Халепський Інокентій Андрійович

Халепський Інокентій Андрійович (14 липня 1893, Мінусінськ, Російська імперія — 29 липня 1938, Москва, СРСР) — радянський військовий діяч, командарм 2-го рангу (1935). У 1919 році — народний комісар пошт і телеграфу УСРР. Жертва сталінських репресій.

Інокентій Андрійович Халепський
Народження	14 липня 1893 Мінусінськ, Російська імперія
Смерть	29 липня 1938 Москва, СРСР
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Роки служби	1918–1937
Партія	КПРС
Звання	Командарм другого рангу
Командування	Начальник зв'язку РСЧА, начальник Автобронетанкового управління РСЧА, народний комісар зв'язку СРСР
Нагороди

Біографія

Народився у місті Мінусінськ у родині кравця. Закінчив Мінусінське повітове міське училище. З 1909 року працював монтером на телеграфі у Мінусінську, згодом став телеграфістом у Красноярську. Підтримав більшовицький переворот 1917 року. У квітні 1918 року взяв участь у 1-му Всеросійському з'їзді поштово-телеграфних працівників РРФСР і був обраний членом ЦК профспілки поштово-телеграфних працівників. Член ВКП(б) з 1918 року.

У липні 1918 року вступив на службу до Червоної Армії. У липні-жовтні 1918 року — начальник зв'язку 3-ї армії, у жовтні 1918 — березні 1919 року — надзвичайний комісар зв'язку всіх фронтів. У березні-вересні 1919 року — народний комісар пошт і зв'язку УСРР. У вересні-жовтні 1919 року — надзвичайний уповноважений по зв'язку при Ревввійськраді Південного фронту. З жовтня 1919 по вересень 1920 року послідовно був начальником зв'язку Південного, Південно-Західного і Кавказького фронтів, заступник начальника зв'язку РСЧА.

У 1920—1924 роках — начальник зв'язку РСЧА. У 1924—1929 роках — начальник Військово-технічного управління РСЧА, у 1929—1934 роках — начальник Управління моторизації і механізації РСЧА, у 1934—1936 роках — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, у 1936—1937 роках — начальник озброєнь РСЧА. У березні-квітні 1937 року — 1-й заступник народного комісара зв'язку СРСР, у квітні-серпні 1937 року — народний комісар зв'язку СРСР, у серпні-листопаді 1937 року — особливо уповноважений РНК СРСР по зв'язку.

13 листопада 1937 року заарештований органами НКВС СРСР. Був звинувачений в участі у «військово-фашистській змові». 29 липня 1938 року засуджений до розстрілу і в той же день страчений. Реабілітований посмертно у 1956 році.

Військові звання

• Командарм 2-го рангу (20 листопада 1935)

Нагороди

• Орден Леніна (1933)
• Орден Червоного прапора (1921)

Примітки

1. Попов Н. Командарм 2 ранга И. А. Халепский (К 90-летию со дня рождения). // Военно-исторический журнал. — 1983. — № 7. — С.94-96.
2. Халепский Иннокентий Андреевич. www.hrono.ru. Процитовано 22 квітня 2024.
3. Халепский Иннокентий Андреевич + 29.07.1938 | 1937-й и другие годы. 1937god.info. Процитовано 22 квітня 2024.

Джерела

• Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные). 1937—1941. Биографический словарь. — М., 2012. — С.35-36.
• Попов Н. Командарм 2 ранга И. А. Халепский (К 90-летию со дня рождения). // Военно-исторический журнал. — 1983. — № 7. — С.94-96.
• «Ташкент» — Ячейка стрелковая / [под общ. ред. А. А. Гречко]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976. — 690 с. — (Советская военная энциклопедия: [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 8).