Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Українці Маньчжурії — особи з українським громадянством або національністю, які мешкають в Маньчжурії і є частиною української діаспори в КНР. Для збереження своєї культури, звичаїв та традицій створено асоціацію, що взаємодіє з Посольством України в КНР. Найбільшому розвитку й піднесення українська діаспора в Маньчжурії набула у 1890—1930-х роках. Фактично як велика громада припинила своє існування у 1948 році.
Історія
Початок громади
Українці почали прибувати до Маньчжурії у 90-х роках XIX століття на будівництво Східно-Китайської залізниці. Велика група українців приїхала туди з будівництва Закаспійської залізниці у Туркестані.
По закінченню робіт 1898 року більшість українців залишилися працювати на Східно-Китайській залізниці, створивши поселення у Харбіні, Мукдені, Дайрені, Кіріні. За різними оцінками, у першій третині XX століття в Маньчжурії мешкало від тридцяти до сорока п'яти тисяч українців. Центром українського громадського життя у Маньчжурії стало місто Харбін. Українців Маньчжурії того часу розглядають як частину Зеленого клину.
Українське національне життя в Маньчжурії розвивалося нерівномірно. До 1917-го воно мало винятково культурно-просвітницьку спрямованість. Після революційних подій 1917 року в Російській імперії, значно активізувався й національно-визвольний рух українців у Маньчжурії.
1917—1922 роки
У 1917—1921 роках культурно-просвітницька діяльність поєднувалась із політичною. Наприкінці того ж року з Харбіна до Києва виїхала військова частина (кілька стрілецьких сотень) на чолі із Петром Твардовським, сформована з українців Маньчжурії. Українське консульство в Харбіні діяло в 1918—1919 років. Його очолював Петро Твардовський. Це консульство було визнано радянською владою та Тимчасовим Сибірським урядом. Було налагоджено контакти із Українською Народною республікою. Представники українців Маньчжурії брали участь у Далекосхідних українських з'їздах.
1922 року до Маньчжурії почали прибувати українці із захопленого більшовиками далекосхідного Зеленого Клину, а також з України та Польщі. Поміж них виявилися колишні офіцери Січових Стрільців (із австрійської армії) І. Паславський та П. Марчишин, далекосхідний український письменник Й. Якимів, колишній голова Забайкальської української ради С. Шведин, активний учасник Українського з'їзду Слобожанщини О. Дроб'язко (пізніше переїхав до Тяньцзіня), організатори й учасники далекосхідних українських з'їздів на чолі з Й. Ступаком, математик М. Коблянський, полковник армії УНР Ю. Рой (Колчанів), громадський діяч із Амурщини В. Кушнаренко, кооператор із Київщини, колишній член Української Центральної ради Й. Сніжний, літератор із Харкова А. Діброва та інші. Втекло сюди також кілька українських діячів, яких у 1923—1924 рр. більшовики судили в Читі (Р. Барилович, П. Горовий, Ф. Смульський та П. Яхно). З Польщі до Маньчжурії приїхали лікар Д. Барченко й інженер О. Вітковський, із Праги — професор Іван Шлендик із дружиною. Українські політичні емігранти прагнули ввійти в контакт з українцями, які вже проживали в Маньчжурії, щоб спільно працювати в межах уже створених тут організацій. Але під впливом успіхів більшовиків, поразки УНР і ЗУНР, а також розпаду сибірської влади більшість діячів української спільноти охолола до громадської праці. Частина українців, щоб зберегти робоче місце на залізниці, оформила свої паспорти через радянське консульство в Харбіні, дехто прийняв китайське громадянство.
1923 року, з огляду на зближення Китайської Республіки з Радянським Союзом, китайська влада вдалася до утисків українських організацій. Проте незважаючи на складні умови протягом 1920-х років діаспора продовжувала існувати, хоча частина українців перебралася до Шанхаю, Гонконгу, деякі — до Бразилії і Аргентини.
1930-ті роки і занепад
Українське громадське життя у Маньчжурії пожвавилося 31-го року з утворенням буферної держави Маньчжу-Ґо. Українська діаспора на той час становила до 30 тис. осіб. Була зосереджена в містах — Харбіні (проживало 15–20 тисяч осіб), Мукдені, Дайпені, Гіріні.
Втім з 1937 року українців почали відчувати утиски від влади. З приходом до Маньчжурії 1945 року радянської армії всі українські товариства були закриті. Більшість їхніх активістів були заарештовані та ув'язнені, деякі з них розстріляні, як-от колишній полковник армії УНР Юрій Рой та професор Іван Шлендик.
Ті з українців Маньчжурії, хто встиг перебратися до інших районів Китаю, на початку 1949 року були разом з рештою українців Китаю трьома групами евакуйовані на Філіппіни і Тайвань. Звідти вони згодом виїхали до Канади, Аргентини, Сполучених Штатів Америки та Австралії. Але встигла зробити це, порятуватися, лишень дуже мала кількість українців Маньчжурії. Іншим шлях прослався через ҐУЛАҐ у Радянський Союз. На тому закінчилася історія української Маньчжурії.
Сучасність
Лише з оголошенням незалежності України у 1991 році та встановленням українсько-китайських дипломатичних відносин починається відродження українського життя в Маньчжурії. Нині більшість мешкає в Харбіні, де проживає декілька десятків українців. Студенти складають більшість серед української громади у Харбіні. Вони організовують вечори українських пісень, беруть участь у фестивалях культур, допомагаючи присутнім більше дізнатися про Україну та її культуру.
Організації
7 грудня 1907 року в Харбіні було засновано Український клуб, при якому діяли бібліотека, театральний гурток на чолі з актором Українцевим, хор під керівництвом диригента Машина.
Під час Першої світової війни Клуб організував збір коштів і пересилку їх до Києва та Петербурґа для допомоги українцям, потерпілим від бойових дій. 1916 року при Клубі була відкрита перша на Далекому Сході українська початкова школа. Згодом на пожертви українців Маньчжурії у Харбіні був зведений Український Народний Дім. Там працювали школа, гімназія, «Просвіта», кооператив «Згода», музичні гуртки, діяла українська православна парафія Святої Покрови, видавався тижневик «Засів».
16 липня 1917 року в Харбіні відбувся з'їзд українців Маньчжурії, який обрав Маньчжурську окружну раду. До її складу входили 9 українських організацій та ряд гуртків. Раду очолювали І. Мозолевський (голова), С. Кукуруза, П. Твардовський та М. Юрченко (секретар). Ця організація одержала з Києва право на реєстрацію українців та видачу посвідчень про їхнє українське громадянство. Військову секцію ради очолював Петро Твардовський, який сформував дві українські сотні — ім. Тараса Шевченка у Харбіні та ще одну — на станції Хайлар. У 1921 році Рада припинила існування.
Протягом 1923 року були закриті українські гімназія та інші установи, конфісковані будинок Народного Дому та майно Українського Клубу. З захоплення Маньчжурії японцями ситуація для українців покращилася.
1926 року у Харбіні було засноване товариство «Січ», перейменоване у 1928 року на «Просвіту». У 1930 році воно отримало від центральної «Просвіти» у Львові офіційне право називатися її відділом. «Просвіта» в Харбіні була єдиною українською організацією, що діяла в той час на Далекому Сході.
У першій половині 1930-х років У Харбіні був відновлений Український Народний Дім (1933 року), діяли Українська Національна Громада, Союз Українських Еміґрантів, «Просвіта», Спілка Української Молоді (з 1932 року) та інші організації. У Харбіні був заснований клуб «Прометей» для організації співробітництва з еміґрантами інших поневолених більшовиками націй. 1931 року зведено українську церкву Покрова Пресвятої Богородиці на Старому кладовищі в Харбіні.
Харбінський СУМ, як засвідчують джерела, був національною організацією української молоді, він ставив за мету об'єднати всі українські молоді сили розсіяні на Далекому Сході. У 1932—1933 роках СУМ уже мав свою бібліотеку, видавав журнал «Молодий Українець».
З 1934 року в Маньчжурії розгортає свою діяльність Організація українських націоналістів. Харбін відвідав голова ОУН полковник Євген Коновалець. У разі великої війни між СССР і Японією ОУН вважала за можливе створення Далекосхідної української держави під японським протекторатом і у разі згоди Токіо на це була готова надати всю можливу допомогу у воєнних діях проти більшовиків. Японська реакція на ці пропозиції невідома. Євген Коновалець, нав'язавши співробітництво з японськими військовими колами в боротьбі проти комунізму, висилав через Токіо в Маньчжурію членів ОУН з завданням наладнати зв'язки з українським населенням Зеленого Клину, з вояками-українцями, що служать у Червоній армії на Далекому Сході, із політичними в'язнями радянських концтаборів. Завданням груп ОУН, висланих на Далекий Схід, було назовні — провадити громадсько-політичну діяльність серед української діаспори Маньчжурії, а насправді — налагодити зв'язок ОУН з українцями Сибіру та намагатися організовувати співпрацю на місцях із японцями.
У червні 1935 року у Харбіні був створений координаційний центр під назвою «Українська Національна Колонія». Він залишився єдиною легальною українською організацією після заборони 1937 року японською військовою владою всіх інших українських товариств.
1945 року зі знищення МАньчжоу-Ґо радянськими військами всі українські товариства були закриті. Архіви українських організацій у Харбіні керівництво Української національної колонії встигло спалити за день-два до відступу японців; якісь рештки цих архівів з Маньчжурії, за свідченням сучасників, було вивезено до Чити (де з 1922 року чекають вивчення та оприлюднення архівні українські матеріали з Далекосхідної республіки).
З 1990-х років починається відродження діяльності українських організації, що складалася зі студентів Харбінського університету. Натепер асоціацію українців в Харбіні очолює Олена Балабас.
Засоби інформації
У Маньчжурії в Харбіні у червні 1917 р. вийшли «Вісті українського клубу в Харбіні», в листопаді 1917 р. — місячник «Засів», видавцем якого була «Культурно-освітня секція української окружної маньчжурської ради», 1921 р. — місячник «Вимоги життя», який був органом «Української громади», 1924 р. — щотижнева газета «Харбінський вісник», яку редагував П. Тищенко.
З 1923 року, щоб уникнути переслідувань, приміром, редакція тижневика «Українське життя» видавала у Харбіні кожне число за підписом японця. Ситуація змінилася на початку 1930-х років. Українці видавали тижневик «Маньчжурський вісник», журнал «Далекий Схід», місячник «Вимоги життя», часопис «Український голос на Далекому Сході» тощо. Від 1934 року у Харбіні виходили в ефір передачі українського радіо.
Культурне життя
Українське культурне життя в Маньчжурії розпочалося на початку 1900-х років. Так, у жовтні 1903 року в Харбіні виступала українська театральна трупа під керівництвом К. П. Мирославського з жіночим і чоловічим хором та оркестром, яка поставила кілька вистав, серед них «Назара Стодолю» Т. Г. Шевченка, «Наталку Полтавку» І. Котляревського. Власне, до 1907 року все українське культурне життя в регіоні розвивалося навколо театральних гуртків.
Наукова діяльність
У 1944 році Анатолій Діброва та Василь Одинець створили й видали в Харбіні перший у світі українсько-японський словник.
Наприкінці 1990-х років Інститут лексикографії Хейлунцзянського університету в Харбіні з допомогою Канадського інституту українських студій Альбертського університету підготував і видав у Пекіні українсько-китайський словник. У майбутніх планах цього вишу — випуск китайсько-українського навчального словника, граматики української мови, самовчителя української мови для китайців, книги про визначних діячів української культури тощо.
Джерела
- Андрій Попок. Українські поселення на Далекому Сході; історико-соціологічний нарис. — К., 2001.
- В. Ідзьо. Олександр Дзигар — український громадський діяч у Харбіні та Москві. Науковий Вісник Українського Університету в Москві. — Москва, 2006. — Т.Х, с. 249-251.
- Наші земляки на берегах Тихого океану: хроніка трагедії
- Українське громадське життя в Маньчжурії
- ОУН в Маньчжурії
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinci Manchzhuriyi osobi z ukrayinskim gromadyanstvom abo nacionalnistyu yaki meshkayut v Manchzhuriyi i ye chastinoyu ukrayinskoyi diaspori v KNR Dlya zberezhennya svoyeyi kulturi zvichayiv ta tradicij stvoreno asociaciyu sho vzayemodiye z Posolstvom Ukrayini v KNR Najbilshomu rozvitku j pidnesennya ukrayinska diaspora v Manchzhuriyi nabula u 1890 1930 h rokah Faktichno yak velika gromada pripinila svoye isnuvannya u 1948 roci IstoriyaDokladnishe Ukrayinsko manchzhurski vidnosini Pochatok gromadi Ukrayinci pochali pribuvati do Manchzhuriyi u 90 h rokah XIX stolittya na budivnictvo Shidno Kitajskoyi zaliznici Velika grupa ukrayinciv priyihala tudi z budivnictva Zakaspijskoyi zaliznici u Turkestani Po zakinchennyu robit 1898 roku bilshist ukrayinciv zalishilisya pracyuvati na Shidno Kitajskij zaliznici stvorivshi poselennya u Harbini Mukdeni Dajreni Kirini Za riznimi ocinkami u pershij tretini XX stolittya v Manchzhuriyi meshkalo vid tridcyati do soroka p yati tisyach ukrayinciv Centrom ukrayinskogo gromadskogo zhittya u Manchzhuriyi stalo misto Harbin Ukrayinciv Manchzhuriyi togo chasu rozglyadayut yak chastinu Zelenogo klinu Ukrayinske nacionalne zhittya v Manchzhuriyi rozvivalosya nerivnomirno Do 1917 go vono malo vinyatkovo kulturno prosvitnicku spryamovanist Pislya revolyucijnih podij 1917 roku v Rosijskij imperiyi znachno aktivizuvavsya j nacionalno vizvolnij ruh ukrayinciv u Manchzhuriyi 1917 1922 roki U 1917 1921 rokah kulturno prosvitnicka diyalnist poyednuvalas iz politichnoyu Naprikinci togo zh roku z Harbina do Kiyeva viyihala vijskova chastina kilka strileckih soten na choli iz Petrom Tvardovskim sformovana z ukrayinciv Manchzhuriyi Ukrayinske konsulstvo v Harbini diyalo v 1918 1919 rokiv Jogo ocholyuvav Petro Tvardovskij Ce konsulstvo bulo viznano radyanskoyu vladoyu ta Timchasovim Sibirskim uryadom Bulo nalagodzheno kontakti iz Ukrayinskoyu Narodnoyu respublikoyu Predstavniki ukrayinciv Manchzhuriyi brali uchast u Dalekoshidnih ukrayinskih z yizdah 1922 roku do Manchzhuriyi pochali pribuvati ukrayinci iz zahoplenogo bilshovikami dalekoshidnogo Zelenogo Klinu a takozh z Ukrayini ta Polshi Pomizh nih viyavilisya kolishni oficeri Sichovih Strilciv iz avstrijskoyi armiyi I Paslavskij ta P Marchishin dalekoshidnij ukrayinskij pismennik J Yakimiv kolishnij golova Zabajkalskoyi ukrayinskoyi radi S Shvedin aktivnij uchasnik Ukrayinskogo z yizdu Slobozhanshini O Drob yazko piznishe pereyihav do Tyanczinya organizatori j uchasniki dalekoshidnih ukrayinskih z yizdiv na choli z J Stupakom matematik M Koblyanskij polkovnik armiyi UNR Yu Roj Kolchaniv gromadskij diyach iz Amurshini V Kushnarenko kooperator iz Kiyivshini kolishnij chlen Ukrayinskoyi Centralnoyi radi J Snizhnij literator iz Harkova A Dibrova ta inshi Vteklo syudi takozh kilka ukrayinskih diyachiv yakih u 1923 1924 rr bilshoviki sudili v Chiti R Barilovich P Gorovij F Smulskij ta P Yahno Z Polshi do Manchzhuriyi priyihali likar D Barchenko j inzhener O Vitkovskij iz Pragi profesor Ivan Shlendik iz druzhinoyu Ukrayinski politichni emigranti pragnuli vvijti v kontakt z ukrayincyami yaki vzhe prozhivali v Manchzhuriyi shob spilno pracyuvati v mezhah uzhe stvorenih tut organizacij Ale pid vplivom uspihiv bilshovikiv porazki UNR i ZUNR a takozh rozpadu sibirskoyi vladi bilshist diyachiv ukrayinskoyi spilnoti oholola do gromadskoyi praci Chastina ukrayinciv shob zberegti roboche misce na zaliznici oformila svoyi pasporti cherez radyanske konsulstvo v Harbini dehto prijnyav kitajske gromadyanstvo 1923 roku z oglyadu na zblizhennya Kitajskoyi Respubliki z Radyanskim Soyuzom kitajska vlada vdalasya do utiskiv ukrayinskih organizacij Prote nezvazhayuchi na skladni umovi protyagom 1920 h rokiv diaspora prodovzhuvala isnuvati hocha chastina ukrayinciv perebralasya do Shanhayu Gonkongu deyaki do Braziliyi i Argentini 1930 ti roki i zanepad Ukrayinske gromadske zhittya u Manchzhuriyi pozhvavilosya 31 go roku z utvorennyam bufernoyi derzhavi Manchzhu Go Ukrayinska diaspora na toj chas stanovila do 30 tis osib Bula zoseredzhena v mistah Harbini prozhivalo 15 20 tisyach osib Mukdeni Dajpeni Girini Vtim z 1937 roku ukrayinciv pochali vidchuvati utiski vid vladi Z prihodom do Manchzhuriyi 1945 roku radyanskoyi armiyi vsi ukrayinski tovaristva buli zakriti Bilshist yihnih aktivistiv buli zaareshtovani ta uv yazneni deyaki z nih rozstrilyani yak ot kolishnij polkovnik armiyi UNR Yurij Roj ta profesor Ivan Shlendik Ti z ukrayinciv Manchzhuriyi hto vstig perebratisya do inshih rajoniv Kitayu na pochatku 1949 roku buli razom z reshtoyu ukrayinciv Kitayu troma grupami evakujovani na Filippini i Tajvan Zvidti voni zgodom viyihali do Kanadi Argentini Spoluchenih Shtativ Ameriki ta Avstraliyi Ale vstigla zrobiti ce poryatuvatisya lishen duzhe mala kilkist ukrayinciv Manchzhuriyi Inshim shlyah proslavsya cherez GULAG u Radyanskij Soyuz Na tomu zakinchilasya istoriya ukrayinskoyi Manchzhuriyi SuchasnistLishe z ogoloshennyam nezalezhnosti Ukrayini u 1991 roci ta vstanovlennyam ukrayinsko kitajskih diplomatichnih vidnosin pochinayetsya vidrodzhennya ukrayinskogo zhittya v Manchzhuriyi Nini bilshist meshkaye v Harbini de prozhivaye dekilka desyatkiv ukrayinciv Studenti skladayut bilshist sered ukrayinskoyi gromadi u Harbini Voni organizovuyut vechori ukrayinskih pisen berut uchast u festivalyah kultur dopomagayuchi prisutnim bilshe diznatisya pro Ukrayinu ta yiyi kulturu OrganizaciyiDokladnishe OUN na Dalekomu Shodi 7 grudnya 1907 roku v Harbini bulo zasnovano Ukrayinskij klub pri yakomu diyali biblioteka teatralnij gurtok na choli z aktorom Ukrayincevim hor pid kerivnictvom dirigenta Mashina Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Klub organizuvav zbir koshtiv i peresilku yih do Kiyeva ta Peterburga dlya dopomogi ukrayincyam poterpilim vid bojovih dij 1916 roku pri Klubi bula vidkrita persha na Dalekomu Shodi ukrayinska pochatkova shkola Zgodom na pozhertvi ukrayinciv Manchzhuriyi u Harbini buv zvedenij Ukrayinskij Narodnij Dim Tam pracyuvali shkola gimnaziya Prosvita kooperativ Zgoda muzichni gurtki diyala ukrayinska pravoslavna parafiya Svyatoyi Pokrovi vidavavsya tizhnevik Zasiv 16 lipnya 1917 roku v Harbini vidbuvsya z yizd ukrayinciv Manchzhuriyi yakij obrav Manchzhursku okruzhnu radu Do yiyi skladu vhodili 9 ukrayinskih organizacij ta ryad gurtkiv Radu ocholyuvali I Mozolevskij golova S Kukuruza P Tvardovskij ta M Yurchenko sekretar Cya organizaciya oderzhala z Kiyeva pravo na reyestraciyu ukrayinciv ta vidachu posvidchen pro yihnye ukrayinske gromadyanstvo Vijskovu sekciyu radi ocholyuvav Petro Tvardovskij yakij sformuvav dvi ukrayinski sotni im Tarasa Shevchenka u Harbini ta she odnu na stanciyi Hajlar U 1921 roci Rada pripinila isnuvannya Protyagom 1923 roku buli zakriti ukrayinski gimnaziya ta inshi ustanovi konfiskovani budinok Narodnogo Domu ta majno Ukrayinskogo Klubu Z zahoplennya Manchzhuriyi yaponcyami situaciya dlya ukrayinciv pokrashilasya 1926 roku u Harbini bulo zasnovane tovaristvo Sich perejmenovane u 1928 roku na Prosvitu U 1930 roci vono otrimalo vid centralnoyi Prosviti u Lvovi oficijne pravo nazivatisya yiyi viddilom Prosvita v Harbini bula yedinoyu ukrayinskoyu organizaciyeyu sho diyala v toj chas na Dalekomu Shodi U pershij polovini 1930 h rokiv U Harbini buv vidnovlenij Ukrayinskij Narodnij Dim 1933 roku diyali Ukrayinska Nacionalna Gromada Soyuz Ukrayinskih Emigrantiv Prosvita Spilka Ukrayinskoyi Molodi z 1932 roku ta inshi organizaciyi U Harbini buv zasnovanij klub Prometej dlya organizaciyi spivrobitnictva z emigrantami inshih ponevolenih bilshovikami nacij 1931 roku zvedeno ukrayinsku cerkvu Pokrova Presvyatoyi Bogorodici na Staromu kladovishi v Harbini Harbinskij SUM yak zasvidchuyut dzherela buv nacionalnoyu organizaciyeyu ukrayinskoyi molodi vin staviv za metu ob yednati vsi ukrayinski molodi sili rozsiyani na Dalekomu Shodi U 1932 1933 rokah SUM uzhe mav svoyu biblioteku vidavav zhurnal Molodij Ukrayinec Z 1934 roku v Manchzhuriyi rozgortaye svoyu diyalnist Organizaciya ukrayinskih nacionalistiv Harbin vidvidav golova OUN polkovnik Yevgen Konovalec U razi velikoyi vijni mizh SSSR i Yaponiyeyu OUN vvazhala za mozhlive stvorennya Dalekoshidnoyi ukrayinskoyi derzhavi pid yaponskim protektoratom i u razi zgodi Tokio na ce bula gotova nadati vsyu mozhlivu dopomogu u voyennih diyah proti bilshovikiv Yaponska reakciya na ci propoziciyi nevidoma Yevgen Konovalec nav yazavshi spivrobitnictvo z yaponskimi vijskovimi kolami v borotbi proti komunizmu visilav cherez Tokio v Manchzhuriyu chleniv OUN z zavdannyam naladnati zv yazki z ukrayinskim naselennyam Zelenogo Klinu z voyakami ukrayincyami sho sluzhat u Chervonij armiyi na Dalekomu Shodi iz politichnimi v yaznyami radyanskih konctaboriv Zavdannyam grup OUN vislanih na Dalekij Shid bulo nazovni provaditi gromadsko politichnu diyalnist sered ukrayinskoyi diaspori Manchzhuriyi a naspravdi nalagoditi zv yazok OUN z ukrayincyami Sibiru ta namagatisya organizovuvati spivpracyu na miscyah iz yaponcyami U chervni 1935 roku u Harbini buv stvorenij koordinacijnij centr pid nazvoyu Ukrayinska Nacionalna Koloniya Vin zalishivsya yedinoyu legalnoyu ukrayinskoyu organizaciyeyu pislya zaboroni 1937 roku yaponskoyu vijskovoyu vladoyu vsih inshih ukrayinskih tovaristv 1945 roku zi znishennya MAnchzhou Go radyanskimi vijskami vsi ukrayinski tovaristva buli zakriti Arhivi ukrayinskih organizacij u Harbini kerivnictvo Ukrayinskoyi nacionalnoyi koloniyi vstiglo spaliti za den dva do vidstupu yaponciv yakis reshtki cih arhiviv z Manchzhuriyi za svidchennyam suchasnikiv bulo vivezeno do Chiti de z 1922 roku chekayut vivchennya ta oprilyudnennya arhivni ukrayinski materiali z Dalekoshidnoyi respubliki Z 1990 h rokiv pochinayetsya vidrodzhennya diyalnosti ukrayinskih organizaciyi sho skladalasya zi studentiv Harbinskogo universitetu Nateper asociaciyu ukrayinciv v Harbini ocholyuye Olena Balabas Zasobi informaciyiU Manchzhuriyi v Harbini u chervni 1917 r vijshli Visti ukrayinskogo klubu v Harbini v listopadi 1917 r misyachnik Zasiv vidavcem yakogo bula Kulturno osvitnya sekciya ukrayinskoyi okruzhnoyi manchzhurskoyi radi 1921 r misyachnik Vimogi zhittya yakij buv organom Ukrayinskoyi gromadi 1924 r shotizhneva gazeta Harbinskij visnik yaku redaguvav P Tishenko Z 1923 roku shob uniknuti peresliduvan primirom redakciya tizhnevika Ukrayinske zhittya vidavala u Harbini kozhne chislo za pidpisom yaponcya Situaciya zminilasya na pochatku 1930 h rokiv Ukrayinci vidavali tizhnevik Manchzhurskij visnik zhurnal Dalekij Shid misyachnik Vimogi zhittya chasopis Ukrayinskij golos na Dalekomu Shodi tosho Vid 1934 roku u Harbini vihodili v efir peredachi ukrayinskogo radio Kulturne zhittyaUkrayinske kulturne zhittya v Manchzhuriyi rozpochalosya na pochatku 1900 h rokiv Tak u zhovtni 1903 roku v Harbini vistupala ukrayinska teatralna trupa pid kerivnictvom K P Miroslavskogo z zhinochim i cholovichim horom ta orkestrom yaka postavila kilka vistav sered nih Nazara Stodolyu T G Shevchenka Natalku Poltavku I Kotlyarevskogo Vlasne do 1907 roku vse ukrayinske kulturne zhittya v regioni rozvivalosya navkolo teatralnih gurtkiv Naukova diyalnist U 1944 roci Anatolij Dibrova ta Vasil Odinec stvorili j vidali v Harbini pershij u sviti ukrayinsko yaponskij slovnik Naprikinci 1990 h rokiv Institut leksikografiyi Hejlunczyanskogo universitetu v Harbini z dopomogoyu Kanadskogo institutu ukrayinskih studij Albertskogo universitetu pidgotuvav i vidav u Pekini ukrayinsko kitajskij slovnik U majbutnih planah cogo vishu vipusk kitajsko ukrayinskogo navchalnogo slovnika gramatiki ukrayinskoyi movi samovchitelya ukrayinskoyi movi dlya kitajciv knigi pro viznachnih diyachiv ukrayinskoyi kulturi tosho DzherelaAndrij Popok Ukrayinski poselennya na Dalekomu Shodi istoriko sociologichnij naris K 2001 V Idzo Oleksandr Dzigar ukrayinskij gromadskij diyach u Harbini ta Moskvi Naukovij Visnik Ukrayinskogo Universitetu v Moskvi Moskva 2006 T H s 249 251 Nashi zemlyaki na beregah Tihogo okeanu hronika tragediyi Ukrayinske gromadske zhittya v Manchzhuriyi OUN v Manchzhuriyi