У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Устя У стя давні назви Осъвица Оствица річка в Україні в межах Рівн

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Устя.

У́стя (давні назви — Осъвица, Оствица) — річка в Україні, в межах Рівненського району Рівненської області, ліва притока Горині (басейн Прип'яті).

Устя
Устя в межах Рівного
50°22′22″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.37280000002777314° пн. ш. 26.18330000002777780° сх. д.
Витік	с. Дермань
• координати	50°22′22″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.37280000002777314° пн. ш. 26.18330000002777780° сх. д.
Гирло	Горинь (біля смт Оржів)
• координати	50°45′20″ пн. ш. 26°07′39″ сх. д. / 50.75580000002777581° пн. ш. 26.12750000002777995° сх. д.
Басейн	басейн Прип'яті
Країни:	Україна, Рівненська область
Регіон	Рівненська область
Довжина	68 км
Площа басейну:	762 км²

Медіафайли у Вікісховищі

Опис

Довжина 68 км. Площа водозбірного басейну 762 км². Похил річки 1,6 м/км. Долина коритоподібна, має чіткі обриси, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Заплава двостороння, завширшки до 1—1,2 км, є заболочені ділянки. Річище звивисте, завширшки 25 м, в серединій течії 8 м, завглибшки 1,6 м, подекуди спрямоване. Створені штучні водойми, осушувальні системи. Використовується у побутовому та промисловому водопостачанні, рибництві. Береги річки похилі.

Географія

Річка Устя бере початок з джерел на північних схилах Мізоцького кряжу, біля села Дермань Перший. Тече переважно на північ, у пониззі на північний захід/північ. Впадає до Горині при північно-східній частині смт Оржів.

Історія та етимологія

Найдавніші з відомих згадок про річку Устю належать до 1495, та 1572 років, і носила вона назву руською (староукраїнською) мовою — Осъвица (суч. укр. – Освиця). На зламі XVIII та ХІХ століття, під впливом іншої мови, її назва видозмінилася в — Оствица, а ще згодом, скоротилася в сучасну — Устя.

Староукраїнська назва – "Освиця", походить від поширеного давньослов‘янського кореня -ос. В сучасних слов‘янських країнах, Польщі, Україні та Білорусі, які були в складі Речі Посполитої, є чимало населених пунктів з назвою Осова. В Білорусі досі є мала річка з назвою Освиця (біл. – Асвіца), яка так само, як і Устя входить до басейну Прип‘яті. Також у XVI столітті в багатьох волинських і поліських селах згадуються урочища з назвою Осова Лоза. Оскільки давньослов‘янський словниковий ресурс практично втрачено з плином часу, то навряд чи вдасться точно встановити етимологію назви – "Освиця".

Релігійні споруди на березі Усті

На острові, що омивається річкою Устею, біля села Городок, що за 10 км від Рівного, розташована церква Святого Миколая, яка є пам'яткою архітектури 1740 року. У місті Рівному, на березі річки Усті розташований собор Святого Миколая Чудотворця.

Забруднення

У зв'язку зі штучним розширенням та зміною русла в міській зоні Рівного, спочатку в часи Польської республіки, а згодом в часи СРСР, зменшенням через це швидкості течії, Устя з часом стала найзабрудненішою річкою Рівненської області. Відповідно через її низьку пропускну здатність, забруднення водної артерії Рівного викликала й ціла низка наступних факторів: змиви з доріг та полів, скиди підприємств, неорганізовані скиди, тощо.

Притоки

Швидівка
Безодня
Річка без назви — права притока. Бере початок на північно-східній околиці села Верхів. Тече переважно на північний захід через В'юні́вщину, Миротин і біля села Загребля впадає в Устю. Населені пункти вздовж берегової смуги: Шлях, Завидів. Річка повністю каналізована.

Населені пункти

Тече через 20 населених пунктів. Над Устею розташовані міста Рівне, Здолбунів, смт Квасилів та Оржів.

Примітки

Гордич, Валентина (11 березня 2023). Рівненська Устя: як з XV століття трансформувалися її назва, русло і стан води. https://suspilne.media/ (українська) .
Порятунок рівненської Усті: які способи та методи пропонувалися для очищення головної річки міста. rivne.name.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Каталог річок України — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — .
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 581 (Устя № 1)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Устя (притока Горині)

Uście, Ujście, Ustya // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 831. (пол.)

Це незавершена стаття про річку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Гордич, Валентина (11 березня 2023). Рівненська Устя: як з XV століття трансформувалися її назва, русло і стан води. https://suspilne.media/ (українська) .

[2] Порятунок рівненської Усті: які способи та методи пропонувалися для очищення головної річки міста. rivne.name.

[3] Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.