Торилон жовтоокий

Торилон жовтоокий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Тиранові (Tyrannidae) Рід: Торилон (Anairetes) Вид: Торилон жовтоокий
Біноміальна назва
Anairetes parulus (, 1830)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Muscicapa parulus Kittlitz, 1830 Spitzitornis parulus (Kittlitz, 1830)
Посилання
Вікісховище: Anairetes parulus Віківиди: Anairetes parulus ITIS: 558575 МСОП: 22699406 NCBI: 83300

Торило́н жовтоокий (Anairetes parulus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 9,5-11 см, вага 6 г. Довжина крила становить 6 см, довжина хвоста 5,8 см. Голова переважно чорна, поцяткована білими смужками. На голові помітний чорний, роздвоєний чуб, на тімені невелика біла пляма. Спина тьмяно-сірувато-коричнева, крила і хвіст більш темні. На крилах дві вузькі білі смужки, крайні стернові пера білі. Горло і груди білі, поцятковані темно-сірими або чорнуватими смужками, на боках вони менш помітні. Живіт жовтуватий. Дзьоб і лапи чорні, очі кремово-білі або жовтувато-білі. У самиць і молодих птахів чуб менший, у молодих птахів крила мають охристий відтінок, пляма на тімені відсутній. У представників підвиду A. p. aequatorialis верхня частина тіла більш коричнева, смуги на грудях і крилах більш помітні. Представники підвиду A. p. aequatorialis мають переважно блідо-сіре забарвлення, смуги на грудях і крилах більш помітні, живіт жовтуватий або білуватий.

Підвиди

Виділяють три підвиди:

• A. p. aequatorialis Berlepsch & Taczanowski, 1884 — Анди від центральної Колумбії до північно-західної Аргентини (Сальта, Жужуй);
• A. p. patagonicus (Hellmayr, 1920) — Аргентина (від Мендоси до Санта-Круса);
• A. p. parulus (Kittlitz, 1830) — Анди в Чилі і південно-західній Аргентині, Вогняна Земля.

Поширення і екологія

Жовтоокі торилони мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Чилі і Аргентині, бродячі птахи спостерігали на Фолклендських островах. Південні популяції взимку мігрують на північ. Жовтоокі торилони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях і у високогірних чагарникових заростях Анд, а також в сухих чагарникових заростях Патагонії. Зустрічаються парами, переважно на висоті від 1800 до 3500 м над рівнем моря, місцями на висоті до 4200 м над рівнем моря. Живляться комахами, іноді також насінням. Сезон розмноження на півночі ареалу триває з січня по червень, на півдні ареалу з серпня по січень. Гніздо невелике, чашоподібне, зроблене з рослинних волокон, корінців і трав, встелене пір'ям. В кладці 2-3 яйця, за сезон може вилупитися два виводки.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Anairetes parulus.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 травня 2022.
4. Engilis Jr., Andrew; Kelt, Douglas A. (2009). Foraging Behavior of Tufted Tit-Tyrants (Anairetes parulus) in Semiarid Northcentral Chile. . Lawrence, KS: The Wilson Ornithological Society. 121 (3): 585—592. doi:10.1676/08-040.1.

Джерела

• Chester, Sharon R. (2008). A Wildlife Guide to Chile: Continental Chile, Chilean Antarctica, Easter Island, Juan Fernandez Archipelago. Princeton: Princeton University Press. ISBN .
• del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Christie, David, ред. (2004). Volume 9: Cotingas to Pipits and Wagtails. Handbook of the Birds of the World. Barcelona: Lynx Editions.
• Ridgely, Robert S.; Greenfield, Paul J. (2001). The Birds of Ecuador Volume II: Field Guide. Ithaca, NY: Comstock Publishing Associates. ISBN .
• Stotz, Douglas F.; Fitzpatrick, John W.; ; Moskovits, Debra K. (1996). Neotropical Birds: Ecology and Conservation. Chicago: The University of Chicago Press. ISBN .