialnye vedomosti 1897 15 chast neof S 731 ros Kosar A Generalni vizitaciyi Kiyivskoyi unijnoyi mitropoliyi dzherelo dlya doslidzhennya liturgijnogo blagochestya na osnovi opracyuvannya dokumentiv M Radvana Wizytacje generalne parafii unickich w wojewodztwie Kijowskim i Braclawskim po 1782 roku Lviv 2006 DAZhO F 17 Op 2 Spr 175 Ark 3 10 Antonyuk D Chotiri mandrivki Zhitomirshinoyu K Grani T 2008 S a b DAZhO F 1 Op 7 Spr 643 Teodorovich N I Istoriko statisticheskoe opisanie cerkvej i prihodov volynskoj eparhii Pochaev 1888 T 1 S 105 a b Bujnickij s 733 734 Zhilyuk S I Rosijska pravoslavna cerkva na Volini 1793 1917 rr Zhitomir Zhurfond 1996 S 209 a b DAZhO F 17 Op 2 Spr 175 Ark 3 10 Bujnickij s 732 733 Bujnickij s 733 a b DAZhO F 34 Spr 143 Mahorin G L Andrushivshina istoriya ta sogodennya Zhitomir Vidavec V B Kotvickij 2011 S a b Bujnickij s 734 Mokrickij G Kostricya M Meshkanci panskoyi dachi Zorya komunizmu 30 trav 1990 roku Pruzhanskij A M Otechestvennye pevcy 1750 1917 Slovar Izd 2 e ispr i dop elektronnoe M 2008 S 131 ros DAZhO R 31 Op 1 Spr 125 Ark 39 Gromada s Ivankiv priyednalas do Ukrayinskoyi Cerkvi Zhitomirsko Ovrucka yeparhiya Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini 14 kvitnya 2022 r Bujnickij s 734 Antonyuk D Chotiri mandrivki Zhitomirshinoyu K Grani T 2008 s 39 Wolyniak M J Gizycki Wykaz klasztorow dominikanskich prowincji ruskiej Krakow 1923 T 2 c 245 246 Zholtovskij P M Hudozhnye zhittya na Ukrayini v XVI XVIII st P M Zholtovskij K Naukova dumka 1983 S 156 Otrimano z https uk wikipedia org wiki Cerkva Rizdva Svyatoyi Bogorodici Ivankiv