Панько Онуфрійович Сітько (*27 червня 1906, с. Ксаверівка, Київщина — †25 вересня 1985, Київ) — український генетик і зоолог.
Панько Онуфрійович Сітько | |
---|---|
Народився | 27 червня 1906 Ксаверівка, Київщина |
Помер | 25 вересня 1985 (79 років) Київ |
Місце проживання | Київ |
Країна | СРСР |
Національність | українець |
Діяльність | зоолог |
Alma mater | Київський університет |
Галузь | зоологія, генетика |
Заклад | Інститут зоології АН УРСР |
Науковий ступінь | кандидат біологічних наук |
Науковий керівник | І. І. Шмальгаузен |
Вчителі | Шмальгаузен Іван Іванович |
Діти | Сітько Сергій Пантелеймонович |
Життєпис
Народився у селі Ксаверівка Київської області. З дитинства мав великий потяг до знань, і батьки надали йому можливість навчатися. Як найкращий випускник школи, вступив до білоцерківського сільськогосподарського технікуму, а після його закінчення, упродовж 1925—1929 років, навчався на кафедрі зоології хребетних біологічного факультету Київського університету (тоді «Інститут Народної Освіти»). Там його помітив академік Іван Шмальгаузен і залучив до наукової роботи, а саме - до вивчення впливу екстремальних температур на мутабільність дрозофіли.
У 1929 році вступив до аспірантури у відділ зоології ВУАН, згодом Інститут зоології АН УРСР.
У 1932 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Залежність мутабільності від генотипу».
У 1934 році в Інституті зоології було створено відділ генетики, який очолив А. І. Агол, завідувачем лабораторії у межах цього відділу було призначено П. О. Сітько. Відділ володів непоганим устаткуванням для проведення експериментів, зокрема там знаходилася рентгенівська установка. Ситько за її допомогою виконав серію дослідів з опромінення і отримання мутацій у дрозофіли. За результатами роботи було опубліковано ряд робіт, в яких було показано залежність мутабільності від природи геному, а також виявлена варіабельність мутабільності в лініях, одержаних з однієї й тієї ж популяції дрозофіли.
У 1939 році у відділі генетики (зав. доцент С.М.Гершензон) М.Д.Тарнавський і С.М.Гершензон вІдкрили мутагенну дію ДНК (за тодішньою термінологією тимонуклеїнової кислоти) на дрозофілу. Це було видатне відкриття, і на подальшу розробку цього явища було залучено і П.О. Ситька та інших науковців відділу.
Будучи вже всесвітньо відомим вченим, пішов добровольцем на фронт під час Німецько-радянської війни.
У 1948 році результати багаторічної праці П. О. Ситька лягли в основу монографії «Проблеми еволюції мутабільності». Монографія презентувалася до захисту, як докторська дисертація в царині генетики, проте після серпневої сесії ВАСГНІЛ, на котрій було засуджено генетику, як псевдонауку, це зробити не вдалося. Професора С. Гершензона було відсторонено від виконання обов'язків заввідділу Інституту зоології.
Після розгрому генетики П. О. Сітько став займатися звичайною «мічурінською» селекцією, а саме — селекцією китайського дубового шовкопряда, а згодом — і тутового шовкопряда. Провівши титанічну роботу, вчений вивів дві нові високопродуктивні породи шовкопрядів та запропонував новітній метод «синтетичної селекції», який дає стійку форму гібридів, котра не деградує при подальшому розмноженні. Результати роботи лягли в основу монографії «Принципи та методи селекції та племінної справи у шовківництві», котра була захищена у 1960 році як докторська дисертація.
Також, внаслідок цих робіт П.О.Сітько відкрив нові механізми гетерозису.
Помер П. О. Сітько на робочому місці від інфаркту міокарди 25 вересня 1985 року.
Внесок у науку
Тісно співпрацював із відомим вченим-генетиком Миколою Тарнавським.
У своїх наукових працях П. Сітько підкреслював роль цитоплазми у реалізації механізму біохімічної спадковості. На його думку, у ланцюзі зворотного зв'язку вона є буфером, який відокремлює генно-хромосомну структуру ядра від зовнішнього середовища: з цитоплазми в ядро, крім живлення, надходять лише сигнали-індуктори, що запускають механізми реплікації, транскрипції і трансляції тільки певних генів, що забезпечують виниклу потребу організму у конкретних типах клітин і білках. Усі типи РНК (і, т, р), виконавши у цитоплазмі свою функцію по збірці на рибосомах певних білків або білкових сполук, там же розчиняються і назад у ядро не потрапляють.
У роботах, присвячених гетерозису, П. Сітько вказував на те, що саме цитоплазма яйцеклітини створює асиметрію вкладу у потомство при статевому механізмі розмноження, бо ядро зиготи формується як диплоїдна структура при рівноправному вкладі гаплоїдних наборів хромосом самця і самки, але цитоплазмою зиготи є цитоплазма яйцеклітини, бо сперматозоїд не має своєї цитоплазми.
Також П. Сітько, закладаючи теоретичне підґрунтя телегонії, вважав, що сперматозоїди, котрі не запліднили яйцеклітину, тобто не потрапили в її ядро, розчиняються у цитоплазмі, і їхні фрагменти у подальшому можуть впливати на формування індукторних сигналів, що ініціюють транскрипцію тих чи інших іРНК у геномі зиготи, що утворилася від запліднення яйцеклітини сперматозоїдом іншого самця. Недарма, очевидно, дбаючи про спадкову «чистоту крові», аристократи інтуїтивно прагнули брати в дружини незайманих дівчат. Природно, що поява феномів з рисами, яких, здавалося б, немає у батьків (наприклад, інший колір шкіри), можлива лише у ситуації, коли в диплоїдному геномі зиготи є широкий вибір генів, що беруть участь у формуванні конкретної ознаки. Ці ознаки у спадок не передаються.
У запропонованій П. Сітьком «кібернетичній» моделі ланцюга зворотного зв'язку реалізації спадкової інформації: геном — цитоплазма — зовнішнє середовище, — по суті, вся увага приділена першим двом ланкам і майже нічого не сказано про «зовнішнє середовище», крім того, що воно формує сигнали про потреби організму для його існування та функціонування.
П.Сітько брав активну участь у роботі Українського товариства генетиків та селекціонерів ім. М.І.Вавилова.
Читав лекції та викладав спецкурси з генетики студентам факультету біології Київського університету.
Наукові уявлення Пантелеймона Сітька розвинув його син — відомий київський фізик Сергій Сітько.
Наукові публікації
- Гершензон С.М., Зильберман Р.А., Левочкина О.Л., Пашковский А.М., Ситько П.О., Тарнавский Н.Д. Вызывание мутаций у Drosophila дихлорэтилсульфидом // Доклады АН СССР. – 1947. – Том 58, № 7
- Гершензон С.М., Зильберман Р.А., Левочкина О.Л., Ситько П.О., Тарнавский Н.Д. Вызывание мутаций у Drosophila тимонуклеиновой кислотой // Журнал общей биологии. – 1948. – Т. 9, № 2. – С. 69-88.
Посилання та джерела
- Учені-природознавці Київщини
- Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена. 75 років. — Київ, 2005. — 103 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sitko Panko Onufrijovich Sitko 27 chervnya 1906 19060627 s Ksaverivka Kiyivshina 25 veresnya 1985 Kiyiv ukrayinskij genetik i zoolog Panko Onufrijovich SitkoNarodivsya27 chervnya 1906 1906 06 27 Ksaverivka KiyivshinaPomer25 veresnya 1985 1985 09 25 79 rokiv KiyivMisce prozhivannyaKiyivKrayina SRSRNacionalnistukrayinecDiyalnistzoologAlma materKiyivskij universitetGaluzzoologiya genetikaZakladInstitut zoologiyi AN URSRNaukovij stupinkandidat biologichnih naukNaukovij kerivnikI I ShmalgauzenVchiteliShmalgauzen Ivan IvanovichDitiSitko Sergij PantelejmonovichZhittyepisNarodivsya u seli Ksaverivka Kiyivskoyi oblasti Z ditinstva mav velikij potyag do znan i batki nadali jomu mozhlivist navchatisya Yak najkrashij vipusknik shkoli vstupiv do bilocerkivskogo silskogospodarskogo tehnikumu a pislya jogo zakinchennya uprodovzh 1925 1929 rokiv navchavsya na kafedri zoologiyi hrebetnih biologichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu todi Institut Narodnoyi Osviti Tam jogo pomitiv akademik Ivan Shmalgauzen i zaluchiv do naukovoyi roboti a same do vivchennya vplivu ekstremalnih temperatur na mutabilnist drozofili U 1929 roci vstupiv do aspiranturi u viddil zoologiyi VUAN zgodom Institut zoologiyi AN URSR U 1932 roci zahistiv kandidatsku disertaciyu na temu Zalezhnist mutabilnosti vid genotipu U 1934 roci v Instituti zoologiyi bulo stvoreno viddil genetiki yakij ocholiv A I Agol zaviduvachem laboratoriyi u mezhah cogo viddilu bulo priznacheno P O Sitko Viddil volodiv nepoganim ustatkuvannyam dlya provedennya eksperimentiv zokrema tam znahodilasya rentgenivska ustanovka Sitko za yiyi dopomogoyu vikonav seriyu doslidiv z oprominennya i otrimannya mutacij u drozofili Za rezultatami roboti bulo opublikovano ryad robit v yakih bulo pokazano zalezhnist mutabilnosti vid prirodi genomu a takozh viyavlena variabelnist mutabilnosti v liniyah oderzhanih z odniyeyi j tiyeyi zh populyaciyi drozofili U 1939 roci u viddili genetiki zav docent S M Gershenzon M D Tarnavskij i S M Gershenzon vIdkrili mutagennu diyu DNK za todishnoyu terminologiyeyu timonukleyinovoyi kisloti na drozofilu Ce bulo vidatne vidkrittya i na podalshu rozrobku cogo yavisha bulo zalucheno i P O Sitka ta inshih naukovciv viddilu Buduchi vzhe vsesvitno vidomim vchenim pishov dobrovolcem na front pid chas Nimecko radyanskoyi vijni U 1948 roci rezultati bagatorichnoyi praci P O Sitka lyagli v osnovu monografiyi Problemi evolyuciyi mutabilnosti Monografiya prezentuvalasya do zahistu yak doktorska disertaciya v carini genetiki prote pislya serpnevoyi sesiyi VASGNIL na kotrij bulo zasudzheno genetiku yak psevdonauku ce zrobiti ne vdalosya Profesora S Gershenzona bulo vidstoroneno vid vikonannya obov yazkiv zavviddilu Institutu zoologiyi Pislya rozgromu genetiki P O Sitko stav zajmatisya zvichajnoyu michurinskoyu selekciyeyu a same selekciyeyu kitajskogo dubovogo shovkopryada a zgodom i tutovogo shovkopryada Provivshi titanichnu robotu vchenij viviv dvi novi visokoproduktivni porodi shovkopryadiv ta zaproponuvav novitnij metod sintetichnoyi selekciyi yakij daye stijku formu gibridiv kotra ne degraduye pri podalshomu rozmnozhenni Rezultati roboti lyagli v osnovu monografiyi Principi ta metodi selekciyi ta pleminnoyi spravi u shovkivnictvi kotra bula zahishena u 1960 roci yak doktorska disertaciya Takozh vnaslidok cih robit P O Sitko vidkriv novi mehanizmi geterozisu Pomer P O Sitko na robochomu misci vid infarktu miokardi 25 veresnya 1985 roku Vnesok u naukuTisno spivpracyuvav iz vidomim vchenim genetikom Mikoloyu Tarnavskim U svoyih naukovih pracyah P Sitko pidkreslyuvav rol citoplazmi u realizaciyi mehanizmu biohimichnoyi spadkovosti Na jogo dumku u lancyuzi zvorotnogo zv yazku vona ye buferom yakij vidokremlyuye genno hromosomnu strukturu yadra vid zovnishnogo seredovisha z citoplazmi v yadro krim zhivlennya nadhodyat lishe signali induktori sho zapuskayut mehanizmi replikaciyi transkripciyi i translyaciyi tilki pevnih geniv sho zabezpechuyut viniklu potrebu organizmu u konkretnih tipah klitin i bilkah Usi tipi RNK i t r vikonavshi u citoplazmi svoyu funkciyu po zbirci na ribosomah pevnih bilkiv abo bilkovih spoluk tam zhe rozchinyayutsya i nazad u yadro ne potraplyayut U robotah prisvyachenih geterozisu P Sitko vkazuvav na te sho same citoplazma yajceklitini stvoryuye asimetriyu vkladu u potomstvo pri statevomu mehanizmi rozmnozhennya bo yadro zigoti formuyetsya yak diployidna struktura pri rivnopravnomu vkladi gaployidnih naboriv hromosom samcya i samki ale citoplazmoyu zigoti ye citoplazma yajceklitini bo spermatozoyid ne maye svoyeyi citoplazmi Takozh P Sitko zakladayuchi teoretichne pidgruntya telegoniyi vvazhav sho spermatozoyidi kotri ne zaplidnili yajceklitinu tobto ne potrapili v yiyi yadro rozchinyayutsya u citoplazmi i yihni fragmenti u podalshomu mozhut vplivati na formuvannya induktornih signaliv sho iniciyuyut transkripciyu tih chi inshih iRNK u genomi zigoti sho utvorilasya vid zaplidnennya yajceklitini spermatozoyidom inshogo samcya Nedarma ochevidno dbayuchi pro spadkovu chistotu krovi aristokrati intuyitivno pragnuli brati v druzhini nezajmanih divchat Prirodno sho poyava fenomiv z risami yakih zdavalosya b nemaye u batkiv napriklad inshij kolir shkiri mozhliva lishe u situaciyi koli v diployidnomu genomi zigoti ye shirokij vibir geniv sho berut uchast u formuvanni konkretnoyi oznaki Ci oznaki u spadok ne peredayutsya U zaproponovanij P Sitkom kibernetichnij modeli lancyuga zvorotnogo zv yazku realizaciyi spadkovoyi informaciyi genom citoplazma zovnishnye seredovishe po suti vsya uvaga pridilena pershim dvom lankam i majzhe nichogo ne skazano pro zovnishnye seredovishe krim togo sho vono formuye signali pro potrebi organizmu dlya jogo isnuvannya ta funkcionuvannya P Sitko brav aktivnu uchast u roboti Ukrayinskogo tovaristva genetikiv ta selekcioneriv im M I Vavilova Chitav lekciyi ta vikladav speckursi z genetiki studentam fakultetu biologiyi Kiyivskogo universitetu Naukovi uyavlennya Pantelejmona Sitka rozvinuv jogo sin vidomij kiyivskij fizik Sergij Sitko Naukovi publikaciyiGershenzon S M Zilberman R A Levochkina O L Pashkovskij A M Sitko P O Tarnavskij N D Vyzyvanie mutacij u Drosophila dihloretilsulfidom Doklady AN SSSR 1947 Tom 58 7 Gershenzon S M Zilberman R A Levochkina O L Sitko P O Tarnavskij N D Vyzyvanie mutacij u Drosophila timonukleinovoj kislotoj Zhurnal obshej biologii 1948 T 9 2 S 69 88 Posilannya ta dzherelaUcheni prirodoznavci Kiyivshini Institut zoologiyi im I I Shmalgauzena 75 rokiv Kiyiv 2005 103 s