Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Цезарепапізм (або цезаропапізм) — термін, введений в ХІХ ст. німецьким ученим І. Гергенретером, для позначення своєрідних відносин між імператорською владою і церквою у Візантійській державі: глава світської влади, імператор (цезар), фактично був і главою церкви (папою, патріархом). Однак термін набув більш широкого змісту: використання церкви державою як політичного інструменту, а священнослужителів як державних чиновників.
Термін
Цезарепапізм — (поєднання слів «цезар» і «папа») — система влади в державі, коли глава держави в той же час є главою церкви. Цезарепапізм був характерним для Візантійської та Російської імперій. Рідше його приписують католицькій церкві.
Історичне значення терміну
У ранньовізантійський період імператор, згідно з римськими принципами, вважав релігійні почуття своїх підданих частиною суспільної сутності (ius publicum) і мав майже необмежену владу над церквою. У Візантії церква, зрештою, як і на Заході в часи Середньовіччя, перетворилася на потужну інституцію, до якої світська влада змушена була прислухатися. Тут можна говорити про тісний внутрішній зв'язок, про взаємозалежність ортодоксальної держави та ортодоксальної церкви. Це формувало з них щось на кшталт єдиного державно-церковного організму, чиї інтереси тісно переплітались. «Єдина держава, єдиний закон і єдина церква» — такою була коротка формула державної діяльності імператора Юстиніана І (527–565). В одній зі своїх новел у 535 р. Юстиніан уперше від імені імператорської влади оголосив принцип злагодженості, єдності духовної і світської влади, «священства і царювання», який став стержневим принципом життєдіяльності ромейського суспільства. Тому особливо необхідно підкреслити, що саме в період царювання цього знаменитого імператора остаточно сформувалася одна з провідних тез ідеології середньовічного суспільства, — ідея союзу християнської церкви і християнської імперії (Imperium Christianum). У ромеїв це трансформувалося в особливу політичну теорію, що називалася симфонія («згода») — гармонійні взаємини між православною церквою і християнським імператором. Симфонія припускала рівноправні відносини і співробітництво між світською і духовною владою. Однак на практиці така «одностайність» дотримувалася не завжди. Такий союз неодмінно приводив до залежності церкви від імператорської влади. Тому в усі періоди існування Візантії типовим і навіть нормальним явищем була вищість імператорської влади над церковною. На відміну від Римської імперії, візантійський басилевс був не лише верховним воєначальником, верховним суддею і єдиним законодавцем, але й оборонцем віри та церкви, обранцем Бога. Звідси — імператор не тільки пан і повелитель, а й живий символ християнського владарювання. Вседержитель ніби підняв імператора над усім земним і людським. Тому він став предметом особливого, політично-релігійного культу, що включав різноманітні урочистості та церемонії, в яких брали участь підлеглі імператора та церква.
В Російській імперії
 | Імператор як Християнський Государ, є верховний захисник і охоронець догматів панівної віри і охоронець правовірності і всякої в Церкві Святої благочиння. (...) У цьому сенсі Імператор в акті про спадковість престолу (1797 квіт. 5) іменується Главою Церкви » Оригінальний текст (англ.) Император яко Христианский Государь, есть верховный защитник и хранитель догматов господствующей веры и блюститель правоверия и всякого в Церкви Святой благочиния. (…) В сем смысле Император в акте о наследии престола (1797 апр. 5) именуется Главою Церкви». |  |
— "Основные Законы", с. 42, 1832 р., | ||
В римо-католицькій церкві
Підпорядкованість папства Візантії досягла свого апогею при папі Пелагії I (556–561). Вигнавши папу Вігілія, імператор рекомендував на папський престол Пелагія, який служив апокрисарієем. Після того як він присягнувся прийняти «Три глави», візантійське військо доставило його в Рим. Для того щоб увічнити цю підпорядкованість, імператор, після смерті Пелагія, постановив, що в майбутньому пап, обраних римським кліром і народом, можна висвячувати лише після затвердження імператором. Іван III (561–574) був першим папою, обрання якого затвердив імператор.
Юстиніан, намагаючись відновити єдність імперії і церкви, в результаті виявився винуватцем їх остаточного розпаду і падіння. Безперервні війни виснажили Італію, велика частина півострова була розорена і безлюдна. Великий Рим опустився до рівня провінційного міста. Населення його зменшилася до 30–40 тисяч жителів. У готській війні остаточно зник античний світ. У 568 році лангобарди створили нове королівство в Італії. Решта під правлінням Візантійської імперії італійські території утворили одну провінцію, якою керував екзарх Равенни. У неї входило також римське герцогство з містом Римом, яке, однак, було відокремлено від равенських територій кільцем лангобардських герцогств. Це відокремлення також сприяло тому, що в римському герцогстві і в Римі єпископ міста у все більшій мірі опановував світською владою. У 579 році лангобарди розграбували Рим. Залишений і забутий там папа Пелагій II (579–590) марно звертався за допомогою до імператора Візантії.
Див. також
Джерела
- Балух В. О. Візантіністика: Курс лекцій. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2006. — С. 18-19; 103—105.
- Войтович Л. В., Домановський А. М., Козак Н. Б., та ін. Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С. Б. Сорочана і Л. В. Войтовича. — Львів: Видавництво «Апріорі», 2011. — С. 94-96.
- http://www.onlinedics.ru/slovar/pol/c/tsezarepapizm.html [ 29 червня 2015 у Wayback Machine.]
Література
- В. Ткаченко. Цезаропапізм (цезарепапізм) // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.767
Посилання
- Цезарепапізм [ 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Цезаропапізм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2028-2030. — 1000 екз.
Див. також
Примітки
- . ahilla.ru (ru-RU) . Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018.
- . Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 4 вересня 2018.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cezarepapizm abo cezaropapizm termin vvedenij v HIH st nimeckim uchenim I Gergenreterom dlya poznachennya svoyeridnih vidnosin mizh imperatorskoyu vladoyu i cerkvoyu u Vizantijskij derzhavi glava svitskoyi vladi imperator cezar faktichno buv i glavoyu cerkvi papoyu patriarhom Odnak termin nabuv bilsh shirokogo zmistu vikoristannya cerkvi derzhavoyu yak politichnogo instrumentu a svyashennosluzhiteliv yak derzhavnih chinovnikiv TerminCezarepapizm poyednannya sliv cezar i papa sistema vladi v derzhavi koli glava derzhavi v toj zhe chas ye glavoyu cerkvi Cezarepapizm buv harakternim dlya Vizantijskoyi ta Rosijskoyi imperij Ridshe jogo pripisuyut katolickij cerkvi Istorichne znachennya terminuU rannovizantijskij period imperator zgidno z rimskimi principami vvazhav religijni pochuttya svoyih piddanih chastinoyu suspilnoyi sutnosti ius publicum i mav majzhe neobmezhenu vladu nad cerkvoyu U Vizantiyi cerkva zreshtoyu yak i na Zahodi v chasi Serednovichchya peretvorilasya na potuzhnu instituciyu do yakoyi svitska vlada zmushena bula prisluhatisya Tut mozhna govoriti pro tisnij vnutrishnij zv yazok pro vzayemozalezhnist ortodoksalnoyi derzhavi ta ortodoksalnoyi cerkvi Ce formuvalo z nih shos na kshtalt yedinogo derzhavno cerkovnogo organizmu chiyi interesi tisno pereplitalis Yedina derzhava yedinij zakon i yedina cerkva takoyu bula korotka formula derzhavnoyi diyalnosti imperatora Yustiniana I 527 565 V odnij zi svoyih novel u 535 r Yustinian upershe vid imeni imperatorskoyi vladi ogolosiv princip zlagodzhenosti yednosti duhovnoyi i svitskoyi vladi svyashenstva i caryuvannya yakij stav sterzhnevim principom zhittyediyalnosti romejskogo suspilstva Tomu osoblivo neobhidno pidkresliti sho same v period caryuvannya cogo znamenitogo imperatora ostatochno sformuvalasya odna z providnih tez ideologiyi serednovichnogo suspilstva ideya soyuzu hristiyanskoyi cerkvi i hristiyanskoyi imperiyi Imperium Christianum U romeyiv ce transformuvalosya v osoblivu politichnu teoriyu sho nazivalasya simfoniya zgoda garmonijni vzayemini mizh pravoslavnoyu cerkvoyu i hristiyanskim imperatorom Simfoniya pripuskala rivnopravni vidnosini i spivrobitnictvo mizh svitskoyu i duhovnoyu vladoyu Odnak na praktici taka odnostajnist dotrimuvalasya ne zavzhdi Takij soyuz neodminno privodiv do zalezhnosti cerkvi vid imperatorskoyi vladi Tomu v usi periodi isnuvannya Vizantiyi tipovim i navit normalnim yavishem bula vishist imperatorskoyi vladi nad cerkovnoyu Na vidminu vid Rimskoyi imperiyi vizantijskij basilevs buv ne lishe verhovnim voyenachalnikom verhovnim suddeyu i yedinim zakonodavcem ale j oboroncem viri ta cerkvi obrancem Boga Zvidsi imperator ne tilki pan i povelitel a j zhivij simvol hristiyanskogo vladaryuvannya Vsederzhitel nibi pidnyav imperatora nad usim zemnim i lyudskim Tomu vin stav predmetom osoblivogo politichno religijnogo kultu sho vklyuchav riznomanitni urochistosti ta ceremoniyi v yakih brali uchast pidlegli imperatora ta cerkva V Rosijskij imperiyiImperator yak Hristiyanskij Gosudar ye verhovnij zahisnik i ohoronec dogmativ panivnoyi viri i ohoronec pravovirnosti i vsyakoyi v Cerkvi Svyatoyi blagochinnya U comu sensi Imperator v akti pro spadkovist prestolu 1797 kvit 5 imenuyetsya Glavoyu Cerkvi Originalnij tekst angl Imperator yako Hristianskij Gosudar est verhovnyj zashitnik i hranitel dogmatov gospodstvuyushej very i blyustitel pravoveriya i vsyakogo v Cerkvi Svyatoj blagochiniya V sem smysle Imperator v akte o nasledii prestola 1797 apr 5 imenuetsya Glavoyu Cerkvi Osnovnye Zakony s 42 1832 r V rimo katolickij cerkviPidporyadkovanist papstva Vizantiyi dosyagla svogo apogeyu pri papi Pelagiyi I 556 561 Vignavshi papu Vigiliya imperator rekomenduvav na papskij prestol Pelagiya yakij sluzhiv apokrisariyeem Pislya togo yak vin prisyagnuvsya prijnyati Tri glavi vizantijske vijsko dostavilo jogo v Rim Dlya togo shob uvichniti cyu pidporyadkovanist imperator pislya smerti Pelagiya postanoviv sho v majbutnomu pap obranih rimskim klirom i narodom mozhna visvyachuvati lishe pislya zatverdzhennya imperatorom Ivan III 561 574 buv pershim papoyu obrannya yakogo zatverdiv imperator Yustinian namagayuchis vidnoviti yednist imperiyi i cerkvi v rezultati viyavivsya vinuvatcem yih ostatochnogo rozpadu i padinnya Bezperervni vijni visnazhili Italiyu velika chastina pivostrova bula rozorena i bezlyudna Velikij Rim opustivsya do rivnya provincijnogo mista Naselennya jogo zmenshilasya do 30 40 tisyach zhiteliv U gotskij vijni ostatochno znik antichnij svit U 568 roci langobardi stvorili nove korolivstvo v Italiyi Reshta pid pravlinnyam Vizantijskoyi imperiyi italijski teritoriyi utvorili odnu provinciyu yakoyu keruvav ekzarh Ravenni U neyi vhodilo takozh rimske gercogstvo z mistom Rimom yake odnak bulo vidokremleno vid ravenskih teritorij kilcem langobardskih gercogstv Ce vidokremlennya takozh spriyalo tomu sho v rimskomu gercogstvi i v Rimi yepiskop mista u vse bilshij miri opanovuvav svitskoyu vladoyu U 579 roci langobardi rozgrabuvali Rim Zalishenij i zabutij tam papa Pelagij II 579 590 marno zvertavsya za dopomogoyu do imperatora Vizantiyi Div takozhPolitichne pravoslav yaDzherelaBaluh V O Vizantinistika Kurs lekcij Chernivci Knigi HHI 2006 S 18 19 103 105 Vojtovich L V Domanovskij A M Kozak N B ta in Istoriya Vizantiyi Vstup do vizantinistiki Za red S B Sorochana i L V Vojtovicha Lviv Vidavnictvo Apriori 2011 S 94 96 http www onlinedics ru slovar pol c tsezarepapizm html 29 chervnya 2015 u Wayback Machine LiteraturaV Tkachenko Cezaropapizm cezarepapizm Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 767 ISBN 978 966 611 818 2PosilannyaCezarepapizm 23 lyutogo 2017 u Wayback Machine Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Cezaropapizm Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2028 2030 1000 ekz Div takozhTeokratiyaPrimitki ahilla ru ru RU Arhiv originalu za 28 veresnya 2018 Procitovano 28 veresnya 2018 Cerkovno Nauchnyj Centr Pravoslavnaya Enciklopediya ros Arhiv originalu za 4 veresnya 2018 Procitovano 4 veresnya 2018