Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить текст, що не відповідає . (травень 2016) |
Стоя́н Мико́ла Олекса́ндрович (18 лютого 1919, Панчеве — 9 травня 2005, Новомиргород Кіровоградської області) — краєзнавець, письменник, учитель села Панчеве Новомиргородського району. Член Спілки письменників України, прозаїк, автор історії села Панчеве, автор оповідань, нарисів, гуморесок.
| Стоян Микола Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Микола Стоян | ||||
| Псевдонім | Г.Володимирович, М.Олександрович, В.Григорович, Д.Чок, Миколка Стоян. | |||
| Народився | 18 лютого 1919 Панчеве,  Україна | |||
| Помер | 9 травня 2005 (86 років) Панчеве | |||
| Громадянство | Україна | |||
| Діяльність | письменник, краєзнавець | |||
| Премії | Грамота Міністерства освіти СРСР, Почесна грамота редакції газети «Червона зірка». | |||
| | ||||
Біографія
Микола Олександрович Стоян народився 18 лютого 1919 року в селі Панчеве в простій селянській сім'ї. Навчався в Панчівській та Канізькій школах. Після отримання атестату зрілостіу 1937 році вступив на філологічний факультет Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. В 1942 році разом з іншими юнаками та дівчатами був вивезений до Німеччини (Берлін–Феркензейн), став остарбайтером № 761 (робоча сила). До села повернувся лише у 1945 році. Але вже не один. Там, у далекій неволі, зустрів своє кохання — молоду українку з Харкова — Олександру, з якою і прожили в мирі й злагоді майже 50 років, виростили двох синів — Григорія та Володимира.
Трудова нива
Сільська школа
Повернувшись у рідне село, почав працювати в школі, навчаючи учнів молодших класів. З 1946 року продовжив навчання в університеті і в 1947 році, отримавши диплом вчителя української мови та літератури, повертається на батьківщину, до родинного гнізда Стоянів. З 1947 року по 1985 працював на освітянській ниві в Канізькій та Панчівській школах Новомиргородського району вчителем-філологом, певний час був завучем школи.
Фах журналіста
Крім роботи в школі, його завжди приваблював фах журналіста. Працював позаштатним кореспондентом обласних газет «Кіровоградська правда» та «Молодий комунар», районної газети «Червона зірка»(нині «Новомиргородщина»), був постійним дописувачем республіканських газет і часописів. Часто підписував свої нариси псевдонімами: Г.Володимирович, М.Олександрович, В.Григорович, Д.Чок, Миколка Стоян та інші. Але його неповторний стиль і творчий почерк упізнавався під будь-яким іншим ім'ям .
Протягом десятиліть був членом районного літоб'єднання «Вись» та обласного — «Степ».
Учні-послідовники
Всі, кому пощастило бути учнями Миколи Олександровича, навіки закохані в красу рідного слова. Багато хто стали теж педагогами, наслідуючи та творчо розвиваючи його стиль викладання мови та літератури. А дехто, досягаючи висот в інших професіях, як і улюблений Вчитель, паралельно з обраним фахом ставали позаштатними кореспондентами, журналістами, писали і видавали свої літературні праці, неодмінно наголошуючи, що любов до творчості розвинув у їхніх душах саме Микола Олександрович на своїх уроках та своїм прикладом. Але найбільшою його нагородою шкільної праці є те, що йому вдавалося в кожній дитині розпізнавати творчу особистість, запалювати в дитячих серцях безмежну любов до літератури і мови. «Я ще і ще раз за мудрість Шевченка: „І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь…“ Тому — за знання рідної мови, тому й мітлою вимітав би слова-покручі. Як малу дитину треба берегти рідну мову. Не вбережемо її — не буде й України…» — це не просто витяг з його виступу в театрі М.Кропивницького на перших зборах української інтелігенції — це його життєва позиція. За спогадами журналіста В. Погрібного, того дня Микола Олександрович отримав найгучніші оплески слухачів.
Драматичний гурток
На початку 50-х років організував та очолив у школі драматичний гурток. Конкурси чи попередні відбірні проби «акторів» на ролі не проводилися, бо «режисер-постановник» (за сумісництвом — завпед!) знав усіх виконавців, як облуплених, за поведінкою та відповідями на уроках. Протягом двох років «режисер» поставив 5 чи 6 різних п'єс, першою з яких була «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука. Вистава багато разів повторювалася навіть на «гастролях» у сусідніх селах. Микола Олександрович виконував роль Гайдая. Бабахкання гармат під час затоплення кораблів імітували холостими пострілами рушниці за сценою. Панчівський будинок культури, який мав понад 500 сидячих місць, завжди був заповнений на шкільних виставах. На зароблені «на гастролях» гроші школа придбала більярд, право грати на ньому мали всі учні, а не тільки-«заробітчани-аматори».
Книги
У 1958 році у видавництві «Дитвидав» вийшла його книжка-картинка оповідань, написаних на основі місцевого матеріалу — «Мої маленькі друзі», три екземпляри якої (із 115000-го тиражу) знаходяться в Панчівській школі. Ця книжечка є предметом вивчення на уроках української літератури при ознайомленні з творчістю письменників-земляків. Зміст книжки складають п'ять оповідань: «Яблуко», «Заплутане діло», «Мої маленькі друзі», «Два листи», «Шовковиця». Коли б разом зібрати усі його публікації, було б багато товстелезних томів…Автор оповідань, нарисів, гуморесок. Його мудрість начисто позбавлена усякої кон'юнктури — вона природна, як сама земля. Все своє життя він нагадував людям про багатство і неминучість вікових традицій. Неоціненними є його краєзнавчі доробки. Завдяки їм, сьогодні учителі та учні Панчівської школи мають надзвичайно важливі матеріали з історії села Панчеве, спогади про голодомор 33-го року у селі (до речі, написані ще у 80-і роки), історія заснування школи в Панчевому, відомості про Канізьке повстання 1918 року, путівник «Панчеве. Колгосп імені Куйбишева. 250-річчю присвячується» та багато інших матеріалів. М. О. Стоян був і серед дописувачів одного з томів «Історії міст і сіл УРСР», присвяченого Кіровоградській області.
Нагороди
- За активну роботу громадським кореспондентом, вивчення та дослідження краєзнавчих матеріалів, за підготовку нарисів про людей села, кореспонденцій про трудові будні хліборобів і тваринників 5 травня 1978 р., 4 травня 1989 р. та 26 червня 1990 р.нагороджений Почесними грамотами редакції газети «Червона зірка».
- За освітянську діяльність 10 листопада 1977 року також нагороджений Грамотою Міністерства освіти СРСР.
Музей Панчівської школи
В музеї Панчівської школи поряд з речами і рукописами М. О. Стояна зберігаються літературні видання його випускників: поетична збірка «Покинута криниця» відомого в Києві лікаря-онколога Євгена Поліщука, поезії та нариси професора кафедри агрономії Кіровоградського технічного університету Валентина Маткевича, розкішні прозові видання заслуженого журналіста Росії та Хакасії Олеся Грека, автобіографічна книга Володимира Боська"Голуби та скрипка", один із розділів якої присвячений Миколі Олександровичу, та проби пера інших учнів. На жаль, більшість з них, як і улюблений педагог, вже пішли у Вічність…
-
![image]()
Фото з музею -
![image]()
Фото з музею -
![image]()
Меморіальна дошка
Дружба з відомими письменниками
Ще в далекому 1937 році звела його доля з тоді ще звичайними друзями-однокурсниками, а в майбутньому — відомими не тільки в Україні: поліглотом-перекладачем Миколою Лукашем, поетесою Євою Нарубіною(мати відомого сучасного українського письменника Богдана Жолдака), згодом познайомився з Олесем Гончарем, Андрієм Малишком та іншими відомими українськими поетами та письменниками. Все своє життя підтримували вони дружні і творчі зв'язки. Їхні книги з теплими дарчими надписами Миколі Олександровичу нині зберігаються в музейній кімнаті Панчівської школи. Роман «Циклон» 1970 року видання Олесь Гончар подарував другові особисто, написавши щирі побажання. Микола Олександрович настільки піднесено викладав літературу, що «Прапороносців» знали ледве не напам'ять усі учні, навіть ті, які книжки розгортали вряди-годи.
Спогади Єви Нарубіної про свої гостини у щедрого Миколи та есе Євгена Поліщука, повні захоплення і гордості про надзвичайного педагога і просто гарну людину, увійшли в книгу «Микола Олександрович Стоян. Людина, Учитель, Письменник, — Яскравий слід у людській пам'яті», що вийшла друком у Києві 2005 року. На жаль, головний герой спогадів з книги її уже не побачив… Кіровоградський журналіст Віктор Погрібний в цій же книжці згадує, як у 80-і роки під час святкування на Кіровоградщині ювілею Юрія Яновського, Олесь Терентійович Гончар переймався творчою долею друга Миколи: «А Микола Стоян — член Спілки?… Ми ж одночасно з ним почали після війни друкуватися в „Молоді України“…» Та Микола Олександрович бачив своє призначення не в регаліях та званнях. « А письменницька школа Миколи Олександровича — писав В.Погрібний — полягала в тому, що він сповідував значимість на землі простої людини. Це Божа заповідь. Бо все письменство шукає героїв особливих — царів, ковбоїв, зірок, графинь… Значимих неординарних, шокуючих вчинків і карколомних поворотів долі, щоб захопити цим читача. Микола Олександрович дивився на це так, як би нам дивитися усім. Від цього світ подобрішав би — ось живе людина, ось добра в неї натура, робить вона добро: любить дітей і квіти, свіжозорану ріллю і пшеничне море і творить сама це все і не любить брехню і ліньки, не любить задавак і шахраїв…такі люди достойні того, щоб ними населяти свої твори…Він письменник. Хоч формально не занесений до списку…»
Хобі
Навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, відвідував школу, читав надзвичайно змістовні і цікаві лекції з краєзнавства про звичаї і традиції панчівців — «Весілля», «Заручини», «Обряди хрещення дитини», «Побут української хати», давав поради щодо створення музейних кімнат історії села та куточків народознавства у Панчівській та Канізькій школах. Про все, що оповідав, знав не тільки з книг, а черпав по крупинках інформацію, спілкуючись із старожилами сіл Шпакового, Канежа, Веселівки, Панчеве, Мартоноші та інших, занотовував усе почуте. Дуже любив мандрувати берегами Висі, будучи завзятим рибалкою і мисливцем, обирався громадським єгерем, мав посвідчення громадського мисливського інспектора по Новомиргородському районі Кіровоградської області. «Так любити землю і все живе на ній навряд чи вже хто буде. Кожен вибалок він знав, кожну заплаву і кожну рогозину…боліли вони йому ці висівські береги», -говорив про нього В.Погрібний.
Помер М. О. Стоян 9 травня 2005 року, похований на місцевому кладовищі.
Рідна земля обняла свого сина…
Тут народився, тут жив, спочиває…
Сумно заплакала цвітом калина,
Бо Стояна вже навіки немає…
Вись зупинилася, Вись заніміла,
Верби схилились, мовчать непорушно…
Хмарка прощальна, душа його біла,
Також спинилась, тремтить відчайдушно.
(Є.Поліщук)
Джерела
- «Микола Олександрович Стоян. Людина, Учитель, Письменник, — Яскравий слід у людській пам'яті»,- К., 2005.
- М. О. Стоян «Мої маленькі друзі»,- К., «Дитвидав», 1958.
Примітки
- Сайт Панчівської школи
- Сайт Канізької школи
- Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin traven 2016 Stoya n Miko la Oleksa ndrovich 18 lyutogo 1919 Pancheve 9 travnya 2005 Novomirgorod Kirovogradskoyi oblasti krayeznavec pismennik uchitel sela Pancheve Novomirgorodskogo rajonu Chlen Spilki pismennikiv Ukrayini prozayik avtor istoriyi sela Pancheve avtor opovidan narisiv gumoresok Stoyan Mikola OleksandrovichMikola StoyanPsevdonimG Volodimirovich M Oleksandrovich V Grigorovich D Chok Mikolka Stoyan Narodivsya18 lyutogo 1919 1919 02 18 Pancheve UkrayinaPomer9 travnya 2005 2005 05 09 86 rokiv PancheveGromadyanstvo UkrayinaDiyalnistpismennik krayeznavecPremiyiGramota Ministerstva osviti SRSR Pochesna gramota redakciyi gazeti Chervona zirka U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stoyan BiografiyaMikola Oleksandrovich Stoyan narodivsya 18 lyutogo 1919 roku v seli Pancheve v prostij selyanskij sim yi Navchavsya v Panchivskij ta Kanizkij shkolah Pislya otrimannya atestatu zrilostiu 1937 roci vstupiv na filologichnij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni T G Shevchenka V 1942 roci razom z inshimi yunakami ta divchatami buv vivezenij do Nimechchini Berlin Ferkenzejn stav ostarbajterom 761 robocha sila Do sela povernuvsya lishe u 1945 roci Ale vzhe ne odin Tam u dalekij nevoli zustriv svoye kohannya molodu ukrayinku z Harkova Oleksandru z yakoyu i prozhili v miri j zlagodi majzhe 50 rokiv virostili dvoh siniv Grigoriya ta Volodimira Trudova nivaSilska shkola Povernuvshis u ridne selo pochav pracyuvati v shkoli navchayuchi uchniv molodshih klasiv Z 1946 roku prodovzhiv navchannya v universiteti i v 1947 roci otrimavshi diplom vchitelya ukrayinskoyi movi ta literaturi povertayetsya na batkivshinu do rodinnogo gnizda Stoyaniv Z 1947 roku po 1985 pracyuvav na osvityanskij nivi v Kanizkij ta Panchivskij shkolah Novomirgorodskogo rajonu vchitelem filologom pevnij chas buv zavuchem shkoli Fah zhurnalista Krim roboti v shkoli jogo zavzhdi privablyuvav fah zhurnalista Pracyuvav pozashtatnim korespondentom oblasnih gazet Kirovogradska pravda ta Molodij komunar rajonnoyi gazeti Chervona zirka nini Novomirgorodshina buv postijnim dopisuvachem respublikanskih gazet i chasopisiv Chasto pidpisuvav svoyi narisi psevdonimami G Volodimirovich M Oleksandrovich V Grigorovich D Chok Mikolka Stoyan ta inshi Ale jogo nepovtornij stil i tvorchij pocherk upiznavavsya pid bud yakim inshim im yam Protyagom desyatilit buv chlenom rajonnogo litob yednannya Vis ta oblasnogo Step Uchni poslidovniki Vsi komu poshastilo buti uchnyami Mikoli Oleksandrovicha naviki zakohani v krasu ridnogo slova Bagato hto stali tezh pedagogami nasliduyuchi ta tvorcho rozvivayuchi jogo stil vikladannya movi ta literaturi A dehto dosyagayuchi visot v inshih profesiyah yak i ulyublenij Vchitel paralelno z obranim fahom stavali pozashtatnimi korespondentami zhurnalistami pisali i vidavali svoyi literaturni praci neodminno nagoloshuyuchi sho lyubov do tvorchosti rozvinuv u yihnih dushah same Mikola Oleksandrovich na svoyih urokah ta svoyim prikladom Ale najbilshoyu jogo nagorodoyu shkilnoyi praci ye te sho jomu vdavalosya v kozhnij ditini rozpiznavati tvorchu osobistist zapalyuvati v dityachih sercyah bezmezhnu lyubov do literaturi i movi Ya she i she raz za mudrist Shevchenka I chuzhomu nauchajtes i svogo ne curajtes Tomu za znannya ridnoyi movi tomu j mitloyu vimitav bi slova pokruchi Yak malu ditinu treba beregti ridnu movu Ne vberezhemo yiyi ne bude j Ukrayini ce ne prosto vityag z jogo vistupu v teatri M Kropivnickogo na pershih zborah ukrayinskoyi inteligenciyi ce jogo zhittyeva poziciya Za spogadami zhurnalista V Pogribnogo togo dnya Mikola Oleksandrovich otrimav najguchnishi opleski sluhachiv Dramatichnij gurtok Na pochatku 50 h rokiv organizuvav ta ocholiv u shkoli dramatichnij gurtok Konkursi chi poperedni vidbirni probi aktoriv na roli ne provodilisya bo rezhiser postanovnik za sumisnictvom zavped znav usih vikonavciv yak obluplenih za povedinkoyu ta vidpovidyami na urokah Protyagom dvoh rokiv rezhiser postaviv 5 chi 6 riznih p yes pershoyu z yakih bula Zagibel eskadri Oleksandra Kornijchuka Vistava bagato raziv povtoryuvalasya navit na gastrolyah u susidnih selah Mikola Oleksandrovich vikonuvav rol Gajdaya Babahkannya garmat pid chas zatoplennya korabliv imituvali holostimi postrilami rushnici za scenoyu Panchivskij budinok kulturi yakij mav ponad 500 sidyachih misc zavzhdi buv zapovnenij na shkilnih vistavah Na zarobleni na gastrolyah groshi shkola pridbala bilyard pravo grati na nomu mali vsi uchni a ne tilki zarobitchani amatori KnigiU 1958 roci u vidavnictvi Ditvidav vijshla jogo knizhka kartinka opovidan napisanih na osnovi miscevogo materialu Moyi malenki druzi tri ekzemplyari yakoyi iz 115000 go tirazhu znahodyatsya v Panchivskij shkoli Cya knizhechka ye predmetom vivchennya na urokah ukrayinskoyi literaturi pri oznajomlenni z tvorchistyu pismennikiv zemlyakiv Zmist knizhki skladayut p yat opovidan Yabluko Zaplutane dilo Moyi malenki druzi Dva listi Shovkovicya Koli b razom zibrati usi jogo publikaciyi bulo b bagato tovsteleznih tomiv Avtor opovidan narisiv gumoresok Jogo mudrist nachisto pozbavlena usyakoyi kon yunkturi vona prirodna yak sama zemlya Vse svoye zhittya vin nagaduvav lyudyam pro bagatstvo i neminuchist vikovih tradicij Neocinennimi ye jogo krayeznavchi dorobki Zavdyaki yim sogodni uchiteli ta uchni Panchivskoyi shkoli mayut nadzvichajno vazhlivi materiali z istoriyi sela Pancheve spogadi pro golodomor 33 go roku u seli do rechi napisani she u 80 i roki istoriya zasnuvannya shkoli v Panchevomu vidomosti pro Kanizke povstannya 1918 roku putivnik Pancheve Kolgosp imeni Kujbisheva 250 richchyu prisvyachuyetsya ta bagato inshih materialiv M O Stoyan buv i sered dopisuvachiv odnogo z tomiv Istoriyi mist i sil URSR prisvyachenogo Kirovogradskij oblasti NagorodiZa aktivnu robotu gromadskim korespondentom vivchennya ta doslidzhennya krayeznavchih materialiv za pidgotovku narisiv pro lyudej sela korespondencij pro trudovi budni hliborobiv i tvarinnikiv 5 travnya 1978 r 4 travnya 1989 r ta 26 chervnya 1990 r nagorodzhenij Pochesnimi gramotami redakciyi gazeti Chervona zirka Za osvityansku diyalnist 10 listopada 1977 roku takozh nagorodzhenij Gramotoyu Ministerstva osviti SRSR Muzej Panchivskoyi shkoliV muzeyi Panchivskoyi shkoli poryad z rechami i rukopisami M O Stoyana zberigayutsya literaturni vidannya jogo vipusknikiv poetichna zbirka Pokinuta krinicya vidomogo v Kiyevi likarya onkologa Yevgena Polishuka poeziyi ta narisi profesora kafedri agronomiyi Kirovogradskogo tehnichnogo universitetu Valentina Matkevicha rozkishni prozovi vidannya zasluzhenogo zhurnalista Rosiyi ta Hakasiyi Olesya Greka avtobiografichna kniga Volodimira Boska Golubi ta skripka odin iz rozdiliv yakoyi prisvyachenij Mikoli Oleksandrovichu ta probi pera inshih uchniv Na zhal bilshist z nih yak i ulyublenij pedagog vzhe pishli u Vichnist Foto z muzeyu Foto z muzeyu Memorialna doshkaDruzhba z vidomimi pismennikamiShe v dalekomu 1937 roci zvela jogo dolya z todi she zvichajnimi druzyami odnokursnikami a v majbutnomu vidomimi ne tilki v Ukrayini poliglotom perekladachem Mikoloyu Lukashem poetesoyu Yevoyu Narubinoyu mati vidomogo suchasnogo ukrayinskogo pismennika Bogdana Zholdaka zgodom poznajomivsya z Olesem Goncharem Andriyem Malishkom ta inshimi vidomimi ukrayinskimi poetami ta pismennikami Vse svoye zhittya pidtrimuvali voni druzhni i tvorchi zv yazki Yihni knigi z teplimi darchimi nadpisami Mikoli Oleksandrovichu nini zberigayutsya v muzejnij kimnati Panchivskoyi shkoli Roman Ciklon 1970 roku vidannya Oles Gonchar podaruvav drugovi osobisto napisavshi shiri pobazhannya Mikola Oleksandrovich nastilki pidneseno vikladav literaturu sho Praporonosciv znali ledve ne napam yat usi uchni navit ti yaki knizhki rozgortali vryadi godi Spogadi Yevi Narubinoyi pro svoyi gostini u shedrogo Mikoli ta ese Yevgena Polishuka povni zahoplennya i gordosti pro nadzvichajnogo pedagoga i prosto garnu lyudinu uvijshli v knigu Mikola Oleksandrovich Stoyan Lyudina Uchitel Pismennik Yaskravij slid u lyudskij pam yati sho vijshla drukom u Kiyevi 2005 roku Na zhal golovnij geroj spogadiv z knigi yiyi uzhe ne pobachiv Kirovogradskij zhurnalist Viktor Pogribnij v cij zhe knizhci zgaduye yak u 80 i roki pid chas svyatkuvannya na Kirovogradshini yuvileyu Yuriya Yanovskogo Oles Terentijovich Gonchar perejmavsya tvorchoyu doleyu druga Mikoli A Mikola Stoyan chlen Spilki Mi zh odnochasno z nim pochali pislya vijni drukuvatisya v Molodi Ukrayini Ta Mikola Oleksandrovich bachiv svoye priznachennya ne v regaliyah ta zvannyah A pismennicka shkola Mikoli Oleksandrovicha pisav V Pogribnij polyagala v tomu sho vin spoviduvav znachimist na zemli prostoyi lyudini Ce Bozha zapovid Bo vse pismenstvo shukaye geroyiv osoblivih cariv kovboyiv zirok grafin Znachimih neordinarnih shokuyuchih vchinkiv i karkolomnih povorotiv doli shob zahopiti cim chitacha Mikola Oleksandrovich divivsya na ce tak yak bi nam divitisya usim Vid cogo svit podobrishav bi os zhive lyudina os dobra v neyi natura robit vona dobro lyubit ditej i kviti svizhozoranu rillyu i pshenichne more i tvorit sama ce vse i ne lyubit brehnyu i linki ne lyubit zadavak i shahrayiv taki lyudi dostojni togo shob nimi naselyati svoyi tvori Vin pismennik Hoch formalno ne zanesenij do spisku HobiNavit perebuvayuchi na zasluzhenomu vidpochinku vidviduvav shkolu chitav nadzvichajno zmistovni i cikavi lekciyi z krayeznavstva pro zvichayi i tradiciyi panchivciv Vesillya Zaruchini Obryadi hreshennya ditini Pobut ukrayinskoyi hati davav poradi shodo stvorennya muzejnih kimnat istoriyi sela ta kutochkiv narodoznavstva u Panchivskij ta Kanizkij shkolah Pro vse sho opovidav znav ne tilki z knig a cherpav po krupinkah informaciyu spilkuyuchis iz starozhilami sil Shpakovogo Kanezha Veselivki Pancheve Martonoshi ta inshih zanotovuvav use pochute Duzhe lyubiv mandruvati beregami Visi buduchi zavzyatim ribalkoyu i mislivcem obiravsya gromadskim yegerem mav posvidchennya gromadskogo mislivskogo inspektora po Novomirgorodskomu rajoni Kirovogradskoyi oblasti Tak lyubiti zemlyu i vse zhive na nij navryad chi vzhe hto bude Kozhen vibalok vin znav kozhnu zaplavu i kozhnu rogozinu bolili voni jomu ci visivski beregi govoriv pro nogo V Pogribnij Pomer M O Stoyan 9 travnya 2005 roku pohovanij na miscevomu kladovishi Ridna zemlya obnyala svogo sina Tut narodivsya tut zhiv spochivaye Sumno zaplakala cvitom kalina Bo Stoyana vzhe naviki nemaye Vis zupinilasya Vis zanimila Verbi shililis movchat neporushno Hmarka proshalna dusha jogo bila Takozh spinilas tremtit vidchajdushno Ye Polishuk Dzherela Mikola Oleksandrovich Stoyan Lyudina Uchitel Pismennik Yaskravij slid u lyudskij pam yati K 2005 M O Stoyan Moyi malenki druzi K Ditvidav 1958 PrimitkiSajt Panchivskoyi shkoli Sajt Kanizkoyi shkoli Kiyivskij nacionalnij universitet imeni T G Shevchenka