Стадниченко Юрій Іванович

Ю́рій Іва́нович Стадниче́нко — (15 травня 1929, Харків — 28 серпня 2009, Харків) — український поет, перекладач, публіцист.

Юрій Іванович Стадниченко
Володимир Брюгген і Юрій Стадниченко (сидить)
Народився	15 травня 1929(1929-05-15) Харків
Помер	28 серпня 2009(2009-08-28) (80 років) Харків
Громадянство	СРСР,  Україна
Діяльність	«Моє неспокійне серце» (1961), «В океані нескінченності» (1965), «Смішинки з перцем» (1970), «Охоронці вогню» (1973), «Надія і вірність» (1977), «Зоряний прибій» (1980), «Підкова і якір» (1982), «Дорога крізь довге літо» (1983), «Не все минуло» (1989), «Сонце над обрієм» (1999). Поезії перекладалися польською, російською, угорською та іншими мовами. Виступає також у жанрі художнього перекладу. За перекладацьку і громадську діяльність удостоєний звання заслуженого діяча культури Республіки Польщі. Член Національної спілки письменників України від 1962. Переклади Сат-Ок. Білий мустанг. Київ, 1980юС Сат-Ок . Таємниця Солоних скель. та інші.... Нагороди, премії Нагороджено медалями, Грамотою Президії Верховної Ради України. Лауреат літературної премії імені Василя Мисика (1995) — за активну участь у духовному відродженні рідної культури. Література Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 410. Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 327. Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 254. Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 284. Посилання Стадниченко Юрій Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 932.