Риба че до 1945 року Тувак крим Tuvaq рос Рыбачье село в Україні підпорядковане Алуштинській міській раді Автономної Рес

Риба́че (до 1945 року — Тувак; крим. Tuvaq, рос. Рыбачье) — село в Україні, підпорядковане Алуштинській міській раді Автономної Республіки Крим.

село Рибаче

Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Алуштинська міська рада
Рада	Малоріченська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01200190030021027
Облікова картка	Рибаче
Основні дані
Колишня назва	Тувак
Населення	1273
Поштовий індекс	98522
Телефонний код	+380 6560
Географічні дані
Географічні координати	44°46′25″ пн. ш. 34°35′49″ сх. д. / 44.77361° пн. ш. 34.59694° сх. д. / 44.77361; 34.59694Координати: 44°46′25″ пн. ш. 34°35′49″ сх. д. / 44.77361° пн. ш. 34.59694° сх. д. / 44.77361; 34.59694


Місцева влада
Адреса ради	98520, с. Малоріченське, вул. Комсомольска
Карта
Рибаче
Рибаче
Мапа

Рибаче у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рибаче (значення).

Пам'ятний знак на місці Старої мечеті в Рибачому. Знищена після депортації кримських татар. Фото 2013 р.

Розташування

Курорт Рибаче розташований на південному березі Криму, в долині гірських річок Андус і Алачук. Селище Рибаче знаходиться в нижній частині долини Андуз, з трьох боків оточують прекрасні гори: Сайнин-Бурну і Айман-Ташлар на заході; на північному заході; Хумсал на півночі; і на північному сході. Від холодних північних вітрів селище захищає гірський масив Карабі-Яйла (висота більше 1 км). Через селище протікають річки Андуз-Су і Хун (на його східному краї), які на території селища зливаються в одну річку, майже біля самого гирла, перед впаданням у Чорне море. Відстань до Алушти — 30 км. Населення на 01.01.2009 р. — 1310 чоловік. За версіями назва села — «Тувак» (в перекладі — «щит», «заслін»).

Археологічні розвідки

Історико-культурна область нинішнього села Рибаче була заселена людиною в середньому палеоліті (80-30 тис. років до н.е)^[]. Неандертальці залишили після себе стоянки зі слідами полювання і розведення вогню. У першій половині 4 століття н. е. територія південно-східної Таврії була включена до складу римсько-херсонського територіальної держави.

Історія

У першій третині 8 століття посилюється міграція грецького населення з Анатолії в Тавріку через безперервні набіги мусульман, цивільних і релігійних смут.

В середині 8 століття селища і городки Сугдайської округи (куди входив і ТУАК) переживали будівельний бум, матеріальний і духовний розквіт.

З різних документів Константинопольського патріархату відомо, що в 8-15 столітті, аж до 1464, ТУАК входив в Сугдайську єпархію, яка мала кордони від Феодосії до області «Еліссос» (в перекладі багата плющем), яку поміщають на схід від Алушти.

У 1365 − 1380 р. ТУАК разом з іншими 18 селами Сугдайської округи було забрано в Генуї відомим монгольським вождем Мамаєм. Населення в той час складалося з греків і татар. В основному це були хлібороби, виноградарі, городники, вівчарі. Була мечеть і християнська церква.

Після падіння генуезького владицтва поселення увійшло до Судацького турецького кадалика.

Після анексії Криму Російською імперією в 1778 р. грецьке населення було переселено в Приазов'я. У 1897 р. власниками ТУАК були Княжевич Антонін Дмитрович і Чубукча Стазі Єгорович (міщанин), сільським старостою був обраний Рамазан Веліджанов.

За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Тувак Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 421 особа (243 чоловічої статі та 188 — жіночої), налічувалось 54 дворових господарства, існувала мечеть.

Станом на 1886 у колишньому державному селі Алуштинської волості мешкало 638 осіб, налічувалось 112 дворових господарств, існувала мечеть..

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1172 осіб (694 чоловічої статі та 478 — жіночої), з яких , 1020 — магометанської.

1945 року село Туак перейменоване на село Рибаче. До заселення села Рибачого переселенцями, жителями його, головним чином, були татари. У 1933 році був організований колгосп. В колгоспі у татар була партійна організація, секретарем якої був директор школи Люманов. Коли в Крим увійшли румуни і німці, то партійна організація керувала боротьбою проти них. Румуни, дізнавшись, що в селі діє партійна організація, розстріляли відразу п'ять комуністів. Серед цих комуністів були: секретар Люманов, Хірхара Хаміль, Ібраїм Крупа, Ягич Шукуров і Чумай. Потім розстріляли ще чотири людини. У татар була також і комсомольська організація.

Рибаче заселялося поступово. Перших переселенців село прийняло в 1944 році 28-30 вересня. Більше 300 сімей прибули пізніше. Деякі сім'ї навіть не розвантажувалися з машин, а платили свої гроші за транспорт і поверталися до Сімферополя, на станцію, продавали свої речі і їхали хто куди. Село тоді називалося ТУАК. Воно було безлюдне глухе і порожнє. У ньому була сільська рада. Всі будиночки азійського типу з пласкими дахами були порожні й незатишні. Транспорту не було, тільки була пара ослів. Нестійкі сім'ї відселялися, за 1944—1945 рік з 300 сімей залишилося тільки 84 сім'ї. Потім в 1946 році прибуло ще п'ять сімей, у 1950 році — одинадцять, в 1951 році — десять сімей.

Пізніше село заселялося без жодних переселенців, тому господарство зміцніло, колгосп став багатим.

Село вкрите багатою субтропічною рослинністю. «Зелений острівець» поблизу школи.

Сьогодення

Нинішня назва селища отримана від рибацької артілі ^[](у той час працював рибальське цех, рибальські човни були численні). В даний час основним джерелом доходів жителів є курортна галузь і виноградорство.

Населення

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 1273 осіб. Мовний склад населення села був таким:


Мова	Число ос.	Відсоток
українська	79	6,21
російська	1081	84,92
кримськотатарська	95	7,46
вірменська	6	0,47
білоруська	4	0,31

Див. також

Хун (річка)

Інтернет-ресурси

Сайт Верховної Ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Рыбачье (Тувак, Туак)
Рыбачье на картах
. crimea-map.com.ua. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 22 жовтня 2014.

Примітки

Указ Президії ВР РРФСР від 21 серпня 1945 року № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області» (рос.)
(рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1597)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-219. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 10 лютого 2014.
. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 10 лютого 2014.

Література

Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президії ВР РРФСР від 21 серпня 1945 року № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області» (рос.)

[2] (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1597)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-219. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[5] . Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 10 лютого 2014.

[6] . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 10 лютого 2014.