Тирго виште або Торго вище болг Търговище МФА tɤrˈɡɔviʃtɛ місто в Болгарії центр Тирговиштської області Тирговиште Търго

Тирго́виште або Торго́вище (болг. Търговище; МФА: [tɤrˈɡɔviʃtɛ]) — місто в Болгарії, центр Тирговиштської області.

Тирговиште
Търговище


герб	прапор

Стара будівля

Основні дані

43°16′ пн. ш. 26°35′ сх. д. / 43.267° пн. ш. 26.583° сх. д.Координати: 43°16′ пн. ш. 26°35′ сх. д. / 43.267° пн. ш. 26.583° сх. д.

Країна

Болгарія

Регіон

Тирговиштська область

Столиця для

Тирговиштська область і ^d

130 км²

42 468

170 ± 1 м

Козані, Тирговіште^[1]^[2], Котбус (1975), Смоленськ, Санта-Марія-да-Фейра, Ватерлоо, Сюрен, Комптон

Телефонний код

0601

Часовий пояс

і

Код LAU (NUTS)

BG73626

GeoNames

726174

OSM

↑1933106 ·R (Targovishte Municipality)

Поштові індекси

7700

Міська влада

Мер міста

Казимир Мірев

Вебсайт

targovishte.bg

Мапа

Тирговиште у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тирговиште (значення).

Назва

Історична назва Ескі-Джумая турецькою мовою означає «старий базар». Назва «Тирговиште» має слов'янське походження (від прасл. *trъgъ — «ринок», «базар», «торг», плюс слов'янський суфікс «виште»). У сусідніх країнах досі існують споріднені топоніми: наприклад, сербське , румунське Тирговіште, а також українське Торговище.

Географія

Розташоване на річці Врана, за 339 км на північний схід від Софії, за 41 км західніше міста Шумен, за 24 км північно-західніше міста Великий Преслав і за 99 км північно-східніше міста Велико-Тирново.

Історія

В V-III століттях до нашої ери існувало фракійське, а в II-IV століттях нашої ери римське поселення та фортеця ранньо-візантійського періоду V-VI століття. Болгарське поселення з'явилося в X столітті, за часів Першого Болгарського царства.

Вперше сучасне місто згадується 1573 року, під назвою Ескі-Джумая (болг. тур. «Старий ринок»). Спочатку місто було суцільно турецьким, лише пізніше починають з'являтися болгари. У 1658 Ескі-Джумая стає адміністративним центром. Розвитку міста чимало посприяв ярмарок, що проводився до кінця XIX століття. Матеріальний успіх призвів і до культурного прогресу поселення.

Відкрите ще у XVIII столітті церковне училище було перетворено на світську школу 1846 року, а 1863 року завершено нову будівлю училища, побудовану в європейському стилі. Тоді ж було збудовано Церкву Успіння Пресвятої Богородиці та громадський центр.

Засідання ВДРО в Ескі-Джумая (Тирговиште)

1923 року в Ескі-Джумая відбувся конгрес Добруджа, на якому було прийнято рішення про створення ВДРО (Внутрішня Добруджанська революційна організація).

1934 року місто Ескі-Джумая отримало сучасну назву - Тирговиште.

Розвиток промисловості міста почався після Другої світової війни. Відкрито заводи з виробництва автомобільних акумуляторів і машин для харчової промисловості, пізніше розвиваються меблева та текстильна промисловості.

У 2000 році біля Тирговиште були розкопані руїни давньоримського міста під назвою Місіоніс.

Населення

Кількість жителів міста (не муніципалітету) досягла свого піку в період 1980-1990 років, коли перевищила 45 000 з найвищим показником 1989 року, коли їх було 47 798.

Населення Тирговиште 42 970 осіб на 2007 рік.

У січні 2012 року Тирговіште налічував 37 341 осіб у межах міста, тоді як муніципалітет Тирговіште з юридично приєднаними прилеглими селами мав 56 868 жителів.

Згідно перепису населення 2011 року, населення Тирговиште має наступний етнічний склад:

Болгари - 27875 люд. (79,38%);
Турки - 6222 люд. (17,75%);
Цигани - 633 люд. (1,8%);
Інші - 138 люд. (0,39%);
Не визначили національність – 235 люд. (0,67%);
Не вказали національність – 2558 люд. (4,2%).

Економіка

Місті функціонують підприємства:

Виробництва та обробки скла — завод холдингу Шишеджам.
Військове виробництво — військово-ремонтний завод «Терем – Хан Крум» (Terem-Han-Krum-Targoviste Ltd).
Виробництво акумуляторних батарей — компанія «Енерсис».
Виробництво кабелів і кабельних систем — «Hovag» EOOD.
Виробництво меблів — підприємство «Мебель стиль».
Виробництво продуктів харчування — підприємство «ЛВК Винпром».
Виробництво молочної продукції — компанія «Мизия Милк» (Mizia Milk Ltd).

Релігія

Більшість населення Тирговиште це православні — 70,5 %, а 22,8 % — мусульмани-суніти, інші 6,7 %.

Транспорт

Через територію міста проходить залізнична лінія № 2, яка сполучає Софію та Варну. Залізничний вокзал Тирговиште розташований у північній частині міста. Вокзал забезпечує нормальний режим прийому та відправлення пасажирів і вантажів усі основні центри країни.

Автобусна станція Тирговиште обслуговує маршрути до основних адміністративних центрів Болгарії.

Неподалік від міста діє Аеропорт Тирговиште.

Спорт

Місто має свою футбольну команду ФК «Светкавиця-1922» Тирговиште, яка заснована з 1922 року та виступає на стадіоні «Димитар Бурков».

Відомі особистості

В поселенні народилися:

Панайот Барнев (1859—1934) — болгарський військовий.
Нікола Марінов (1879—1948) — болгарський живописець-аквареліст, впливовий педагог.
Йордан Камджалов (1980) — болгарський диригент, володар трьох міжнародних премій.
Ісмаїл Іса (1989) — болгарський футболіст.
Антоанета Бонева (1986) — болгарський стрілець, срібна призерка Олімпійських ігор 2020 року.

Міста-побратими

Тирговиште має міста-побратими:

Болград, Україна
Котбус, Німеччина
Козані, Греція
Сюрен, Франція
Тирговіште, Румунія
Ватерлоо, США
Утрехт, Нідерланди
Санта-Марія-да-Фейра, Португалія (2002)

Світлини

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Центр Тирговиште
Загальноосвітня школа
Стара церква
Стара школа (нині музей)
Старий квартал
Церква
Св. Церква Іоанна Рильського

Панорама Тирговиште

Див. також

Тирговіште, Румунія

Примітки

http://www.pmtgv.ro/anexaHCL110-2014.pdf
http://www.pmtgv.ro/infratiri.html
(болг.)Николай Мичев, Петър Коледаров. „Речник на селищата и селищните имена в България 1878-1987“, София, 1989.
NTV Haber - Haberler, En Son Güncel Haberler. www.ntv.com.tr. Процитовано 3 January 2024.
Hürriyet Arama. HÜRRİYET - ARAMA. Процитовано 3 January 2024.
(болг.). Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011.
(тур.). Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011.
. Архів оригіналу за 13 November 2012.
. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 3 травня 2018.

Це незавершена стаття з географії Болгарії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[[http://www.pmtgv.ro/anexaHCL110-2014.pdf_http://www.pmtgv.ro/anexaHCL110-2014.pdf]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://www.pmtgv.ro/anexaHCL110-2014.pdf

[[http://www.pmtgv.ro/infratiri.html_http://www.pmtgv.ro/infratiri.html]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttp://www.pmtgv.ro/infratiri.html

[3] (болг.)Николай Мичев, Петър Коледаров. „Речник на селищата и селищните имена в България 1878-1987“, София, 1989.

[4] NTV Haber - Haberler, En Son Güncel Haberler. www.ntv.com.tr. Процитовано 3 January 2024.

[5] Hürriyet Arama. HÜRRİYET - ARAMA. Процитовано 3 January 2024.

[6] (болг.). Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011.

[7] (тур.). Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011.

[cities_2012-8] . Архів оригіналу за 13 November 2012.

[9] . Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 3 травня 2018.

[1]

[2]