Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фотогравюра, геліогравюра (грец. Helios — сонце, фр. Gravure — друкований відбиток) — фотомеханічний процес, що дозволяє отримувати кліше для глибокого друку напівтонових зображень. До початку XXI століття технологія залишалася неперевершеною за якістю відтворення фотографічних творів, успішно конкуруючи з фототипією. Термін «геліогравюра» застосовують як до самого процесу, так і до відбитків, отриманих за його допомогою.
Історія створення
Перші спроби створення фотомеханічної технології відтворення малюнків і гравюр були зроблені Нісефором Ньєпсом, який у 1822 році винайшов геліограф. Олов'яна пластинка або літографський камінь, покриті шаром асфальту, дозволяли виготовити кліше для друку творів графіки. Однак, низька якість передачі півтонів робило процес непридатним для тиражування дагеротипів.
Більш досконала техніка під назвою «геліогравюра» винайдена в другій половині XIX століття англійськими вченими Вільямом Генрі Фокс Талботом і Джозефом Вілсоном Своном. Талбот розробив спосіб травлення мідних пластин, покритих світлочутливим шаром фотографічного желатину, запатентувавши його в 1858 році. Свон винайшов пігментний папір для способу фотодруку з тією ж назвою. Об'єднання цих технологій дозволило отримати фотомеханічний спосіб виготовлення друкарських кліше для високоякісного відтворення фотознімків. Значний внесок у вдосконалення технології зробив фотохудожник Карел Кліч (Karel Klíč), який у 1878 році отримав остаточний варіант геліогравюри, іноді згадуваний під назвою «процес Талбота — Кліча».
Опис технології
Процес виготовлення кліше починається з отримання діапозитивів оригінального зображення, для чого великоформатним фотоапаратом знімається його репродукція. Світлочутливий пігментний папір експонують ультрафіолетовим випромінюванням крізь діапозитив, виготовлений з негативу репродукції. Під дією світла хромований желатин (задублюється) в експонованих місцях пропорційно кількості випромінювання. Після експозиції папір притискають до металевої (найчастіше мідної) пластини, покритої асфальтовим порошком, в подальшому створюючи нерегулярний растр. Проявлення виконується гарячою водою, яка розчиняє незадублений желатин з пігментом у тінях.
В результаті прояву копії на пластині виходить пігментний рельєф різної товщини відповідно до насиченості тонів зображення. При подальшому хімічному травленні хлористим залізом його глибина і інтенсивність залежать від товщини пігментного шару. Тому в місцях пластини, не покритих желатином, утворюються поглиблені друковані елементи, глибина яких пропорційна отриманій крізь діапозитив експозиції. Растр використовується для збільшення прилипання фарби до ділянок кліше, які відповідають тіням. Замість асфальтового порошку, вперше застосованого Тальботом, іноді використовувалися сітки з регулярним растром.
При друці ділянки кліше, які отримали найменшу експозицію, утримували більше фарби, ніж піддані максимальної інсоляції за рахунок більшої глибини травлення. При цьому технологія здатна передавати найтонші нюанси півтонів між найсвітлішими та найбільш темними. Геліогравюра відрізняється високою якістю відтворення, однак друкарські верстати, придатні для даної технології, мають порівняно низьку продуктивність. Подальше вдосконалення процесу призвело до винаходу сучасних способів растрової глибокого друку.
Застосування
На початку ХХ століття геліогравюра була взята на озброєння фотографами-пікторіалістами, які захоплювалися чудовою якістю тиражних зображень, виконаних за цим методом. Геліогравюри широко використовувалися при виданні енциклопедій. Так, Енциклопедичний словник Гранат використовував «геліогравюри англійського типу» (як зазначалось у переліку ілюстрацій до кожного тому) для виготовлення вкладок з репродукціями картин відомих художників.
Серед періодичних видань початку ХХ століття можна назвати журнал Альфреда Стігліца Camera Work (1903—1917), а з сучасних журналів, що зберігають цю традицію, — малотиражний журнал ХХІ століття: Journal of Contemporary Photography.
Див. також
Посилання
- Визначення [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фотогравюра |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Fotogravyura geliogravyura grec Helios sonce fr Gravure drukovanij vidbitok fotomehanichnij proces sho dozvolyaye otrimuvati klishe dlya glibokogo druku napivtonovih zobrazhen Do pochatku XXI stolittya tehnologiya zalishalasya neperevershenoyu za yakistyu vidtvorennya fotografichnih tvoriv uspishno konkuruyuchi z fototipiyeyu Termin geliogravyura zastosovuyut yak do samogo procesu tak i do vidbitkiv otrimanih za jogo dopomogoyu Stanislav Yulian Ostrorug Stanislaw Julian Ostrorog Viktor Gyugo blizko 1878 r Istoriya stvorennyaArman Ippolit Luyi Fizo Cerkva Sen Syulpis blizko 1841 r General Patris de Mak Magon pislya zdobuttya Malahovogo kurganu u 1855 roci Fotogravyura Roberta Dzheffersona Bingema z kartini Orasa Verne 1859 Pershi sprobi stvorennya fotomehanichnoyi tehnologiyi vidtvorennya malyunkiv i gravyur buli zrobleni Niseforom Nyepsom yakij u 1822 roci vinajshov geliograf Olov yana plastinka abo litografskij kamin pokriti sharom asfaltu dozvolyali vigotoviti klishe dlya druku tvoriv grafiki Odnak nizka yakist peredachi pivtoniv robilo proces nepridatnim dlya tirazhuvannya dagerotipiv P yer Ambruaz Rishbur Pierre Ambroise Richebourg Urochiste vidkrittya Sevastopolskogo bulvaru v Parizhi 5 kvitnya 1858 roku Bilsh doskonala tehnika pid nazvoyu geliogravyura vinajdena v drugij polovini XIX stolittya anglijskimi vchenimi Vilyamom Genri Foks Talbotom i Dzhozefom Vilsonom Svonom Talbot rozrobiv sposib travlennya midnih plastin pokritih svitlochutlivim sharom fotografichnogo zhelatinu zapatentuvavshi jogo v 1858 roci Svon vinajshov pigmentnij papir dlya sposobu fotodruku z tiyeyu zh nazvoyu Ob yednannya cih tehnologij dozvolilo otrimati fotomehanichnij sposib vigotovlennya drukarskih klishe dlya visokoyakisnogo vidtvorennya fotoznimkiv Znachnij vnesok u vdoskonalennya tehnologiyi zrobiv fotohudozhnik Karel Klich Karel Klic yakij u 1878 roci otrimav ostatochnij variant geliogravyuri inodi zgaduvanij pid nazvoyu proces Talbota Klicha Opis tehnologiyiProces vigotovlennya klishe pochinayetsya z otrimannya diapozitiviv originalnogo zobrazhennya dlya chogo velikoformatnim fotoaparatom znimayetsya jogo reprodukciya Svitlochutlivij pigmentnij papir eksponuyut ultrafioletovim viprominyuvannyam kriz diapozitiv vigotovlenij z negativu reprodukciyi Pid diyeyu svitla hromovanij zhelatin zadublyuyetsya v eksponovanih miscyah proporcijno kilkosti viprominyuvannya Pislya ekspoziciyi papir pritiskayut do metalevoyi najchastishe midnoyi plastini pokritoyi asfaltovim poroshkom v podalshomu stvoryuyuchi neregulyarnij rastr Proyavlennya vikonuyetsya garyachoyu vodoyu yaka rozchinyaye nezadublenij zhelatin z pigmentom u tinyah V rezultati proyavu kopiyi na plastini vihodit pigmentnij relyef riznoyi tovshini vidpovidno do nasichenosti toniv zobrazhennya Pri podalshomu himichnomu travlenni hloristim zalizom jogo glibina i intensivnist zalezhat vid tovshini pigmentnogo sharu Tomu v miscyah plastini ne pokritih zhelatinom utvoryuyutsya poglibleni drukovani elementi glibina yakih proporcijna otrimanij kriz diapozitiv ekspoziciyi Rastr vikoristovuyetsya dlya zbilshennya prilipannya farbi do dilyanok klishe yaki vidpovidayut tinyam Zamist asfaltovogo poroshku vpershe zastosovanogo Talbotom inodi vikoristovuvalisya sitki z regulyarnim rastrom Pri druci dilyanki klishe yaki otrimali najmenshu ekspoziciyu utrimuvali bilshe farbi nizh piddani maksimalnoyi insolyaciyi za rahunok bilshoyi glibini travlennya Pri comu tehnologiya zdatna peredavati najtonshi nyuansi pivtoniv mizh najsvitlishimi ta najbilsh temnimi Geliogravyura vidriznyayetsya visokoyu yakistyu vidtvorennya odnak drukarski verstati pridatni dlya danoyi tehnologiyi mayut porivnyano nizku produktivnist Podalshe vdoskonalennya procesu prizvelo do vinahodu suchasnih sposobiv rastrovoyi glibokogo druku ZastosuvannyaNa pochatku HH stolittya geliogravyura bula vzyata na ozbroyennya fotografami piktorialistami yaki zahoplyuvalisya chudovoyu yakistyu tirazhnih zobrazhen vikonanih za cim metodom Geliogravyuri shiroko vikoristovuvalisya pri vidanni enciklopedij Tak Enciklopedichnij slovnik Granat vikoristovuvav geliogravyuri anglijskogo tipu yak zaznachalos u pereliku ilyustracij do kozhnogo tomu dlya vigotovlennya vkladok z reprodukciyami kartin vidomih hudozhnikiv Sered periodichnih vidan pochatku HH stolittya mozhna nazvati zhurnal Alfreda Stiglica Camera Work 1903 1917 a z suchasnih zhurnaliv sho zberigayut cyu tradiciyu malotirazhnij zhurnal HHI stolittya Journal of Contemporary Photography Div takozhFotografikaPosilannyaViznachennya 3 chervnya 2016 u Wayback Machine Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Fotogravyura