Субальпійські луки Ціляньшаню (ідентифікатор WWF: PA1015) — палеарктичний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований на північному сході Тибетського нагір'я в Китаї.
Ландшафт гір Ціляньшаню | |
Екозона | Палеарктика |
---|---|
Біом | Гірські луки та чагарники |
Статус збереження | вразливий |
WWF | PA1015 |
Межі | Напівпустеля Алашанського плато Напівпустеля Цайдамського басейну Альпійський степ Центрального Тибету Чагарники та луки Південно-Східного Тибету Хвойні ліси Ціляньшаню |
Площа, км² | 73 284 |
Країни | КНР |
Охороняється | 18 614 км² (25 %) |
Розташування екорегіону (фіолетовим) |
Географія
Екорегіон субальпійських луків Ціляньшаню охоплює гірський хребет Ціляньшань, який розташований на кордоні китайських провінцій Цинхай та Ганьсу. Ціляньшань простягається з північного заходу на південний схід та є частиною гірського масиву Наньшаню, що є північно-східним відгалуженням Куньлуня. Рельєф регіону представлений стрімкими кам'янистими схилами гір та скелястими вершинами, вкритими льодовиками. Найвищою вершиною екорегіону є гора Ціляньшань висотою 5547 м. На висоті 4078 м над рівнем моря в горах регіону розташоване безстічне солонувате озеро [en], яке живиться талою льодовиковою водою. Біля північного підніжжя Ціляньшаню проходить коридор Хесі, що є частиною екорегіону напівпустелі Алашанського плато, а на захід від гір Ціляньшаню розташована Цайдамська западина.
Клімат
Через велику висоту над рівнем моря та віддаленість від океану в межах екорегіону переважає альпійський клімат (ET за класифікацією Кеппена), коли принаймні один місяць в році має середню температуру вище 0 °C, достатню для танення снігу, однак середня температура найтеплішого з місяців не перевищує 10 °C.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є альпійські луки та чагарники. На північних схилах Ціляньшаню подекуди зустрічаються субальпійські хвойні ліси, яких виділяють у окремий екорегіон хвойних лісів Ціляньшаню.
На висоті до 3300 м над рівнем моря в горах екорегіону поширені субальпійські луки, на яких ростуть злаки, осоки та різнотрав'я. На більших висотах зустрічаються альпійські листяні чагарники, поширення яких залежить від наявності вологи. Чагарники також зустрічаються на берегах водойм на низьких висотах, тоді як на більш сухих південних схилах Ціляньшаню вони менш поширені. На висоті понад 4500 м над рівнем моря переважають голі скелі, де серед валунів та осипів зустрічаються [en], зокрема різні види переломника (Androsace).
Загалом флора екорегіону подібна до флори північної третини Тибетського нагір'я. На рівнинних ділянках та на більш сонячних південних схилах росте ковила (Stipa), пирій (Elymus) та невисокі купини [ru] (Kobresia). На більш тінистих північних схилах також росте ковила та пирій, однак серед них переважають види з більш здерев'янілими стеблами. Також на північних схилах Ціляньшаню ростуть кущі чагарникового перстача (Dasiphora fruticosa), верби Salix oritrepha та карагани (Caragana). Остання є більш характерною для посушливих напівпустель, поширених в передгір'ях.
На луках екорегіону часто зустрічаються яскраві польові квіти з родини жовтецевих (Ranunculaceae), зокрема анемони (Anemone spp.), тої (Aconitum spp.), цар-зілля (Delphinium spp.), рутвиці (Thalictrum) та [en] (Oxygraphis). Серед інших рослин, що зустрічаються на луках регіону, слід відзначити тибетську ланцею (Lancea tibetica), альпійську рутвицю (Thalictrum alpinum), [sv] (Kobresia capillifolia), [sv] (Kobresia humilis), [sv] (Elymus nutans), овечу кострицю (Festuca ovina), червону кострицю (Festuca rubra), [sv] (Stipa concinna), [sv] (Stipa purpurea), а також різні види горобинця (Oxytropis), шолудивника (Pedicularis), перстача (Potentilla), тирлича (Gentiana) та тонконога (Poa).
На заболочених луках переважає осока (Carex). Влітку ці луки рясно забарвлюються в жовтий колір квітами [sv] (Pedicularis longiflora), кореневого паразита, пристосованого до життя на холодних, вологих, збіднених киснем ґрунтах. Загалом луки екорегіону мають короткий вегетаційний період, характеризуються низьким видовим різноманіттям та низькою первинною продуктивністю.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити біломордого оленя (Cervus albirostris), [en] (Cervus canadensis macneilli), архара (Ovis ammon), дикого яка (Bos mutus), джейрана (Gazella subgutturosa), тибетського дзерена (Procapra picticaudata), блакитного нахура або бхарала (Pseudois nayaur), [en] (Moschus chrysogaster), східного кіанга (Equus kiang holdereri), кучерявого зайця (Lepus oiostolus), гімалайського бабака (Marmota himalayana), чорногубу пискуху (Ochotona curzoniae), рудовуху пискуху (Ochotona erythrotis), довговуху пискуху (Ochotona macrotis), ганьсуйську пискуху (Ochotona cansus) та пискуху Томаса (Ochotona thomasi). Серед поширених в регіоні хижих ссавців слід відзначити [en] (Ursus arctos pruinosus), тибетського вовка (Canis lupus chanco), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), тибетську лисицю (Vulpes ferrilata), манула (Otocolobus manul), китайського кота (Felis bieti), [en] (Lynx lynx isabellinus) та снігового барса (Panthera uncia).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити китайського кеклика (Alectoris magna), пустельну кам'янку (Oenanthe deserti), попелясту кам'янку (Oenanthe isabellina), алашанську горихвістку (Phoenicurus alaschanicus), кунь-луньську кропив'янку (Curruca margelanica), рудохвостого сорокопуда (Lanius isabellinus), білолобу чечевицю (Carpodacus dubius) та монгольську чагарницю (Pterorhinus davidi). Серед хижих птахів, поширених в екорегіоні, слід відзначити степового орла (Aquila nipalensis), балабана (Falco cherrug), орлана-довгохвоста (Haliaeetus leucoryphus), ягнятника (Gypaetus barbatus), кумая (Gyps himalayensis) та чорного грифа (Aegypius monachus).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 18 614 км², або 25 % екорегіону, є заповідними територіями. Основною природоохоронною територією екорегіону є Ціляншанський національний природний заповідник.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 листопада 2023.
- Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Процитовано 14 вересня 2019.
- Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Процитовано 14 вересня 2019.
Посилання
- «Qilian Mountains subalpine meadows». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Qilian Mountains Subalpine Meadows» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Subalpijski luki Cilyanshanyu identifikator WWF PA1015 palearktichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv roztashovanij na pivnichnomu shodi Tibetskogo nagir ya v Kitayi Subalpijski luki Cilyanshanyu Landshaft gir Cilyanshanyu Ekozona Palearktika Biom Girski luki ta chagarniki Status zberezhennya vrazlivij WWF PA1015 Mezhi Napivpustelya Alashanskogo plato Napivpustelya Cajdamskogo basejnu Alpijskij step Centralnogo Tibetu Chagarniki ta luki Pivdenno Shidnogo Tibetu Hvojni lisi Cilyanshanyu Plosha km 73 284 Krayini KNR Ohoronyayetsya 18 614 km 25 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Visokogir ya Cilyanshanyu Stado yakiv na lukah CilyanshanyuGeografiyaEkoregion subalpijskih lukiv Cilyanshanyu ohoplyuye girskij hrebet Cilyanshan yakij roztashovanij na kordoni kitajskih provincij Cinhaj ta Gansu Cilyanshan prostyagayetsya z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid ta ye chastinoyu girskogo masivu Nanshanyu sho ye pivnichno shidnim vidgaluzhennyam Kunlunya Relyef regionu predstavlenij strimkimi kam yanistimi shilami gir ta skelyastimi vershinami vkritimi lodovikami Najvishoyu vershinoyu ekoregionu ye gora Cilyanshan visotoyu 5547 m Na visoti 4078 m nad rivnem morya v gorah regionu roztashovane bezstichne solonuvate ozero en yake zhivitsya taloyu lodovikovoyu vodoyu Bilya pivnichnogo pidnizhzhya Cilyanshanyu prohodit koridor Hesi sho ye chastinoyu ekoregionu napivpusteli Alashanskogo plato a na zahid vid gir Cilyanshanyu roztashovana Cajdamska zapadina KlimatCherez veliku visotu nad rivnem morya ta viddalenist vid okeanu v mezhah ekoregionu perevazhaye alpijskij klimat ET za klasifikaciyeyu Keppena koli prinajmni odin misyac v roci maye serednyu temperaturu vishe 0 C dostatnyu dlya tanennya snigu odnak serednya temperatura najteplishogo z misyaciv ne perevishuye 10 C FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye alpijski luki ta chagarniki Na pivnichnih shilah Cilyanshanyu podekudi zustrichayutsya subalpijski hvojni lisi yakih vidilyayut u okremij ekoregion hvojnih lisiv Cilyanshanyu Na visoti do 3300 m nad rivnem morya v gorah ekoregionu poshireni subalpijski luki na yakih rostut zlaki osoki ta riznotrav ya Na bilshih visotah zustrichayutsya alpijski listyani chagarniki poshirennya yakih zalezhit vid nayavnosti vologi Chagarniki takozh zustrichayutsya na beregah vodojm na nizkih visotah todi yak na bilsh suhih pivdennih shilah Cilyanshanyu voni mensh poshireni Na visoti ponad 4500 m nad rivnem morya perevazhayut goli skeli de sered valuniv ta osipiv zustrichayutsya en zokrema rizni vidi perelomnika Androsace Zagalom flora ekoregionu podibna do flori pivnichnoyi tretini Tibetskogo nagir ya Na rivninnih dilyankah ta na bilsh sonyachnih pivdennih shilah roste kovila Stipa pirij Elymus ta nevisoki kupini ru Kobresia Na bilsh tinistih pivnichnih shilah takozh roste kovila ta pirij odnak sered nih perevazhayut vidi z bilsh zderev yanilimi steblami Takozh na pivnichnih shilah Cilyanshanyu rostut kushi chagarnikovogo perstacha Dasiphora fruticosa verbi Salix oritrepha ta karagani Caragana Ostannya ye bilsh harakternoyu dlya posushlivih napivpustel poshirenih v peredgir yah Na lukah ekoregionu chasto zustrichayutsya yaskravi polovi kviti z rodini zhovtecevih Ranunculaceae zokrema anemoni Anemone spp toyi Aconitum spp car zillya Delphinium spp rutvici Thalictrum ta en Oxygraphis Sered inshih roslin sho zustrichayutsya na lukah regionu slid vidznachiti tibetsku lanceyu Lancea tibetica alpijsku rutvicyu Thalictrum alpinum sv Kobresia capillifolia sv Kobresia humilis sv Elymus nutans ovechu kostricyu Festuca ovina chervonu kostricyu Festuca rubra sv Stipa concinna sv Stipa purpurea a takozh rizni vidi gorobincya Oxytropis sholudivnika Pedicularis perstacha Potentilla tirlicha Gentiana ta tonkonoga Poa Na zabolochenih lukah perevazhaye osoka Carex Vlitku ci luki ryasno zabarvlyuyutsya v zhovtij kolir kvitami sv Pedicularis longiflora korenevogo parazita pristosovanogo do zhittya na holodnih vologih zbidnenih kisnem gruntah Zagalom luki ekoregionu mayut korotkij vegetacijnij period harakterizuyutsya nizkim vidovim riznomanittyam ta nizkoyu pervinnoyu produktivnistyu FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti bilomordogo olenya Cervus albirostris en Cervus canadensis macneilli arhara Ovis ammon dikogo yaka Bos mutus dzhejrana Gazella subgutturosa tibetskogo dzerena Procapra picticaudata blakitnogo nahura abo bharala Pseudois nayaur en Moschus chrysogaster shidnogo kianga Equus kiang holdereri kucheryavogo zajcya Lepus oiostolus gimalajskogo babaka Marmota himalayana chornogubu piskuhu Ochotona curzoniae rudovuhu piskuhu Ochotona erythrotis dovgovuhu piskuhu Ochotona macrotis gansujsku piskuhu Ochotona cansus ta piskuhu Tomasa Ochotona thomasi Sered poshirenih v regioni hizhih ssavciv slid vidznachiti en Ursus arctos pruinosus tibetskogo vovka Canis lupus chanco zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes tibetsku lisicyu Vulpes ferrilata manula Otocolobus manul kitajskogo kota Felis bieti en Lynx lynx isabellinus ta snigovogo barsa Panthera uncia Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti kitajskogo keklika Alectoris magna pustelnu kam yanku Oenanthe deserti popelyastu kam yanku Oenanthe isabellina alashansku gorihvistku Phoenicurus alaschanicus kun lunsku kropiv yanku Curruca margelanica rudohvostogo sorokopuda Lanius isabellinus bilolobu chechevicyu Carpodacus dubius ta mongolsku chagarnicyu Pterorhinus davidi Sered hizhih ptahiv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti stepovogo orla Aquila nipalensis balabana Falco cherrug orlana dovgohvosta Haliaeetus leucoryphus yagnyatnika Gypaetus barbatus kumaya Gyps himalayensis ta chornogo grifa Aegypius monachus ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 18 614 km abo 25 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Osnovnoyu prirodoohoronnoyu teritoriyeyu ekoregionu ye Cilyanshanskij nacionalnij prirodnij zapovidnik PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 12 listopada 2023 Kottek M J Grieser C Beck B Rudolf and F Rubel 2006 World Map of Koppen Geiger Climate Classification Updated PDF angl Gebruder Borntraeger 2006 Procitovano 14 veresnya 2019 Dataset Koppen climate classifications angl World Bank Procitovano 14 veresnya 2019 Posilannya Qilian Mountains subalpine meadows Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Qilian Mountains Subalpine Meadows One Earth