Хаенське королівство ісп Reino de Jaén територіальна юрисдикція або провінція Кастильської Корони що було утворене на мі

Хаенське королівство (ісп. Reino de Jaén) — територіальна юрисдикція або провінція Кастильської Корони, що було утворене на місці колишн від реконкісти до територіального поділу Іспанії в 1833 році . Відоме як «Священне Королівство», воно охоплювало територію, яка приблизно збігалася з нинішньою провінцією Хаен. Згідно з кадастром Енсенада, міста, які його увійшли до його складу, можна побачити в додатку «Міста Королівства Хаен».

Хаенське королівство
ісп. Reino de Jaén

Королівство Корони Кастилії
Регіон Королівства Іспанія

1246 – 1833

Герб

Королівство Хаєн в 1590 році

Столиця

Хаен

Форма правління

Історія

- Аннексія Кастилією

1246

- Територіальна складова Іспанії

1833

Сьогодні є частиною

Іспанія

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Хаенське королівство

Історія

В 1246 році під час Реконкісти Кастилія завоювала мусульманську Хаенську тайфу і оголосила на її території Хаенське королівство в складі Кастильської Корони. Воно також було відоме як «Святе королівство» (ісп. Santo Reino), його територія збігалася з сучасною провінцією Хаен. Хаенське королівство було одним з чотирьох королівств Андалусії. На території королівства існували мусульманські Баеська, Хаенська та Архонська тайфи.

Головними містами королівства Хаен були Андухар, Убеда, Баеза, Мартос, Касорла та Алькала-ла-Реаль .

З юрисдикційної точки зору територія Хаенського королівства була як королівською, так і сеньйоральною, на ній існували як світські, так і церковні володіння. Серед перших були території Каса де Сантістебан дель Пуерто, Каса де Альбуркерке, Каса де лос Кобос і Каса де Аркос. Серед останніх були Аделантамьєнда де Казорла та Енкомьєнда де Мартос, власність єпископства Толедо та ордена Калатрави відповідно, а також Альбанчес ордена Сантьяго.

Хаенське королівство мало два територіальні ексклави, розташовані в Королівстві Кордова, а саме Бельмес і Віллафранка-де-Кордова . Навпаки, королівство Гранада мало анклав у королівстві Хаен в складі Бельмес-де-ла-Мораледа та Солера.

10 жовтня 1444 року майбутній Енріке IV Кастильський, тоді принц Астурії, став першим і єдиним принцом Королівства Хаен.

У 1809 році король Хосе I Бонапарт запроектував новий територіальний устрій для підкореної Іспанії, заснований на департаментах у французькому стилі, який передбачав скасування королівства Хаен та перетворення його на департамент Гвадалквівір-Альто зі столицею в Ла-Кароліні. 17 квітня 1810 року Хосе Бонапарт видає декрет про поділ королівства на 38 префектур, що відповідає Хаенському королівству, префектурі Гвадалквівір-Альто, нарешті зі столицею в Хаен і, у свою чергу, поділяється на три підпрефектури: Хаен, Ла-Кароліна і Убеда. Через Війну за незалежність цей територіальний порядок не був повністю застосований, оскільки було багато територій, які фактично не контролювались французькою армією. Після закінчення війни в 1813 році ситуація повернулась до попереднього стану старого режиму, префектури були скасовані і Хаенське королівство було знову відновлено.

У 1833 році, після 587 років існування, королівський указ від 30 листопада скасував Хаенське королівство, утворивши сучасну провінцію Хаен, яка була утворена шляхом об'єднання міст однойменного королівства, деяких міст Мурсійського королівства та двох міст, які до того часу належали Ла-Манчі: Беас-де-Сегура і Чиклана-де-Сегура. Містами в Королівстві Мурсія, які були включені до Хаену, були Бенатае, , Орсера, , Сегура-де-ла-Сьєрра (з додатками Ла-Пуерта та Бухараїза), Сілес, Торрес і Вільярродріго.

Нова провінція включала два ексклави Королівства Гранада, які існували в Королівстві Хаен: Бельмес-де-ла-Мораледа та Солера, який був незалежним муніципалітетом, а сьогодні інтегрований до муніципалітету Уельма. Крім того, Хаен також втратив два своїх ексклави в провінції Кордова: Бельмес і Віллафранка-де-лас-Агухас. В даний час провінція складається з муніципалітетів.

Див. також

Примітки

Véase la 2.ª acepción del término reino en el Diccionario de la Real Academia Española.
Las localidades del reino de Jaén según el Catastro de Ensenada
En la revista cultural Don Lope de Sosa (1913—1930), creada por el Cronista oficial de la provincia de Jaén, D. Alfredo Cazabán Laguna (1870—1929) se menciona en un artículo la creación del Principado de Jaén por el rey Juan II (10 de octubre de 1444) para intentar restablecer el orden provocado por una revuelta nobiliaria en Baeza, que afectó a toda el reino y que enfrentó al obispo D. Gonzalo de Zúñiga con esta ciudad. El principado fue dado a su hijo heredero Enrique quien en 1444 se tituló príncipe de Asturias y de Jaén. Con su subida al trono la situación en el reino se estabilizó y el principado se derogó.
Madoz, Pascual (1845-1850). Jaén. Diccionario geográfico-estadístico-histórico de España y sus posesiones de ultramar (ісп.). Т. GUA — JUZ Volumen 9. Madrid: Establecimiento tipográfico de P. Madoz y L. Sagasti. с. 497—498. Процитовано 1 de septiembre de 2015.

Джерела

Idáñez de Aguilar, Alejandro Faustino (1996). Comarcas históricas en el Reino de Jaén. Boletín del Instituto de Estudios Giennenses (162): 867—894. ISSN 0561-3590.
Eslava Galán, Juan (1982). El ámbito territorial del Reino de Jaén: una cuestión de geografía histórica. Boletín del Instituto de Estudios Giennenses (112): 83—96. ISSN 0561-3590.

[1] Véase la 2.ª acepción del término reino en el Diccionario de la Real Academia Española.

[2] Las localidades del reino de Jaén según el Catastro de Ensenada

[3] En la revista cultural Don Lope de Sosa (1913—1930), creada por el Cronista oficial de la provincia de Jaén, D. Alfredo Cazabán Laguna (1870—1929) se menciona en un artículo la creación del Principado de Jaén por el rey Juan II (10 de octubre de 1444) para intentar restablecer el orden provocado por una revuelta nobiliaria en Baeza, que afectó a toda el reino y que enfrentó al obispo D. Gonzalo de Zúñiga con esta ciudad. El principado fue dado a su hijo heredero Enrique quien en 1444 se tituló príncipe de Asturias y de Jaén. Con su subida al trono la situación en el reino se estabilizó y el principado se derogó.

[4] Madoz, Pascual (1845-1850). Jaén. Diccionario geográfico-estadístico-histórico de España y sus posesiones de ultramar (ісп.). Т. GUA — JUZ Volumen 9. Madrid: Establecimiento tipográfico de P. Madoz y L. Sagasti. с. 497—498. Процитовано 1 de septiembre de 2015.