Спасів Скит

Спа́сів Скит — залізничний пасажирський зупинний пункт Харківської дирекції Південної залізниці на лінії Мерефа — Лозова між станціями Бірки (7 км) та Шурине (3 км). Колишня назва — платформа Першотравневе.

Спасів Скит Харківська дирекція Південна залізниця зупинний пункт
Місце аварії імператорського потягу (1888)
Розташування
Розташування	с. Першотравневе
Координати	49°41′15″ пн. ш. 36°07′41″ сх. д. / 49.687583° пн. ш. 36.128194° сх. д. / 49.687583; 36.128194
Структура
Лінія(ї)	Мерефа — Лозова
Платформ	2
Тип платформ	бічні
Колій	2
Історія
Колишні назви	Першотравневе
Інша інформація
Власник	Південна залізниця
Оператор	Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)	443438
Код Експрес-3	2204830
Мапа

Дільниця Мерефа — Лозова

Харків   Шпаківка  803,0 Артемівка 804,9 Мерефа 807,4 Міст  Красноград – Зміїв  р. Мжа 810,2 Селекційна М18 816,3 Єзерська 819,0 Липкуватівка 824,1 Бірки 828,7 Бірочок Другий 831,3 Спасів Скит 834,9 Шурине 838,7 Широніне Р51 842,2 Безпалівка 847,7 Клименівка 849,1 Новоберецька 853,6 Північ 854,9 Трійчате 860,7 Берека 864,2 Калинівка р. Орілька Р51 868,2 Лихачове 871,9 Квіточ 877,2 Паризьке 881,0 Перемога 883,6 Біляївка 889,6 Роздольський 894,8 Шульське 897,4 Краснопавлівка канал Дніпро — Донбас Р79 906,4 Відпочинок Р51 909,5 Герсеванівський 914,6 Прядкін 920,5 Панютине Р51 922,5 Хлібна  обхід ст. Лозова   Красноград  925,7 Заводська Р51 927,7 Лозова  Павлоград I   Слов'янськ

Розташований у селі Першотравневе Зміївського району Харківської області.

Історія

Восени 1888 року з Севастополя до Москви прямував потяг, в якому знаходився імператор Олександра ІІІ. 17 жовтня 1888 року пасажирський потяг з 17 вагонів з пасажирами та сім'єю російського царя в цей момент тягнули два більш потужних тягача від товарного потяга в порівнянні з пасажирськими тягачами. Розвинувши занадто високу швидкість, в одному з поворотів поблизу селища Бірки через виниклу качку склад зійшов з рейок. В результаті аварії загинуло 21 і постраждало 35 осіб. Однак цар разом з його родиною в катастрофі потягу не постраждали, дивом залишившись живим. Так розповідають міф про те, що нібито Олександр ІІІ володів величезною фізичною силою, що зміг утримати падаючу на сім'ю дах вагона і тим самим врятуватися. Проте насправді царську сім'ю врятувало те, що у вагона-ресторану під час аварії зрушили стіни, що не дозволило даху впасти на них.

• Станція Бірки (1885—1888)
• Катастрофа потягу з царською сім'єю (1888)
• Світлина з місця трагедії (1888)

На честь чудесного порятунку Олександра ІІІ і його сім'ї було вирішено розпочати будівництво меморіального комплексу. Впродовж 1891—1894 років було зведено безліч споруд, у тому числі і храми. Роберт Марфельд був розробником комплексу архітектурних споруд. У комплекс входили цегляна будівля богадільні і гранітний обеліск із зображенням участі імператора в порятунку людей. Замість дерев'яної була збудована цегляна каплиця Нерукотворного Спаса, якраз в місці де опинився вагон-ресторан після краху. Каплиця складалася з чотиригранної вежі з хрестом, а частина її приміщення знаходилася в залізничній печері-насипі.

Перлиною комплексу була православна церква Христа Спасителя. Це було грандіозне своїм розмахом будова тих часів, спроектована у візантійсько-руському стилі XVII століття. Однокупольний храм вміщував близько 700 людей, а алтар був звернений у бік залізниці, на схід. Фасад каплиці Нерукотворного Спаса, а також храму Христа Спасителя прикрашав мозаїчні кахлі, які були зроблені А. Фроловим у майстернях імператорської Академії Мистецтв, на той час як зовнішнє покриття було оброблено сусальним золотом.

• Перший храм на місці залізничної катастрофи (до 1894)
• Другий Храм Христа Спасителя у Бірках наприкінці 1890-х років

Спочатку роботами з комплексом займалася Святогірська обитель, але з часом Спасів Скит був переданий до Міністерства шляхів і повідомлень. Незабаром були побудовані церковно-приходська школа і бібліотека, відкриті лікарня та будинок пристарілих для залізничників.

Під час Другої світової війни храм був підірваний і повністю зруйнований, на той час як каплиця була сильно пошкоджена. З тих часів каплиця тривалий час використовувалася як складське приміщення. Починаючи з 1992 року небайдужими мешканцями взялися за реконструкцію каплиці. Пізніше к цьому процесу також приєдналася Південна Залізниця, і об'єднаними зусиллями влітку 2003 року була повністю відновлена ​​каплиця, а зупинний пункт отримав історичну назву — Спасів Скит.

• Місце катастрофи імператорського потягу

Пасажирське сполучення

На зупинному пункті Спасів Скит зупиняються приміські електропоїзди за маршрутом Харків-Пасажирський — Лозова / Гусарівка.

Джерела

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [ з першоджерела 15.05.2021.]
• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — .
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 26 жовтня 2019.
2. . Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 25 травня 2019.

Посилання

• Інформація про зупинний пункт Спасів Скит на сайті railwayz.info(рос.)
• Спасов Скит: от любви до ненависти – три десятилетия [ 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]