Туркестанские ведомости

«Туркестанські відомості» (рос. Туркестанскія вѣдомости, Туркестанские ведомости) — перше періодичне видання у Центральній Азії. Газета виходила в Ташкенті в 1870—1917 роках. Офіційний орган Туркестанського генерал-губернаторства. Іншомовні додатки (фактично — самостійні видання) були першими в історії газетами узбецькою та киргизькою мовами.

Туркестанские ведомости

Засновано	28 квітня 1870
Припинення публікацій	грудень 1917
Головний офіс	Ташкент

Перший номер побачив світ 28 квітня 1870 року. Газета включала дві великі рубрики: офіційну й неофіційну. В офіційній друкувалися, в основному, накази і розпорядження Туркестанського генерал-губернаторства, в неофіційній - статті та замітки, що стосуються історії, географії, культурного життя, а також статистичні дані. Крім російського шрифту, газета використовувала арабський шрифт, яким друкували додатки до «Туркестанських відомостей» узбецькою (тоді її називали сартською) та киргизькою мовами. Цей додаток був першою в історії газетою узбецькою мовою. Додаток «Туркестанський листок» з 1883 року став самостійним виданням, отримавши 1887 назву «Туркестанська туземна газета» («Түркістан уәлаятының газеті»). Часопис виходив 4 рази на місяць: два випуски сартською та два — киргизькою.

Попри невисоку ціну (80 коп.) ця газета програвала конкуренцію навіть значно дорожчому виданню «Тарджеман» («Перекладач», коштував 3 рублі) Ісмаїла Гаспринського. За опитуванням канцелярії Туркестанського генерал-губернаторства серед причин непопулярності «Түркістан уәлаятының газеті» були: надто велика кількість офіційних наказів і указів, сухість інформації, повідомлення далекі від реального життя, велика кількість термінів і запозичених арабських чи перських слів, які ускладнюють сприйняття тексту.

Газета намагалася залучати широке коло авторів. Так, 1895 року кількість постійних і ситуативних авторів склала 290 осіб. Це були чиновники, вчені, лікарі, вчителі, військові, топографи, інженери, агрономи, спостерігачі та інші. Зокрема велику увагу приділяли дослідженню географії та природи Туркестану, а також побуту й культури його народів. Низку статей розмістив провідник казахської інтелігенції Аліхан Бокейхан. Серед науковців-авторів часопису: Василь Бартольд, Лев Берг, , Микола Сєверцов і .

До 1893 року це був місячник, накладом 225 примірників. З 1893 р. газета за розпорядженням генерал-губернатора стала виходити двічі на тиждень. До 1898 року наклад зріс до 930 примірників, 1909 року — до 3000 примірників. Збільшився й обсяг видання, що викликало великі навантаження на місцевий бюджет чиїм коштом видавали «Відомості». 1907 року перетворена на щоденник.

Останнє число вийшло у грудні 1917 року, на той час вже як «орган Ради народних комісарів Туркестанського краю».

Примітки

1. Российская национальная библиотека (рос.)

Джерела

• Шадманова С. Архивные документы — важный источник изучения истории периодической печати Туркестана (По материалам Центрального государственного архива Республики Узбекистан) // Вестник архивиста. — 2009. — № 3 (107). — С. 23-37
• Картаева Т. Е. «Туркестанские ведомости» - первая газета в Средней Азии