Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Стара Гу́та — село в Україні, у Середино-Будській міській громаді Шосткинського району Сумської області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Старогутська сільська рада.
| село Стара Гута | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Шосткинський район |
| Громада | Середино-Будська міська громада |
| Облікова картка | Стара Гута |
| Основні дані | |
| Населення | 442 |
| Поштовий індекс | 41030 |
| Телефонний код | +380 5451 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 52°18′25″ пн. ш. 33°47′21″ сх. д. / 52.30694° пн. ш. 33.78917° сх. д.Координати: 52°18′25″ пн. ш. 33°47′21″ сх. д. / 52.30694° пн. ш. 33.78917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 156 м |
| Водойми | річки Уличка, Грузька |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41000, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Cередина-Буда, вул. Центральна, буд. 25 |
| Карта | |
  Стара Гута | |
 Стара Гута | |
| Мапа | |
| | |
Населення становить 442 осіб.
Географія
Село Стара Гута знаходиться на березі річки Уличка, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Нова Гута, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Василівка. Село оточене великим лісовим масивом (сосна, береза). У 3-х км від села проходить кордон з Росією.
На північно-східній околиці села річка Грузька впадає у річку Уличку.
Історія
Стара Гута була заснована в кінці XVII — на початку XVIII століття Василем Леонтійовичем Кочубеєм (бл. 1640 — 15.07.1708), генеральним суддею Малоросійського генерального суду (1699—1708), який до призначення на зазначену посаду служив військовим канцеляристом в Військовій Генеральній канцелярії, регентом Генеральної військової канцелярії (1681) і генеральним писарем (1687—1699).
Василь Кочубей підтримував дружні стосунки з Іваном Мазепою і користувався його покровительством і підтримкою. 10 квітня 1694 р. він отримав від нього «до потреби і вигоди господарської місце в повіті Новгородському, на річці Уличка, на заняття хутора», а через якийсь час поселив на ньому хутір Улицю і побудував поруч з ним гуту, яка вперше згадується в універсалі гетьмана Мазепи від 1 квітня 1705 р.
У 1704 році Кочубей посварився з Мазепою і в лютому 1708 разом з полтавським полковником Іваном Іскрою написав на нього донос Петру I, в якому повідомив про намір гетьмана відокремитися від Росії і прилучитися до Польщі. Однак Петро I їм не повірив і наказав стратити донощиків, а всі їхні маєтки відібрати.
15 липня 1708 Іван Мазепа виконав розпорядження царя і стратив Кочубея та Іскру. Проте вже в жовтні 1708 Петро I переконався в правдивості їх доносу і, вшанувавши «сльозою пам'ять страждальців невинних», повелів перепоховати їх у Києво-Печерській лаврі, а їх сім'ям повернути відібрані маєтки.
Виконуючи волю царя, Іван Скоропадський 15 грудня 1708 повернув дружині Кочубея Любові Федорівні (уродженої Жученко) і його синам Василю та Федору слобідку Улицю (Стару Гуту) та інші їх маєтки, а 12 березня 1710 Петро I закріпив їх за ними царською грамотою.
Незабаром після цього Кочубеї розділили між собою повернені маєтки і виділили Стару Гуту молодшому сину Василя Кочубея — знатному військовому товаришу Федору Васильовичу Кочубею, який, за оцінкою А. М. Лазаревського, ставився до розряду людей, «які, спираючись на значення своїх батьків, нерідко дозволяли собі жахливі насильства не тільки над своїми підданими, а й над козаками». За переписом 1723 за ним в Старій Гуті значилося 30 хат.
Після смерті Федора Кочубея, яка настала наприкінці 1729, Стару Гуту успадкував його старший брат — полтавський полковник Василь Васильович Кочубей (? — 21.08.1743), а від нього вона перейшла до його сина — бунчукового товариша Василя Васильовича Кочубея, який служив в 1768 −1779 рр. Глухівським підкоморієм і предводителем дворянства Глухівського повіту.
На момент проведення Румянцевим опису Малоросії 1765—1768 рр. за В. В. Кочубеєм в Старій Гуті значилося 46 дворів і 52 бездворових хати. 37 з них належали ремісникам: бондарям, ковалям, котлярам, колеснікам, слюсарям, столярам і гутникам, а 26 — винокурам. Винокури мали у власності 33 винокурних котла і жили багатше своїх односельців. Найбільш заможними серед них вважалися Трохим Козлов і Гаврило Цінбалістий. Чимало в селі було і незаможних жителів, які жили на власницької землі, користувалися невеликими садибними наділами і «харчувалися заробітками по людях».
До часу проведення Румянцевського опису Стара Гута входила до складу Гутянської економії Кочубеїв, яка включала в себе Стару Гуту, Нову Гуту, Берізку і хутір Березівський. При економії працювало п'ять винокурень, чотири з яких перебували в Старій Гуті, одна на панському дворі, інша — близько млинової греблі, а третя і четверта — поруч з садибою Кочубеїв. Взимку винокурні працювали на 24 котлах, а влітку на 6 і виробляли від 120 до 150 бочок горілки на рік. У економії працювала скляна фабрика на якій виготовлялося скло різного сорту в зимовий час.
У Старій Гуті знаходився «приїжджий дім» Кочубеїв, що складався з декількох кімнат, обклеєних паперовими шпалерами, а недалеко від нього — Кочубеївська пуща, великий масив соснового лісу, який мав у окружності близько 63 верст. Акварельний план пущі, виготовлений у 40-их роках XVIII століття на замовлення В. В. Кочубея, в даний час зберігається в Державному архіві давніх актів у Москві. На ньому зображена «слобідка полковника Кочубея» на річці Уличка, два скляні «заводи» — «Стара гута» і «Нова гута»; біля «старої гути» — церква, «палац» (садиба) Кочубея і гребля з млином. На річці Зноб позначений «палац» Кочубеїв, оточений хатами, селище на урочищі Крутий Лог (Берізка) і млин, а в лісі — «дігтярні», «криниця» та «хутір Братовецький».
Після смерті В. В. Кочубея Стара Гута перейшла за заповітом до його сина — предводителя дворянства Глухівського повіту Василя Васильовича Кочубея (бл. 1750 — 03.1800), а після нього — до його дружини Олени Василівни Туманської і трьом синам: Олександру, Дем'яну і Аркадію.
Навесні 1826 Кочубеї розділили між собою успадковані маєтки і закріпили Стару Гуту за молодшим сином спадкодавця — таємним радником Аркадієм Васильовичем Кочубеєм, а після смерті Є. В. Туманської затвердили вказаний розділ через Глухівський земський суд.
За час володіння Старої Гутою А. В. Кочубей побудував у селі бурякоцукровий завод з трьома гідравлічними пресами (1855), запустив гуральню і відновив завод з виробництва скляних виробів, на якому на початку 50-х років XIX століття вироблялося продукції на суму до 8000 руб. сріблом.
На Кочубеївському скляному заводі методом вільного дуття виробляли різноманітну скляний посуд, пляшки для вина, горілки, ліків тощо, які мали стійкий попит на території України, Росії і в деяких зарубіжних країнах. На початку 1860-х років завод був одним з найбільших підприємств своєї галузі в Чернігівській губернії і виробляв 50638 пляшок на рік на суму 9713 руб. (1860).
Напередодні скасування кріпацтва, 1859 року у власницькому селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 848 осіб (389 чоловічої статі та 365 — жіночої), налічувалось 179 дворових господарств, існувала православна церква, бурякоцукровий і винокурний заводи. 410 мешканців були кріпаками, що належали А. В. Кочубею
Після смерті А. В. Кочубея, що настала 4 березня 1878, його володіння в Старій Гуті успадкував його син — таємний радник і голова імператорського Російського технічного товариства Петро Аркадійович Кочубей (17.06.1825 — 15.12.1892), а від нього вони перейшли до його сина, Глухівського повітового ватажка дворянства з 1896 по 1905 рр. Василя Петровича Кочубея.
У пореформений час в Старій Гуті працювали невелика олійниця з виробництва конопляної олії (1869) Трохима Григоровича Шульгіна, лісопильний завод Павла Олексійовича Гаврилова, скипидарний завод Тайковского, цегельний завод, 5 крамниць з продажу промислових та продовольчих товарів, 2 водяні млини і 1 крупорушка.
Станом на 1886 у колишньому власницькому селі Протопопівської волості мешкало 1165 осіб налічувалось 185 дворових господарств, існували православна церква, школа, 5 лавок, 2 водяних млинів, крупорушка, маслобійний і цегельний заводи, відбувався щорічний ярмарок.
За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 1213 осіб (558 чоловічої статі та 550 — жіночої), налічувалось 187 дворових господарства.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1325 осіб (685 чоловічої статі та 640 — жіночої), з яких 1313 — православної віри.
У 1912 році в селі функціонували три лісопильних заводи: Василя Петровича Кочубея, на якому працювали 23 робітників і вироблялося продукції на 39120 руб. на рік; братів Ратнер: Меєра Ароновича, Берка Ароновича і Залмана Ароновича, на якому було зайнято 20 робітників і вироблялося продукції на 34000 руб. на рік і завод Олександра Васильовича Стьопіна, на якому працювали 25 робітників. Усі заводи були оснащені паровими двигунами і виготовляли дошки, бруси, опалубки та інші вироби з деревини, які відправлялися по відкритій в 1912 році вузькоколійній залізниці в різні регіони країни. До революції Стара Гута була великим населеним пунктом і в 1897 році нараховувала 202 двори, в яких проживало 1222 жителя. Землі всім не вистачало, і в кінці ХІХ століття 36 Старогутський і Новогутскіх сімей виїхали для переселення в Станову волость Челябінського повіту Оренбурзької губернії.
Здавна, до проведення Румянцевьского опису Малоросії 1765—1768 рр., в селі вже діяла дерев'яна Воскресенська церква, при якій функціонували церковно-приходська школа і госпіталь. З часом церква занепала, і її двічі, в 1837 і в 1898 рр., оновлювали.
У 1873 році в Старій Гуті було відкрито однокласне початкове народне училище Міністерства народної освіти Росії, яке знаходилося у власному приміщенні, яке складалося з трьох класних кімнат і однієї кімнати для вчителя. За училищем була закріплена одна десятина землі, на якій вирощувалися плодові культури та овочі. У 1901 році в училищі навчалося 79 учнів. У 1912 році Новгород-Сіверське земство побудувало в селі нову школу на 150 учнів, яка складалася з 4 класних кімнат загальною площею 220 квадратних метрів, учительськоъ кімнати, просторого коридору і кімнати для прибиральниці.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Середино-Будської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Середино-Будського району, село увійшло до Шосткинського району.
Пам'ятки
«Деснянсько — Старогутський» — національний природний парк знаходиться на території Середино — Будського району на кордоні з Російською Федерацією.
Багатий рослинний світ національного природного парку, тут зростає 19 видів рослин, які занесено до Червоної книги України, 30 видів рослин, що охороняються на території Сумської області. З тварин тут можна зустріти бурого ведмедя, рись, оленя, лося, дикого кабана, вовка, лисицю. З дрібних комахоїдних в заболочених місцях зрідка зустрічається мала кутора — тваринка, що занесена до Червоної книги України. На території парку дуже багато птахів. Тут можна зустріти надзвичайно рідкісну сову — сичика- горобеця. Дуже рідкісним птахом є чорний лелека. Справжньою окрасою парку є глухар, тетерук, рябчик.
Відомі люди
Відомі уродженці
- Коваленко Анатолій Андрійович — кандидат юридичних наук, доктор політичних наук, професор (2004); президент Громадського фонду Святого Андрія Первозваного, член президії Асоціації місцевих і регіональних влад України; депутат Київської міськради від Блоку Віталія Кличка, народний депутат України 2 скликання.
Примітки
- рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2235)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 153), (код 2268)
- Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-262. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Погода в селі Стара Гута
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stara Gu ta selo v Ukrayini u Seredino Budskij miskij gromadi Shostkinskogo rajonu Sumskoyi oblasti Do 2020 organ miscevogo samovryaduvannya Starogutska silska rada selo Stara Guta Krayina Ukrayina Oblast Sumska oblast Rajon Shostkinskij rajon Gromada Seredino Budska miska gromada Oblikova kartka Stara Guta Osnovni dani Naselennya 442 Poshtovij indeks 41030 Telefonnij kod 380 5451 Geografichni dani Geografichni koordinati 52 18 25 pn sh 33 47 21 sh d 52 30694 pn sh 33 78917 sh d 52 30694 33 78917 Koordinati 52 18 25 pn sh 33 47 21 sh d 52 30694 pn sh 33 78917 sh d 52 30694 33 78917 Serednya visota nad rivnem morya 156 m Vodojmi richki Ulichka Gruzka Misceva vlada Adresa radi 41000 Sumska obl Shostkinskij r n m Ceredina Buda vul Centralna bud 25 Karta Stara Guta Stara Guta Mapa Stara Guta u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Stara Guta Naselennya stanovit 442 osib GeografiyaSelo Stara Guta znahoditsya na berezi richki Ulichka vishe za techiyeyu na vidstani 3 5 km roztashovane selo Nova Guta nizhche za techiyeyu na vidstani 1 5 km roztashovane selo Vasilivka Selo otochene velikim lisovim masivom sosna bereza U 3 h km vid sela prohodit kordon z Rosiyeyu Na pivnichno shidnij okolici sela richka Gruzka vpadaye u richku Ulichku IstoriyaStara Guta bula zasnovana v kinci XVII na pochatku XVIII stolittya Vasilem Leontijovichem Kochubeyem bl 1640 15 07 1708 generalnim suddeyu Malorosijskogo generalnogo sudu 1699 1708 yakij do priznachennya na zaznachenu posadu sluzhiv vijskovim kancelyaristom v Vijskovij Generalnij kancelyariyi regentom Generalnoyi vijskovoyi kancelyariyi 1681 i generalnim pisarem 1687 1699 Vasil Kochubej pidtrimuvav druzhni stosunki z Ivanom Mazepoyu i koristuvavsya jogo pokrovitelstvom i pidtrimkoyu 10 kvitnya 1694 r vin otrimav vid nogo do potrebi i vigodi gospodarskoyi misce v poviti Novgorodskomu na richci Ulichka na zanyattya hutora a cherez yakijs chas poseliv na nomu hutir Ulicyu i pobuduvav poruch z nim gutu yaka vpershe zgaduyetsya v universali getmana Mazepi vid 1 kvitnya 1705 r U 1704 roci Kochubej posvarivsya z Mazepoyu i v lyutomu 1708 razom z poltavskim polkovnikom Ivanom Iskroyu napisav na nogo donos Petru I v yakomu povidomiv pro namir getmana vidokremitisya vid Rosiyi i priluchitisya do Polshi Odnak Petro I yim ne poviriv i nakazav stratiti donoshikiv a vsi yihni mayetki vidibrati 15 lipnya 1708 Ivan Mazepa vikonav rozporyadzhennya carya i strativ Kochubeya ta Iskru Prote vzhe v zhovtni 1708 Petro I perekonavsya v pravdivosti yih donosu i vshanuvavshi slozoyu pam yat strazhdalciv nevinnih poveliv perepohovati yih u Kiyevo Pecherskij lavri a yih sim yam povernuti vidibrani mayetki Vikonuyuchi volyu carya Ivan Skoropadskij 15 grudnya 1708 povernuv druzhini Kochubeya Lyubovi Fedorivni urodzhenoyi Zhuchenko i jogo sinam Vasilyu ta Fedoru slobidku Ulicyu Staru Gutu ta inshi yih mayetki a 12 bereznya 1710 Petro I zakripiv yih za nimi carskoyu gramotoyu Nezabarom pislya cogo Kochubeyi rozdilili mizh soboyu poverneni mayetki i vidilili Staru Gutu molodshomu sinu Vasilya Kochubeya znatnomu vijskovomu tovarishu Fedoru Vasilovichu Kochubeyu yakij za ocinkoyu A M Lazarevskogo stavivsya do rozryadu lyudej yaki spirayuchis na znachennya svoyih batkiv neridko dozvolyali sobi zhahlivi nasilstva ne tilki nad svoyimi piddanimi a j nad kozakami Za perepisom 1723 za nim v Starij Guti znachilosya 30 hat Pislya smerti Fedora Kochubeya yaka nastala naprikinci 1729 Staru Gutu uspadkuvav jogo starshij brat poltavskij polkovnik Vasil Vasilovich Kochubej 21 08 1743 a vid nogo vona perejshla do jogo sina bunchukovogo tovarisha Vasilya Vasilovicha Kochubeya yakij sluzhiv v 1768 1779 rr Gluhivskim pidkomoriyem i predvoditelem dvoryanstva Gluhivskogo povitu Na moment provedennya Rumyancevim opisu Malorosiyi 1765 1768 rr za V V Kochubeyem v Starij Guti znachilosya 46 dvoriv i 52 bezdvorovih hati 37 z nih nalezhali remisnikam bondaryam kovalyam kotlyaram kolesnikam slyusaryam stolyaram i gutnikam a 26 vinokuram Vinokuri mali u vlasnosti 33 vinokurnih kotla i zhili bagatshe svoyih odnoselciv Najbilsh zamozhnimi sered nih vvazhalisya Trohim Kozlov i Gavrilo Cinbalistij Chimalo v seli bulo i nezamozhnih zhiteliv yaki zhili na vlasnickoyi zemli koristuvalisya nevelikimi sadibnimi nadilami i harchuvalisya zarobitkami po lyudyah Do chasu provedennya Rumyancevskogo opisu Stara Guta vhodila do skladu Gutyanskoyi ekonomiyi Kochubeyiv yaka vklyuchala v sebe Staru Gutu Novu Gutu Berizku i hutir Berezivskij Pri ekonomiyi pracyuvalo p yat vinokuren chotiri z yakih perebuvali v Starij Guti odna na panskomu dvori insha blizko mlinovoyi grebli a tretya i chetverta poruch z sadiboyu Kochubeyiv Vzimku vinokurni pracyuvali na 24 kotlah a vlitku na 6 i viroblyali vid 120 do 150 bochok gorilki na rik U ekonomiyi pracyuvala sklyana fabrika na yakij vigotovlyalosya sklo riznogo sortu v zimovij chas U Starij Guti znahodivsya priyizhdzhij dim Kochubeyiv sho skladavsya z dekilkoh kimnat obkleyenih paperovimi shpalerami a nedaleko vid nogo Kochubeyivska pusha velikij masiv sosnovogo lisu yakij mav u okruzhnosti blizko 63 verst Akvarelnij plan pushi vigotovlenij u 40 ih rokah XVIII stolittya na zamovlennya V V Kochubeya v danij chas zberigayetsya v Derzhavnomu arhivi davnih aktiv u Moskvi Na nomu zobrazhena slobidka polkovnika Kochubeya na richci Ulichka dva sklyani zavodi Stara guta i Nova guta bilya staroyi guti cerkva palac sadiba Kochubeya i greblya z mlinom Na richci Znob poznachenij palac Kochubeyiv otochenij hatami selishe na urochishi Krutij Log Berizka i mlin a v lisi digtyarni krinicya ta hutir Bratoveckij Pislya smerti V V Kochubeya Stara Guta perejshla za zapovitom do jogo sina predvoditelya dvoryanstva Gluhivskogo povitu Vasilya Vasilovicha Kochubeya bl 1750 03 1800 a pislya nogo do jogo druzhini Oleni Vasilivni Tumanskoyi i trom sinam Oleksandru Dem yanu i Arkadiyu Navesni 1826 Kochubeyi rozdilili mizh soboyu uspadkovani mayetki i zakripili Staru Gutu za molodshim sinom spadkodavcya tayemnim radnikom Arkadiyem Vasilovichem Kochubeyem a pislya smerti Ye V Tumanskoyi zatverdili vkazanij rozdil cherez Gluhivskij zemskij sud Za chas volodinnya Staroyi Gutoyu A V Kochubej pobuduvav u seli buryakocukrovij zavod z troma gidravlichnimi presami 1855 zapustiv guralnyu i vidnoviv zavod z virobnictva sklyanih virobiv na yakomu na pochatku 50 h rokiv XIX stolittya viroblyalosya produkciyi na sumu do 8000 rub sriblom Na Kochubeyivskomu sklyanomu zavodi metodom vilnogo duttya viroblyali riznomanitnu sklyanij posud plyashki dlya vina gorilki likiv tosho yaki mali stijkij popit na teritoriyi Ukrayini Rosiyi i v deyakih zarubizhnih krayinah Na pochatku 1860 h rokiv zavod buv odnim z najbilshih pidpriyemstv svoyeyi galuzi v Chernigivskij guberniyi i viroblyav 50638 plyashok na rik na sumu 9713 rub 1860 Naperedodni skasuvannya kripactva 1859 roku u vlasnickomu seli Novgorod Siverskogo povitu Chernigivskoyi guberniyi meshkalo 848 osib 389 cholovichoyi stati ta 365 zhinochoyi nalichuvalos 179 dvorovih gospodarstv isnuvala pravoslavna cerkva buryakocukrovij i vinokurnij zavodi 410 meshkanciv buli kripakami sho nalezhali A V Kochubeyu Pislya smerti A V Kochubeya sho nastala 4 bereznya 1878 jogo volodinnya v Starij Guti uspadkuvav jogo sin tayemnij radnik i golova imperatorskogo Rosijskogo tehnichnogo tovaristva Petro Arkadijovich Kochubej 17 06 1825 15 12 1892 a vid nogo voni perejshli do jogo sina Gluhivskogo povitovogo vatazhka dvoryanstva z 1896 po 1905 rr Vasilya Petrovicha Kochubeya U poreformenij chas v Starij Guti pracyuvali nevelika olijnicya z virobnictva konoplyanoyi oliyi 1869 Trohima Grigorovicha Shulgina lisopilnij zavod Pavla Oleksijovicha Gavrilova skipidarnij zavod Tajkovskogo cegelnij zavod 5 kramnic z prodazhu promislovih ta prodovolchih tovariv 2 vodyani mlini i 1 kruporushka Stanom na 1886 u kolishnomu vlasnickomu seli Protopopivskoyi volosti meshkalo 1165 osib nalichuvalos 185 dvorovih gospodarstv isnuvali pravoslavna cerkva shkola 5 lavok 2 vodyanih mliniv kruporushka maslobijnij i cegelnij zavodi vidbuvavsya shorichnij yarmarok Za danimi na 1893 rik u poselenni meshkalo 1213 osib 558 cholovichoyi stati ta 550 zhinochoyi nalichuvalos 187 dvorovih gospodarstva Za perepisom 1897 roku kilkist meshkanciv zrosla do 1325 osib 685 cholovichoyi stati ta 640 zhinochoyi z yakih 1313 pravoslavnoyi viri U 1912 roci v seli funkcionuvali tri lisopilnih zavodi Vasilya Petrovicha Kochubeya na yakomu pracyuvali 23 robitnikiv i viroblyalosya produkciyi na 39120 rub na rik brativ Ratner Meyera Aronovicha Berka Aronovicha i Zalmana Aronovicha na yakomu bulo zajnyato 20 robitnikiv i viroblyalosya produkciyi na 34000 rub na rik i zavod Oleksandra Vasilovicha Stopina na yakomu pracyuvali 25 robitnikiv Usi zavodi buli osnasheni parovimi dvigunami i vigotovlyali doshki brusi opalubki ta inshi virobi z derevini yaki vidpravlyalisya po vidkritij v 1912 roci vuzkokolijnij zaliznici v rizni regioni krayini Do revolyuciyi Stara Guta bula velikim naselenim punktom i v 1897 roci narahovuvala 202 dvori v yakih prozhivalo 1222 zhitelya Zemli vsim ne vistachalo i v kinci HIH stolittya 36 Starogutskij i Novogutskih simej viyihali dlya pereselennya v Stanovu volost Chelyabinskogo povitu Orenburzkoyi guberniyi Zdavna do provedennya Rumyancevskogo opisu Malorosiyi 1765 1768 rr v seli vzhe diyala derev yana Voskresenska cerkva pri yakij funkcionuvali cerkovno prihodska shkola i gospital Z chasom cerkva zanepala i yiyi dvichi v 1837 i v 1898 rr onovlyuvali U 1873 roci v Starij Guti bulo vidkrito odnoklasne pochatkove narodne uchilishe Ministerstva narodnoyi osviti Rosiyi yake znahodilosya u vlasnomu primishenni yake skladalosya z troh klasnih kimnat i odniyeyi kimnati dlya vchitelya Za uchilishem bula zakriplena odna desyatina zemli na yakij viroshuvalisya plodovi kulturi ta ovochi U 1901 roci v uchilishi navchalosya 79 uchniv U 1912 roci Novgorod Siverske zemstvo pobuduvalo v seli novu shkolu na 150 uchniv yaka skladalasya z 4 klasnih kimnat zagalnoyu plosheyu 220 kvadratnih metriv uchitelsko kimnati prostorogo koridoru i kimnati dlya pribiralnici 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 723 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Sumskoyi oblasti uvijshlo do skladu Seredino Budskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Seredino Budskogo rajonu selo uvijshlo do Shostkinskogo rajonu Pam yatki Desnyansko Starogutskij nacionalnij prirodnij park znahoditsya na teritoriyi Seredino Budskogo rajonu na kordoni z Rosijskoyu Federaciyeyu Bagatij roslinnij svit nacionalnogo prirodnogo parku tut zrostaye 19 vidiv roslin yaki zaneseno do Chervonoyi knigi Ukrayini 30 vidiv roslin sho ohoronyayutsya na teritoriyi Sumskoyi oblasti Z tvarin tut mozhna zustriti burogo vedmedya ris olenya losya dikogo kabana vovka lisicyu Z dribnih komahoyidnih v zabolochenih miscyah zridka zustrichayetsya mala kutora tvarinka sho zanesena do Chervonoyi knigi Ukrayini Na teritoriyi parku duzhe bagato ptahiv Tut mozhna zustriti nadzvichajno ridkisnu sovu sichika gorobecya Duzhe ridkisnim ptahom ye chornij leleka Spravzhnoyu okrasoyu parku ye gluhar teteruk ryabchik Vidomi lyudiVidomi urodzhenci Kovalenko Anatolij Andrijovich kandidat yuridichnih nauk doktor politichnih nauk profesor 2004 prezident Gromadskogo fondu Svyatogo Andriya Pervozvanogo chlen prezidiyi Asociaciyi miscevih i regionalnih vlad Ukrayini deputat Kiyivskoyi miskradi vid Bloku Vitaliya Klichka narodnij deputat Ukrayini 2 sklikannya Primitkiros doref Chernigovskaya guberniya Spisok naselennyh mѣst po svѣdѣniyam 1864 goda tom XLIII Izdan Centralnym statisticheskim komitetom Ministerstva Vnutrennih Dѣl SanktPeterburg 1866 LXI 196 s kod 2235 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk III Gubernii Malorossijskiya i Yugo Zapadnyya Sostavil starshij redaktor V V Zverinskij SanktPeterburg 1885 S 104 ros doref ros doref Kalendar Chernigovskoj gubernii na 1893 god Izdanie Chernigovskago Gubernskago Statisticheskogo Komiteta God pyatnadcatyj Chernigov Tipografiya Gubernskago Pravleniya 1892 stor 153 kod 2268 Naselennye mesta Rossijskoj imperii v 500 i bolee zhitelej s ukazaniem vsego nalichnogo v nih naseleniya i chisla zhitelej preobladayushih veroispovedanij po dannym pervoj vseobshej perepisi naseleniya 1897 g Pod red N A Trojnickogo S Pb Tipografiya Obshestvennaya polza parovaya tipolitografiya N L Nyrkina 1905 S 1 262 X 270 120 s ros doref www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2021 Procitovano 25 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv PosilannyaPogoda v seli Stara Guta