Сіджильмаський емірат ранньосередньовічна берберська держава в Далекому Магрибі Утворилася 977 року як частина Кордовськ

Сіджильмаський емірат — ранньосередньовічна берберська держава в Далекому Магрибі. Утворилася 977 року як частина Кордовського халіфату після повалення Сіджильмаського імамату. 1012 року внаслідок занепаду халіфату здобуває незалежність. Вів тривалі війни з сусідами за панування в далекому Магрибі. 1053 року підкорено Альморавідами.

بني مدرار‎
Сіджильмаський емірат

977 – 1053

Столиця

Мови

Релігії

Форма правління

Історія

- Засноване

977

- Повалено Альморавідами

1053

Історія

З середини X ст. маграви, плем'я з берберської конфедерації зената, перейшли на службу до кордовських халіфів. Вони брали участь у походах проти Фатімідського халіфату. 977 року Хазрун ібн Фалфел ібн Хазар, вождь південних магравів, за підтримки хаджиба Аль-Мансура виступив проти сіджильмаського імамату, де правили Мідрариди, що були суфритами, а отже супротивниками сунітів з Кордови. Водночас на Сіджильмасу претендували Фатіміди, які з початку 900-х років здобули там чималий вплив. Для запобіганню цьому було здійснено похід, внаслідок чого маграви захопили Сіджильмасу й ліквідували імамат.

Хазрун отримав титул еміра та визнав владу Кордовського халіфату. Відтоді в Сіджильмаському еміраті запанувала династія Хазрунидів. Наступник Хазруна — Ванудін — мусив боротися проти Зірідів, васалів Фатімідів, які 979 року захопили Сіджильмасу. Втім за допомоги Аль-Мансура 980 року відновлений на троні.

У 995—999 роках в емірів Сіджилмьаси виникло напруження з Аль-Мансуром, внаслідок чого не один раз Хазрунідів позбавляли влади. Зрештою вдалося замиритися з Кордовою.

1012 року після початку розпаду Кордовського халіфату емір Ванудін оголосив про свою незалежність. За цим розпочав кампанії з розширення володінь, підкоривши спочатку область Драа. 1016 році починаються війни з Феським еміратом. 1017 року вдалося у нього відібрати область суфруй в долині річки Мулуя. Згодом сіджильмський емірат вів успішні війни проти Фесу, але підкорити його повністю не зміг.

З середини 1040-х років починаються війни з Альморавідами на чолі з Абдаллахом ібн Ясіном. 1053 року емір Масуд зазнав поразки й загинув, а його володіння увійшли до Держави Альморавідів. Втім Хазруніди до 1063 року продовжували боротьбу в області Суфруй, а остаточно переможені в долині Мулуя були лише у 1071 році.

Еміри

(977—979)
(979), вперше
підкорено Зірідами
(980—997), вдруге
(997—999)
(999—1020), втретє
(1020—1053)

Джерела

Ibn Khaldun, Histoire des Berbères et des dynasties musulmanes de l'Afrique septentrionale, 1852—1856, traducció de William Mac Guckin de Slane, Imprimerie du Gouvernement, Alger,
D. R. Lightfoot, J. A. Miller, Sijilmassa: The rise and fall of a walled oasis in medieval Morocco. Annals of the Association of American Geographers, 86 (1996)