Супрасльський літопис

Супрасльський літопис, Короткий Київський літопис — складений у кінці 15 — на поч. 16 ст. на території Білорусі. Знайдений в Супрасльському монастирі неподалік Білостока, нині Польща), звідки й походить його назва. Знайдений професором Віленського університету Г. М. Даниловичем, опублікований першим з білорусько-литовських літописів. Супрасльський літопис висвітлює події з 9 ст. до 1515 р. Літопис поєднує в собі дві пам'ятки історичної літератури — «Короткий Новгородський» і «Короткий Київський літописи». Вирішальну роль у створенні зіграли дві родини — (за замовленням одного з них був створений рукопис) і Ходкевичі — фундатори монастиря. Збірник, де вміщений літопис, починається з родоводу Одинцевичів. Наприкінці рукопису є запис, що закінчений він 7028 (1519) року 6 жовтня, про себе переписувач сповістив, що звати його Григорій Іванович.

Супрасльський літопис
Жанр	літопис
Мова	давньоруська мова

Про Codex Suprasliensis див. .

Перша — більша за розміром — частина Супрасльського літопису є компіляцією. У формі стислих порічних записів тут викладено історію київських, московських і литовських князів від 862 до 1500 р. В другій частині автор виступає вже як сучасник. Останній запис зроблено 1543 р. Ця частина відзначається точним датуванням і вірогідністю викладу історичних подій. В літописі оповідається про зруйнування Києва кримськими татарами (1482 р.), вторгнення татар на Волинь (1491, 1496 рр.), змову київського князя Михайла Олельковича проти Литви і страту змовників (1481 р.), про перемогу князя Костянтина Острозького над військами московського великого князя Васілія ІІІ під Оршею (1514 р.) та інші події.

Супрасльський літопис становить цінне джерело з історії Русі-України та Білої Русі 14 — 1-ї пол. 16 ст. Вперше Супрасльський літопис опублікував Михайло Андрійович Оболенський 1836 року.

Див. також

• Волинський короткий літопис

Література

• Мицик Ю. А. Супрасльський літопис [ 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 907. — .
• Супрасльський літопис. [ 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Радянська енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 1.
• Н. Н. Улащик. Введение в изучение БЛЛ. Москва, «Наука», 1985

Посилання

• Короткий Київський літопис // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 527.
• Супрасльський літопис [ 28 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .