Стариця (Тверська область)

Ста́риця (рос. Старица) — місто у Росії, адміністративний центр Тверської області.

місто Стариця
Старица
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Тверська область
Код ЗКАТУ:	28253501
Код ЗКТМО:	28653101001
Основні дані
Час заснування	1297
Статус міста	1775
Населення	▼ 8116(2015)
Площа	8 км²
Поштові індекси	171360
Телефонний код	+7 48263
Географічні координати:	56°30′27″ пн. ш. 34°56′08″ сх. д. / 56.50750000002777540° пн. ш. 34.935555555583775345° сх. д. / 56.50750000002777540; 34.935555555583775345Координати: 56°30′27″ пн. ш. 34°56′08″ сх. д. / 56.50750000002777540° пн. ш. 34.935555555583775345° сх. д. / 56.50750000002777540; 34.935555555583775345
Часовий пояс
Вебсторінка	старицкийрайон.рф
Мапа
Стариця
Стариця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стариця (значення).

Місто розташоване на східній околиці Валдайської височини, пристань на Волзі, за 12 км від , за 65 км на південний захід від Твері.

Історія

Вид міста у 1912 році

Засноване у 1297 Тверським князем Михайлом Ярославичем як фортеця Новий город ( також Городок на Стариці, Високий Городок, Новий Городок). З кінця XIV століття називається Стариця . Назва по розташуванню на річці Стариці.

Існує легенда, що на місці міста Стариці було місто Любим, яке було вщент розорено татарами в 1292 році. При закладенні міста Стариці на тому місці жила одна стара («стариця»), сховавшись в одній з печер, від якої місто і отримало свою назву. Переказ не суперечить ходу історичних подій, але відсутня документальна згадка про місто Любим.

У 1485 році у складі Тверського князівства приєднане до Великого князівства Московського. У 1519–1567 роках було у складі Старицького князівства.

У XVIII-XIX століттях велика пристань на водному шляху в Санкт-Петербург. У Стариці вівся видобуток вапняку.

У 1963 році відкрито арочний Старицький міст через Волгу.

Пам'ятки архітектури

Свято-Успенський монастир у 1910 році, фото С. М. Прокудіна-Горського

• Комплекс (заснований у XII ст.) з Успенським (1530) і Троїцьким собором, церквами Введенською (1570; у ній розміщено архітектурно-художній та археологічний музей) та Іоанна Богослова (1594).

• Церква Параскеви П'ятниці (1750).
• (1808—1820).
• Спаська церква-дзвіниця (1827).
• Церква Іллі Пророка (1807).
• Церква Преображення Господнього (1843).
• Білокам'яні кузні (1792).
• Будинок купця Філіппова.
• Вапнякові печери.

Відомі старичани

• Захаров Матвій — військовий і політичний діяч СРСР, начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР (1960–1963 та 1964–1971), маршал Радянського Союзу (1959), двічі Герой Радянського Союзу, Герой ЧССР, депутат Верховної Ради СРСР (4-8 скликання).
• Корнілов Володимир — російський флотоводець, віце-адмірал, герой Кримської війни, перший організатор оборони Севастополя.
• Савосін Геннадій — український політик. Народний депутат України V скликання.
• Сабакін Лев — російський механік винахідник, конструктор годинників, колезький асесор. Член вільного економічного товариства. Нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня.
• Тутолмін Тимофій — московський військовий губернатор і головнокомандувач у Москві і губернії по громадянській частині. Кавалер ордена святого Георгія 4-го класу.

Примітки

1. Арсений (игумен). Историческое описание Старицкого Успенского монастыря. — Тверь : Типография Губернского Правления, 1895. — 88 с. — С. 24.
2. Іван Грозний любив Старицю і називав її «городъ Любимъ». (Арсений (игумен). Историческое описание Старицкого Успенского монастыря. — Тверь : Типография Губернского Правления, 1895. — 88 с. — С. 8)

Посилання

• Старица (Тверская область) / Народная энциклопедия городов и регионов России «Мой Город» (рос.)
• Старица / Просёлки-ру (рос.)
• История герба Старицы (рос.)
• Старица (Монастыри и храмы) (рос.)