Фосфоенолпіровиноградна кислота 2 фосфоенолпіруват PEP естер що походить від енолу пірувату і фосфату Речовина існує в а

Фосфоенолпіровиноградна кислота (2-фосфоенолпіруват, PEP) — естер, що походить від енолу пірувату і фосфату. Речовина існує в аніонній формі.

Фосфоенолпіровиноградна кислота

Назва за IUPAC	2-(phosphonooxy)acrylic acid
Інші назви	Phosphoenolpyruvic acid, PEP
Ідентифікатори
Номер CAS	138-08-9
PubChem	1005
Номер EINECS	205-312-2
DrugBank	DB01819
KEGG	C00074
ChEBI	44897
SMILES	O=C(O)C(OP(=O)(O)O)=C
InChI	InChI=1S/C3H5O6P/c1-2(3(4)5)9-10(6,7)8/h1H2,(H,4,5)(H2,6,7,8)
Номер Бельштейна	1775389
Властивості
Молекулярна формула	C₃H₅O₆P
Молярна маса	168,04 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)

Примітки картки

PEP є важливим проміжним продуктом в біохімії. Вона має високоенергетичний фосфат з високою енергією (-61,9 кДж / моль) в організмах і бере участь у гліколізі і глюконеогенезі. У рослинах він також бере участь у біосинтезі різних ароматичних сполук і в фіксації вуглецю; у бактеріях він також використовується як джерело енергії для .

Утворення

В гліколізі

PEP утворюється в результаті дії ферменту на . Метаболізм PEP до піровиноградної кислоти шляхом (РК) генерує аденозинтрифосфат (АТФ) через фосфорилювання на рівні субстрату. АТФ є однією з основних валют^[] хімічної енергії в межах клітини.

У глюконеогенезі

PEP формується в результаті декарбоксилювання і гідролізу однієї молекули гуанозинтрифосфату. Ця реакція каталізується ферментом (PEPCK). Ця реакція є лімітуючим кроком у глюконеогенезі:

GTP + оксалоацетат → ВВП + фосфоенолпіруват + CO₂

У рослинах

PEP може бути використаний для синтезу хорізмової кислоти через . Хоризмат може потім метаболізуватися в ароматичну амінокислоту (фенілаланін, триптофан і тирозин та інші ароматичні сполуки. Перший етап полягає в тому, що фосфоенолпіруват і реагують, утворюючи (DAHP), в реакції, катализованій ферментом .

Крім того, в C ₄ рослини, PEP служить важливим субстратом в фіксації вуглецю. Хімічна реакція, яка каталізується :

PEP + HCO ₃^— → оксалоацетат

Примітки

Berg, Jeremy M.; Тимочко, Stryer (2002). (вид. 5th). Нью-Йорк: . ISBN . Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 5 квітня 2022.
Нельсон, Д. Л.; Кокс, М. М. «Ленінгер, принципи біохімії» 3-е изд. Worth Publishing: Нью-Йорк, 2000. .
. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 17 серпня 2007.
. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 17 серпня 2007.

Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Berg, Jeremy M.; Тимочко, Stryer (2002). (вид. 5th). Нью-Йорк: . ISBN . Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 5 квітня 2022.

[2] Нельсон, Д. Л.; Кокс, М. М. «Ленінгер, принципи біохімії» 3-е изд. Worth Publishing: Нью-Йорк, 2000. .

[3] . Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 17 серпня 2007.

[4] . Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 17 серпня 2007.