Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сіґіберт I (фр. Sigebert I, Sigisbert I; 535 — грудень 575, Вітрі-ан-Артуа) — король франків з династії Меровінгів, який правив у 561—575 роках в Австразії. Син Хлотара І та .
| Сіґіберт І лат. Sigibertus фр. Sigebert I | |
|---|---|
 | |
| Правління | 561—575 |
| Попередник | Хлотар I |
| Біографічні дані | |
| Народження | 535 невідомо |
| Смерть | 575[…] Вітрі-ан-Артуа |
| Поховання | Суассон |
| Дружина | Брунгільда |
| Діти | Хільдеберт II |
| Династія | Меровінги |
| Батько | Хлотар I |
| Мати | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Розділ Франкського королівства 561 року
Після смерті Хлотара І брат Сіґіберта Хільперік заволодів значною частиною державної скарбниці та, підкупивши впливових франків, намагався заволодіти більшою частиною Франкського королівства, зробивши своєю резиденцією Париж. Проте проти нього об'єднались Сіґіберт з іншими братами — Гунтрамном та Харібертом. Вони вигнали Хільперіка з Парижа. Після цього розподіл королівства відбувся за жеребом, а в його основу було покладено розділ 511 року. Харіберт отримав володіння Хільдеберта зі столицею в Парижі, Гунтрамн — Хлодомира у Орлеані, Сіґіберт — Теодоріха в Реймсі, Хільперік — свого батька Хлотаря у Суассоні.
Слід відзначити, що розділи 511 та 561 років не були рівнозначними, оскільки за 50 років до Франкського королівства були приєднані значні нові території. Гунтрамн отримав великі території Бургундії, тому поступився західною частиною Орлеанського королівства з містами Шартр, Тур, Пуатьє на користь Харіберта. Землі Сіґіберта охоплювали володіння алеманів, а також деякі міста в Провансі (Марсель, Авіньйон), тож він також передав Харібертові частину володінь (міста Лімож, Кагор, Альбі). Тож володіння Харіберта відтепер простягались широкою смугою від Ла-Маншу до Піренеїв. Лише Хільперик отримав порівняно невеликий уділ: територію від Суассону до Па-де-Кале, а також Тулузу.
Міжусобна війна з Хильперіком (561)
Хильперік, брат Сіґіберта, не полишав надії розширити свої володіння. Скориставшись тим, що Сіґіберт вів війну з аварами, які напали на Франкську державу одразу після смерті Хлотаря І, він захопив Реймс та інші міста Австразії. Сіґіберт, повернувшись з походу, відновив свою владу та почав облогу Суассона. Через деякий час столиця Хильперіка була захоплена, в полон потрапив його син Теодеберт. Сам Хильперік був розгромлений у битві та визнав відновлення колишніх кордонів уділів. Теодеберт протягом року утримувався Сіґібертом у віллі Понтіон, а потім був відпущений до Суассону, отримавши щедрі подарунки та пообіцявши не вести війну проти дядька.
Війна з Гунтрамном у Провансі
Оскільки Прованс був поділений між Сіґібертом та Гунтрамном дрібними частинами, це викликало суперечності. Приблизно у 566—568 роках мешканці Клермона та франкські дружинники на чолі з Фірміном та Адоварієм за наказом Сіґіберта захопили місто Арль, що належало Гунтрамну. Мешканці міста принесли присягу володарю Австразії. Назустріч завойовникам виступив воєначальник Гунтрамна Цельс, який захопив Авіньйон, володіння Сіґіберта, та взяв в облогу Арль. Місцевий єпископ Сабауд хитрістю вивів воїнів Сіґіберта з Арля, закликавши їх стати в бій проти Цельса поблизу фортечних стін. Фірмін та Адоварій програли битву, а намагаючись повернутись до міста, наразились на організований спротив городян. Опинившись у пастці, воїни почали рятуватись втечею, перепливаючи річку Рону. Багато хто з них потонув. Після повернення Арля Гунтрамн віддав Авіньйон назад братові.
Боротьба за спадщину Харіберта (568—577)
Після смерті Харіберта у 568 році його володіння були поділені між трьома братами. На три рівнозначні частини були розділені землі як північніше (Нейстрія), так і південніше Луари (Аквітанія). Париж розглядався як спільна столиця та не ввійшов до жодних володінь. При цьому один з королів не міг входити до міста без згоди інших.
Проте Хільперік захопив Тур і Пуатьє, що згідно з угодою повинні були відійти Сіґібертові. Сіґіберт об'єднався проти нього з Гунтрамном. Воєначальник Гунтрамна Євній Муммол вигнав з Тура Хлодвіга, сина Хильперіка — та примусив народ принести присягу Сіґібертові. Далі знищив військо мешканців Пуатьє на чолі з Базилієм та Сігарієм, повернувши місто законному власнику.
Хлодвіг після своєї втечі перебував у Бордо, куди Сіґіберт підіслав до нього найманого вбивцю. Хлодвіг, тим не менш, зумів уникнути розправи та повернувся до батька. Розгніваний Хильперік у 573 р. організував новий похід у долину Луари на чолі зі своїм старшим сином Теодебертом. Той, розбивши війська герцога Гундовальда поблизу Пуатьє, нещадно сплюндрував землі від Тура до Кагора. При цьому було спалено безліч церков, монастирів, вбито кліриків.
Наступного року Сіґіберт організував похід у відповідь на цей напад, зібравши зарейнські племена. Хильперік спочатку уклав союз із Гунтрамном, але останній після погроз Сіґіберта відмовився від угоди. Війська двох братів стояли навпроти один одного на берегах Сени, проте після звістки про зраду Гунтрамна Хильперік відступив до околиць Шартра. Тут він попросив заключити мирну угоду, на що Сіґіберт погодився. Згідно з нею Хильперік відмовився від незаконно захоплених територій та повернув їх Сіґіберту.
На цьому, однак, боротьба двох братів не завершилась. Вже через рік, у 575 р., Хильперік знову намагався зробити Гунтрамна своїм союзником. Очевидно, що під час їхньої особистої зустрічі, Гунтрамн пообіцяв допомогти. Хильперік організував новий похід проти брата, спаливши території аж до Реймса. Сіґіберт знову зібрав військо зарейнських народів та ввійшов до Парижу. Того ж часу його воєначальники, герцоги Годегізил та Гунтрамн Бозон, зібрали військо з мешканців Тура та Шатодена і виступили проти Теодеберта, котрий продовжував перебувати в Північній Аквітанії. У битві військо Теодеберта було розбите, а сам він загинув.
Дізнавшись про цю втрату, а також про те, що Гунтрамн вкотре зрадив його, Хильперік сховався разом з родиною за стінами міста Турне. Сіґіберт зайняв території від Парижа до Руана та збирався йти до Турне. Проте дружина Хильперіка Фредегонда підіслала двох вбивць, які підступно закололи Сіґіберта під час походу на віллі Вітрі. Хильперік з почестями поховав свого брата спочатку в селі Ламбре, а потім переніс його рештки до суассонської базиліки, де була могила Хлотаря І.
Зовнішня політика
Війни з аварами
У середині VI ст. до Центральної Європи вдерлися тюркські племена аварів, що почали здійснювати грабіжницькі походи на слов'ян, франків, лангобардів, Візантію. У 561 р. вони вторглися до володінь Сіґіберта, проте той розгромив їх у битві та змусив відступати.
У 566—568 рр. відбулась ще одна війна з аварами, що намагались вторгнуться до Франкської держави. Стримуючи їх на кордонах своїх володінь, Сіґіберт потрапив у полон після невдалої битви і перебував у ньому до того часу, допоки не зміг укласти мирну угоду з каганом за допомогою дорогих подарунків та затвердити між ними добросусідські стосунки.
Переселення саксів
У 568 р., скориставшись відходом 20 тисяч саксів на допомогу лангобардам, що намагались захопити Італію, переселив на звільнені землі швабів, свевів та інші підвладні народи. Пізніше сакси повернулись з Італії. Йдучи через франкські володіння, вони грабували місцеве населення та спалювали будинки. На своїх колишніх землях вони знайшли нових мешканців та провели з ними дві безрезультатні війни.
Відносини з Візантією
Сіґіберт намагався встановити гарні відносини з Візантійською імперією, з якою франки мали напружені стосунки через візантійсько-остготські війни. За часів правління імператора Юстина ІІ відправив до нього посольство на чолі з Вармарієм та Фірміном з метою укласти мирну угоду. Після переговорів з імператором місія домоглася своєї мети і через рік повернулася додому.
Родина
У 566/567 роках відправив велике посольство до короля вестготів Атанагільда з проханням віддати йому за дружину молодшу доньку правителя — Брунгільду. Атанагільд погодився і після прийняття католицизму Брунгільда стала дружиною Сіґіберта. Вона народила йому сина Хільдеберта.
Примітки
- Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 78–81. —
- Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Стефан Лебек. Происхождение франков. V—IX века. М.: Скарабей, 1993.(рос.)
- Павел Диакон. История лангобардов // Средневековая латинская литература IV—IX вв. М. 1970.(рос.)
- Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 105.
Посилання
(рос.)
- Григорій Турський. Історія франків. Кн. 4
- Григорій Турський. Історія франків. Кн. 5
- Григорій Турський. Історія франків. Кн. 6
- Лебек С. Происхождение франков. М., 1993.
- Павло Диякон. Історія лангобардів
| Династія Меровінгів | ||
| Предшественник: Хлотар I | король Австразії 561 — 575 | Преемник: Хільдеберт II |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sigibert I fr Sigebert I Sigisbert I 535 gruden 575 Vitri an Artua korol frankiv z dinastiyi Merovingiv yakij praviv u 561 575 rokah v Avstraziyi Sin Hlotara I ta Sigibert I lat Sigibertus fr Sigebert IPravlinnya 561 575Poperednik Hlotar IBiografichni daniNarodzhennya 535 nevidomoSmert 575 Vitri an ArtuaPohovannya SuassonDruzhina BrungildaDiti Hildebert IIDinastiya MerovingiBatko Hlotar IMati Mediafajli u VikishovishiRozdil Frankskogo korolivstva 561 rokuRozdil Frankskogo korolivstva pislya smerti Hlotara I 561 Pislya smerti Hlotara I brat Sigiberta Hilperik zavolodiv znachnoyu chastinoyu derzhavnoyi skarbnici ta pidkupivshi vplivovih frankiv namagavsya zavoloditi bilshoyu chastinoyu Frankskogo korolivstva zrobivshi svoyeyu rezidenciyeyu Parizh Prote proti nogo ob yednalis Sigibert z inshimi bratami Guntramnom ta Haribertom Voni vignali Hilperika z Parizha Pislya cogo rozpodil korolivstva vidbuvsya za zherebom a v jogo osnovu bulo pokladeno rozdil 511 roku Haribert otrimav volodinnya Hildeberta zi stoliceyu v Parizhi Guntramn Hlodomira u Orleani Sigibert Teodoriha v Rejmsi Hilperik svogo batka Hlotarya u Suassoni Slid vidznachiti sho rozdili 511 ta 561 rokiv ne buli rivnoznachnimi oskilki za 50 rokiv do Frankskogo korolivstva buli priyednani znachni novi teritoriyi Guntramn otrimav veliki teritoriyi Burgundiyi tomu postupivsya zahidnoyu chastinoyu Orleanskogo korolivstva z mistami Shartr Tur Puatye na korist Hariberta Zemli Sigiberta ohoplyuvali volodinnya alemaniv a takozh deyaki mista v Provansi Marsel Avinjon tozh vin takozh peredav Haribertovi chastinu volodin mista Limozh Kagor Albi Tozh volodinnya Hariberta vidteper prostyagalis shirokoyu smugoyu vid La Manshu do Pireneyiv Lishe Hilperik otrimav porivnyano nevelikij udil teritoriyu vid Suassonu do Pa de Kale a takozh Tuluzu Mizhusobna vijna z Hilperikom 561 Hilperik brat Sigiberta ne polishav nadiyi rozshiriti svoyi volodinnya Skoristavshis tim sho Sigibert viv vijnu z avarami yaki napali na Franksku derzhavu odrazu pislya smerti Hlotarya I vin zahopiv Rejms ta inshi mista Avstraziyi Sigibert povernuvshis z pohodu vidnoviv svoyu vladu ta pochav oblogu Suassona Cherez deyakij chas stolicya Hilperika bula zahoplena v polon potrapiv jogo sin Teodebert Sam Hilperik buv rozgromlenij u bitvi ta viznav vidnovlennya kolishnih kordoniv udiliv Teodebert protyagom roku utrimuvavsya Sigibertom u villi Pontion a potim buv vidpushenij do Suassonu otrimavshi shedri podarunki ta poobicyavshi ne vesti vijnu proti dyadka Vijna z Guntramnom u ProvansiOskilki Provans buv podilenij mizh Sigibertom ta Guntramnom dribnimi chastinami ce viklikalo superechnosti Priblizno u 566 568 rokah meshkanci Klermona ta frankski druzhinniki na choli z Firminom ta Adovariyem za nakazom Sigiberta zahopili misto Arl sho nalezhalo Guntramnu Meshkanci mista prinesli prisyagu volodaryu Avstraziyi Nazustrich zavojovnikam vistupiv voyenachalnik Guntramna Cels yakij zahopiv Avinjon volodinnya Sigiberta ta vzyav v oblogu Arl Miscevij yepiskop Sabaud hitristyu viviv voyiniv Sigiberta z Arlya zaklikavshi yih stati v bij proti Celsa poblizu fortechnih stin Firmin ta Adovarij prograli bitvu a namagayuchis povernutis do mista narazilis na organizovanij sprotiv gorodyan Opinivshis u pastci voyini pochali ryatuvatis vtecheyu pereplivayuchi richku Ronu Bagato hto z nih potonuv Pislya povernennya Arlya Guntramn viddav Avinjon nazad bratovi Borotba za spadshinu Hariberta 568 577 Frankske korolivstvo pislya smerti Hariberta Pislya smerti Hariberta u 568 roci jogo volodinnya buli podileni mizh troma bratami Na tri rivnoznachni chastini buli rozdileni zemli yak pivnichnishe Nejstriya tak i pivdennishe Luari Akvitaniya Parizh rozglyadavsya yak spilna stolicya ta ne vvijshov do zhodnih volodin Pri comu odin z koroliv ne mig vhoditi do mista bez zgodi inshih Prote Hilperik zahopiv Tur i Puatye sho zgidno z ugodoyu povinni buli vidijti Sigibertovi Sigibert ob yednavsya proti nogo z Guntramnom Voyenachalnik Guntramna Yevnij Mummol vignav z Tura Hlodviga sina Hilperika ta primusiv narod prinesti prisyagu Sigibertovi Dali znishiv vijsko meshkanciv Puatye na choli z Baziliyem ta Sigariyem povernuvshi misto zakonnomu vlasniku Hlodvig pislya svoyeyi vtechi perebuvav u Bordo kudi Sigibert pidislav do nogo najmanogo vbivcyu Hlodvig tim ne mensh zumiv uniknuti rozpravi ta povernuvsya do batka Rozgnivanij Hilperik u 573 r organizuvav novij pohid u dolinu Luari na choli zi svoyim starshim sinom Teodebertom Toj rozbivshi vijska gercoga Gundovalda poblizu Puatye neshadno splyundruvav zemli vid Tura do Kagora Pri comu bulo spaleno bezlich cerkov monastiriv vbito klirikiv Nastupnogo roku Sigibert organizuvav pohid u vidpovid na cej napad zibravshi zarejnski plemena Hilperik spochatku uklav soyuz iz Guntramnom ale ostannij pislya pogroz Sigiberta vidmovivsya vid ugodi Vijska dvoh brativ stoyali navproti odin odnogo na beregah Seni prote pislya zvistki pro zradu Guntramna Hilperik vidstupiv do okolic Shartra Tut vin poprosiv zaklyuchiti mirnu ugodu na sho Sigibert pogodivsya Zgidno z neyu Hilperik vidmovivsya vid nezakonno zahoplenih teritorij ta povernuv yih Sigibertu Vbivstvo Sigiberta Na comu odnak borotba dvoh brativ ne zavershilas Vzhe cherez rik u 575 r Hilperik znovu namagavsya zrobiti Guntramna svoyim soyuznikom Ochevidno sho pid chas yihnoyi osobistoyi zustrichi Guntramn poobicyav dopomogti Hilperik organizuvav novij pohid proti brata spalivshi teritoriyi azh do Rejmsa Sigibert znovu zibrav vijsko zarejnskih narodiv ta vvijshov do Parizhu Togo zh chasu jogo voyenachalniki gercogi Godegizil ta Guntramn Bozon zibrali vijsko z meshkanciv Tura ta Shatodena i vistupili proti Teodeberta kotrij prodovzhuvav perebuvati v Pivnichnij Akvitaniyi U bitvi vijsko Teodeberta bulo rozbite a sam vin zaginuv Diznavshis pro cyu vtratu a takozh pro te sho Guntramn vkotre zradiv jogo Hilperik shovavsya razom z rodinoyu za stinami mista Turne Sigibert zajnyav teritoriyi vid Parizha do Ruana ta zbiravsya jti do Turne Prote druzhina Hilperika Fredegonda pidislala dvoh vbivc yaki pidstupno zakololi Sigiberta pid chas pohodu na villi Vitri Hilperik z pochestyami pohovav svogo brata spochatku v seli Lambre a potim perenis jogo reshtki do suassonskoyi baziliki de bula mogila Hlotarya I Zovnishnya politikaVijni z avarami U seredini VI st do Centralnoyi Yevropi vderlisya tyurkski plemena avariv sho pochali zdijsnyuvati grabizhnicki pohodi na slov yan frankiv langobardiv Vizantiyu U 561 r voni vtorglisya do volodin Sigiberta prote toj rozgromiv yih u bitvi ta zmusiv vidstupati U 566 568 rr vidbulas she odna vijna z avarami sho namagalis vtorgnutsya do Frankskoyi derzhavi Strimuyuchi yih na kordonah svoyih volodin Sigibert potrapiv u polon pislya nevdaloyi bitvi i perebuvav u nomu do togo chasu dopoki ne zmig uklasti mirnu ugodu z kaganom za dopomogoyu dorogih podarunkiv ta zatverditi mizh nimi dobrosusidski stosunki Pereselennya saksiv U 568 r skoristavshis vidhodom 20 tisyach saksiv na dopomogu langobardam sho namagalis zahopiti Italiyu pereseliv na zvilneni zemli shvabiv sveviv ta inshi pidvladni narodi Piznishe saksi povernulis z Italiyi Jduchi cherez frankski volodinnya voni grabuvali misceve naselennya ta spalyuvali budinki Na svoyih kolishnih zemlyah voni znajshli novih meshkanciv ta proveli z nimi dvi bezrezultatni vijni Vidnosini z Vizantiyeyu Sigibert namagavsya vstanoviti garni vidnosini z Vizantijskoyu imperiyeyu z yakoyu franki mali napruzheni stosunki cherez vizantijsko ostgotski vijni Za chasiv pravlinnya imperatora Yustina II vidpraviv do nogo posolstvo na choli z Varmariyem ta Firminom z metoyu uklasti mirnu ugodu Pislya peregovoriv z imperatorom misiya domoglasya svoyeyi meti i cherez rik povernulasya dodomu RodinaU 566 567 rokah vidpraviv velike posolstvo do korolya vestgotiv Atanagilda z prohannyam viddati jomu za druzhinu molodshu donku pravitelya Brungildu Atanagild pogodivsya i pislya prijnyattya katolicizmu Brungilda stala druzhinoyu Sigiberta Vona narodila jomu sina Hildeberta PrimitkiSettipani C La Prehistoire des Capetiens Premiere partie Merovingiens Carolingiens et Robertiens Villeneuve d Ascq 1993 P 78 81 ISBN 978 2 9501509 3 6 d Track Q1081905d Track Q43295d Track Q13422577 Encyclopaedia Universalis Encyclopaedia Britannica d Track Q2743906d Track Q1340194 Gran Enciclopedia Catalana Grup Enciclopedia 1968 d Track Q18696256d Track Q2664168 Stefan Lebek Proishozhdenie frankov V IX veka M Skarabej 1993 ros Pavel Diakon Istoriya langobardov Srednevekovaya latinskaya literatura IV IX vv M 1970 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 105 Posilannya ros Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 4 Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 5 Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 6 Lebek S Proishozhdenie frankov M 1993 Pavlo Diyakon Istoriya langobardiv Dinastiya Merovingiv Predshestvennik Hlotar I korol Avstraziyi 561 575 Preemnik Hildebert II