У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Урмія значення У рмія перс دریاچه ارومیه стародавнє ім я Озеро Mati

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Урмія (значення).

У́рмія (перс. دریاچه ارومیه‎, стародавнє ім'я: Озеро Matiene) — безстічне солоне озеро у північно-західному Ірані, між останами Східний та Західний Азербайджан, в , на висоті 1275 м; близько 5800 км², глибина до 15 м; близько 60 островів; бідна іхтіофауна, водяться дрібні ракоподібні; судноплавне.

Озеро Урмія перс. دریاچه ارومیه‎
вид із космосу вид із космосу
37°42′ пн. ш. 45°19′ сх. д. / 37.700° пн. ш. 45.317° сх. д. / 37.700; 45.317Координати: 37°42′ пн. ш. 45°19′ сх. д. / 37.700° пн. ш. 45.317° сх. д. / 37.700; 45.317
Розташування
Країна	Іран
Регіон	Західний Азербайджан Східний Азербайджан
Геологічні дані
Тип	Солоне озеро
Розміри
Площа поверхні	5200 км²
Висота	1270 м
Глибина макс.	16 м
Довжина	140 км
Ширина	55 км
Об'єм	45 км³
Вода
Солоність	85 ‰ і 280 ‰
Басейн
↑ Водний басейн	^d
Вливаються	^d, ^d, Аджічай, ^d, ^d, ^d, Гедарчай, ^d, Q10886700?, ^d, Q21199357?, ^d і ^d
Витікають	випаровування
Площа басейну	50 000 км²
Країни басейну	Іран
Інше
Статус спадщини	Рамсарське угіддя
Острови	102
Geonames	121800
Урмія (озеро) (Іран)


Урмія у Вікісховищі

Назва

В «Авесті» відомо як «глибоке озеро із солоними водами» Чечашт («сяюче-біле»), і під такою назвою згадується ще в перських авторів XIV століття. Істахрі називає його Бухайрат аш-Шурат — «озеро єретиків, схизматиків». У середні століття іменувалося також солоне озеро; Кабудан (перс. Дарйача-ї Кабудан‎ — «блакитне озеро», сер. вірм. Կապուտան [Капутан]); Шахі (Шаху, по острову-горі) або Тала (Теля, по фортеці). Назву, що використовується нині, озеро отримало на честь однойменного міста на західному березі. У 1926 році було перейменовано в Резайе на честь шаха Реза Пехлеві; у 1970-х роках колишню назву було повернуто. Сучасна назва на інших мовах регіону — азерб. Urmiya gölü, вірм. Ուրմիա լիճ [Урмія ліч], курд. Gola Urmiyê.

Фізико-географічна характеристика станом на середину ХХ сторіччя

Розташоване між останами Східний і Західний Азербайджан, в тектонічному зниженні на схід від на висоті 1275 м. Витягнуто з півночі на південь; максимальна довжина — близько 140 км, ширина — близько 40—55 км. Площа коливається від 5200 до 6000 км². Середня глибина — 5 м, максимальна — до 16 м. Сточище — близько 50 тис. км². Параметри змінюються залежно від водності приток, що приносять у середньому близько 5 км³ води/рік, причому до 80 % річного надходження припадає на дощові зимові й весняні місяці.

Найбільші притоки — (Джагату) і на півдні, — на північному сході. Оскільки озеро безстічне, воно характеризується високою солоністю, що змінюється сезонно: від 80—150 ‰ навесні до 260—280 ‰ пізньої осені. Основні солі — солі хлору, натрію і сульфати.

На озері 102 острови, на великих — фісташкові ліси (); у південній частині скупчення з 50 дрібних островів. Озеро не замерзає, є судноплавство. По берегах — солончаки, в гирлах річок — болота із заростями ситнику і очерету звичайного; берега, в основному, нежилі. Риба відсутня, проте велика кількість водоростей дає поживу дрібним ракоподібних — артеміям. На озері гніздяться пелікани, фламінго і галагази, а перелітні птахи використовують острова як проміжний пункт на шляхах міграції. У 1967 році створено національний парк, в який включена більша частина озера.

З 2008 року розділене на дві частини дамбою, по якій проходить шосе, що з'єднує Східний і Західний Азербайджан. Мостовий розрив дамби лише 1500 метрів, що сильно ускладнює циркуляцію води в озері і негативно впливає на його екологію.

Стан озера на початок XXI сторіччя

Анімація для порівняння супутникових світлин 1984 і 2014 рр..

На початок XXI сторіччя озеро перебуває на межі зникнення. Через посуху, що почалася в 1998 році, надмірне споживання жителями навколишніх міст і сіл води приток озера, а також будівництва гребель на річках що живлять озеро, водне дзеркало скоротилася більш ніж удвічі, або, якщо відраховувати від 1995 року, то воно обміліло більш ніж на 70 %. За словами Джавада Джахангірзаде, представника муніципалітету міста Урмія, у випадку повного пересихання озера на його місці залишиться 10 млрд тонн солі, і близько 14 млн осіб будуть змушені покинути рідні краї. Щороку з озера випаровується близько 3 млрд м³ води. Станом на 2014 рік експерти прогнозували, що у випадку бездіяльності вже за чотири роки Урмія перетвориться на болото.

У 2011 році чергові вимоги тубільців прийняти надзвичайний план порятунку Урмії відхилені Меджлісом. 60 учасників мітингу, організованого з метою закликати уряд врятувати озеро, заарештували 4 вересня 2011 р.

В жовтні 2023 року, згідно повідомлення джерела SciTechDaily, за останні два десятиліття гіперсолоне озеро Урмія втратило близько 90 % своєї площі та незабаром може повністю зникнути з лиця планети. Нові супутникові знімки, які були зроблені з різницею в три роки, показують, що водойма майже повністю перетворилася на "суху соляну рівнину". На першому знімку озеро Урмія було зафіксовано 8 вересня 2020 року апаратом OLI штучного супутника «Landsat 8», на якому видно, що вода заповнює більшу частину басейну, а відкладення солі спостерігається лише по периметру озера. На другому фото від 7 вересня 2023 року, яке виконане апаратом OLI-2 штучного супутника «Landsat 9» видно, що озеро Урмія майже повністю втратило свої води, перетворившись на велику суху рівнину. Вчені вважають, що причиною висихання озера стали затяжні посухи, а також використання води в сільському господарстві та будівництво гребель на річках, що живлять озеро.

Порятунок озера

Планів щодо порятунку озера було декілька. Так, у серпні 2012 року глава іранської Організації охорони довкілля Мохаммад-Джавад Мохаммадізаде заявив про те, що було отримано згоду Вірменії на допомогу у відновленні рівня води в Урмії через транспортування води до Ірану. Додавши, що план відновлення також передбачає транспортування води з провінції Східний Азербайджан.

Був також план транспортування води з річки Аракс, на що було виділено 950 млрд томанів, але було вирішено відмовитися від проєкту через заперечення Азербайджану.

У 2013 році іранський уряд почав розробку проєкту з порятунку озера за рахунок перекидання вод Каспійського моря. До кінця 2014 року проєкт вийшов на завершальну стадію, розпочаті дослідження різних варіантів із залученням іноземних консультантів.

У березні 2014 року іранське міністерство навколишнього середовища спільно з програмою розвитку ООН розробили план з порятунку озера і прибережних водно-болотних угідь. На здійснення проєкту потрібно 225 млн доларів у перший рік і 1,3 млрд на весь проєкт.

Іранський уряд має намір фінансувати не тільки проєкти з транспортування води в озеро з інших джерел, а й інші способи відновлення рівня води в озері. Так, у липні 2014 року президент Ірану Хассан Рухані ухвалив рішення виділити близько 14 трлн ріалів (понад 500 млн доларів) на оплату першого року робіт із поліпшення ефективності витрати води з приток озера, за рахунок чого планується скоротити обсяг води, що витрачається в сільському господарстві, а також на відновлення навколишнього середовища.

Див. також

Список озер

Примітки

Краткие сообщения института народов Азии, Выпуски 62-66, 1964
. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 26 лютого 2016.
Озеро Урмия в Иране может спасти вода из Каспия [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
Демонстранты в Иране требуют спасти пересыхающее озеро. Русская служба Би-би-си. 4 сентября 2011 г. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 10 жовтня 2011.
Unexpected Desolation: Largest Lake in the Middle East Shrivels Into Salt Flat. // By Lindsey Doermann, NASA Earth Observatory. October 14, 2023
Найбільше гіперсолоне озеро на Землі вмирає: що перетворює його на пустелю (фото). // Автор: Тая Кітова. 15.10.2023, 13:24
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
Иранский чиновник: Армения поможет Ирану спасти высыхающее озеро Урмия [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. ИА Новости Армении — NEWS.am 03.08.2012
. ИТАР-ТАСС. 18 сентября 2013 г. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013.

Посилання

Урмія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Урмія (озеро)

Iranica Encyclopedia: Eckhart Ehlers, «Lake Urmia», 2013 [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Encyclopedia of Earth: C. Michael Hogan, «Lake Urmia», 2011 [ 22 червня 2013 у Wayback Machine.]
Saline Systems; Urmia Salt Lake, Iran [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite]
Lake level fluctuations in the geological history^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
Late Pleistocene vegetation changes in NW Iran^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
Evaluation of dike-type causeway impacts on the flow and salinity regimes in Urmia Salt Lake, Iran
Iran's Environmental Ticking Bomb [ 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Iran's Dam Policy and The Case of Lake Urmia by Ercan AYBOGA & Akgün ILHAN [ 8 травня 2016 у Wayback Machine.]
Tishineh [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Landsat — Drying of Lake Urmia, Iran [ 19 листопада 2015 у Wayback Machine.],
Aerial view of Lake Urmia [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Ірану.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Краткие сообщения института народов Азии, Выпуски 62-66, 1964

[newsc-2] . Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 26 лютого 2016.

[vk-3] Озеро Урмия в Иране может спасти вода из Каспия [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)

[4] Демонстранты в Иране требуют спасти пересыхающее озеро. Русская служба Би-би-си. 4 сентября 2011 г. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 10 жовтня 2011.

[5] Unexpected Desolation: Largest Lake in the Middle East Shrivels Into Salt Flat. // By Lindsey Doermann, NASA Earth Observatory. October 14, 2023

[6] Найбільше гіперсолоне озеро на Землі вмирає: що перетворює його на пустелю (фото). // Автор: Тая Кітова. 15.10.2023, 13:24

[7] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.

[newsam-8] Иранский чиновник: Армения поможет Ирану спасти высыхающее озеро Урмия [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. ИА Новости Армении — NEWS.am 03.08.2012

[9] . ИТАР-ТАСС. 18 сентября 2013 г. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013.