Філокалія грец Φιλοκαλία των ιερών νηπτικών також Добротолюбство збірка духовних творів православних авторів IV XV столі

Філокалія (грец. Φιλοκαλία των ιερών νηπτικών), також «Добротолюбство» — збірка духовних творів православних авторів IV — XV століть. Велика частина текстів належить до традиції ісихазму. Збірка складена Никодимом Святогорцем і Макарієм з Коринфа і була вперше опублікована грецькою мовою в 1782 році.

Переклад на старослов'янську мову був зроблений у 1793 році преподобним старцем Паїсієм Величковським, уродженцем Полтави та людиною, яка фактично відновила монашество й розбудувала велику традицію внутрішньої молитви. Пізніше святий Феофан Затворник зробив переклад Добротолюбія на російську мову, хоча враховуючи те, що він розширив роботу з одного тому до п'яти й додав багато інших робіт у збірку - можна зробити висновок, що Добротолюбіє російського видання і Добротолюбіє 1782,1793 років - різні праці.

Історія

Філокалія вперше була опублікована у Венеції грецькою мовою 1782 року завдяки старанням румунського князя Йоана Мавроґордата. Цю збірку аскетичних та містичних текстів зібрав атоський монах Никодим Агіорит (1749-1809) та єпископ Макарій з Корінту (1731-1805). Видання складалось з одного тому обсягом XVI-1207 сторінок, назва якого була запозичена зі збірки вибраних творів Орігена під титулом Філокалія, що її уклали свв. Василій Великий та Григорій Назіянський.

Паїсій Величковський (1722-1794) переклав цю збірку церковнослов'янською мовою, яка була видана 1793 року в Санкт-Петербурзі. Пізніше було зроблено переклад на російську мову, який фактично є іншою працею - адже розширений з одного до п'яти томів. До 2021 року не було перекладу українською мовою саме автентичного Добротолюбія старця Паїсія. Автор книги «Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві», добре знаної і на Заході, носив зі собою саме Добротолюбіє, укладення котрої приписується Паїсію.

Старець Паїсій, родом з Полтави, повернувся до традицій святих Отців. Закінчивши студії у Київській Академії, що не задовольнили його, він 1746 року відійшов на Атос, де збирав рукописи й вивчав твори Отців Церкви. Повернувшись з Атосу 1763 року, він перебрався до Молдови, де почав відновляти чернече життя.

На основі Добротолюбія Паїсія Величковського та грецької Філокалії, виданої у Венеції, єпископ Теофан Затворник (1815-1894) упорядкував та видав 1877 року повніше Добротолюбіє, вибравши для нього переважно ті тексти зі святих Отців, що стосувалися молитви серця.

Сьогодні Філокалія стає все популярнішою і на Заході. Її перекладають французькою, англійською та іншими західноєвропейськими мовами, що допомагає краще пізнати духовність християнського Сходу. Тривалий час перекладали лише невеликі витяги з Філокалії на основі грецького тексту чи російського перекладу Теофана Затворника:

у виданні Faber and Faber, Writings from the Philokalia on Prayer of the Heart та Early Fathers from the Philokalia (переклад Ε. Кадлубовського та G. Ε. Η. Palmer),
у виданні du Seuil, Petite Philocalie de la priere du coeur (редакція J. Gouillard);
також Kleine Philokalie у виданні Benzinger, та
по-італійськи Filokalia per la LEF в редакції P. Vannucci.

Видання українською мовою

Переклад з російської українською мовою звершив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

У 2008 «Добротолюбіє» в перекладі українською було видано Київською Патріархією Української православної церкви Київського Патріархату

До першого тому (688 сторінок) входять:

писання святого Антонія;
витяги з бесід святого Макарія;
слова Ісаії Пустельника;
повчання святого Марка Подвижника;
писання Євагрія Ченця.

Увесь другий том (800 сторінок) є збірником богомудрих отецьких настанов, здебільшого про боротьбу з пристрастями для очищення серця, — про останню мету подвижництва.

До третього тому (470 сторінок) входять:

блаженного Діадоха, єпископа Фотики слово подвижницьке у ста главах;
преподобного Іоана Карпафського — сто глав;
Бесіди авви Зосими;
вибрані твори святого Максима Сповідника;
преподобного Фаласія чотириста глав;
св. Феодора, єпископа Едеського — 100 душекорисних глав.
якогось іншого Феодора — повчальне слово;
оповідь про авву Филимона;
преподобного Феогноста — 75 глав;
преподобного Філофея Синайського — 40 глав про тверезість;
Іллі пресвітера — Квітник.

Четвертий том (688 сторінок) увесь складається із самих лише повчань Феодора Студита ченцям.

Останній том (688 сторінок) містить вибрані твори Симеона Нового Богослова, преподобного Микити Стифата, митрополита Філадельфійського Феоліпта, святого Григорія Синаїта, Никифора Усамітника, святого Григорія Палами, Калліста Патріарха і споборника його Ігнатія Ксанфопули, блаженнійшого Симеона Солунського та преподобного Максима Капсокаливіта.

В 2021 році було видано переклад українською мовою автентичного Добротолюбія Паїсія Величковського в одному томі, яке є перекладом венеціанського видання.

Див. також

Патристика
Церковнослов’янське Добротолюбіє, 1788 р.
Грецьке Добротолюбіє (Φιλοκαλία), 1782 р.

Примітки

Посилання

Святий Антоній Великий, Настанови про людську вдачу та доброчесне життя у 170 розділах
http://www.truechristianity.info/ua/books/st_antony_00.php
Ілля Пресвітер і Екдік, АНТОЛОГІЯ АФОРИЗМІВ
Св. Теодор Студит. Повчання монахам (Kindle Edition)
ISBN
Св. Максим Ісповідник, Брат і старець
УМОГЛЯДНІ ТА ДІЄВІ ГЛАВИ СВ. МАКСИМА ІСПОВІДНИКА
Філотей Синайський Сорок глав про уважність
Прп. Теогност. Глави про діяльне і споглядальне життя та священство
Таласій Лівійський до пресвітера Павла — про любов, стриманість і духовне життя
Св. Теодор, єпископ Едеський, Сто спасенних для душі глав
Блаженний авва Зосима Палестинський
Преподобний отець св. авва Филимон
Преподобний отець наш Йоан Карпатський

[1] ttp://www.cerkva.info/uk/knygy/sv-otci/510-dobrotoliubie-1.html

[2] ttp://www.cerkva.info/ru/knygy/sv-otci/511-dobrotoliubie-2.html

[3] ttp://www.cerkva.info/ru/knygy/sv-otci/512-dobrotoliubie-3.html

[4] ttp://www.cerkva.info/ru/knygy/sv-otci/513-dobrotoliubie-4.html

[5] ttp://www.cerkva.info/ru/knygy/sv-otci/515-dobrotoliubie-5.html