Степан Омелянович Нечай

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Нечай.

Степан Омелянович Неча́й (нар. 11 листопада 1941, Зборів — пом. 19 травня 2003, Тернопіль) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1976 року. Член Національна Спілки художників України; Заслужений художник України з 2000 року. Чоловік художниці Світлани Нечай-Сороки.

Нечай Степан Омелянович
Народження	11 листопада 1941(1941-11-11) Зборів, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	19 травня 2003(2003-05-19) (61 рік)
	Тернопіль, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Одеське художнє училище (1963) і Київський державний художній інститут (1972)
Діяльність	художник
Вчитель	Костецький Володимир Миколайович, Пламеницький Анатолій Олександрович, Шаталін Віктор Васильович і Хмелько Михайло Іванович
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Нечай-Сорока Світлана Аркадіївна
Нагороди
Нечай Степан Омелянович у Вікісховищі

Біографія

Народився 11 листопада 1941 року у місті Зборові (нині Тернопільський район Тернопільської області, Україна). У 1957 році закінчив середню школу у Зборові; у 1963 році — Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова; упродовж 1963—1972 років з перервами навчався на факультеті живопису у Київському художньому, де його викладачами були зокрема Володимир Костецький, Анатолій Пламеницький, Михайло Хмелько і Віктор Шаталін.

З 1972 року працював на Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Жив у Тернополі, в будинку на вулиці Князя Острозького, № 26 квартира 25. Помер у Тернополі 19 травня 2003 року.

у майстерні	Португалія, середина 1980-х років	з дітьми Кірою і Владиславом

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, створював тематичні картини, пейзажі, портрети, натюрморти у реалістичному стилі. Серед робіт:

• «Червона дванадцятка» (1974);
• «Весна на Поділлі» (1974);
• «Листи живим» (1975);
• «Алея» (1976);
• «Розмова про землю» (1977);
• «І. Брикса» (1977);
• «На трасі газопроводу „Союз“» (1978);
• «Чемпіон тундри» (1979);
• «Березові тіні» (1979);
• «Перші жнива» (1980);
• «Весняні квіти» (1980);
• «Натюрморт з самоваром» (1980);
• «У рідному краї» (1980);
• «Нульовий цикл сятинської компресорної» (1980);
• «Переможець соцзмагань» (1981);
• «Троянди» (1981);
• «На лісосплаві» (1982);
• «Натюрморт із трояндами» (1983);
• «Тарас Шевченко в Почаєві» (1983);
• «На Західному напрямку» (1984);
• «Леся» (1985);
• «Солдатки» (1985);
• «С. Хомський» (1985);
• «А. Карпенко» (1986);
• «Теплий ранок» (1987);
• «Діалог» (1988);
• «Тяжкі колоски» (1989);
• «Соломія Крушельницька» (1997);
• «Пророк» (1997);
• «Під Берестечком» (1998);
• «Останній сніг» (1999);
• «На початку березня» (2000).

Виконав серію зображеннь архітектурно-культових та історичних споруд: «Воздвиженська церква», «Березневе сонце», «Тернопільський замок», «Церква в Плугові», «Козацька церква у Седневі» (1990-ті).

діорами

• «Спалення села» (1986—1987, Музей «Молотківська трагедія» у селі Молоткові);
• «Зборівська битва» (1993—1995; у співавторстві з дружиною Світланою Нечай та живописцем Аркадієм Сорокою); у Музеї "Зборівська битва" у м.Зборів.

Троянди	Вечір на Різдво	Сонячний день. Маки	Вечір в Медоборах	Теплий ранок

Захід сонця	Левада	Фрагмент діорами «Зборівська битва 1649»	Битва у розпалі	Карпатські полонини

Брав участь у міських, обласних, всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставках з 1973 року. Виставки проходили у Тернополі, Львові, Москві, Пензі (обидва Росія), Слівені (Болгарія). Персональні виставки відбулися у Тернополі у 1991—1992 роках, посмертні у 2006, 2011, 2016 роках та у 2021 р. в листопаді, присвяченній 80-ти річчю від дня народження митця, також Хмельницькому у 2012 році (посмертна).

Окремі роботи художника зберігаються у Тернопільському краєзнавчому музеї, Тернопільському художньому музеї, Бережанському, Заліщицькому краєзнавчих музеях і музеї «Театральна Тернопільщина» в Копичинцях, а також у приватних колекціях по цілому світу: у Греції, Ізраїлі, Італії, США, Канаді, Німеччині, Австрії, Польщі, Україні.

Ім'я живописця занесено в список Лондонського видання каталогу 1989 року «Російські та радянські художники з 1900 по 1980 роки».

Дружина Степана Нечая-Світлана та діти на відкритті персональної виставки митця 11.11.2021 разом з директором Тернопільського художнього музею Григорієм Шерегою (дружина Світлана Нечай та діти)

Нечай Степан «Теплий ранок», 150 х 236 см, олія на полотні.

Нечай Степан. «В Медоборах.» 50 х 69 см. Олія на полотні.

Примітки

1. Нечай Степан Омелянович // Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал.
2. . Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
3. Нечай Степан Омелянович // Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 428.
4. Нечай Степан Омелянович // Мистці Тернопільщини. Частина 1. Образотворче мистецтво: бібліографічний покажчик. Тернопіль. Видавництво «Підручники і посібники». 2015, сторінка 185.

Література

• Дуда І. М. Нечай Степан Омелянович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 625. — .;
• Дуда І. М. Нечай Степан Омелянович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .