Флавій

Рід Флавії був плебейською родиною в Стародавньому Римі . Його члени вперше згадуються протягом останніх трьох століть республіки . Першим з Флавіїв, який здобув популярність, був Марк Флавій, трибун плебсу в 327 і 323 рр. до н.е.; однак жоден Флавій не отримав консульства до Гая Флавія Фімбрія в 104 р. до н.е. Рід став прославленим у першому столітті нашої ери, коли сім'я Флавіїв Сабіні претендувала на імператорську гідність.

Імператор Веспасіан з Палаццо Массімо алле Терме в Римі.

За імперії кількість осіб, які носили це імя, стала дуже великою, можливо, через багатьох вільновідпущеників під час імператорської династії Флавіїв . Для вільновідпущеників було звичайною практикою приймати імена своїх покровителів, і тому незліченна кількість людей, які отримали римське право при імператорах Флавіїв, прийняли ім’я Флавій, яке потім було передано їхнім нащадкам.

Протягом пізнішого періоду імперії ім’я Флавій часто переходило від одного імператора до іншого, починаючи з Констанція, батька Костянтина Великого . Ім'я стало настільки відомим, що іноді його розглядали як прийменик, до такої міри, що його регулярно скорочували Fl., і в деяких джерелах його навіть описують як преномен, хоча насправді воно ніколи не використовувалося як особисте ім’я. Останнім імператором, який прийняв це ім’я, був східний імператор Костянтин IV у 7 столітті.

Після того, як назва вийшла з ужитку серед візантійських імператорів, вона використовувалася як титул легітимності серед варварських правителів колишніх римських провінцій, таких як Іспанія, де вестготи та їхні іспанські наступники використовували титул « імператор усієї Іспанії », і королі варварських наступних королівств Італії, такі як остготи та лангобарди, також використовували його, з особливим значенням як «захисник» італійських народів під владою лангобардів .

Більшість осіб з іменем Флавій під час пізнішої Імперії не могла походити від роду Флавій; і справді, відмінність між nomina і cognomina була практично втрачена, так що в багатьох випадках навіть не можна з упевненістю визначити, чи це номен чи когномен. Однак, оскільки неможливо визначити, хто з цих осіб використовував Флавій як родове ім’я, вони були перераховані нижче.

Походження

Флавії Республіки стверджували сабінське походження і, можливо, були пов’язані з Флавіїв, які жили в Реаті в першому столітті нашої ери, від яких походив імператор Веспасіан ; але гентиліцій також зустрічається в інших частинах Італії, наприклад, в Етрурії та Луканії . Імя Флавій має латинське походження і походить від прізвища Flavus, яке використовується рядом родів і означає «золотий» або «золотисто-коричневий». Ймовірно, це стосувалося світлого волосся, яким володів ранній член родини.

У сучасному вживанні Флавій є ім’ям, яке широко використовується в романських мовах, включаючи італійську та іспанську Флавіо (фем. Флавія ), французький Флавієн (ж. Flavie ), португальський Flávio (ж. Flávia ), і румунський Flavius або Flaviu (ж. Флавія ).

Praenomina

Ранні Флавії використовували praenomina Марка, Квінта, Гая і Луція . З них лише Гай і Луцій відомі з родини Фімбрій. Ім’я Гней зустрічався один раз, але як син вільновідпущенника з роду, і тому, здається, не є представником роду. Флавії Сабіні, мабуть, обмежувалися лише преноменом Тит і відрізняли своїх синів використанням різних прізвищ, зазвичай даючи молодшим синам прізвища, що походять від їхніх предків по материнській лінії.

Відгалуження та пізнання

Флавії республіки використовували cognomina Fimbria, Gallus, Lucanus і Pusio . Тільки фімбрії, прізвище яких відноситься до бахроми або кордону, представляли окреме сімейство. Gallus і Lucanus належать до класу прізвищ, які походять від місць походження або асоціації, що мають на увазі Галлію та Луканію, відповідно, хоча Gallus, дуже поширене прізвище, також може означати півника. Спочатку Pusio було прізвиськом, що вказувало на маленького хлопчика, і його можна було дати комусь маленькому чи молодому.

Флавії Сабіні, чиє прізвище вказує на сабінське походження, здобули популярність під час імперії. Вони походили від Флавія Петра, воїна з Реате, який воював під керівництвом Гнея Помпея Великого . Протягом двох поколінь вони досягли такої успішності, що двоє його онуків займали консульські посади в наступні роки, 51 і 52 н.е.; молодший з них вирушив до Риму на чолі армії в рік чотирьох імператорів, 69 р. н.е., та заявив про імператорську гідність як імператор Веспасіан . Проте, менш ніж за тридцять років сім'я була значною мірою знищена завдяки роботі сина Веспасіана, імператора Доміціана . Флавії Тіціані можуть походити від Флавіїв Сабіні через консула Тита Флавія Клеменса, племінника Веспасіана; перший з цієї гілки, Тит Флавій Тіціан, який був намісником Єгипту з 126 по 133 р. н.е., можливо, був його сином.

Сім'я Флавіїв на прізвище Валент жила в Хатрії, а звідти в імперські часи переїхала до Риму, де двоє з них служили префектами різних когорт.

Як імперський титул

Флавія носили всі члени династії Костянтина . Після того, як його використовувала династія Костянтинів, ім’я набуло атрибутів імператорського титулу, так само, як Антонін ставився до династії Северанів, що слідувала за Антонінами . Його носили династії Валентиніан і Феодосія, а згодом і варварські правителі, які визнавали себе їхніми законними наступниками. Починаючи з єдиного правління Гоноріуса і далі, ім’я не використовувалося в офіційному контексті протягом п’ятого століття, і кілька збережених прикладів є транскрибованими імперськими листами, що відображають сильний зв’язок імені з імператорською посадою в народному сприйнятті, а не офіційним. номенклатура. За Юстиніана I це ім'я знову стало частиною імперської номенклатури; так воно залишалося за його наступників до часів Юстиніана II .

1. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, vol. II, p. 169 ("Flavia Gens").
2. Chase, pp. 110, 130.
3. Cassell's Latin & English Dictionary, s. v. flavus.
4. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, vol. II, pp. 150, 151 ("Fimbria").
5. New College Latin & English Dictionary, s. v. fimbria.
6. Chase, pp. 113, 114.
7. New College Latin & English Dictionary, s. v. gallus.
8. New College Latin & English Dictionary, s. v. pusio.
9. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, vol. III, pp. 689, 690 ("Flavius Sabinus").
10. Sorricchio, Hatria, p. 309.
11. Rösch, Onoma Basileias, pp. 49, 50.
12. Bussell, The Roman Empire, pp. xi, xiii, xiv.