Транспорт Шпіцбергену

Транспорт Шпіцбергену представлений автомобільним , залізничним , повітряним , (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 62 045 км² (125-те місце у світі). Форма території країни — ; максимальна дистанція з півночі на південь — км, зі сходу на захід — км. Географічне положення Шпіцбергену дозволяє країні контролювати транспортні шляхи .

Транспорт Шпіцбергену
Транспортна система Шпіцбергену (англ.)
Територія
Площа	62,0 тис. км² ^(125-те)
Рельєф	гірський
Найвища точка	гора (1717 м)
Повітряний
Аеропортів	4 ^(190-те)
Водний
Узбережжя	3587 км
Головний порт	Лонг'їр
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту і зв'язку
Голова	міністр Кетіл Солвік-Ольсен

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше:

• Вулиці в Барецбурзі
• Головний засіб пересування взимку
• Гусеничний транспорт
• Типовий дороговказ і стоянка автотранспорту на архіпелазі

Див. також:  та

Повітряний

Докладніше:

У країні, станом на 2013 рік, діє 4 аеропорти (190-те місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 3 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

• від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
• коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (3).

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик.

• Аеропорт Лонг'їру
• Термінал аеропорту Лонг'їру
• Геліпорт у Піраміді
• Досліджувальний літак

Шпіцберген не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси архіпелагу в міжнародній організації представляє Норвегія.

Див. також: Авіакомпанії Норвегії та

Водний

Докладніше:

Морський

Головні морські порти країни: Баренцбург, Лонг'їр, , .

• Гавань Лонг'їру
• Вугільний термінал Баренцбурга
• Причал Піраміди
• Кораблетроща на острові Ведмежому

Міський громадський

Докладніше:

• Шпіцбергенський автобус у аеропорту

Державне управління

Норвегія здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через Міністр транспорту і зв'язку. Станом на 29 грудня 2016 року міністерство в уряді Ерни Сольберг очолював Кетіл Солвік-Ольсен.

Див. також

Примітки

1. Svalbard : ( )[англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
2. Атлас світу, 2005.
3. Дубович І. А., 2008.
4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
6. Norway : ( )[англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : , . — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — .
• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — .
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — .
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — .
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : , 2014. — 319 с. — .
• Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — .
• Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
• Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — .
• Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — .
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

• (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
• (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — .
• (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — .
• (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : , 2003.

Російською

• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : , 2006. — 188 с. — .
• (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : , 2002. — 928 с. — .
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

• Карти транспортної системи Шпіцбергену [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] на Вікісховищі.
• Карти Шпіцбергену [ 21 грудня 2017 у Wayback Machine.] — Perry–Castañeda Library Map Collection.
• (рос.) Добірка публікацій про Шпіцберген^{[недоступне посилання з липня 2019]} з часопису «Вокруг света».