Сфінкс (кішка)

Сфінкс, Канадський сфінкс, Місячна кішка (англ. Kanadian sfynx, SFX)  — порода кішок, що виникла в результаті природної мутації.

Канадський сфінкс
Доросла особа
Походження	Канада
Інші назви	Місячна кішка
Індексація породи	SFX
Стандарти породи
(FIFe)	стандарт
CFA	стандарт
(TICA)	стандарт
AACE	стандарт
(ACFA)/CAA	стандарт
CCA	стандарт
Кіт свійський (Felis catus)

Історія

Вважають, що лисі кішки були відомі ацтекам. Наприкінці XIX століття в Мексиці зустрічалися такі кішки й називалися мексиканською безшерстою. Однак вони не збереглися. У 1966 році в Онтаріо (Канада) серед кошенят нормальної домашньої кішки було виявлене безшерсте кошеня. Однак первісне розведення кішок цієї породи зазнало невдачі. Порода була нечисленною, і заводчики не мали досвіду з розведення лисих тварин. У 1975 році в штаті Міннесота, у Вадені, від короткошерстої звичайної кішки народився лисий кіт, а пізніше така ж кішка. Вони потрапили в розплідник у штаті Орегон, де й поклали початок основним лініям канадських сфінксів. Знайдені голі кошенята на вулицях Торонто наприкінці 70-х років XX ст., поблизу місця виявлення перших сфінксів, були відправлені в Голландію, де стали засновниками європейської лінії породи. І європейські, й американські лінії схрещували як зі сфінксами, так і з девон рексами. Девони виявилися єдиною породою, при схрещуванні з якою вже в першому поколінні народжувалися лисі кошенята. Нових лисих кішок, знайдених у приплодах короткошерстих, дуже цінують і намагаються максимально використати для розведення. Порода визнана багатьма фелінологічними організаціями США: (TICA), ACFA й іншими. Сьогодні більшість сфінксів реєструється в (TICA). Канадські сфінкси мають округлені, плавні лінії тіла, що надає їм подібності з порцеляновими статуетками. Можливо, за це їх ще називають місячною кішкою.

Розмноження

Кошенята народжуються вкритими тонкою ніжною шерстю, яка з віком зникає і залишається лише на певних місцях. Кінцівки часто криві, шкіра складчаста (навіть на хвості й лапах), з надлишком. Характерним є пізнє формування (до 2 років). Тривалість життя сфінксів така ж, як в інших кішок.

Характер

Канадські сфінкси добродушні, миролюбні. Легко навчаються й можуть виконувати команди. Дуже прив'язуються до людини, люблять спілкуватися. Уживаються з іншими тваринами.

Зовнішній вигляд

Кішки канадського сфінкса — це тонкокістні, але міцні тварини середнього розміру зі складчастою, гарячою на дотик шкірою. Тіло з добре розвиненою мускулатурою. Груди широкі. Живіт округлий, за формою нагадує грушу, створюючи враження, що кішка добре поїла. Кінцівки пропорційні до тіла, сильні, мускулясті. Задні трохи довші, ніж передні. Передні кінцівки широко поставлені, трохи скривлені. Лапи овальні, з довгими, витонченими, добре розвиненими пальцями. Подушечки лап товстіші, ніж в інших порід, створюють враження, що кішка ходить на повітряних подушках. Хвіст дуже гнучкий, рухливий, загострений від тіла до кінця (щурячий хвіст). Допускається левиний хвіст (з пасмом шерсті на кінці).

Голова середніх розмірів, у вигляді клина з округлими контурами, пласка між очима. Довжина голови трохи більша, ніж ширина. Профіль із легким стопом на переніссі. Морда округла, сильна, із чітко вираженими подушечками вусів і сильним підборіддям. Вилиці виражені. Вібриси звичайно обламані й короткі. Вуха дуже великі, насторожені, широкі в основі, кінці заокруглені. Внутрішня поверхня вушних раковин без шерсті. Невелика кількість шерсті допускається із зовнішнього боку й біля зовнішньої основи вух. Очі овальні, великі, витягнуті в напрямку до зовнішнього краю вух, глибоко й косо посаджені. Відстань між очима трохи більша, ніж розмір ока. Колір очей відповідає забарвленню. Шия мускулиста, сильна, трохи вигнута від лінії плечей до основи черепа.

Шкіра товста, утворює складки, з видимістю безшерстності, на дотик нагадує замшу. Може бути вкрита дуже коротким м'яким тонким пухом, може мати пучок шерсті на кінці хвоста. Шкіра дуже складчаста в кошенят. З віком зморшки розгладжуються. У дорослих тварин зберігаються на голові, шиї, трохи на животі й тулубі. Чим більше складок, тим краще. Складчастість не повинна бути настільки вираженою, щоб впливати на нормальні функції кішки.

Шерсть зберігається у всіх сфінксів на носі, зі зворотного боку вух, допускається невелика кількість на кінцях лап (аж до щиколоток) і хвості. Смужка короткої шерсті йде уздовж спини. У самців мошонка вкрита довгою, прилеглою до тіла шерстю. Крім того, шерсть на цих місцях може з'являтися при неправильному годуванні, при зниженій температурі або при гормональних змінах у період дозрівання.

Забарвлення

Забарвлення добре помітне завдяки сильній пігментації шкіри. Припустимими є всі забарвлення. Найпоширенішими є білі (виглядають рожевими), біколори й каліко (має три кольори). Рідше зустрічаються суцільні забарвлення й різні варіанти . Допускається білий медальйон на грудях. Колір очей будь-який, що гармоніює із забарвленням.

Світлини

Джерела

Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк : БАО, 2004. — .