Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Архієпи́скоп Феофа́н (у миру Васи́ль Дми́трович Бистро́в; 31 грудня 1872 (12 січня 1873), село Подмошьє, Санкт-Петербурзька губернія — 19 лютого 1940, Лімре, Ендр і Луара, Франція) — єпископ Російської православної церкви закордоном; відомий як архієпископ Полтавський та Переяславський (1913—1919).
| Феофан (Бистров) | |
|---|---|
| Василий Дмитриевич Быстров | |
 | |
| Ім'я при народженні | Василь Дмитрович Бистров |
| Народився | 12 січня 1873 Подмошьє, Лузький повіт, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Помер | 6 лютого 1940 (67 років) Лімре, Франція |
| Поховання | Лімре |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька духовна академія |
| Посада | єпископ і архієпископ |
| Конфесія | православ'я |
| |
У 1900-х перебував на посадах інспектора, потім ректора Санкт-Петербурзької духовної академії, був неофіційним духівником царської родини. Мав репутацію духовного подвижника бездоганного життя. На думку низки сучасників, зокрема М. Д. Жевахова, зіграв вирішальну роль у переїзді Г. Ю. Распутіна до Санкт-Петербургу та здобуванні ним первісної популярності. Пізніше змінив свою думку про Распутіна та почав боротися проти нього.
Біографія
Народився 31 грудня 1872 року (за старим стилем) у селі Подмошьє Лужського повіту Санкт-Петербурзької губернії (нині Шимського району Новгородської області) у родині Дмитра Миколайовича Бистрова, священика Знаменської церкви села Горки (у прихід даної церкви входило і село Подмошьє), та Марії Іванівни, уродженої Разумовської. Окрім нього у родині було ще четверо дітей.
Бідність родини спонукала батьків досить рано віддати сина у початкове училище при Олександро-Невській лаврі у Санкт-Петербурзі, де за неординарні здібності він був поставлений на казенний рахунок.
Здобувши початкову освіту у духовному училищі, продовжив навчання у Санкт-Петербурзькій духовній семінарії. Тут він також старанним вивченням усіх дисциплін розвивав свої інтелектуальні здібності, завдяки яким переходив з класу в клас, обганяючи своїх однолітків. Його сучасник, митрополит Веніамін (Федченков), так пише про його роки навчання у семінарії: «Під час навчання у семінарії він на перервах діяв по-товариськи, допомагав усім засвоювати уроки. За це товариші подарували йому золотой нагрудний хрест великої величини вершка в 1,5—2 довжини. Я сам бачив його: Бистров, мабуть, цінував цей дар. У семінарії він сумлінно вивчав усі предмети, але цьому не тішився: шкільні заняття не захоплювали його». Закінчив семінарію у 1892 році за першим розрядом, будучи найкращим учнем на курсі, після чого вступає до Санкт-Петербурзької духовної академії.
Неабиякі здібності у поєднанні з ретельністю та старанністю до наук забезпечили йому першість серед однокурсників і у академії. Його життя у стінах академії було пов'язане з іменами професорів В. В. Болотова та О. П. Лопухіна.
У 1896 році закінчив духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. Залишений при академії професорським стипендіатом.
Особисто знав протоієрея Івана Кронштадтського, здійснював з ним богослужіння.
З 1897 року — виконувач посаду доцента академії з кафедри Біблейської історії.
У 1898 році пострижений у чернецтво та висвячений у сан ієромонаха.
У 1901 році возведений у сан архімандрита і призначений виконуючим посаду інспектора Санкт-Петербурзької духовної академії.
У 1905 році захистив магістерську дисертацію «Тетраграма або Старозавітне Божественне ім'я Єгови», після чого був зведений у звання екстраординарного професора та затверджений на посаді інспектора Санкт-Петербурзької духовної академії.
4 лютого 1909 року був призначений ректором Санкт-Петербурзької духовної академії.
Архієрей
22 лютого 1909 року був хиротонізований на єпископа Ямбурзького, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії. Хіротонія була здійснена у Свято-Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври митрополитом Санкт-Петербурзьким та Ладозьким Антонієм та іншими ієрархами.
За деякими відомостями, став неофіційним духівником імператорської сім'ї.
Брав участь у роботі заснованої у 1892 році Святійшим Синодом спеціальної Петербурзької комісії з обміну думками зі старокатоликами; зокрема, головував на її засіданні 15 лютого 1910 року.
З 19 листопада 1910 року — єпископ Таврійський та Сімферопольський, одночасно був обраний почесним членом Санкт-Петербурзької духовної академії.
27 лютого 1911 року у Олександро-Невському соборі у Симферополі відслужив літургії з накладанням анафеми, посмертно, Льва Толстого. Описав цю подію К. А. Треньов у повісті «Владика» (1912 р.), де Феофан виступив прототипом архієрея Інокентія.
На початку 1911 року запропонував Святійшому Синоду висловити незадоволення імператриці Олександрі Федорівні у зв'язку з поведінкою Распутіна.
З 25 червня 1912 року — єпископ Астраханський та Єнотаєвський.
З 8 березня 1913 року — єпископ Полтавський та Переяславський.
У 1917—1918 роках у Москві брав участь у роботі помісного собору 1917—1918 років. У 1918 році возведений у сан архієпископа.
У Полтаві пережив великі неприємності при зіткненні з петлюрівцями. Захопивши владу у Києві у свої руки, Петлюра та його прихильники почали вимагати від полтавського архієрея відслужити урочисту панахиду по колишньому гетьману України Івану Мазепі, колишньому улюбленцю російського царя Петра Великого, до переходу на бік шведського короля Карла XII, за що Російська православна церква наклала на нього анафему. На цю вимогу архієпископ відповів відмовою, за що був поміщений у в'язницю. Звільнений після того, як влада Української народної республіки евакуювалась з Полтави при наступі Добровольчої армії.
У 1920 у зв'язку з наступом Червоної Армії евакуювався до Криму. 22 березня (ст. ст.) 1920 разом з єпископом Веніаміном (Федчєнковим) підтримав обрання Петра Врангеля Головнокомандуючим Збройними силами Півдня Росії.
Життя в еміграції
У листопаді 1920 емігрував до Константинополя, потім до Сербії. У 1925 переїхав до Болгарії.
Був постійним членом Закордонного Синоду до 1931 року.
У 1931 переїхав до Франції, де жив життям затворника у печері, відомій як печера Трьох Лисиць, у містечку Лимре (Limeray), що у долині Луари.
Помер 6 (19) лютого 1940 року; похований на громадському цвинтарі (під номером 432) на околиці Лімре. На його поховання не приїхав жоден відомий єписком, а митрополит Євлогій (Георгіївський) надіслав телеграму, у якій наказав ховати архієпископа як простого ченця. Але поховали його все ж у архієрейскому облаченні. Надгробок було зроблено із сірого мармуру.
30 червня — 1 липня 2016 року Архієрейський Синод РПЦЗ, ознайомившись зі змістом листа Керівника Управління Московської Патріархії із закордонних устаннов єпископа Богородського Антонія (Севрюка) про перенесення останків архієпископа Феофана з громадського цвинтаря на околиці Лімре (Франція) до Санкт-Петербургу, ухвалив відповісти, що його члени не заперечують проти цього наміру далеких родичів та шанувальників покійного.
Праці
- Тетраграма або Старозавітне Божественне ім'я Єгови. Магістерська дисертація.
- Святитель Феофан Полтавський, Новий Затворник. Творіння. СПб.: Т-во свт. Василя Великого, 1997. 766 с. .
- О благодаті Божій , та Слова
Примітки
Література
- Бэттс, Ричард (Фома), Марченко, Вячеслав. Духовник Царской семьи святитель Феофан Полтавский (1874—1940). М.: Братство прп. Германа Аляскинского — Российское отделение Валаамского общества Америки, 1994.
- Архимандрит Антоний. НЕМНОГОЛЕТНИЙ СТАРЕЦ. ЖИЗНЕОПИСАНИЕ СХИАРХИМАНДРИТА АМВРОСИЯ МИЛЬКОВСКОГО // Русский инок : ежемесячный журнал. — Jordanville, N.Y..
Посилання
- на сайті Російське Православ'я
- Духовник царської сім'ї
- См. Главы LX и LXI // Жевахов Н. Воспоминания обер-прокурора Синода князя Н. Д. Жевахова. Т. 1: Сентябрь 1915 — Март 1917. Мюнхен: Изд. Ф. Винберга, 1923.
- http://www.petergen.com/bovkalo/kl/spblgorki.html
- http://minds.by/trudy/trudy-4/arhiepiskop-feofan-by-strov-zhizn-kak-podvig#.WPIrZOihqko
- http://spbda.ru/publications/mihail-sobachinskiy-vspominaya-vypusknika-i-rektora-spbpda-arhiepiskopa-feofana-bystrova/
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 28 серпня 2018.
- Решения Архиерейского Собора РПЦЗ 1931 г.
- Варламов А. Звук лопнувшей тетивы. Историческое расследование (окончание) [ 4 березня 2010 у Wayback Machine.] // Москва. — 2006. — № 11.
- . Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 6 липня 2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arhiyepi skop Feofa n u miru Vasi l Dmi trovich Bistro v 31 grudnya 1872 12 sichnya 1873 selo Podmoshye Sankt Peterburzka guberniya 19 lyutogo 1940 Limre Endr i Luara Franciya yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi zakordonom vidomij yak arhiyepiskop Poltavskij ta Pereyaslavskij 1913 1919 Feofan Bistrov Vasilij Dmitrievich BystrovIm ya pri narodzhenni Vasil Dmitrovich BistrovNarodivsya 12 sichnya 1873 1873 01 12 Podmoshye Luzkij povit Sankt Peterburzka guberniya Rosijska imperiyaPomer 6 lyutogo 1940 1940 02 06 67 rokiv Limre FranciyaPohovannya LimreGromadyanstvo Rosijska imperiyaDiyalnist svyashennikAlma mater Sankt Peterburzka duhovna akademiyaPosada yepiskop i arhiyepiskopKonfesiya pravoslav ya Mediafajli u Vikishovishi U 1900 h perebuvav na posadah inspektora potim rektora Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi buv neoficijnim duhivnikom carskoyi rodini Mav reputaciyu duhovnogo podvizhnika bezdogannogo zhittya Na dumku nizki suchasnikiv zokrema M D Zhevahova zigrav virishalnu rol u pereyizdi G Yu Rasputina do Sankt Peterburgu ta zdobuvanni nim pervisnoyi populyarnosti Piznishe zminiv svoyu dumku pro Rasputina ta pochav borotisya proti nogo BiografiyaNarodivsya 31 grudnya 1872 roku za starim stilem u seli Podmoshye Luzhskogo povitu Sankt Peterburzkoyi guberniyi nini Shimskogo rajonu Novgorodskoyi oblasti u rodini Dmitra Mikolajovicha Bistrova svyashenika Znamenskoyi cerkvi sela Gorki u prihid danoyi cerkvi vhodilo i selo Podmoshye ta Mariyi Ivanivni urodzhenoyi Razumovskoyi Okrim nogo u rodini bulo she chetvero ditej Bidnist rodini sponukala batkiv dosit rano viddati sina u pochatkove uchilishe pri Oleksandro Nevskij lavri u Sankt Peterburzi de za neordinarni zdibnosti vin buv postavlenij na kazennij rahunok Zdobuvshi pochatkovu osvitu u duhovnomu uchilishi prodovzhiv navchannya u Sankt Peterburzkij duhovnij seminariyi Tut vin takozh starannim vivchennyam usih disciplin rozvivav svoyi intelektualni zdibnosti zavdyaki yakim perehodiv z klasu v klas obganyayuchi svoyih odnolitkiv Jogo suchasnik mitropolit Veniamin Fedchenkov tak pishe pro jogo roki navchannya u seminariyi Pid chas navchannya u seminariyi vin na perervah diyav po tovariski dopomagav usim zasvoyuvati uroki Za ce tovarishi podaruvali jomu zolotoj nagrudnij hrest velikoyi velichini vershka v 1 5 2 dovzhini Ya sam bachiv jogo Bistrov mabut cinuvav cej dar U seminariyi vin sumlinno vivchav usi predmeti ale comu ne tishivsya shkilni zanyattya ne zahoplyuvali jogo Zakinchiv seminariyu u 1892 roci za pershim rozryadom buduchi najkrashim uchnem na kursi pislya chogo vstupaye do Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi Neabiyaki zdibnosti u poyednanni z retelnistyu ta starannistyu do nauk zabezpechili jomu pershist sered odnokursnikiv i u akademiyi Jogo zhittya u stinah akademiyi bulo pov yazane z imenami profesoriv V V Bolotova ta O P Lopuhina U 1896 roci zakinchiv duhovnu akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya Zalishenij pri akademiyi profesorskim stipendiatom Osobisto znav protoiyereya Ivana Kronshtadtskogo zdijsnyuvav z nim bogosluzhinnya Z 1897 roku vikonuvach posadu docenta akademiyi z kafedri Biblejskoyi istoriyi U 1898 roci postrizhenij u chernectvo ta visvyachenij u san iyeromonaha U 1901 roci vozvedenij u san arhimandrita i priznachenij vikonuyuchim posadu inspektora Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi U 1905 roci zahistiv magistersku disertaciyu Tetragrama abo Starozavitne Bozhestvenne im ya Yegovi pislya chogo buv zvedenij u zvannya ekstraordinarnogo profesora ta zatverdzhenij na posadi inspektora Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi 4 lyutogo 1909 roku buv priznachenij rektorom Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi Arhiyerej Yepiskop Yamburzkij Feofan 22 lyutogo 1909 roku buv hirotonizovanij na yepiskopa Yamburzkogo vikariya Sankt Peterburzkoyi yeparhiyi Hirotoniya bula zdijsnena u Svyato Troyickomu sobori Oleksandro Nevskoyi Lavri mitropolitom Sankt Peterburzkim ta Ladozkim Antoniyem ta inshimi iyerarhami Za deyakimi vidomostyami stav neoficijnim duhivnikom imperatorskoyi sim yi Brav uchast u roboti zasnovanoyi u 1892 roci Svyatijshim Sinodom specialnoyi Peterburzkoyi komisiyi z obminu dumkami zi starokatolikami zokrema golovuvav na yiyi zasidanni 15 lyutogo 1910 roku Z 19 listopada 1910 roku yepiskop Tavrijskij ta Simferopolskij odnochasno buv obranij pochesnim chlenom Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi 27 lyutogo 1911 roku u Oleksandro Nevskomu sobori u Simferopoli vidsluzhiv liturgiyi z nakladannyam anafemi posmertno Lva Tolstogo Opisav cyu podiyu K A Trenov u povisti Vladika 1912 r de Feofan vistupiv prototipom arhiyereya Inokentiya Na pochatku 1911 roku zaproponuvav Svyatijshomu Sinodu visloviti nezadovolennya imperatrici Oleksandri Fedorivni u zv yazku z povedinkoyu Rasputina Z 25 chervnya 1912 roku yepiskop Astrahanskij ta Yenotayevskij Z 8 bereznya 1913 roku yepiskop Poltavskij ta Pereyaslavskij U 1917 1918 rokah u Moskvi brav uchast u roboti pomisnogo soboru 1917 1918 rokiv U 1918 roci vozvedenij u san arhiyepiskopa U Poltavi perezhiv veliki nepriyemnosti pri zitknenni z petlyurivcyami Zahopivshi vladu u Kiyevi u svoyi ruki Petlyura ta jogo prihilniki pochali vimagati vid poltavskogo arhiyereya vidsluzhiti urochistu panahidu po kolishnomu getmanu Ukrayini Ivanu Mazepi kolishnomu ulyublencyu rosijskogo carya Petra Velikogo do perehodu na bik shvedskogo korolya Karla XII za sho Rosijska pravoslavna cerkva naklala na nogo anafemu Na cyu vimogu arhiyepiskop vidpoviv vidmovoyu za sho buv pomishenij u v yaznicyu Zvilnenij pislya togo yak vlada Ukrayinskoyi narodnoyi respubliki evakuyuvalas z Poltavi pri nastupi Dobrovolchoyi armiyi U 1920 u zv yazku z nastupom Chervonoyi Armiyi evakuyuvavsya do Krimu 22 bereznya st st 1920 razom z yepiskopom Veniaminom Fedchyenkovim pidtrimav obrannya Petra Vrangelya Golovnokomanduyuchim Zbrojnimi silami Pivdnya Rosiyi Zhittya v emigraciyi Mogila arhiyepiskopa Feofana U listopadi 1920 emigruvav do Konstantinopolya potim do Serbiyi U 1925 pereyihav do Bolgariyi Buv postijnim chlenom Zakordonnogo Sinodu do 1931 roku U 1931 pereyihav do Franciyi de zhiv zhittyam zatvornika u pecheri vidomij yak pechera Troh Lisic u mistechku Limre Limeray sho u dolini Luari Pomer 6 19 lyutogo 1940 roku pohovanij na gromadskomu cvintari pid nomerom 432 na okolici Limre Na jogo pohovannya ne priyihav zhoden vidomij yepiskom a mitropolit Yevlogij Georgiyivskij nadislav telegramu u yakij nakazav hovati arhiyepiskopa yak prostogo chencya Ale pohovali jogo vse zh u arhiyerejskomu oblachenni Nadgrobok bulo zrobleno iz sirogo marmuru 30 chervnya 1 lipnya 2016 roku Arhiyerejskij Sinod RPCZ oznajomivshis zi zmistom lista Kerivnika Upravlinnya Moskovskoyi Patriarhiyi iz zakordonnih ustannov yepiskopa Bogorodskogo Antoniya Sevryuka pro perenesennya ostankiv arhiyepiskopa Feofana z gromadskogo cvintarya na okolici Limre Franciya do Sankt Peterburgu uhvaliv vidpovisti sho jogo chleni ne zaperechuyut proti cogo namiru dalekih rodichiv ta shanuvalnikiv pokijnogo PraciTetragrama abo Starozavitne Bozhestvenne im ya Yegovi Magisterska disertaciya Svyatitel Feofan Poltavskij Novij Zatvornik Tvorinnya SPb T vo svt Vasilya Velikogo 1997 766 s ISBN 5 7984 0007 7 O blagodati Bozhij ta SlovaPrimitkiLiteraturaBetts Richard Foma Marchenko Vyacheslav Duhovnik Carskoj semi svyatitel Feofan Poltavskij 1874 1940 M Bratstvo prp Germana Alyaskinskogo Rossijskoe otdelenie Valaamskogo obshestva Ameriki 1994 Arhimandrit Antonij NEMNOGOLETNIJ STAREC ZhIZNEOPISANIE SHIARHIMANDRITA AMVROSIYa MILKOVSKOGO Russkij inok ezhemesyachnyj zhurnal Jordanville N Y Posilannyana sajti Rosijske Pravoslav ya Duhovnik carskoyi sim yi Sm Glavy LX i LXI Zhevahov N Vospominaniya ober prokurora Sinoda knyazya N D Zhevahova T 1 Sentyabr 1915 Mart 1917 Myunhen Izd F Vinberga 1923 http www petergen com bovkalo kl spblgorki html http minds by trudy trudy 4 arhiepiskop feofan by strov zhizn kak podvig WPIrZOihqko http spbda ru publications mihail sobachinskiy vspominaya vypusknika i rektora spbpda arhiepiskopa feofana bystrova Arhiv originalu za 10 kvitnya 2016 Procitovano 28 serpnya 2018 Resheniya Arhierejskogo Sobora RPCZ 1931 g Varlamov A Zvuk lopnuvshej tetivy Istoricheskoe rassledovanie okonchanie 4 bereznya 2010 u Wayback Machine Moskva 2006 11 Arhiv originalu za 9 listopada 2016 Procitovano 6 lipnya 2016