У серпні 44 го рос В августе 44 го біл У жніўні 44 га білоруський військовий фільм бойовик 2000 року режисера Михайла Пт

«У серпні 44-го…» (рос. «В августе 44-го...»; біл. «У жніўні 44-га...») — білоруський військовий фільм-бойовик 2000 року режисера Михайла Пташука, знятий за романом Володимира Богомолова «Момент істини».

У серпні 44-го...
рос. В августе 44-го... біл. У жніўні 44-га...

Жанр	Військовий бойовик детектив
Режисер	Михайло Пташук
Продюсер	Володимир Семаго
Сценарист	Володимир Богомолов
На основі	У серпні сорок четвертого
У головних ролях	Євген Миронов Владислав Галкін Юрій Колокольников
Оператор
Композитор	Олександр Градський
Кінокомпанія	Беларусьфільм
Тривалість	120 хв.
Мова	російська
Країна	Білорусь Росія
Рік	2000 (білоруська версія) 2001 (російська версія)
Кошторис	5 052 780 $
IMDb	ID 0284595

Сюжет

Влітку 1944-го в лісі на звільненій від нацистів білоруській землі радисти перехопили сигнал ворожого передавача. Перед оперативно-розшуковою групою військової контррозвідки — капітаном СМЕРШу Альохіним, досвідченим оперативником Таманцевим і новачком Бліновим — поставлено завдання: в найкоротші терміни знайти місце останнього виходу в ефір ворожої рації і самих диверсантів.

Завдання ускладнюється тим, що в окрузі продовжують діяти ворожі до радянської влади підрозділи і розрізнені дрібні групи фашистських військ, які не встигли відступити. На додачу, про існування в тилу радянських військ досвідченої розвідувальної групи, яка з допомогою досі нерозгаданого шифру передає ворогам важливі відомості, стало відомо у Ставці. Справу було взято під контроль особисто Сталіним. Він дав всього добу на розшук та викриття німецької агентури...

У ролях

Євген Миронов — капітан Павло Васильович Альохін, офіцер СМЕРШу
Владислав Галкін — старший лейтенант Євген Таманцев, офіцер СМЕРШу
Юрій Колокольников — лейтенант Андрій Блінов, офіцер СМЕРШу
Беата Тишкевич — Гролінська, господарка будинку
Олексій Петренко — генерал-лейтенант Єгоров
Олександр Феклістов — підполковник Поляков
Олександр Балуєв — Іван Григорович Міщенко, старший шпигунської групи
Рамаз Чхіквадзе — Сталін, Верховний Головнокомандувач
Ярослав Бойко — капітан Анікушин, помічник коменданта
Ганна Казючиць — знайома Анікушина
— Станіслав Свирид
— дружина Свирида
Кароліна Грушка — Юлія Антонюк
— Казимір Павловський, чоловік Юлії
— Васюков, голова сільради
Віктор Павлов — начальник продскладу
Олексій Панін — єфрейтор Борискін, водій вантажівки
Альберт Філозов — Іван Семенович, овочівник
— капітан Ніколаєв
— лейтенант Сєнцов
— сержант Хижняк, водій групи Альохіна
— Абакумов
Микола Кириченко — генерал-майор Мохов
Геннадій Давидько — полковник
— лейтенант Лужников
— Микола Чубаров
— радист «Михайло Васін»/ Сергій
— генерал-полковник
Володимир Семаго — підполковник
— майор
— майор Кирилюк
— радист
— танцівник
— семафорниця
— регулювальниця
— Меркулов
— перукар
Анатолій Кот — однополчанин Блінова
Олексій Макаров — майор-танкіст у «Віллісі»
— однополчанин Блінова
— регулювальниця

Факти

Як і в романі, у фільмі слово «Смерш» жодного разу не зустрічається. Але назву спецслужби можна побачити на посвідченні Альохіна, яке він показує майору, що не поступався дорогою машині контррозвідників на шляху до Ліди.
У фільмі є сцена, де перший заступник наркому внутрішніх справ прибуває до штабу Третього Білоруського фронту для зустрічі з начальником Управління військової контррозвідки СМЕРШу. Обом персонажам у фільмі близько 60 років. Насправді першому замнаркома внутрішніх справ, комісару ДБ другого рангу Круглову в зазначений період було 38 років, а начальнику УКР СМЕРШ Третього Білоруського фронту генерал-лейтенанту — 42 роки.

Відмінності від роману

Сцена з представником комендатури, капітаном Анікушкіним, яка у книзі подається як драма, що виникла через упередженість бойового капітана до спецслужб, у фільмі представлена як недолугість та впертість тилового штабіста.
Один із затриманих агентів під час допиту називає справжнє прізвище командира групи, в романі цього немає.

Нагороди

2005 КФ «Московська прем'єра». Приз «Від покоління до покоління» за найкращий військовий фільм (Михайло Пташук)
2001 МКФ слов'янських і православних народів «Золотий Витязь». Гран-прі (Михайло Пташук)
2001 Національний КФ білоруських фільмів в Бресті. Приз «Великий кришталевий лелека» в номінації «Найкраща чоловіча роль» (Євген Миронов)
2001 ОРКФ «Кінотавр» в Сочі. Приз «За втілення теми любові до Батьківщини» (Михайло Пташук)
2001 Премія «Ніка». У номінації «Відкриття року» (Владислав Галкін)
2001 Премія «Ніка». За найкращу роботу звукорежисера (Ігор Майоров)
2001 РКФ «Література і кіно» в Гатчині. Спеціальний приз Вченої ради Літературного інституту ім. М. Горькова і холдингу «Терра» (Євген Миронов)
2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом кінопреси — «За другу роль, що стала першою» (Владислав Галкін)
2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Приз «Срібло Лістапад» (Михайло Пташук)
2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом журі кінематографістів — за операторську роботу (Володимир Споришков)

Критика

Не зважаючи на участь відомих акторів, фільм зазнав критики читачів роману, оскільки не передає того фізичного та морального напруження, в умовах якого діяли герої книги, та «поліфонічності» викладення подій, яка дозволила автору роману створити тонку психологічну драму з достовірними та характерними образами героїв.

Примітки

. 2011.russiancinema.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 19 грудня 2016.

Посилання

на сайті «Енциклопедія вітчизняного кіно» (рос.)
на сайті Наш Фільм
«У серпні 44-го…» на сайті IMDb (англ.)

[1] . 2011.russiancinema.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 19 грудня 2016.