Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володимир Григорович Харжевський (нар. 6 травня 1892, Літин, Подільська губернія, Російська імперія (нині — адміністративний центр Літинського району Вінницької області) — пом. 4 червня 1981, Лейквуд, США) — генерал-майор, учасник Першої світової війни, і воєначальник Білого руху на Півдні Росії. Дроздовець, учасник дроздовського походу, останній начальник Дроздовської дивізії. Емігрант, галліполієць. Начальник Російської загально-військової спілки (РЗВС) (1967).
| Харжевський Володимир Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 6 травня 1892 Літин, Подільська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 4 червня 1981 (89 років) Лейквуд Тауншип, Оушен, Нью-Джерсі, США |
| Звання | генерал-майор |
| Командування | 3-тя дивізія Добровольчої армії |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди |     |
Біографія
Перші роки
Син особистого почесного громадянина Літинського повіту Подільської губернії. 30 вересня 1911 року вступив на військову службу однорічним охотником. 17 жовтня був приведений до присяги, а 11 грудня отртимав звання єфрейтора. 18 лютого 1912 року зарахований до складу навчальної команди 47-го піхотного Українського полку і 5 листопада отримав звання молодшого унтер-офіцера. Згодом отримав звання прапорщика армійської піхоти і 4 серпня 1912 року звільнений в запас із зарахуванням по Літинському повіту Подільської губернії. У 1913 році вступив до Санкт-Петербурзького гірничого інституту.
Перша світова війна
У 1914 році з початком Першої світової війни з інституту призваний до армії. У складі новосформованого полку брав участь у боях на Північно-Західному фронті. За бойові заслуги нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня, Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість», Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом, св. Анни 3-го ступеня з мечами і бантом, Св. Станіслава 2-го ступеня з мечами, св. Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом. У 1916 році в чині штабс-капітана служив у військах Румунського фронту. З 1917 року — капітан.
Білий рух
Перебуваючи на початку 1918 року на Румунському фронті, Володимир Харжевський вступив добровольцем до загону генерала Михайла Дроздовського. Учасник Дроздовського походу 26 лютого — 27 травня 1918 року. Учасник Другого Кубанського походу в рядах Дроздовського полку (літо — осінь 1918 року). З червня 1918 року по жовтень 1919 року — офіцер 1-го Дроздовського полку (капітан (3.6.1919), полковник), а потім з жовтня 1919 року — командир 2-го Офіцерського стрілецького генерала Дроздовського полку. За бойові заслуги в 28 років Володимир Харжевський отримав чин генерал-майора (вересень 1920 року). З жовтня 1920 року по листопад 1920 року — начальник Дроздовської дивізії (змінив на цій посаді хворого генерала Антона Туркула). Проявив особистий героїзм під час боїв у Таврії і на Перекопі восени 1920 року. Евакуйований з Російською армією Врангеля до Галліполі в листопаді 1920 року.
Еміграція
Учасник Галліполійського сидіння у складі 1-го армійського корпусу в 1920—1921 роках. З 1921 року в Болгарії, а потім з 1924 року в Чехословаччині у Празі, де закінчив Гірничий інститут. З 1944 року проживав у Німеччині, з 1945 року в Марокко, де працював бухгалтером у фірмі Рено, потім з 1956 року працював будівельним проєктувальником в США. У 1964 році вийшов на пенсію і оселився у місті Лейквуд, штат Нью-Джерсі. З 19 травня 1967 року був призначений начальником Російської загально-військової спілки, як наступник померлого генерала Олексія фон Лампі.
Помер Володимир Харжевський у Лейквуд 4 червня 1981 року. Похований на православному цвинтарі Новодівеєвського монастиря, штат Нью-Йорк.
Примітка
- Харжевский Владимир Григорьевич // Антибольшевистская Россия. Энциклопедический словарь.
- Волков С. В. Белое движение. Энциклопедия Гражданской войны. — М.: Олма-Пресс, 2003. — С. 568.
- Генерал В. Г. Харжевский [ 2009-01-01 у Wayback Machine.]. // Журнал «Кадетская перекличка». — 1981. — № 29.
Література
- Чичерюкин-Мейнгардт В. Г. Харжевский Владимир Григорьевич (1892—1981) // Новый исторический вестник. 2004. № 2 (11). С. 236—244.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Grigorovich Harzhevskij nar 6 travnya 1892 Litin Podilska guberniya Rosijska imperiya nini administrativnij centr Litinskogo rajonu Vinnickoyi oblasti pom 4 chervnya 1981 Lejkvud SShA general major uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni i voyenachalnik Bilogo ruhu na Pivdni Rosiyi Drozdovec uchasnik drozdovskogo pohodu ostannij nachalnik Drozdovskoyi diviziyi Emigrant gallipoliyec Nachalnik Rosijskoyi zagalno vijskovoyi spilki RZVS 1967 Harzhevskij Volodimir GrigorovichNarodzhennya6 travnya 1892 1892 05 06 Litin Podilska guberniya Rosijska imperiyaSmert4 chervnya 1981 1981 06 04 89 rokiv Lejkvud Taunship Oushen Nyu Dzhersi SShAZvannyageneral majorKomanduvannya3 tya diviziya Dobrovolchoyi armiyiVijni bitviPersha svitova vijnaNagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Harzhevskij BiografiyaPershi roki Sin osobistogo pochesnogo gromadyanina Litinskogo povitu Podilskoyi guberniyi 30 veresnya 1911 roku vstupiv na vijskovu sluzhbu odnorichnim ohotnikom 17 zhovtnya buv privedenij do prisyagi a 11 grudnya otrtimav zvannya yefrejtora 18 lyutogo 1912 roku zarahovanij do skladu navchalnoyi komandi 47 go pihotnogo Ukrayinskogo polku i 5 listopada otrimav zvannya molodshogo unter oficera Zgodom otrimav zvannya praporshika armijskoyi pihoti i 4 serpnya 1912 roku zvilnenij v zapas iz zarahuvannyam po Litinskomu povitu Podilskoyi guberniyi U 1913 roci vstupiv do Sankt Peterburzkogo girnichogo institutu Persha svitova vijna U 1914 roci z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni z institutu prizvanij do armiyi U skladi novosformovanogo polku brav uchast u boyah na Pivnichno Zahidnomu fronti Za bojovi zaslugi nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 4 go stupenya Svyatoyi Anni 4 go stupenya z napisom Za horobrist Svyatogo Stanislava 3 go stupenya z mechami i bantom sv Anni 3 go stupenya z mechami i bantom Sv Stanislava 2 go stupenya z mechami sv Volodimira 4 go stupenya z mechami i bantom U 1916 roci v chini shtabs kapitana sluzhiv u vijskah Rumunskogo frontu Z 1917 roku kapitan Bilij ruh Perebuvayuchi na pochatku 1918 roku na Rumunskomu fronti Volodimir Harzhevskij vstupiv dobrovolcem do zagonu generala Mihajla Drozdovskogo Uchasnik Drozdovskogo pohodu 26 lyutogo 27 travnya 1918 roku Uchasnik Drugogo Kubanskogo pohodu v ryadah Drozdovskogo polku lito osin 1918 roku Z chervnya 1918 roku po zhovten 1919 roku oficer 1 go Drozdovskogo polku kapitan 3 6 1919 polkovnik a potim z zhovtnya 1919 roku komandir 2 go Oficerskogo strileckogo generala Drozdovskogo polku Za bojovi zaslugi v 28 rokiv Volodimir Harzhevskij otrimav chin general majora veresen 1920 roku Z zhovtnya 1920 roku po listopad 1920 roku nachalnik Drozdovskoyi diviziyi zminiv na cij posadi hvorogo generala Antona Turkula Proyaviv osobistij geroyizm pid chas boyiv u Tavriyi i na Perekopi voseni 1920 roku Evakujovanij z Rosijskoyu armiyeyu Vrangelya do Gallipoli v listopadi 1920 roku Emigraciya Drozdovci v Bolgariyi 1920 ti roki Stoyat general majori Anton Turkul p yatij zliva ta V G Harzhevskij tretij pravoruch U centri grupi v drozdovskomu kashketi sidit general major Volodimir fon Manshtejn didus batko V V Manshtejna Mogila generala Volodimira Harzhevskogo v Novo Divyeyevo shtat Nyu Jork Uchasnik Gallipolijskogo sidinnya u skladi 1 go armijskogo korpusu v 1920 1921 rokah Z 1921 roku v Bolgariyi a potim z 1924 roku v Chehoslovachchini u Prazi de zakinchiv Girnichij institut Z 1944 roku prozhivav u Nimechchini z 1945 roku v Marokko de pracyuvav buhgalterom u firmi Reno potim z 1956 roku pracyuvav budivelnim proyektuvalnikom v SShA U 1964 roci vijshov na pensiyu i oselivsya u misti Lejkvud shtat Nyu Dzhersi Z 19 travnya 1967 roku buv priznachenij nachalnikom Rosijskoyi zagalno vijskovoyi spilki yak nastupnik pomerlogo generala Oleksiya fon Lampi Pomer Volodimir Harzhevskij u Lejkvud 4 chervnya 1981 roku Pohovanij na pravoslavnomu cvintari Novodiveyevskogo monastirya shtat Nyu Jork PrimitkaHarzhevskij Vladimir Grigorevich Antibolshevistskaya Rossiya Enciklopedicheskij slovar Volkov S V Beloe dvizhenie Enciklopediya Grazhdanskoj vojny M Olma Press 2003 S 568 General V G Harzhevskij 2009 01 01 u Wayback Machine Zhurnal Kadetskaya pereklichka 1981 29 LiteraturaChicheryukin Mejngardt V G Harzhevskij Vladimir Grigorevich 1892 1981 Novyj istoricheskij vestnik 2004 2 11 S 236 244