Татушин Борис Георгійович

Борис Георгійович Татушин (рос. Борис Георгиевич Татушин; нар. 31 березня 1933, Москва, РРФСР — пом. 15 січня 1998, Москва, Росія) — радянський футболістта тренер. Олімпійський чемпіон 1956 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1957; позбавлений звання в 1958, згодом відновлений).

Борис Татушин
Особисті дані
Повне ім'я	Борис Георгійович Татушин
Народження	31 березня 1933(1933-03-31)
	Москва, РРФСР
Смерть	15 січня 1998(1998-01-15) (64 роки)
	Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Зріст	169 см
Вага	68 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Буревісник» (М)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1951—1958 «Спартак» (М) 104 (37) 1959 «Торпедо» (К) (КФК) 1960 «Труд» (К) (КФК) 1961 «Спартак» (М) 12 (1) 1962—1963 «Молдова» 37 (5)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1954—1957	СРСР	25 (7)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1975—1977 1978—1979 1980	«Спартак» (Ор) «Хімік» (Н) «Промінь» (Вл)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Вихованець московської команди «Буревісник». З 1951 року був гравцем московського «Спартака», разом з яким тричі вигравав чемпіонат СРСР (1953, 1956, 1958). Його швидкість і дриблінг на позиції правого вінгера не залишилися непоміченими, англійська преса охрестила Бориса «російським Стенлі Метьюзом». 26 травня 1958 року разом з гравцями збірної Стрельцовим та Огоньковим заарештований за звинуваченням у згвалтуванні, але незабаром з'ясувалося, що Татушин непричетний до злочину. Незважаючи на це, він був дискваліфікований.

Працював закрійником в ательє, також грав за аматорські колективи «Торпедо» (Карачарово) та «Труд» (Калінінград). У 1961 році йому дозволили повернутися в «Спартак», поновили звання заслуженого майстра спорту. Грати закінчив у 30-річному віці в Кишиневі.

Кар'єра в збірній

У футболці національної збірної СРСР дебютував 8 вересня 1954 року в товариському матчі проти Швеції. Два роки по тому став переможцем Олімпійських ігро 1956 року, обігравши в фіналі Югославію. Борис вийшов у вище вказаному матчі в стартовому складі. Грав у кваліфікації чемпіонату світу 1958 року, але через арешт не зміг поїхати на фінальну частину турніру. Загалом у збірній провів 25 матчів, забив 7 м'ячів.

Переможець Спартакіади народів СРСР 1956 року в складі збірної Москви.

Кар'єра тренера

У 1968 році закінчив школу тренерів при МОДІФК. З 1975 по 1977 рік тренував орловський «Спартак». Наступного року очолив новомосковський «Хімік». У 1980 році тренував владивостоцький «Промінь». Тренував також клубні команди в Істрі, Дедовську, Наро-Фомінську (1964-1974), «Алай» (Ош, Киргизька РСР, 1961 рік).

Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Досягнення

• Олімпійський чемпіон: 1956

«Спартак» (Москва)

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (3): 1953, 1956, 1958

Примітки

1. Edelman, Robert (2009). Spartak Moscow: A History of the People's Team in the Workers' State. Cornell University Press. .
2. Wilson, Jonathan (2006). Behind the Curtain: Travels in Eastern European Football. London: Orion Books. .

Посилання

• Татушин Борис Георгійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Татушин Борис Георгійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Татушин Борис Георгійович на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця [ 13 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
• Профіль гравця [ 17 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайті eu-football.info
• Профіль гравця [ 6 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті olympedia.org
• Профіль на сайті footbook.ru
• на сайті sports-reference.com (архівна версія)
• Профіль та біографія [ 4 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті «Збірна Росії з футболу» (рос.)
• Спортивный некрополь (рос.)