Фазовий перехід другого роду

Фазови́й перехі́д дру́гого ро́ду за класифікацією Еренфеста — фазовий перехід, при якому значення похідних від термодинамічних потенціалів змінюються неперервно, а значення їхніх других похідних — стрибком.

До фазових переходів другого роду належать, наприклад, перехід між феромагнітним і парамагнітним станом, сегнетоелектриком і діелектриком тощо.

Пониження симетрії

Фазові переходи другого роду дуже часто супроводжуються пониженням симетрії у низькотемпературній фазі. Так, високотемпературний парамагнітний стан ізотропний, тобто має найвищу можливу симетрію. Низькотемпературний феромагнітний стан характеризується виділеним напрямом, що збігається із напрямом магнітного моменту. Аналогічно при переході від високотемпературного стану в низькотемпературний у сегнетоелектриках змінюється симетрія кристалічної ґратки.

Поведінка параметра порядку в рамках теорії Ландау

Фазовий перехід другого роду зазвичай можна описати феноменологічним параметром порядку. У високотемпературному стані параметр порядку дорівнює нулю. При пониженні температури від точки фазового переходу параметр порядку починає неперервно зростати. Залежність вільної енергії від параметру порядку можна виразити формулою

${\displaystyle F=F_{0}+{\frac {1}{4}}\alpha \xi ^{2}+{\frac {1}{4}}\beta \xi ^{4}+\ldots }$,

де ${\displaystyle \xi }$ — параметр порядку, ${\displaystyle \alpha }$ і ${\displaystyle \beta >0}$ — певні коефіцієнти. При температурі фазового переходу ${\displaystyle T_{C}}$ параметр ${\displaystyle \alpha }$ повинен дорівнювати нулю. Його можна розкласти в ряд за степенями відхилення температури від температури фазового переходу

${\displaystyle \alpha =\alpha ^{\prime }(T-T_{C})}$

У такому випадку точка ${\displaystyle \xi =0}$ при підкритичних температурах стає точкою максимуму вільної енергії, а при надкритичних температурах — точкою мінімуму вільної енергії. При підкритичних температурах максимум при нульовому значенні параметра порядку оточений двома мінімумами при значеннях параметра порядку

${\displaystyle \xi _{m}=\pm {\sqrt {\frac {\alpha }{\beta }}}=\pm {\sqrt {{\frac {\alpha ^{\prime }}{\beta }}(T_{C}-T)}}}$.

Стан системи випадковим чином скочується в один із двох мінімумів вільної енергії — відбувається спонтанне зниження симетрії. Мінімуми тим далі відходять від точки ${\displaystyle \xi =0}$, чим нижча температура.

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — .