Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Старосвітські батюшки та матушки» — повість українського письменника Івана Нечуя-Левицького — багатоплановий твір про світське життя священиків, написаний в гумористичному ключі. Повість надрукована у 1884 р. в російському перекладі в «Киевской старине», а в 1888 р. мовою оригіналу — в журналі «Зоря».
| Старосвітські батюшки та матушки | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | повість | |||
| Автор | І. Нечуй-Левицький | |||
| Мова | українська мова | |||
| Опубліковано | 1884 - у російському перекладі | |||
| Опубліковано українською | 1888 | |||
| | ||||
Ідейно-тематичний зміст
Відповідно до власної настанови відображати в художній літературі життя усіх прошарків українського суспільства І. Нечуй-Левицький не оминає і представників духовенства. Життя і побут духовенства були добре відомі письменнику. Батько І. Нечуя-Левицького був священиком і численна рідня теж була пов'язана з цим суспільним станом. Крім того, письменник здобув вищу духовну освіту.
І. Нечуй-Левицький у листі до Олександра Кониського визначив ідейну сутність повісті як антиклерикальну. На його думку, саме «молоде» духівництво спричинило появу в Україні шкідливого для православної віри сектантства, стало винуватцем релігійної кризи.
Письменник у повісті «Старосвітські батюшки та матушки» порушив тему розколу між народом та інтелігенцією. «Перші сліди цієї безодні, — зауважував С. Єфремов, ─ зарисував автор у гарних побутових нарисах із життя сільського духовенства „Старосвітські батюшки та матушки“, де виразно вже позначилися ті умови, що порізнили народ з духовенством і довели їх потім до войовничого антагонізму…»
За словами О. Білецького «духовні пастирі» не могли внести в «темне царство» народного життя «якийсь промінь світла», оскільки кожен із батюшок — чи «старосвітський» Моссаківський, чи «новітній» Балабуха — є лише представниками «релігійного ремесла».
У повісті розкривається думка про змізерніння людської душі, про згубність розладу з живими потребами народу, про явища морального занепаду серед духовного стану. Художньо осмислюючи життя і побут не тільки духівництва, а й самого українського народу, письменник глибоко замислюється над проблемою ставлення до Бога і релігії, над необхідністю наближення до них. Показавши позбавлене духовних цінностей життя священиків, автор порушив проблеми філософського порядку ─ питання сенсу життя і пошуку щастя.
Сюжет
Повість «Старосвітські батюшки та матушки» — це своєрідна сімейна хроніка. І. Нечуй-Левицький назвав її «біографічною повістю», або «повістю двох родин». Твір складається з десяти розділів і віддзеркалює одноманітне, вписане у вузькі побутові рамки життя: попівський похорон, вибори на парафію, сватання, старосвітські й «новомодні» весілля, родини, хрестини, розгульні Різдвяні й Великодні свята, господарські клопоти. Все це пересипано численними живими діалогами й комічними сценами.
У центрі повісті — історії життя двох попівських родин — Моссаківських і Балабух, які представляють два напрямки в українському духовенстві: традиційний та «новомодний». Зображуючи існування-животіння обох духовно убогих пастирів, письменник ставиться до них із сумною поблажливістю, максимально використовуючи гумористичні можливості ситуацій, в які потрапляють герої. Іноді гумор переходить в сатиру, найчастіше у зображенні «новомодних» панотців. Але сміх у творі не злий, часто це «сміх крізь сльози». В його основі лежить усвідомлення митцем недосконалості світу і людини в ньому.
Події у повісті розгортаються так. Після смерті старого Моссаківського сільська громада Карапишів обирає на вільшанську парафію одного з трьох синів священика — Харитона. Харитін закохується в попівну з села Чайки і сватається до неї. Онися йде за покликом серця, погоджується на одруження. Харитін сумлінно служить громаді, поважає простих людей, кумається з ними. І. Нечуй-Левицький, змальовуючи в перших розділах Онисю і Харитона позитивно, надалі показує їх метаморфозу (особливо Онисі). Онися з юної жартівниці-красуні поступово перетворюється на суху, невгамовну, сварливу і зажерливу попадю. Її побоюється навіть власний чоловік. Вона карає наймитів батогом, переслідує втікачку-робітницю, свариться з дочкою та зятем. Отець Харитін, будучи людиною непоганою, але надто слабкою і нерішучою, не знаходить в собі сили вчинити опір дружині, котра постійно вимагає грошей. Він підвищує плату за треби. Накладає свій відбиток також неосвіченість та обмеженість Харитона. Під час архієрейської перевірки вільшанської церкви з нього знімають ризи, архієрей грубо лає його за те, що «книги несправні й сама церква занедбана». Невдовзі після цих подій о. Харитін, не витримавши психологічного навантаження, помирає.
Паралельно розгортається історія життя Балабухів. Наука в академії набридла Балабусі і він вирішив оженитися ─ сватається до Онисі, але отримує гарбуза. Дізнавшись про заручини Онисі з Харитоном, хоче забрати в останнього вільшанську парафію. Але на заваді стає громада. Однак бажання зайняти вигідну посаду не залишає Балабуху. «Вченість» дає змогу зробити йому досить успішну кар'єру ─ отримує чин благочинного. Балабуха одружується з Олесею. Скрутні обставини існування родини виштовхують Олесю заміж за Балабуху, якого вона не кохає. Це стає джерелом її страждань, постійних пошуків об'єктів для кохання. Така поведінка Олесі робить Балабуху нещасливою людиною, зрадженим чоловіком.
Персонажі
Харитін Моссаківський — представник традиційного, «патріархального» духовенства. Скромний, демократичний, але позбавлений внутрішнього стрижня. Не може вирватись зі свого оточення, приймає введення додаткової праці на користь церкви та бере підвищену платню за треби.
До Моссаківського подібні більшість зображених у повісті священиків це в цілому непогані, але досить обмежені люди. Вони живуть ніби за інерцією, задовольняючись простими радощами життя: всмак випити і попоїсти.
Онися — дружина Харитона Моссаківського. Вона морально деградує ─ із дотепної та вродливої дівчини перетворюється на корисливу, сварливу, владолюбну, дріб'язкову і навіть деспотичну жінку. Онися затемна будить наймитів, б'є їх батогом. Пізніше, ставши вдовою, постійно лається з донькою та зятем. У процесі моральної деградації марніє та зникає краса Онисі.
Марко Балабуха — представник «новомодного» духовенства. Недовчений «академіст», невіглас, пихатий і брутальний кар'єрист, грубий, часто карикатурний. Займає посаду благочинного. Похмура постать благочинного відтіняється нещасливим сімейним життям. Він любить легковажну дружину, страждає від її поведінки, прощає зради. Це надає його образу трагікомічного відтінку.
Олеся — дружина Балабухи. Походить зі шляхетської родини, легковажна і романтична. Сірість та монотонність життя штовхають її на пошуки щастя, справжнього кохання, яке вона так і не змогла пережити.
Значення в українській літературі
Зображуючи непривабливі реалії церковного та навколоцерковного життя в українському суспільстві, І. Нечуй-Левицький не лише продовжив традицію української літератури XVII─XVIII ст., а й талановито пожвавив її, залишивши помітний і самобутній слід в українській літературі.
У повісті «Старосвітські батюшки та матушки» письменник першим в українській літературі порушив тему розколу між народом та інтелігенцією, передбачивши процеси (розкол православної віри, поява сектантства, прояви атеїзму), які й досі здебільшого позитивно відгукуються в житті українського народу.
Повість «Старосвітські батюшки та матушки» ─ витвір зрілого митця. Порівняно з ранніми, всім відомими творами «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я» письменник вже виробив свій самобутній стиль, підвищив і збагатив майстерність. Повість багата на широке використання народної пісенної творчості, колоритних пейзажів, інтер'єрів, екстер'єрів, вдалих метафор та порівнянь, засобів контрасту, гумористичних сцен й епізодів. У «Старосвітських батюшках та матушках» спостерігаємо вже новий тип гумору ─ модерний, інтелектуальний, більш віддалений від народної сміхової культури. Часто це «сміх крізь сльози», який зрідні гоголівському. Гумористична складова вплинула на творчість багатьох письменників наступних поколінь, зокрема В. Винниченка, М. Хвильового, М. Куліша, О. Вишню та ін.
Література
- Білецький О. Зібр. праць: у 5 т. ─ К. : Наук. Думка, 1965. ─ Т. 2. ─ С. 317─367.
- Єфремов С. Історія українського письменства. ─ К. : Femina, 1995. ─ 688 с.
- Історія української літератури ХІХ ст. : підручник: у 2 кн./ за ред. М. Г. Жулинського. ─ К. : Либідь, 2006. ─ Кн. 2. ─ 712 с.
- Нечуй-Левицький І. Зібр. творів: у 10 т. ─ К. : Наукова думка, 1966.─ Т 4.
- Нечуй-Левицький Іван Кайдашева сім'я. Гетьман Іван Виговський / упоряд. текстів та передм. І. О. Помазана. ─ Х. : Веста: Вид-во «Ранок», 2003.─ 432 с.
- Нечуй-Левицький І. Старосвітські батюшки та матушки: повість-хроніка. ─ К. : Знання, 2014. ─ 216 с. ─ (Класна література).
- Сивкова І. Гумор і сатира у повісті Івана Нечуя-Левицького «Старосвітські батюшки та матушки» / І. Сивкова. ─ С. 24─36// Вістник Черкаського ун-ту. ─ Вип. 138. ─ Черкаси: Вид-во УНУ ім. Б. Хмельницького, 2008. ─ 195 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Starosvitski batyushki ta matushki povist ukrayinskogo pismennika Ivana Nechuya Levickogo bagatoplanovij tvir pro svitske zhittya svyashenikiv napisanij v gumoristichnomu klyuchi Povist nadrukovana u 1884 r v rosijskomu perekladi v Kievskoj starine a v 1888 r movoyu originalu v zhurnali Zorya Starosvitski batyushki ta matushkiObkladinka knigi Starosvitski batyushki ta matushki Vid vo Znannya 2014 ZhanrpovistAvtorI Nechuj LevickijMovaukrayinska movaOpublikovano1884 u rosijskomu perekladiOpublikovano ukrayinskoyu1888Idejno tematichnij zmistVidpovidno do vlasnoyi nastanovi vidobrazhati v hudozhnij literaturi zhittya usih prosharkiv ukrayinskogo suspilstva I Nechuj Levickij ne ominaye i predstavnikiv duhovenstva Zhittya i pobut duhovenstva buli dobre vidomi pismenniku Batko I Nechuya Levickogo buv svyashenikom i chislenna ridnya tezh bula pov yazana z cim suspilnim stanom Krim togo pismennik zdobuv vishu duhovnu osvitu I Nechuj Levickij u listi do Oleksandra Koniskogo viznachiv idejnu sutnist povisti yak antiklerikalnu Na jogo dumku same molode duhivnictvo sprichinilo poyavu v Ukrayini shkidlivogo dlya pravoslavnoyi viri sektantstva stalo vinuvatcem religijnoyi krizi Pismennik u povisti Starosvitski batyushki ta matushki porushiv temu rozkolu mizh narodom ta inteligenciyeyu Pershi slidi ciyeyi bezodni zauvazhuvav S Yefremov zarisuvav avtor u garnih pobutovih narisah iz zhittya silskogo duhovenstva Starosvitski batyushki ta matushki de virazno vzhe poznachilisya ti umovi sho poriznili narod z duhovenstvom i doveli yih potim do vojovnichogo antagonizmu Za slovami O Bileckogo duhovni pastiri ne mogli vnesti v temne carstvo narodnogo zhittya yakijs promin svitla oskilki kozhen iz batyushok chi starosvitskij Mossakivskij chi novitnij Balabuha ye lishe predstavnikami religijnogo remesla U povisti rozkrivayetsya dumka pro zmizerninnya lyudskoyi dushi pro zgubnist rozladu z zhivimi potrebami narodu pro yavisha moralnogo zanepadu sered duhovnogo stanu Hudozhno osmislyuyuchi zhittya i pobut ne tilki duhivnictva a j samogo ukrayinskogo narodu pismennik gliboko zamislyuyetsya nad problemoyu stavlennya do Boga i religiyi nad neobhidnistyu nablizhennya do nih Pokazavshi pozbavlene duhovnih cinnostej zhittya svyashenikiv avtor porushiv problemi filosofskogo poryadku pitannya sensu zhittya i poshuku shastya SyuzhetPovist Starosvitski batyushki ta matushki ce svoyeridna simejna hronika I Nechuj Levickij nazvav yiyi biografichnoyu povistyu abo povistyu dvoh rodin Tvir skladayetsya z desyati rozdiliv i viddzerkalyuye odnomanitne vpisane u vuzki pobutovi ramki zhittya popivskij pohoron vibori na parafiyu svatannya starosvitski j novomodni vesillya rodini hrestini rozgulni Rizdvyani j Velikodni svyata gospodarski klopoti Vse ce peresipano chislennimi zhivimi dialogami j komichnimi scenami U centri povisti istoriyi zhittya dvoh popivskih rodin Mossakivskih i Balabuh yaki predstavlyayut dva napryamki v ukrayinskomu duhovenstvi tradicijnij ta novomodnij Zobrazhuyuchi isnuvannya zhivotinnya oboh duhovno ubogih pastiriv pismennik stavitsya do nih iz sumnoyu poblazhlivistyu maksimalno vikoristovuyuchi gumoristichni mozhlivosti situacij v yaki potraplyayut geroyi Inodi gumor perehodit v satiru najchastishe u zobrazhenni novomodnih panotciv Ale smih u tvori ne zlij chasto ce smih kriz slozi V jogo osnovi lezhit usvidomlennya mitcem nedoskonalosti svitu i lyudini v nomu Podiyi u povisti rozgortayutsya tak Pislya smerti starogo Mossakivskogo silska gromada Karapishiv obiraye na vilshansku parafiyu odnogo z troh siniv svyashenika Haritona Haritin zakohuyetsya v popivnu z sela Chajki i svatayetsya do neyi Onisya jde za poklikom sercya pogodzhuyetsya na odruzhennya Haritin sumlinno sluzhit gromadi povazhaye prostih lyudej kumayetsya z nimi I Nechuj Levickij zmalovuyuchi v pershih rozdilah Onisyu i Haritona pozitivno nadali pokazuye yih metamorfozu osoblivo Onisi Onisya z yunoyi zhartivnici krasuni postupovo peretvoryuyetsya na suhu nevgamovnu svarlivu i zazherlivu popadyu Yiyi poboyuyetsya navit vlasnij cholovik Vona karaye najmitiv batogom peresliduye vtikachku robitnicyu svaritsya z dochkoyu ta zyatem Otec Haritin buduchi lyudinoyu nepoganoyu ale nadto slabkoyu i nerishuchoyu ne znahodit v sobi sili vchiniti opir druzhini kotra postijno vimagaye groshej Vin pidvishuye platu za trebi Nakladaye svij vidbitok takozh neosvichenist ta obmezhenist Haritona Pid chas arhiyerejskoyi perevirki vilshanskoyi cerkvi z nogo znimayut rizi arhiyerej grubo laye jogo za te sho knigi nespravni j sama cerkva zanedbana Nevdovzi pislya cih podij o Haritin ne vitrimavshi psihologichnogo navantazhennya pomiraye Paralelno rozgortayetsya istoriya zhittya Balabuhiv Nauka v akademiyi nabridla Balabusi i vin virishiv ozhenitisya svatayetsya do Onisi ale otrimuye garbuza Diznavshis pro zaruchini Onisi z Haritonom hoche zabrati v ostannogo vilshansku parafiyu Ale na zavadi staye gromada Odnak bazhannya zajnyati vigidnu posadu ne zalishaye Balabuhu Vchenist daye zmogu zrobiti jomu dosit uspishnu kar yeru otrimuye chin blagochinnogo Balabuha odruzhuyetsya z Oleseyu Skrutni obstavini isnuvannya rodini vishtovhuyut Olesyu zamizh za Balabuhu yakogo vona ne kohaye Ce staye dzherelom yiyi strazhdan postijnih poshukiv ob yektiv dlya kohannya Taka povedinka Olesi robit Balabuhu neshaslivoyu lyudinoyu zradzhenim cholovikom PersonazhiHaritin Mossakivskij predstavnik tradicijnogo patriarhalnogo duhovenstva Skromnij demokratichnij ale pozbavlenij vnutrishnogo strizhnya Ne mozhe virvatis zi svogo otochennya prijmaye vvedennya dodatkovoyi praci na korist cerkvi ta bere pidvishenu platnyu za trebi Do Mossakivskogo podibni bilshist zobrazhenih u povisti svyashenikiv ce v cilomu nepogani ale dosit obmezheni lyudi Voni zhivut nibi za inerciyeyu zadovolnyayuchis prostimi radoshami zhittya vsmak vipiti i popoyisti Onisya druzhina Haritona Mossakivskogo Vona moralno degraduye iz dotepnoyi ta vrodlivoyi divchini peretvoryuyetsya na korislivu svarlivu vladolyubnu drib yazkovu i navit despotichnu zhinku Onisya zatemna budit najmitiv b ye yih batogom Piznishe stavshi vdovoyu postijno layetsya z donkoyu ta zyatem U procesi moralnoyi degradaciyi marniye ta znikaye krasa Onisi Marko Balabuha predstavnik novomodnogo duhovenstva Nedovchenij akademist neviglas pihatij i brutalnij kar yerist grubij chasto karikaturnij Zajmaye posadu blagochinnogo Pohmura postat blagochinnogo vidtinyayetsya neshaslivim simejnim zhittyam Vin lyubit legkovazhnu druzhinu strazhdaye vid yiyi povedinki proshaye zradi Ce nadaye jogo obrazu tragikomichnogo vidtinku Olesya druzhina Balabuhi Pohodit zi shlyahetskoyi rodini legkovazhna i romantichna Sirist ta monotonnist zhittya shtovhayut yiyi na poshuki shastya spravzhnogo kohannya yake vona tak i ne zmogla perezhiti Znachennya v ukrayinskij literaturiZobrazhuyuchi neprivablivi realiyi cerkovnogo ta navkolocerkovnogo zhittya v ukrayinskomu suspilstvi I Nechuj Levickij ne lishe prodovzhiv tradiciyu ukrayinskoyi literaturi XVII XVIII st a j talanovito pozhvaviv yiyi zalishivshi pomitnij i samobutnij slid v ukrayinskij literaturi U povisti Starosvitski batyushki ta matushki pismennik pershim v ukrayinskij literaturi porushiv temu rozkolu mizh narodom ta inteligenciyeyu peredbachivshi procesi rozkol pravoslavnoyi viri poyava sektantstva proyavi ateyizmu yaki j dosi zdebilshogo pozitivno vidgukuyutsya v zhitti ukrayinskogo narodu Povist Starosvitski batyushki ta matushki vitvir zrilogo mitcya Porivnyano z rannimi vsim vidomimi tvorami Mikola Dzherya Kajdasheva sim ya pismennik vzhe virobiv svij samobutnij stil pidvishiv i zbagativ majsternist Povist bagata na shiroke vikoristannya narodnoyi pisennoyi tvorchosti koloritnih pejzazhiv inter yeriv ekster yeriv vdalih metafor ta porivnyan zasobiv kontrastu gumoristichnih scen j epizodiv U Starosvitskih batyushkah ta matushkah sposterigayemo vzhe novij tip gumoru modernij intelektualnij bilsh viddalenij vid narodnoyi smihovoyi kulturi Chasto ce smih kriz slozi yakij zridni gogolivskomu Gumoristichna skladova vplinula na tvorchist bagatoh pismennikiv nastupnih pokolin zokrema V Vinnichenka M Hvilovogo M Kulisha O Vishnyu ta in LiteraturaBileckij O Zibr prac u 5 t K Nauk Dumka 1965 T 2 S 317 367 Yefremov S Istoriya ukrayinskogo pismenstva K Femina 1995 688 s Istoriya ukrayinskoyi literaturi HIH st pidruchnik u 2 kn za red M G Zhulinskogo K Libid 2006 Kn 2 712 s Nechuj Levickij I Zibr tvoriv u 10 t K Naukova dumka 1966 T 4 Nechuj Levickij Ivan Kajdasheva sim ya Getman Ivan Vigovskij uporyad tekstiv ta peredm I O Pomazana H Vesta Vid vo Ranok 2003 432 s Nechuj Levickij I Starosvitski batyushki ta matushki povist hronika K Znannya 2014 216 s Klasna literatura Sivkova I Gumor i satira u povisti Ivana Nechuya Levickogo Starosvitski batyushki ta matushki I Sivkova S 24 36 Vistnik Cherkaskogo un tu Vip 138 Cherkasi Vid vo UNU im B Hmelnickogo 2008 195 s