Таласа Таласа 1989 N5 на фото Вояджера 2 за 23 серпня 1989 року Дані про відкриття Дата відкриття вересень 1989 року Від

**Таласа**
Дані про відкриття
Таласа (1989 N5) на фото Вояджера-2 за 23 серпня 1989 року
Дата відкриття	вересень 1989 року
Відкривач(і)	Річард Терріл, Voyager Imaging Team
Планета	Нептун
Номер	Нептун IV
Орбітальні характеристики
Велика піввісь	50 074,44 км
Орбітальний період	0,31148444±0.00000006 діб
Ексцентриситет орбіти	0,00176±0.00054
Нахил орбіти	0,21 ± 0.02°° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	23,32
Діаметр	108 × 100 × 52 км
Середній радіус	40,7±2.8 км
Густина	1.23±0.43 г/см³
Альбедо	0,091
Температура поверхні	~51 (середня оцінка) К
Атмосфера
Інші позначення
1989 N5
Таласа у Вікісховищі

Таласа (англ. Thalassa, дав.-гр. Θάλασσα) — внутрішній супутник планети Нептун. Названа на честь богині моря з грецької міфології. Також позначається як Нептун IV.

Історія відкриття

Таласа була відкрита Річардом Террілом у вересні 1989 року за допомогою фото, зроблених апаратом «Вояджер-2». Про відкриття було оголошено 29 вересня 1989 року, також було повідомлено про 25 зображень, отриманих протягом 11 днів, таким чином, відкриття відбулося незадовго до 18 вересня. Супутник отримав тимчасове позначення S/1989 N 5. Власна назва була надана 16 вересня 1991 року.

Характеристики

Таласа на орбіті Нептуна. Комп'ютерна модель у програмі Celestia.

Таласа має неправильну (несферичну) форму. Жодних слідів геологічної активності не виявлено. Ймовірно, Таласа, як й інші супутники на орбітах нижче Тритона, сформувалася з уламків раніше існуючих супутників Нептуна, що зруйнувалися у результаті зіткнень, викликаних збуреннями від Тритона після його захоплення Нептуном на початкову орбіту з високим ексцентриситетом. Форма Таласи нехарактерно дископодібна. Таласа обертається нижче синхронної навколонептунової орбіти, внаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив припливних сил. З часом вона може бути поглинена Нептуном або зруйнуватися через припливне розтягування й утворити кільце при досягненні межі Роша. У разі утворення кільця воно відносно швидко може захопити орбіту Деспіни.

Посилання

by NASA's Solar System Exploration

Примітки

Астрономічний енциклопедичний словник, ст. 458
. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 19 серпня 2006. Процитовано 7 серпня 2006.
D. Banfield and N. Murray (1992). . Icarus. 99: 390. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 23 вересня 2014.

[1] Астрономічний енциклопедичний словник, ст. 458

[Gazetteer-2] . Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 19 серпня 2006. Процитовано 7 серпня 2006.

[BanfieldMurray-3] D. Banfield and N. Murray (1992). . Icarus. 99: 390. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 23 вересня 2014.