Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андерсон Філіп Воррен Андерсон англ Philip Warren Anderson 13 грудня 1

Філіп Андерсон

Філіп Андерсон
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андерсон.

Філіп Воррен Андерсон (англ. Philip Warren Anderson; 13 грудня 1923 — 29 березня 2020) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1977 рік спільно з Невілом Моттом і Джоном Х. ван Флеком.

image Філіп Андерсон
англ. Philip Warren Anderson
image
Народився13 грудня 1923(1923-12-13)[1][2][…]
Індіанаполіс, США
Помер29 березня 2020(2020-03-29)[4][5][6] (96 років)
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США
Похованняd[7]
Країнаimage США
Діяльністьфізик, викладач університету, фізик-теоретик, письменник
Alma materГарвардський університет
d
Галузьфізика
ЗакладПринстонський університет
Інститут Санта-Фе
Кембриджський університет
Bell Laboratories
Науковий керівникДжон Ван Флек
Аспіранти, докторантиДанкан Галдейн
d
d[10]
d[10]
d[10]
d[10]
d
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Національна академія дей-Лінчей
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Індійська національна академія наук
Американське фізичне товариство[11]
Нагороди
image

d

Премія Олівера Баклі (1964)

 image

Премія Денні Гайнемана (1975)

d (1997)

медаль і премія Гатрі[d] (1978)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

d (2007)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (24 квітня 1980)

Q126416244? (24 червня 1994)

Особ. сторінкаprinceton.edu/prism/people/faculty-1/anderson/
image Філіп Андерсон у Вікісховищі

Біографія

Народився в м. Індіанаполісі (штат Індіана), жив у м. Урбана (штат Іллінойс), де його батько, Гарі Воррен Андерсон, був професором патології рослин в університеті Іллінойсу. Його мати, Елсі (до шлюбу Осборн) Андерсон, була дочкою професора математики, його дядьки і багато друзів сім'ї були вчителями.

Освіта — Гарвардський університет (ступінь бакалавра з електронної фізики в 1943 р.). Через Другу світову війну йому довелося відкласти аспірантуру — Андерсон поступив у ВМФ США. Наступні два роки він працював у Військово-морській дослідницькій лабораторії у Вашингтоні (округ Колумбія) як радіоінженер і займався конструюванням антен. У кінці війни він повернувся до Гарварду, де його науковим керівником став Джон X. Ван Флек.

Наукові праці присвячені проблемам квантової механіки та теорії твердого тіла. Його наукові результати належали до перших кількісних характеристик ширини спектральної лінії як функції внутрішньомолекулярних взаємодій. За цю роботу Андерсон отримав ступінь магістра в 1947 р. і ступінь доктора в 1949 р. Працював у лабораторії компанії «Белл», яка була у той час одним з найпередовіших дослідницьких центрів в галузі фізики твердого тіла. Серед теоретиків, що займалися цією областю фізики в цих лабораторіях, були Джон Бардін, Леон Н. Купер, Чарлз Кіттель та Вільям Шоклі. Продовжуючи займатися питаннями розширення спектральних ліній, Андерсон почав також досліджувати магнітні властивості твердих тіл під керівництвом Чарльза Кіттеля. Йому вдалося пояснити деякі властивості ізоляційних магнітних матеріалів, таких, як ферити і антиферомагнітні оксиди.

У 1961 році, за допомогою квантової моделі Андерсон пояснив магнітну поведінку окремих іонів магнетика в немагнітних матеріалах (наприклад, іонів заліза в алюмінії). Ця робота пожвавила інтерес Андерсона до явища надпровідності.

У 1957 році Бардін, Купер і Дж. Роберт Шриффер дали першу мікроскопічну теорію надпровідності (названу за ініціалами її творців теорією БКШ). У співдружності з іншими ученими з лабораторій компанії «Белл» Андерсон провів подальші теоретичні дослідження в цьому напрямі, і в результаті йому вдалося пов'язати надпровідність з іншими властивостями надпровідних матеріалів.

У 1960 році, разом з П'єром Морелем, він передбачив, що у надплинного рідкого гелію повинна існувати анізотропна фаза — форма рідини, що проявляє різні властивості у різних напрямах. Через дванадцять років це явище було підтверджено експериментально Дугласом Ошеровим і його колегами в лабораторіях компанії «Белл».

У 1962 році, працюючи з експериментатором Дж. М. Роуеллом, Андерсон опублікував разом з ним роботу про лабораторне підтвердження ефекту Джозефсона («тунельне» просочування електрона крізь тонкий ізолювальний бар'єр, передбачене в 1962 році Браяном Д. Джозефсоном). Підсумкова робота Андерсона зі спонтанного порушення симетрії часто цитується фахівцями з фізики елементарних частинок.

У 1953—1954 роках, під час роботи запрошеним лектором у Токійському університеті, Андерсон захопився японською культурою, зокрема японською грою го.

Дослідження Андерсона, що стосується провідності, допомогли закласти основи для створення аморфних напівпровідників, які використовуються сьогодні в таких приладах, як сонячні батареї та фотокопіювальні машини.

З 1967 по 1975 рік, після того, як Мотту вдалося організувати унікальну за тривалістю ставку запрошеного професора, Андерсон половину щороку проводив в Кембриджі, а іншу половину — в лабораторіях «Белл». У 1974 році він став заступником директора цих лабораторій, а наступного року залишив свою посаду в Кембриджському університеті, щоб влаштуватися на півставки в Принстонському університеті на посаду професора фізики.

Андерсон, Мотт і Ван Флек розділили в 1977 році Нобелівську премію з фізики «за фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних і невпорядкованих систем». Під час презентації лауреатів Пер Улоф Левдін, член Шведської королівської академії наук, описав активність атомних частинок як «танець електронів, відповідальних за електричні, магнітні і хімічні властивості речовини… У своїх роботах Андерсон, Мотт і Ван Флек показали, що електронна хореографія не тільки дивно красива з погляду науки, але також вельми важлива для розвитку технології в нашому повсякденному житті».

У 1976 року Андерсона було призначено директором-консультантом у фізичній дослідницькій лабораторії компанії «Белл» у Мюррей-Гілл (штат Нью-Джерсі), і він обіймав цю посаду аж до своєї відставки в 1984 році.

У 1987 році, коли відбулося декілька істотних кроків в області надпровідності, зокрема було відкрито високотемпературну надпровідність, Андерсон першим з фізиків опублікував теорію, що пояснює, яким чином деякі нові матеріали можуть досягти стану надпровідності при температурах значно вищих, ніж ті, які застосовувалися раніше.

Згідно з теорією Андерсона, не існує теоретичних обмежень на досягнення надпровідності навіть при кімнатній температурі.

Підписав «Попередження вчених людству» (1992).

Нагороди

Окрім Нобелівської премії, Андерсон отримав премію з фізики твердого тіла Олівера Баклі Американського фізичного товариства (1964), премію Денні Хейнемана Геттингенській академії наук (1975), медаль Гутрі Лондонського фізичного інституту (1978) і Національну медаль «За наукові досягнення» Національного наукового фонду (1982). Він є членом американської Національної академії наук, Американської академії наук і мистецтв, Японського фізичного товариства і Американської асоціації фундаментальних наук.

Основні статті

  • P.W. Anderson, «Absence of Diffusion in Certain Random Lattices», Phys. Rev. 109, 1492 (1958).
  • P.W. Anderson, P. W., Halperin, B. I., Varma, C. M., "Anomalous low-temperature thermal properties of glasses and spin glasses, " Philosophical Magazine, 25, 1 (1972).
  • P.W. Anderson, «More is Different», Science 177, 393 (1972).
  • P.W. Anderson, «The resonating valence bond state in La2CuO4 and superconductivity», Science 235, 1196 (1987).

Примітки

  1. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. Philip W. Anderson - Facts // nobelprize.org — Nobel Foundation.
    d:Track:Q1781959d:Track:Q23684016
  4. 20世纪物理学巨人、诺奖得主菲利普安德森逝世，享年96岁
  5. https://www.jfdaily.com/news/detail?id=230922
  6. https://physicsworld.com/a/condensed-matter-physics-pioneer-philip-anderson-dies-aged-96/
  7. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  8. Philip W. Anderson - Curriculum Vitae // nobelprize.org — Nobel Foundation.
    d:Track:Q1781959d:Track:Q23684016
  9. Philip W. Anderson - Biographical // nobelprize.org — Nobel Foundation.
    d:Track:Q1781959d:Track:Q23684016
  10. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
  11. NNDB — 2002.
    d:Track:Q1373513
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 26 серпня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

  • Інформація з сайту Нобелівського комітету

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Anderson Filip Vorren Anderson angl Philip Warren Anderson 13 grudnya 1923 29 bereznya 2020 amerikanskij fizik laureat Nobelivskoyi premiyi z fiziki za 1977 rik spilno z Nevilom Mottom i Dzhonom H van Flekom Filip Andersonangl Philip Warren AndersonNarodivsya13 grudnya 1923 1923 12 13 1 2 Indianapolis SShAPomer29 bereznya 2020 2020 03 29 4 5 6 96 rokiv Prinston Merser Nyu Dzhersi SShAPohovannyad 7 Krayina SShADiyalnistfizik vikladach universitetu fizik teoretik pismennikAlma materGarvardskij universitet dGaluzfizikaZakladPrinstonskij universitet Institut Santa Fe Kembridzhskij universitet Bell LaboratoriesNaukovij kerivnikDzhon Van FlekAspiranti doktorantiDankan Galdejn d d 10 d 10 d 10 d 10 dChlenstvoLondonske korolivske tovaristvo Nacionalna akademiya dej Linchej Nacionalna akademiya nauk SShA Amerikanska akademiya mistectv i nauk Rosijska akademiya nauk Indijska nacionalna akademiya nauk Amerikanske fizichne tovaristvo 11 Nagorodid Premiya Olivera Bakli 1964 Premiya Denni Gajnemana 1975 d 1997 medal i premiya Gatri d 1978 Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d d 2007 inozemnij chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva d 24 kvitnya 1980 Q126416244 24 chervnya 1994 Osob storinkaprinceton edu prism people faculty 1 anderson Filip Anderson u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v m Indianapolisi shtat Indiana zhiv u m Urbana shtat Illinojs de jogo batko Gari Vorren Anderson buv profesorom patologiyi roslin v universiteti Illinojsu Jogo mati Elsi do shlyubu Osborn Anderson bula dochkoyu profesora matematiki jogo dyadki i bagato druziv sim yi buli vchitelyami Osvita Garvardskij universitet stupin bakalavra z elektronnoyi fiziki v 1943 r Cherez Drugu svitovu vijnu jomu dovelosya vidklasti aspiranturu Anderson postupiv u VMF SShA Nastupni dva roki vin pracyuvav u Vijskovo morskij doslidnickij laboratoriyi u Vashingtoni okrug Kolumbiya yak radioinzhener i zajmavsya konstruyuvannyam anten U kinci vijni vin povernuvsya do Garvardu de jogo naukovim kerivnikom stav Dzhon X Van Flek Naukovi praci prisvyacheni problemam kvantovoyi mehaniki ta teoriyi tverdogo tila Jogo naukovi rezultati nalezhali do pershih kilkisnih harakteristik shirini spektralnoyi liniyi yak funkciyi vnutrishnomolekulyarnih vzayemodij Za cyu robotu Anderson otrimav stupin magistra v 1947 r i stupin doktora v 1949 r Pracyuvav u laboratoriyi kompaniyi Bell yaka bula u toj chas odnim z najperedovishih doslidnickih centriv v galuzi fiziki tverdogo tila Sered teoretikiv sho zajmalisya ciyeyu oblastyu fiziki v cih laboratoriyah buli Dzhon Bardin Leon N Kuper Charlz Kittel ta Vilyam Shokli Prodovzhuyuchi zajmatisya pitannyami rozshirennya spektralnih linij Anderson pochav takozh doslidzhuvati magnitni vlastivosti tverdih til pid kerivnictvom Charlza Kittelya Jomu vdalosya poyasniti deyaki vlastivosti izolyacijnih magnitnih materialiv takih yak feriti i antiferomagnitni oksidi U 1961 roci za dopomogoyu kvantovoyi modeli Anderson poyasniv magnitnu povedinku okremih ioniv magnetika v nemagnitnih materialah napriklad ioniv zaliza v alyuminiyi Cya robota pozhvavila interes Andersona do yavisha nadprovidnosti U 1957 roci Bardin Kuper i Dzh Robert Shriffer dali pershu mikroskopichnu teoriyu nadprovidnosti nazvanu za inicialami yiyi tvorciv teoriyeyu BKSh U spivdruzhnosti z inshimi uchenimi z laboratorij kompaniyi Bell Anderson proviv podalshi teoretichni doslidzhennya v comu napryami i v rezultati jomu vdalosya pov yazati nadprovidnist z inshimi vlastivostyami nadprovidnih materialiv U 1960 roci razom z P yerom Morelem vin peredbachiv sho u nadplinnogo ridkogo geliyu povinna isnuvati anizotropna faza forma ridini sho proyavlyaye rizni vlastivosti u riznih napryamah Cherez dvanadcyat rokiv ce yavishe bulo pidtverdzheno eksperimentalno Duglasom Osherovim i jogo kolegami v laboratoriyah kompaniyi Bell U 1962 roci pracyuyuchi z eksperimentatorom Dzh M Rouellom Anderson opublikuvav razom z nim robotu pro laboratorne pidtverdzhennya efektu Dzhozefsona tunelne prosochuvannya elektrona kriz tonkij izolyuvalnij bar yer peredbachene v 1962 roci Brayanom D Dzhozefsonom Pidsumkova robota Andersona zi spontannogo porushennya simetriyi chasto cituyetsya fahivcyami z fiziki elementarnih chastinok U 1953 1954 rokah pid chas roboti zaproshenim lektorom u Tokijskomu universiteti Anderson zahopivsya yaponskoyu kulturoyu zokrema yaponskoyu groyu go Doslidzhennya Andersona sho stosuyetsya providnosti dopomogli zaklasti osnovi dlya stvorennya amorfnih napivprovidnikiv yaki vikoristovuyutsya sogodni v takih priladah yak sonyachni batareyi ta fotokopiyuvalni mashini Z 1967 po 1975 rik pislya togo yak Mottu vdalosya organizuvati unikalnu za trivalistyu stavku zaproshenogo profesora Anderson polovinu shoroku provodiv v Kembridzhi a inshu polovinu v laboratoriyah Bell U 1974 roci vin stav zastupnikom direktora cih laboratorij a nastupnogo roku zalishiv svoyu posadu v Kembridzhskomu universiteti shob vlashtuvatisya na pivstavki v Prinstonskomu universiteti na posadu profesora fiziki Anderson Mott i Van Flek rozdilili v 1977 roci Nobelivsku premiyu z fiziki za fundamentalni teoretichni doslidzhennya elektronnoyi strukturi magnitnih i nevporyadkovanih sistem Pid chas prezentaciyi laureativ Per Ulof Levdin chlen Shvedskoyi korolivskoyi akademiyi nauk opisav aktivnist atomnih chastinok yak tanec elektroniv vidpovidalnih za elektrichni magnitni i himichni vlastivosti rechovini U svoyih robotah Anderson Mott i Van Flek pokazali sho elektronna horeografiya ne tilki divno krasiva z poglyadu nauki ale takozh velmi vazhliva dlya rozvitku tehnologiyi v nashomu povsyakdennomu zhitti U 1976 roku Andersona bulo priznacheno direktorom konsultantom u fizichnij doslidnickij laboratoriyi kompaniyi Bell u Myurrej Gill shtat Nyu Dzhersi i vin obijmav cyu posadu azh do svoyeyi vidstavki v 1984 roci U 1987 roci koli vidbulosya dekilka istotnih krokiv v oblasti nadprovidnosti zokrema bulo vidkrito visokotemperaturnu nadprovidnist Anderson pershim z fizikiv opublikuvav teoriyu sho poyasnyuye yakim chinom deyaki novi materiali mozhut dosyagti stanu nadprovidnosti pri temperaturah znachno vishih nizh ti yaki zastosovuvalisya ranishe Zgidno z teoriyeyu Andersona ne isnuye teoretichnih obmezhen na dosyagnennya nadprovidnosti navit pri kimnatnij temperaturi Pidpisav Poperedzhennya vchenih lyudstvu 1992 NagorodiOkrim Nobelivskoyi premiyi Anderson otrimav premiyu z fiziki tverdogo tila Olivera Bakli Amerikanskogo fizichnogo tovaristva 1964 premiyu Denni Hejnemana Gettingenskij akademiyi nauk 1975 medal Gutri Londonskogo fizichnogo institutu 1978 i Nacionalnu medal Za naukovi dosyagnennya Nacionalnogo naukovogo fondu 1982 Vin ye chlenom amerikanskoyi Nacionalnoyi akademiyi nauk Amerikanskoyi akademiyi nauk i mistectv Yaponskogo fizichnogo tovaristva i Amerikanskoyi asociaciyi fundamentalnih nauk Osnovni stattiP W Anderson Absence of Diffusion in Certain Random Lattices Phys Rev 109 1492 1958 P W Anderson P W Halperin B I Varma C M Anomalous low temperature thermal properties of glasses and spin glasses Philosophical Magazine 25 1 1972 P W Anderson More is Different Science 177 393 1972 P W Anderson The resonating valence bond state in La2CuO4 and superconductivity Science 235 1196 1987 PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Philip W Anderson Facts nobelprize org Nobel Foundation d Track Q1781959d Track Q23684016 20世纪物理学巨人 诺奖得主菲利普安德森逝世 享年96岁 https www jfdaily com news detail id 230922 https physicsworld com a condensed matter physics pioneer philip anderson dies aged 96 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Philip W Anderson Curriculum Vitae nobelprize org Nobel Foundation d Track Q1781959d Track Q23684016 Philip W Anderson Biographical nobelprize org Nobel Foundation d Track Q1781959d Track Q23684016 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 NNDB 2002 d Track Q1373513 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 26 serpnya 2011 Procitovano 26 serpnya 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya PosilannyaInformaciya z sajtu Nobelivskogo komitetu

Дата публікації:
Топ