Фізіологія в Україні

Фізіологія людини і тварин є розвинутою галуззю біології і медичної науки в Україні. Фізіологічні дослідження на теренах сучасної України налічують більше 150 років. Українськими дослідниками зроблено низку фізіологічних відкриттів світового рівня. Численні наукові центри в системі Національної академії наук України, Національної академії медичних наук України та університетів пов'язані з фізіологічними науковими школами.

Історія фізіології в Україні

Фізіологія на теренах України почала розвиватися, як і світова, у прив'язці до анатомічних досліджень. Перший курс фізіології читався у Львівському університеті, де працювали та . Перша університетська кафедра фізіології була створена у 1836 році в Харківському університеті, проте дослідження там розпочалися лише у 1860-ті роки, коли завідувачем кафедри став Іван Щелков. У Київському університеті кафедру у 1840 році очолив Едуард Мірам. Перші фізіологи на території України після закінчення вітчизняних університетів обов'язково стажувалися в Європі, в першу чергу в німецьких університетах. За кордоном Російської імперії навчалися Мірам, Олександр Вальтер, Сергій Чир'єв, перший завідувач кафедри фізіології Харківського університету Іван Калениченко, Василь Данилевський. Деякі фізіологи приїжджали працювати з Європи, наприклад Володимир Томса.

Основними центрами розвитку фізіології були Харків, Київ, Одеса, Львів. Упродовж XX століття кафедри фізіології також були створені в вищих школах Вінниці, Дніпра, Донецька, Сімферополя, Івано-Франковська, Чернівців, Ужгорода.

Участь українських фізіологів у наукових форумах

Уже на Другому Всеросійському (Всесоюзному) з'їзді фізіологів в Ленінграді в травні 1926 року з 268 доповідей загалом 41 була з УСРР. Почесним заступником голови оргкомітету був обраний Василь Данилевський, а заступником голови з'їзду — Василь Чаговець. З 400 учасників з'їзду УСРР представляли 72 (41 з Харкова, 14 з Києва, 11 з Одеси, 4 з Катеринослава, по одному зі Сталіна та Ромнів), причому 250 делегатів були з Москви та Ленінграду. За рішенням з'їзду до редакції Російського фізіологічного журналу було додано 55 співробітників, з них 4 з Харкова, 3 з Києва, 2 з Одеси та 1 з Катеринослава.

На Третьому Всесоюзному з'їзді фізіологів в Москві в травні-червні 1928 року зі 194 доповідей загалом 34 було з УСРР, а почесним головою з'їзду був обраний Василь Данилевський. З 489 учасників з'їзду 77 представляли УСРР. За результатами з'їзду Олександр Палладін запропонував заснувати в Харкові Всеукраїнське товариство фізіологів, біохіміків та фармакологів. Це сталося в липні 1928 року. Також було вирішено 4-й З'їзд фізіологів провести в Харкові. До оргкомітету окрім голови Палладіна ввійшли Василь Данилевський, , Георгій Фольборт, Олександр Черкес, Василь Чаговець, , а до ревізійної комісії — ^[ru], , Д. І. Ромашев, ^[ru].

У 1928 році Палладін відвідав конгрес у Гетеборзі, а Фольборт — XIII Міжнародний фізіологічний конгрес у Гарвардському університеті. На 4-му з'їзді фізіологів у Харкові УСРР представляли 167 делегатів з 559 осіб.

Вплив наукових шкіл Павлова і Сєченова

Значний вплив на розвиток фізіології в Україні здійснили російські фізіологічні школи Івана Сєченова та Івана Павлова.

Іван Сеченов упродовж 5 років завідував кафедрою фізіології в Новоросійському університеті в Одесі. Учень Сєченова Микола Введенський мав учня Данилу Воронцова, який працював зокрема в Одеському, Київському університеті, Київському медичному інституті та в Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця. Воронцов започаткував велику школу електрофізіології, з якої вийшли Платон Костюк, Михайло Шуба, Володимир Скок, Ігор Магура, Пилип Сєрков, . Кожен з них досліджував фізіологію та електричні сигнали різних типів клітин.

В лабораторії Івана Павлова працювали українські фізіологи Василь Чаговець та Георгій Фольборт. Чаговець очолив кафедру фізіології Київського університету (надалі завідував кафедрою в Київському медичному інституті). Чаговець розвивав електрофізіологічні дослідження роботи нервової та м'язової тканини. Його учень Володимир Правдич-Немінський вперше в світі виміряв електроенцефалограму з поверхні черепа тварини. Правдич-Немінський також вивчав метаболізм азотвмісних сполук в організмі та його вплив на фізіологію. Фольборт вивчав фізіологію травної системи, фізіологічну втому, механізми формування умовних рефлексів. Він працював у Харківському медичному інституті, надалі в Київському медичному інституті, Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця.

Наукові центри

Важливим науковим центром, де досліджуються питання фізіології, є Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України. Тут вивчаються фізіологія нервової системи, фізіологія кровообігу і серця, фізіологія дихання, молекулярна і клітинна фізіологія. Функції клітини також вивчають у Міжнародному центрі молекулярної фізіології НАН України. В структурі НАМН України також є інститути, де досліджують фізіологічні процеси з медичної точки зору. В Інституті геронтології вивчають вікову фізіологію, в Інституті ендокринології — функцію ендокринної системи та фізіологію обміну речовин.

В низці медичних університетів існують відомі своїми дослідженнями в минулому та сучасності кафедри фізіології, зокрема в Вінницькому, Одеському тощо.

Видатні українські фізіологи та їх відкриття

• Олександр Вальтер — відкрив вплив симпатичної нервової системи на тонус судин.
• Василь Чаговець — запропонував іонну теорію генерації біоелектричних потенціалів, конденсаторну теорію збудження
• Володимир Правдич-Немінський — виміряв першу в світі неінвазивну електроенцефалограму.
• Георгій Фольборт — відкрив негативні умовні рефлекси, розробив концепцію фізичної втоми (правила Фольборта).
• Платон Костюк — відкрив , дослідив фізіологічну роль іонів кальцію в клітині тварин.
• Михайло Шуба — відкрив електричні зв'язки в гладеньких м'язах, описав блокатор кальцієвих каналів апамін.

Примітки

1. Кафедра фізіології ХНМУ
2. Введенський на сайті NeuroTree
3. Історія кафедри нормальної фізіології. Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова
4. Історія кафедри фізіології. Одеський національний медичний університет

Джерела

• Д. С. Воронцов, В. М. Нікітін, П. М. Сєрков (1959). Нариси з історії фізіології на Україні. Київ: Вид-во АН УРСР. с. 256.
• Шевчук, В. Г.; В. М. Мороз, С. М. Бєлан (2012). Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів. Вінниця: Нова Книга. с. 448.
• Верхратський С. А.; Заблудовський П. Ю. (1991). Історія медицини: Нав. посібник. № 4 випр. і допов. К.: Вища шк/. с. 431. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума ()
• Історичні віхи фізіології
• Столетний юбилей Физиологического общества имени И. П. Павлова Российской академии наук / А. Д. Ноздрачев, Е. Л. Поляков, Е. П. Вовенко, И. Э. Есауленко. — Москва : Издательство «Научная книга», 2017. — 332 с.