Украї́нська па́пська мала́ семіна́рія свято́го Йосафа́та в Ри́мі — навчальний заклад із гімназійною програмою навчання українською мовою, заснований 1951 року заходами архієпископа Івана Бучка в Люрі (Франція) для підготови кандидатів до духовних семінарій. Виховне керівництво й адміністрацію було покладено від початку на українських салезіан.
Історія
Владика Іван Бучко приклав всіх зусиль, щоб отримати згоду Генеральної Курії отців салезіян, аби українські салезіяни нею опікувалися. Генеральна Курія погодилася і укладено першу домовленість, яку підписали 24-го листопада 1951 року Кир Іван Бучко і о. Ренато Дзіджотті, Генеральний Настоятель салезіян. Генеральна Курія призначила до новоствореної Семінарії двох французьких салезіян: о. Лаврентія Д'Еґера (Laurent D'Heygere), як ректора (1951—1953), і брата Йосифа Кареса, як економа, та двох українських салезіян: о. Андрія Сапеляка як завуча, а о. Григорія Гарасимовича як духівника і сповідника. 1956 року перенесена до Кастель Ґандольфо біля Риму, а 1959 року Ватикан побудував для семінарії будинок у Римі на вул. Боччеа 480. Папа Іван XXIII надав семінарії звання Понтифікальної (Папської) у 1963.
Пересічне число учнів 50—100, які походили з різних західноєвропейських країн, з Югославії та Америки. Найбільша кількість студентів (112) навчалася у 1968—1969 році. Офіційна назва Семінарії у Люрі та у Кастель-Гандольфо — «Український Інститут св. Івана Боско», але частіше використовувалася — «Українська Мала Семінарія св. Івана Боско».
Настоятелі
- Laurent D'Heygere: 1951—1953
- Jules Lecompte: 1953—1955
- Ivo Maze: 1955—1956
- Андрій Сапеляк: 1956—1961
- Степан Чміль: 1961—1967, 1976—1978
- Василь Сапеляк: 1967—1976
- Володимир Гринишин: 1978—1983
- Михайло Пришляк: 1983—1989
- Євген Небесняк: 1989—1999
Семінарія була єдиною середньою школою в західному світі з винятково українською мовою навчання.
У 1996 році покинула приміщення по вул. Боччеа у Римі і перейшла до нової будівлі при салезіянській спільноті по вул. Пренестіно. Гідно виконавши своє завдання бути центром християнського виховання українців в діаспорі, у 1999 році перестала існувати, адже українським салезіянам вже відкрилася дорога до рідної України, де могли відкрито працювати для спасіння душ і виховання дітей та молоді в дусі святого Івана Боско.
Мала Семінарія проіснувала 48 років: з 1951 по 1999, виховала понад 2500 українців 15-ти країн діаспори та з України, з них понад 60 стали священиками.
Див. також
Посилання
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Diasporiana Електронна бібліотека | Блажейовський Д., о. Українська Папська мала семінарія св. Йосафата в Римі (1951-1990)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayi nska pa pska mala semina riya svyato go Josafa ta v Ri mi navchalnij zaklad iz gimnazijnoyu programoyu navchannya ukrayinskoyu movoyu zasnovanij 1951 roku zahodami arhiyepiskopa Ivana Buchka v Lyuri Franciya dlya pidgotovi kandidativ do duhovnih seminarij Vihovne kerivnictvo j administraciyu bulo pokladeno vid pochatku na ukrayinskih salezian IstoriyaVladika Ivan Buchko priklav vsih zusil shob otrimati zgodu Generalnoyi Kuriyi otciv saleziyan abi ukrayinski saleziyani neyu opikuvalisya Generalna Kuriya pogodilasya i ukladeno pershu domovlenist yaku pidpisali 24 go listopada 1951 roku Kir Ivan Buchko i o Renato Dzidzhotti Generalnij Nastoyatel saleziyan Generalna Kuriya priznachila do novostvorenoyi Seminariyi dvoh francuzkih saleziyan o Lavrentiya D Egera Laurent D Heygere yak rektora 1951 1953 i brata Josifa Karesa yak ekonoma ta dvoh ukrayinskih saleziyan o Andriya Sapelyaka yak zavucha a o Grigoriya Garasimovicha yak duhivnika i spovidnika 1956 roku perenesena do Kastel Gandolfo bilya Rimu a 1959 roku Vatikan pobuduvav dlya seminariyi budinok u Rimi na vul Bochchea 480 Papa Ivan XXIII nadav seminariyi zvannya Pontifikalnoyi Papskoyi u 1963 Peresichne chislo uchniv 50 100 yaki pohodili z riznih zahidnoyevropejskih krayin z Yugoslaviyi ta Ameriki Najbilsha kilkist studentiv 112 navchalasya u 1968 1969 roci Oficijna nazva Seminariyi u Lyuri ta u Kastel Gandolfo Ukrayinskij Institut sv Ivana Bosko ale chastishe vikoristovuvalasya Ukrayinska Mala Seminariya sv Ivana Bosko Nastoyateli Laurent D Heygere 1951 1953 Jules Lecompte 1953 1955 Ivo Maze 1955 1956 Andrij Sapelyak 1956 1961 Stepan Chmil 1961 1967 1976 1978 Vasil Sapelyak 1967 1976 Volodimir Grinishin 1978 1983 Mihajlo Prishlyak 1983 1989 Yevgen Nebesnyak 1989 1999 Seminariya bula yedinoyu serednoyu shkoloyu v zahidnomu sviti z vinyatkovo ukrayinskoyu movoyu navchannya U 1996 roci pokinula primishennya po vul Bochchea u Rimi i perejshla do novoyi budivli pri saleziyanskij spilnoti po vul Prenestino Gidno vikonavshi svoye zavdannya buti centrom hristiyanskogo vihovannya ukrayinciv v diaspori u 1999 roci perestala isnuvati adzhe ukrayinskim saleziyanam vzhe vidkrilasya doroga do ridnoyi Ukrayini de mogli vidkrito pracyuvati dlya spasinnya dush i vihovannya ditej ta molodi v dusi svyatogo Ivana Bosko Mala Seminariya proisnuvala 48 rokiv z 1951 po 1999 vihovala ponad 2500 ukrayinciv 15 ti krayin diaspori ta z Ukrayini z nih ponad 60 stali svyashenikami Div takozhDuhovni navchalni zakladiPosilannyaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Ce nezavershena stattya pro religiyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Diasporiana Elektronna biblioteka Blazhejovskij D o Ukrayinska Papska mala seminariya sv Josafata v Rimi 1951 1990