Спитко II з Мельштина гербу Леліва (пол. Spytko II z Melsztyna, також Спитек; 1364 — 12 серпня 1399) — польський шляхтич, військовий, державний діяч Королівства Польського. Представник магнатського роду Мельштинських. Володар Поділля у 1395—99 роках.
Спитко II Мельштинський Spytko II z Melsztyna | ||
Спитко II з Мельштина. Фрагмент з сімейного дерева, Августин Тілл, 1644. | ||
| ||
---|---|---|
1395 — 1399 | ||
Попередник: | Федір Коріятович | |
Наступник: | Свидригайло Ольгердович | |
Народження: | 1364 Мельштин | |
Смерть: | 12 серпня 1399 Ворскла | |
Країна: | Республіка Польща | |
Рід: | Мельштинські | |
Батько: | Ян Мельштинський | |
Мати: | Софія | |
Шлюб: | Ельжбета Лакфі чи Ельжбета Бебек | |
Діти: | Дорота, , , Ян, Спитко |
Біографія
Син краківського каштеляна Яна Мельштинського та його дружини Софії. Правдоподібно, був названий як старший брат, який помер до його народження. Краківським воєводою став перед 3 червня 1384 року, після смерті батька. Після смерті короля Людовика Угорського став одним з прихильників розірвання угоди з мадярами, заміну королеви Марії на Ядвігу. 2 лютого 1386 року брав участь в церемонії привітання Ягайла як «опікуна та керівника Королівства» в Любліні.
Наприкінці лютого — початку березня 1387 року взяв участь в поході королеви Ядвіги на Галичину. Для себе взяв (акт відсутній) Самбірську округу як окреме територіальне володіння; почав вважатися тут наступником руських князів («ducum terrae Rusiae praedecessorum nostrorum», 1392 року). Воював проти князя Владислава Опольчика.
13 червня (21 червня за новим стилем) 1395 року польський король Владислав II Ягайло передав Спиткові на «повному княжому праві», «яке мають інші наші князі литовські і руські» західну частину Поділля (округи Кам'янця, Смотрича, Бакоти, Червоногороду й Скали). Саме в цьому акті вперше згадано топонім «Поділля». Це викликало значний «ґвалт» серед краківських «панів», тому було прийняте компромісне рішення:
10 липня 1395 року, за присутності біскупів краківського Пйотра, перемиського — Мацея, сандомирського воєводи Яна з Тарнова, каліського — Сендзівоя, ленчицького — Яська Ліґензи та інших шляхтичів з оточення королеви Ядвіги, з її рук повторно отримав Поділля як «дідичне князівство, ленно залежне від Корони, королеви Ядвіги та її дідичів, Ягайла на тих самих засадах, на яких складали „ленний голд“ в 1386—1387 роках литовські князі, що осіли на Землях Руських».
У книзі «Поділля» (Санкт-Петербург, 1891 року) зазначено:
«Під владою Спитка Західне Поділля і далі зберігало певну осібність щодо Польщі. |
На початку січня 1397 року Спитко відвідав столицю Молдавії — Сучаву. Тут мав перемовини з молдавським воєводою Штефаном, правдоподібно, з князем Федором Коріятовичем. Ймовірно, вступив в особисті стосунки з Штефаном для перемовин про спільні дії проти татар. Відтоді Спитко вже не брав діяльної участі у власне польських справах і майже не з'являвся у Кракові. У пізнішого письменника збереглася темна звістка про розрив Спитка не тільки з королевою Ядвігою, але навіть із королем Владиславом II Ягайлом, який підозрював його в якихось честолюбних задумах і остерігався поганих для королівства наслідків від військових споруд, зведених новим володарем Поділля". В середині липня 1397 року брав участь в зустрічі королівської пари Польщі з Сигізмундом I Люксембургом у Старому Селі (пол. Stara Wieś) над Дунайцем, де порушувалось питання претензій Угорщини на Галичину, укладено мир Польщі — Угорщини на 16 років. Тоді підписувався як «пан та дідич Князівства Подільського і Самбірської землі, воєвода і староста краківський». Не вживав титулу князь.
У серпні 1399 року Спитко пропав безвісти в битві на Ворсклі. За версією польського історика Яна Длугоша, саме він був справжнім героєм битви. Побувавши в таборі неприятеля, оцінив його силу й усіляко відмовляв Великого князя Литовського Вітовта від зіткнення з татарами. Коли усупереч його доказам Вітовт розпочав битву, Спитко виявив дивовижну мужність і не скористався шансом урятувати собі життя, вдягнувши шапку з особливими відзнаками, яку йому подарував Едигей — воєначальник Золотої Орди..
Битва на Ворсклі
Польський історик-літописець Ян Длугош у 10-й книзі своїх «Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae» («Історії Польщі» у 12-ти томах) яскравно відтворює деталі тієї баталії.
«Олександр (Вітовт), великий князь Литовський, рушив з Києва, в переконанні, що такого великого і потужного війська до будь-яких битв з татарами буде достатньо. І увійшов до країни татар, маючи з собою озброєні та готові до бою полки поляків, німців, литвинів і русинів... Коли ж після переправи через Дніпро, Зимну Воду, Псел і Сулу, дня 14 серпня, вийшли на рівнину біля річки Ворскли, з’явилася татарська орда, яку провадив не татарський хан Темерлин (Тимур-Кутлук), але один зі зверхників, Едигей, такий потужний в Орді, що саджав і скидав зі столу ханів. Неможливо було охопити оком і полічити ту густу тьму варварів, у порівнянні з якою військо Олександра великого князя Литовського і загони християнських князів здавалися дрібною і нікчемною жменькою. Через це страшна тривога опанувала серця християн.
Спитко з Мельштина воєвода краківський, муж розсудливого розуму, зваживши, на яку велику небезпеку наразилися б війська християнські, якби дійшла справа до битви, надто пригадавши собі зловісне передбачення королеви Ядвіги, яка не радила йому йти на ту війну, запропонував укласти з ворогом мирну угоду, на що Олександр великий князь Литовський із задоволенням погодився. Не був проти такої угоди і Едигей зверхник татар, який заявив, що за певних умов з обох боків готовий до укладання миру. Але оскільки умови запропоновані Едигеєм видавалися надто оманливими, почув Спитко з Мельштина від деяких польських, німецьких, литовських і руських лицарів, які воліли діяти швидко, а не обдумано, закиди у боязливості. Відступивши від намірів укласти угоду промовив лише коротко, коли замість певної та рятівної угоди обрали невчасний та згубний бій, «що не приймає на себе жодної провини, і на ньому не буде відповідальність за непотрібно пролиту кров і нещасливий перебіг битви, оскільки попереджав і радив, як варто було вчинити, але не був почутий». Сподівався врешті, «аби такою ж швидкою і готовою до бою виявилася рука в битві, як швидким був їх язик в оскарженні його у боязливості».
До Павла Щуковського, лицаря шляхетного роду, гербу Гриф, який з поміж інших був найбільш запальним і зухвалим, і в своїй бурхливій промові висловив Спитку найгостріші закиди, мовляв «якщо через кохання до своєї красуні-жінки та розлогість володінь злякався смерті, то нехай не відмовляє від битви інших, які з охотою і без тривоги готові йти на смерть». Збитий таким оскарженням, промовив з піднесенням: «Маю з ласки Божої те передчуття, що ти сьогодні ганебно втікатимеш з битви, а я чесно загину». І не інакше стало – Спитко зазнав славної смерті, а Щуковський ганебно врятувався втечею.
Коли ж обидва війська запрагли зустрічі, вдарили одні на одних з затятістю, і якийсь час билися з рівним щастям. Але через незліченну кількість татар почали хитатися лави християн. Олександр Вітовт, великий князь Литовський, побачивши зламання своїх полків, коли лицарі, що лишилися при ньому, Судивой з Остророга і Доброгост із Шамотул почали його намовляти, аби не давався ворогові у полон, і не збільшував нещасливої поразки, наважився на втечу, пересідаючи з коня на коня. Військо ж його, оточене масами татар, було розбите наголову. Втікачів татари, з наказу свого зверхника Едигея, переслідували кілька миль…
Коли в цій битві з татарами знесилене військо християн вже готувалося до втечі, а великий князь Литовський Олександр Вітовт умовляв Спитка Мельштинського «аби зважив на загрозу та рятувався разом з ним втечею», зазначаючи, «що через це не зазнає жодної ганьби, радше дістане хвалу, що провідника і голову своїх військ врятував»; Спитко розцінивши втечу за річ ганебну, достойно тримався в бою, як і личить чоловікові та християнському лицарю, по тому ж кинувся на скупчення ворогів, встилаючи їх трупи довкола, врешті сам зазнавши багатьох ударів, вражений і поранений, звитяжно загинув».
Після оголошення Спитка безвісти зниклим Владислав II Ягайло передав його землі в управління Свидригайлу Ольгердовичу, а 1403 року викупив Західне Поділля у вдови Спитка.
Власність
Успадкував від батька значні маєтки, швидко збільшив їх через надання королем, заставами. Про його господарську діяльність відомо мало. Зокрема, заснував місто Новий Самбір, сприяв наданню йому магдебургії, колонізації руських земель. Утримував значну особову адміністрацію, мав власного підскарбія, великий двір. За 1500 польських гривень взяв у заставу Бецьку землю 12 грудня 1385 року.
Сім'я, нащадки
Дружина — Ельжбета, донька угорського вельможі Емерика (за Я. Длугошем). Польські дослідники Кароль Шайноха, Кароль Пйотрович вважали, що це — Емерик Бебек з роду Акос. Угорець М. Вертнер, поляки Ґавенда, Двожачек вважали, що тесть — Анджей, син Емерика Лакфі або й сам Емерик Лакфі. Шлюб був перед 1390 роком, може, водночас з шлюбом королеви. В 1402 році володіла Самбірською землею. Діти:
- Дорота (*перед 1390) — монахиня-клариска (кляштор св. Андрія на Страдомі, Краків)
- (бл.1388 —23 жовтня 1424) — дружина нємодлінського і стшелецького князя Бернарда (згодом отримав титули князя прудницького і глоговецького)
- (*перед 1394) — дружина мазовецького князя Януша Молодшого (†1422), пізніше — краківського каштеляна Миколая з Міхалува
- Ян з Мельштина (†1429, Буда) — помер на королівському дворі
- Спитко III Мельштинський — (1388 — 6 травня 1439) — каштелян бецький. Синами опікувався стрийко — Ян з Тарнова.
Між 1406 і 1408 роками Ельжбета Лакфі (пом. 1424), вдова Спитка з Мельштина, вдруге вийшла заміж за сілезького князя Яна Зембицького (1410—1428).
Примітки
- є ваірант князь → Андрій Блануца (Київ). Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI ст. — К. : Темпора, 2012. — ххіі + 450 с., іл. [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Strzelecka A. Melsztyński Spytek (Spytek z Melsztyna) h. Leliwa (zm. 1399)… — S. 414.
- Подолия. — Санкт-Петербург, 1891. — С. 36.
- Русина Олена. Україна під татарами і Литвою. — К. : Альтернативи, 1998. — С. 93.
- Piotrowicz K. BUBEK (Bebek, Webek, Wubek) Emeryk, starosta Rusi Czerwonej [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III. — 480 s. — S. 73. (репринт 1989 р.) — . (пол.)
Література
- Грушевський Михайло. Історія України-Руси. — Т. 4. — К., 1993. — С. 89, 90, 166, 167, 174, 175—177, 178, 475—476.
- Михайловський Віталій. Спитко з Мельштина — володар Західного Поділля в 1395—1399 рр. [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — Вип. 12—13. — К. : Інститут історії України НАНУ, 2013. — С. 210—222.
- Русина Олена. Спитко з Мельштина // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 811.
- Русина Олена. Україна під татарами і Литвою. — К. : Альтернативи, 1998. — С. 79, 93.
- Strzelecka Anna. Melsztyński Spytek (Spytek z Melsztyna) h. Leliwa (zm. 1399) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — Wrocław etc., 1975. — T. XX3, zeszyt 86. — S. 412—415.
- Лешкович Наталя. Спитко з Мельштина [ 13 липня 2021 у Wayback Machine.] // Проблеми історії війн і військового мистецтва / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. – Львів, 2019. – Вип. 2. – С. 157 – 165.
Посилання
- (пол.).
Попередник Федір Коріятович | Князь подільський 1395-1399 | Наступник Свидригайло Ольгердович |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Spitko II z Melshtina gerbu Leliva pol Spytko II z Melsztyna takozh Spitek 1364 12 serpnya 1399 polskij shlyahtich vijskovij derzhavnij diyach Korolivstva Polskogo Predstavnik magnatskogo rodu Melshtinskih Volodar Podillya u 1395 99 rokah Spitko II Melshtinskij Spytko II z MelsztynaSpitko II MelshtinskijSpitko II z Melshtina Fragment z simejnogo dereva Avgustin Till 1644 Namisnik podilskij1395 1399Poperednik Fedir KoriyatovichNastupnik Svidrigajlo Olgerdovich Narodzhennya 1364 1364 MelshtinSmert 12 serpnya 1399 1399 08 12 VorsklaKrayina Respublika PolshaRid MelshtinskiBatko Yan MelshtinskijMati SofiyaShlyub Elzhbeta Lakfi chi Elzhbeta BebekDiti Dorota Yan SpitkoBiografiyaSin krakivskogo kashtelyana Yana Melshtinskogo ta jogo druzhini Sofiyi Pravdopodibno buv nazvanij yak starshij brat yakij pomer do jogo narodzhennya Krakivskim voyevodoyu stav pered 3 chervnya 1384 roku pislya smerti batka Pislya smerti korolya Lyudovika Ugorskogo stav odnim z prihilnikiv rozirvannya ugodi z madyarami zaminu korolevi Mariyi na Yadvigu 2 lyutogo 1386 roku brav uchast v ceremoniyi privitannya Yagajla yak opikuna ta kerivnika Korolivstva v Lyublini Naprikinci lyutogo pochatku bereznya 1387 roku vzyav uchast v pohodi korolevi Yadvigi na Galichinu Dlya sebe vzyav akt vidsutnij Sambirsku okrugu yak okreme teritorialne volodinnya pochav vvazhatisya tut nastupnikom ruskih knyaziv ducum terrae Rusiae praedecessorum nostrorum 1392 roku dzherelo Voyuvav proti knyazya Vladislava Opolchika dzherelo 13 chervnya 21 chervnya za novim stilem 1395 roku polskij korol Vladislav II Yagajlo peredav Spitkovi na povnomu knyazhomu pravi yake mayut inshi nashi knyazi litovski i ruski zahidnu chastinu Podillya okrugi Kam yancya Smotricha Bakoti Chervonogorodu j Skali Same v comu akti vpershe zgadano toponim Podillya Ce viklikalo znachnij gvalt sered krakivskih paniv tomu bulo prijnyate kompromisne rishennya 10 lipnya 1395 roku za prisutnosti biskupiv krakivskogo Pjotra peremiskogo Maceya sandomirskogo voyevodi Yana z Tarnova kaliskogo Sendzivoya lenchickogo Yaska Ligenzi ta inshih shlyahtichiv z otochennya korolevi Yadvigi z yiyi ruk povtorno otrimav Podillya yak didichne knyazivstvo lenno zalezhne vid Koroni korolevi Yadvigi ta yiyi didichiv Yagajla na tih samih zasadah na yakih skladali lennij gold v 1386 1387 rokah litovski knyazi sho osili na Zemlyah Ruskih U knizi Podillya Sankt Peterburg 1891 roku zaznacheno Pid vladoyu Spitka Zahidne Podillya i dali zberigalo pevnu osibnist shodo Polshi Na pochatku sichnya 1397 roku Spitko vidvidav stolicyu Moldaviyi Suchavu Tut mav peremovini z moldavskim voyevodoyu Shtefanom pravdopodibno z knyazem Fedorom Koriyatovichem Jmovirno vstupiv v osobisti stosunki z Shtefanom dlya peremovin pro spilni diyi proti tatar Vidtodi Spitko vzhe ne brav diyalnoyi uchasti u vlasne polskih spravah i majzhe ne z yavlyavsya u Krakovi U piznishogo pismennika zbereglasya temna zvistka pro rozriv Spitka ne tilki z korolevoyu Yadvigoyu ale navit iz korolem Vladislavom II Yagajlom yakij pidozryuvav jogo v yakihos chestolyubnih zadumah i osterigavsya poganih dlya korolivstva naslidkiv vid vijskovih sporud zvedenih novim volodarem Podillya V seredini lipnya 1397 roku brav uchast v zustrichi korolivskoyi pari Polshi z Sigizmundom I Lyuksemburgom u Staromu Seli pol Stara Wies nad Dunajcem de porushuvalos pitannya pretenzij Ugorshini na Galichinu ukladeno mir Polshi Ugorshini na 16 rokiv Todi pidpisuvavsya yak pan ta didich Knyazivstva Podilskogo i Sambirskoyi zemli voyevoda i starosta krakivskij Ne vzhivav titulu knyaz U serpni 1399 roku Spitko propav bezvisti v bitvi na Vorskli Za versiyeyu polskogo istorika Yana Dlugosha same vin buv spravzhnim geroyem bitvi Pobuvavshi v tabori nepriyatelya ociniv jogo silu j usilyako vidmovlyav Velikogo knyazya Litovskogo Vitovta vid zitknennya z tatarami Koli usuperech jogo dokazam Vitovt rozpochav bitvu Spitko viyaviv divovizhnu muzhnist i ne skoristavsya shansom uryatuvati sobi zhittya vdyagnuvshi shapku z osoblivimi vidznakami yaku jomu podaruvav Edigej voyenachalnik Zolotoyi Ordi Bitva na VorskliBitva na Vorskli Licevij litopisnij zvid Polskij istorik litopisec Yan Dlugosh u 10 j knizi svoyih Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae Istoriyi Polshi u 12 ti tomah yaskravno vidtvoryuye detali tiyeyi bataliyi Oleksandr Vitovt velikij knyaz Litovskij rushiv z Kiyeva v perekonanni sho takogo velikogo i potuzhnogo vijska do bud yakih bitv z tatarami bude dostatno I uvijshov do krayini tatar mayuchi z soboyu ozbroyeni ta gotovi do boyu polki polyakiv nimciv litviniv i rusiniv Koli zh pislya perepravi cherez Dnipro Zimnu Vodu Psel i Sulu dnya 14 serpnya vijshli na rivninu bilya richki Vorskli z yavilasya tatarska orda yaku provadiv ne tatarskij han Temerlin Timur Kutluk ale odin zi zverhnikiv Edigej takij potuzhnij v Ordi sho sadzhav i skidav zi stolu haniv Nemozhlivo bulo ohopiti okom i polichiti tu gustu tmu varvariv u porivnyanni z yakoyu vijsko Oleksandra velikogo knyazya Litovskogo i zagoni hristiyanskih knyaziv zdavalisya dribnoyu i nikchemnoyu zhmenkoyu Cherez ce strashna trivoga opanuvala sercya hristiyan Spitko z Melshtina voyevoda krakivskij muzh rozsudlivogo rozumu zvazhivshi na yaku veliku nebezpeku narazilisya b vijska hristiyanski yakbi dijshla sprava do bitvi nadto prigadavshi sobi zlovisne peredbachennya korolevi Yadvigi yaka ne radila jomu jti na tu vijnu zaproponuvav uklasti z vorogom mirnu ugodu na sho Oleksandr velikij knyaz Litovskij iz zadovolennyam pogodivsya Ne buv proti takoyi ugodi i Edigej zverhnik tatar yakij zayaviv sho za pevnih umov z oboh bokiv gotovij do ukladannya miru Ale oskilki umovi zaproponovani Edigeyem vidavalisya nadto omanlivimi pochuv Spitko z Melshtina vid deyakih polskih nimeckih litovskih i ruskih licariv yaki volili diyati shvidko a ne obdumano zakidi u boyazlivosti Vidstupivshi vid namiriv uklasti ugodu promoviv lishe korotko koli zamist pevnoyi ta ryativnoyi ugodi obrali nevchasnij ta zgubnij bij sho ne prijmaye na sebe zhodnoyi provini i na nomu ne bude vidpovidalnist za nepotribno prolitu krov i neshaslivij perebig bitvi oskilki poperedzhav i radiv yak varto bulo vchiniti ale ne buv pochutij Spodivavsya vreshti abi takoyu zh shvidkoyu i gotovoyu do boyu viyavilasya ruka v bitvi yak shvidkim buv yih yazik v oskarzhenni jogo u boyazlivosti Do Pavla Shukovskogo licarya shlyahetnogo rodu gerbu Grif yakij z pomizh inshih buv najbilsh zapalnim i zuhvalim i v svoyij burhlivij promovi visloviv Spitku najgostrishi zakidi movlyav yaksho cherez kohannya do svoyeyi krasuni zhinki ta rozlogist volodin zlyakavsya smerti to nehaj ne vidmovlyaye vid bitvi inshih yaki z ohotoyu i bez trivogi gotovi jti na smert Zbitij takim oskarzhennyam promoviv z pidnesennyam Mayu z laski Bozhoyi te peredchuttya sho ti sogodni ganebno vtikatimesh z bitvi a ya chesno zaginu I ne inakshe stalo Spitko zaznav slavnoyi smerti a Shukovskij ganebno vryatuvavsya vtecheyu Koli zh obidva vijska zapragli zustrichi vdarili odni na odnih z zatyatistyu i yakijs chas bilisya z rivnim shastyam Ale cherez nezlichennu kilkist tatar pochali hitatisya lavi hristiyan Oleksandr Vitovt velikij knyaz Litovskij pobachivshi zlamannya svoyih polkiv koli licari sho lishilisya pri nomu Sudivoj z Ostroroga i Dobrogost iz Shamotul pochali jogo namovlyati abi ne davavsya vorogovi u polon i ne zbilshuvav neshaslivoyi porazki navazhivsya na vtechu peresidayuchi z konya na konya Vijsko zh jogo otochene masami tatar bulo rozbite nagolovu Vtikachiv tatari z nakazu svogo zverhnika Edigeya peresliduvali kilka mil Koli v cij bitvi z tatarami znesilene vijsko hristiyan vzhe gotuvalosya do vtechi a velikij knyaz Litovskij Oleksandr Vitovt umovlyav Spitka Melshtinskogo abi zvazhiv na zagrozu ta ryatuvavsya razom z nim vtecheyu zaznachayuchi sho cherez ce ne zaznaye zhodnoyi ganbi radshe distane hvalu sho providnika i golovu svoyih vijsk vryatuvav Spitko rozcinivshi vtechu za rich ganebnu dostojno trimavsya v boyu yak i lichit cholovikovi ta hristiyanskomu licaryu po tomu zh kinuvsya na skupchennya vorogiv vstilayuchi yih trupi dovkola vreshti sam zaznavshi bagatoh udariv vrazhenij i poranenij zvityazhno zaginuv Pislya ogoloshennya Spitka bezvisti zniklim Vladislav II Yagajlo peredav jogo zemli v upravlinnya Svidrigajlu Olgerdovichu a 1403 roku vikupiv Zahidne Podillya u vdovi Spitka VlasnistUspadkuvav vid batka znachni mayetki shvidko zbilshiv yih cherez nadannya korolem zastavami Pro jogo gospodarsku diyalnist vidomo malo Zokrema zasnuvav misto Novij Sambir spriyav nadannyu jomu magdeburgiyi kolonizaciyi ruskih zemel Utrimuvav znachnu osobovu administraciyu mav vlasnogo pidskarbiya velikij dvir Za 1500 polskih griven vzyav u zastavu Becku zemlyu 12 grudnya 1385 roku Sim ya nashadkiDruzhina Elzhbeta donka ugorskogo velmozhi Emerika za Ya Dlugoshem Polski doslidniki Karol Shajnoha Karol Pjotrovich vvazhali sho ce Emerik Bebek z rodu Akos Ugorec M Vertner polyaki Gavenda Dvozhachek vvazhali sho test Andzhej sin Emerika Lakfi abo j sam Emerik Lakfi Shlyub buv pered 1390 rokom mozhe vodnochas z shlyubom korolevi V 1402 roci volodila Sambirskoyu zemleyu Diti Dorota pered 1390 monahinya klariska klyashtor sv Andriya na Stradomi Krakiv bl 1388 23 zhovtnya 1424 druzhina nyemodlinskogo i stsheleckogo knyazya Bernarda zgodom otrimav tituli knyazya prudnickogo i glogoveckogo pered 1394 druzhina mazoveckogo knyazya Yanusha Molodshogo 1422 piznishe krakivskogo kashtelyana Mikolaya z Mihaluva Yan z Melshtina 1429 Buda pomer na korolivskomu dvori Spitko III Melshtinskij 1388 6 travnya 1439 kashtelyan beckij Sinami opikuvavsya strijko Yan z Tarnova Mizh 1406 i 1408 rokami Elzhbeta Lakfi pom 1424 vdova Spitka z Melshtina vdruge vijshla zamizh za silezkogo knyazya Yana Zembickogo 1410 1428 Primitkiye vairant knyaz Andrij Blanuca Kiyiv Mihajlovskij V Elastichna spilnota Podilska shlyahta v drugij polovini XIV 70 h rokah XVI st K Tempora 2012 hhii 450 s il 26 bereznya 2016 u Wayback Machine Strzelecka A Melsztynski Spytek Spytek z Melsztyna h Leliwa zm 1399 S 414 Podoliya Sankt Peterburg 1891 S 36 Rusina Olena Ukrayina pid tatarami i Litvoyu K Alternativi 1998 S 93 Piotrowicz K BUBEK Bebek Webek Wubek Emeryk starosta Rusi Czerwonej 9 bereznya 2016 u Wayback Machine Polski Slownik Biograficzny Krakow 1937 T III 480 s S 73 reprint 1989 r ISBN 83 04 03291 0 pol LiteraturaGrushevskij Mihajlo Istoriya Ukrayini Rusi T 4 K 1993 S 89 90 166 167 174 175 177 178 475 476 Mihajlovskij Vitalij Spitko z Melshtina volodar Zahidnogo Podillya v 1395 1399 rr 26 lyutogo 2019 u Wayback Machine Ukrayina v Centralno Shidnij Yevropi Vip 12 13 K Institut istoriyi Ukrayini NANU 2013 S 210 222 Rusina Olena Spitko z Melshtina Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 S 811 Rusina Olena Ukrayina pid tatarami i Litvoyu K Alternativi 1998 S 79 93 Strzelecka Anna Melsztynski Spytek Spytek z Melsztyna h Leliwa zm 1399 Polski Slownik Biograficzny T XX Wroclaw etc 1975 T XX3 zeszyt 86 S 412 415 Leshkovich Natalya Spitko z Melshtina 13 lipnya 2021 u Wayback Machine Problemi istoriyi vijn i vijskovogo mistectva Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini Lviv 2019 Vip 2 S 157 165 Posilannya pol Poperednik Fedir Koriyatovich Knyaz podilskij 1395 1399 Nastupnik Svidrigajlo Olgerdovich