Софі Лорен

Софі́я Лоре́н, також відома як Софі Лорен (італ. Sophia Loren [soˈfiːa ˈlɔːren], при народженні — Софія Віллані Шіколоне італ. Sofia Villani Scicolone [soˈfiːa vilˈlaːni ʃʃikoˈloːne]; 20 вересня 1934(19340920), Рим) — італійська акторка. Вважають, що найвідомішу роль у своїй кар'єрі Софія Лорен зіграла у стрічці режисера Вітторіо де Сіка «Чочара» (1960). За цю роль вона була визнана найкращою акторкою на Каннському кінофестивалі, отримала «Оскар» та безліч інших міжнародних кінонагород.

Софія Лорен
італ. Sophia Loren
Ім'я при народженні	Софія Віллані Шіколоне італ. Sofia Villani Scicolone
Інші імена	Софія Ладзаро італ. Sofia Lazzaro Софія Шіколоне італ. Sofia Scicolone
Народилася	20 вересня 1934(1934-09-20)^[4]^[5]^[…] (89 років) Рим, Італія
Громадянство	Італія  Франція
Діяльність	акторка, модель, співачка, автобіографка, учасниця конкурсу краси, кіноакторка, акторка озвучення
Alma mater	^d
Роки діяльності	1950—дотепер (як кіноакторка)
Чоловік	Карло Понті (1957—1962), (1966—2007) (до смерті Понті)
Діти	Карло Понті молодший, Едуардо Понті
Батьки	^d ^d
Брати / сестри	^d
IMDb	nm0000047
Автограф
Нагороди та премії
«Оскар» (1961 рік) «Оскар» за «багату пам'ятними ролями кар'єру, які додають постійного блиску нашому виду мистецтва» (1991 рік) BAFTA (1961 рік) приз Каннського кінофестивалю (1961 рік) приз Московського кінофестивалю (1964 рік)
Софія Лорен у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Софія Лорен народилася 20 вересня 1934 року в Римі. Тоді вона ще називалася Софія Шіколоне (Sofia Scicolone) і була позашлюбною дитиною акторки. Жила в злиднях у бідній частині Неаполя. Лорен так говорить про себе: «Коли під час записів фільму в одній зі сцен потрібно було засмутитися, то мені достатньо було згадати про дитинство. Багато років ми їли лише юшку та 100 грамів хліба на день. У мене ніколи не було плаща і я могла вважати за щастя, коли якоїсь зими діставала черевики. У 9 років сирени, що попереджали про авіабомбардування, викликали у мене страшенний біль голови. Тоді ми часто ходили ночувати у залізничний тунель аби врятуватися від бомбардувань. Голодували. Навіть у перші роки своєї кар'єри в кіно я звикла засинати зі шматочком хліба в руках, бо хотіла мати впевненість, що коли прокинуся, то матиму той хліб при собі». Однак важке дитинство загартувало її.

Бідне, голодне дитинство — це лише частина правди про ті часи. Бо мати зуміла розбудити та розвинути в ній рішучість і великі амбіції. Вона хотіла аби Софія досягла того, чого вона сама не досягла. А доля допомагала. Тичка, бо так її дражнили в дитинстві, скоро перетворилася на вродливу дівчинку. Вона вперше стартувала у конкурсі краси в 14 років і здобула тоді титул «Принцеси морів». Після цього мати забрала її до Рима. Саме там вони обидві в 1951 року грали статистками у фільмі «Quo Vadis».

Життя швидко набирало обертів. Софія брала участь у різноманітних конкурсах краси. Нарешті на конкурсі «Міс Італія» здобула титул «Міс елегантності». Але не титули виявилися найважливішими. На одному з таких конкурсів членом журі був кінопродюсер Карло Понті. Софії не було ще й 15 років, коли Понті підписав з нею контракт, змінив її прізвище на Лорен і захопився її кар'єрою.

1954 року Софія Лорен вже була зіркою, вела боротьбу за пальму лідерства з самою Джиною Лоллобриджидою. Таке суперництво не сприяло дружбі між двома зірками італійського кіно, тому через багато років Джина так підсумувала той період: «її амплуа було обмеженим. Лорен була чудовою у ролі селянок, але не могла виконати роль дами».

Понті був для молоденької Софії і орудущим, і добрим чарівником. Він також швидко став чоловіком її життя. За визнанням акторки, вона закохалася в нього ще сильніше саме завдяки тому, що він був на 24 роки старшим від неї і нагадував батька, якого вона ніколи не мала: Карло був незвичайним. «Він ніби „взяв мене за донку“, а я ніби; вийшла заміж за „батька“. Це саме він відкрив мене, ніби „народив“ вдруге. Я потребую лише його і більше нікого».

Коли вони познайомилися, Софії було 15 років, а йому — 40. В італійській пресі з'явилися сповнені обурення коментарі типу «спокусник неповнолітніх». Заради неї Понті розлучився з дружиною у Мексиці, бо італійські закони тоді не дозволяли розлучень. Вони побралися 1957 року, але в Італії Понті звинуватили у бігамії. 1962 року шлюб між Понті та Лорен таки анульовали в Італії. Ще через чотири роки обоє здали італійські паспорти, взяли громадянство Франції й нарешті побралися легально.

Ще в 1950-х роках Софія Лорен почала з'являтися в американських фільмах, які створювали в Європі. Понті вирішив, що настав час завоювати Америку. 1958 року акторка поїхала до Голлівуду. Її появі передувала велетенська рекламна кампанія — Лорен мала стати за океаном новою богинею сексу. «Я завжди любила гру у Голлівуді, — говорить акторка, — бо каліфорнійське підсоння нагадує італійське, а люди там відкриті й симпатичні, як в Італії». Але американці якось не оцінили її «божественність» і швидко повернули на землю, звульгаризували. Хоча за роль у «Чорній орхідеї» вона й отримала акторську нагороду на кінофестивалі у Венеції, але більшість фільмів, у яких Софія Лорен грала в США, були суцільними помилками.

1962 року акторка повернулася до Італії. І власне в той період вона виконала свої найкращі ролі. У фільмі «Мати і донька» режисера Вітторіо де Сіка створила трагічний портрет матері в розшарпаній війною Італії. Ця роль принесла їй нагороду Каннського кінофестивалю та американський «Оскар». Потім грала в італійських, англійських, американських стрічках. І завжди було так, що в італійських фільмах вона творила великі ролі, а в американському кіно не гребувала комерцією. Коли її зараз запитують, про якого режисера у неї залишилися найкращі спогади, то відповідає: «Безсумнівно, про Де Сіку. Але також і про Джорджа К'юкора, Чарлі Чапліна, Етторе Сколу і, звичайно ж, Ліну Вертмюллер, яку я дуже люблю. Але передусім я повинна висловити слова вдячності Алессандро Блазетті, який започаткував мою співпрацю з Марчелло Мастроянні». Мастроянні виявився найкращим з її партнерів. Але водночас Софія заперечує, що їх поєднувало щось більше, ніж дружба. Натомість вона не заперечує, що була закохана у Кері Гранта. Але це було лише тимчасове запаморочення, бо, вірна своїм принципам, вона вибрала родину і чоловіка Карло Понті.

У 2016 році Софія Лорен стала обличчям нового аромату під назвою Dolce Rosa Excelsa.

Фільмографія

Софія Лорен у трейлері
«Five Miles to Midnight» (1962)

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1950	ф	Серця над морем	Cuori sul mare
1950	ф	Голос	Il voto
1950	ф	Le sei mogli di Barbarlu
1951	ф	Io sono il Capataz
1951	ф	Milano Miliardaria
1951	ф	Кво вадіс	Quo vadis	Рабиня Лігії
1951	ф		Il mago per forza
1951	ф	Це був він, так! Так!	Era lui, si! Si!	Одаліска
1951	ф	Анна	Anna
1952	ф	Знак Зорро	II sogno di Zorro	Кончіта
1952	ф	Торгівля білими дівчатами	La tratta delle bianche	Ельвіра
1952	ф	Фаворитка	La favorita	Леонора
1952	ф		E' arrivato l'Accordatore
1953	ф	Жінка з Червоного моря	Africa sotto i mari	Барбара Лама
1953	ф	Один день в суді	Un giorno in pretura
1953	ф	Аїда	Aida	Аїда
1953	ф	Збираємося в галереї	Сі troviamo in galleria	Маріса
1953	ф	Нові часи	Tempi nostri
1954	ф	Дві ночі з Клеопатрою	Due notti con Cleopatra	Клеопатра
1953	ф	Неділя з добрими людьми	La domenica della buona gente	Інес
1954	ф	Нікчемність і шляхетність	Miseria e nobilita	Гемма
1954	ф	Неаполітанська карусель	Carosello napoletano	Сісіна
1954	ф	Золото Неаполя	L'oro di Napoli	Софія
1954	ф	Жінка з ріки	La donna del fiume	Нівес Монголіні
1954	ф	Аттіла, бич Божий	Attilla, fragello di Dio	Гонорія
1955	ф	Шкода, що ти каналья	Peccato che sia una canaglia	Ліна Строппіані
1955	ф	Знак Венери	II segno di Venere	Агнес Тірабассі
1955	ф	Прекрасна мельничиха	La bella mugnaia	Кармела
1955	ф	Хліб, любов і...	Pane, amore e…	Софія Кокоцца
1956	ф	Щастя бути жінкою	La fortuna di essere donna	Антонієтта Фалларі
1957	ф	Хлопчик на дельфіні	Boy on a Dolphin	Фаедра
1957	ф	Гордість і пристрасть	The Pride and the Passion	Хуана
1957	ф	Легенда втраченого	Legend of the Lost	Діта
1958	ф	Кохання під в'язами	Desire under the Elms	Анна Кебот
1958	ф	Ключ	The Key	Стелла
1958	ф	Чорна орхідея	The Black Orchid	Роуз Біанко
1958	ф	Дім на човні	Houseboat	Чинція Дзаккарді
1959	ф	Цей різновид жінки	That Kind of Woman	Кей/Катерина
1959	ф	Це розпочалося в Неаполі	It Started in Naples	Лючія Курчіо
1960	ф	Розпусниця у рожевих колготках	Heller in Pink Tights	Анджела Россіні
1960	ф	Олімпія	Olympia
1960	ф	Мільйонерка	The Millionairess	Епіфанія Парерга
1960	ф	Дихання скандалу	A Breath of Scandal	Принцеса Олімпія
1960	ф	Чочара	La ciociara	Чезира
1961	ф	Ель Сід	El Cid	Хімена
1961	ф	Мадам у сум'ятті	Madam sans Gene	Катрін Юшбер
1961	ф	Боккаччо-70	Boccaccio 70	Зоя
1962	ф	Ув'язнені Альтони	І sequestrati di Altona	Джоанна
1962	ф	Третій вимір	La troisieme dimension
1963	ф	Вчора, сьогодні, завтра	Ieri, oggi, domani	Аделіна, Анна Мольтені, Мара
1964	ф	Падіння Римської імперії	The Fall of the Roman Empire	Луцилла
1964	ф	Шлюб по-італійськи	Matrimonio all'italiana	Філумена Мартурано
1965	ф	Операція „Арбалет“	Operation Crossbow	Нора
1966	ф	Юдіф	Judith	Юдіф
1966	ф	Арабеска	Arabesque	Ясмін Азіз
1966	ф	Леді Л	Lady L
1967	ф	Одного разу...	C'era una volta
1967	ф	Графиня з Гонконга	A Countess from Hong Kong	Наташа Александрова
1967	ф	Ці примари	Questi fantasmi
1970	ф	Соняшники	І girasoli	Джованна
1970	ф	Дружина священника	La moglie del prete	Валерія Біллі
1971	ф	Пані Свобода	La mortadella	Маддалена Ціарапіццо
1972	ф	Біле, червоне і…	Bianco, rosso e…	сестра Джермана
1972	ф	Чоловік з Ламанчі	The Man of La Mancha	Альдонса/Дульсінея
1974	ф	Вердикт	Verdict	Тереза Леоні
1974	ф	Подорож	Il Viaggio	Адріана де Мауро
1974	ф	Лялечка гангстера	La puppa del gangster	Пупа (Лялечка)
1975	ф	Близька зустріч	Brief Encounter	Анна Джессон
1977	ф	Перевал Кассандри	Cassandra Crossing	Дженніфер Рісполі Чемберлен
1977	ф	Особливий день	Una giornata particolare	Антонієтта
1977	ф	Анджела	Angela	Анджела Кінкейд
1978	ф	Мідна ціль	Brass Target
1978	ф	Шіммі Лугано	Shimmy Lugano e tarantelle e vino
1979	ф	Помста	Fatto di sangue fra due uomini per causa di una vedova. Si sospettano mottivi politici
1979	ф	Сила вогню	Firepower
1984	ф	Аврора	Aurora	Аврора
1990	ф	Субота, неділя та понеділок	Sabato, domenica e lunedi	Роза Пріорі
1996	ф	Ще сварливіші старики	Grumpier Old Men	Марія Рагетті
2009	ф	Дев'ять	Nine	Мати Гвідо
2013	ф	Людський голос	La Voce Umana	фільм однієї акторки
2016	ф	Софі Лорен: наживо у ТСМ Turner Classic Movies	Sophia Loren: Live from the TCM Classic Film Festival	у ролі самої себе
2020	ф	Життя попереду	La vita davanti a sé	пані Роза

Родина та особисте життя

Софія Лорен на 81-й церемонії вручення премії «Оскар» у лютому 2009

У сім'ї Карла Понті та Софії Лорен двоє синів: Карло Понті молодший, диригент, та менший Едоардо, кінорежисер. Протягом довгих років Софія вважала, що не матиме дітей, бо було кілька викиднів і лікарі запевняли, що вона ніколи не зможе доносити дитину до пологів. Першу дитину народила лише в 35 років. Тоді вона пролежала в ліжку 6 місяців. Дуже тяжко проходила і друга вагітність. Але тепер вона вважає, що родина є найважливішою справою її життя.

Сини часто використовують її поради. Вони розповідають матері про свої сум'яття, ділять з нею успіхи, аналізують причини поразок. Едоардо колись сказав журналістові, що його мати трохи нагадує йому квочку, яка пильнує своїх курчат. Часом вона старомодна, але водночас «захоплююче жіночна».

Протягом усіх цих років Софія була символом жіночності не лише для синів. Сповнена привабливості та звабливості, але й не агресивна, вона і в свої 63 роки була дуже красивою. Один з італійських журналістів зазначив, що вона все ще звабливіша від будь-якої 20-річної дівчини. Час від часу в пресі з'являлися повідомлення, в яких Софія поширювала свої секрети вроди. Свою фігуру вона зберегла завдяки італійським спагеті, шкіру консервують маски на основі молока, але найбільший її секрет полягає у чомусь іншому. Вона говорить: «Для утримання форми не варто зачинятися у своїй норі. Мене просто цікавить життя, я прагну мати світло радості в своїх очах. Навіть мої зморшки видаються веселими». Софія стверджує, що її не лякає старість: «Ніколи, навіть коли була молодою, не вважала, що врода є єдиною річчю, яку я маю. Тому мені не боязко зморшок, мене не турбує старіння. Скоріше мене турбує світ, його майбутнє, хвороби, СНІД, занадто багато свободи, страх за дітей…»

Софія Лорен — дуже багата особа, але не забуває, звідки вона прийшла і не забуває про світ навколо неї. Допомагає бідним дітям з бідного рибальського італійського селища. 1992 року, як посол доброї волі «ЮНІСЕФ», поїхала до Сомалі аби привернути увагу світової громадськості до долі сомалійських сиріт, до пекла таборів біженців. Надокучливим журналістам вона тоді докоряла за те, що вони фотографують її, а не коментують нещастя африканських дітей. Під час перебування в Африці вона прагнула зберігати спокій. І лише під час останнього візиту до табору втікачів вибухнула плачем. І цей прояв був таким людським і правдивим.

Подружжя Понті залишили Італію ще 1980 року. Софія Лорен живе зараз між Сполученими Штатами, де ростуть її сини і де має ранчо «1000 дубів» під Лос-Анджелесом, та Женевою, де має вишуканий будинок, що наповнений антикваріатом, перськими килимами і порцеляною. Тут, серед своїх близьких, вона почувається найкраще, бо, по суті, є жінкою дуже тендітною і понад усе потребує тепла та опіки. Вона готова прямувати до своєї мети, може бути рішучою та впертою, але не терпить брехні й облуди. Вона говорить: «Я найбільше ціную щирість. Бо якщо люди нещирі між собою, то між ними нічого не виросте, ніщо не розквітне».

Зірка світового кіно, хоч вже для кількох поколінь є уособленням жіночності, — надзвичайно несмілива. Коли їй потрібно подати свій голос у товаристві, то їй боязко сказати щось недоречне і, нарешті, замість трьох слів скаже лише одне. Софія дуже неохоче дає інтерв'ю. Найбільше вона розмовляла з журналістами на початку 1990-х років, коли отримала свого другого «Оскара» за життєвий внесок у мистецтво кіно і, щиро задоволена цим, не могла втриматися від розмов. Але загалом вона виходить з тіні лише тоді, коли повинна рекламувати якийсь новий фільм.

Улітку 2014 після появи Софії Лорен на показі мод Джорджо Армані у Парижі преса вибухнула такими заголовками — «80? Не віримо!». Відома італійка приголомшила усіх своєю ідеальною фігурою. 80-річна акторка була одягнена у бордову сукню з дорогоцінним камінням, а на обличчі актриси сяяла усмішка.

Працi

• Sophia Loren. In Cucina con Amore, Rizzoli Editore, 1971.
• Sophia Loren. In the Kitchen with Love, Doubleday & Company, Inc., 1972.
• Sophia Loren. Women & Beauty, Aurum Press, 1984. .
• Sophia Loren. Sophia Loren's Recipes and Memories, Gt Pub Corp., 1998. .
• Sofia Loren. Yesterday, Today, Tomorrow; My Life, Atria Books, 2015. .

Примітки

1. VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
   d:Track:Q54837d:Track:Q54919
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118574302 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
5. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
6. Discogs — 2000.
   d:Track:Q504063
7. Софи Лорен — лицо нового аромата Dolce & Gabbana (рос.). Ivetta.ua. 21 січня 2016.
8. 80-річна Софі Лорен вразила своїм квітучим виглядом Париж

Посилання

• (offline)
• Софі Лорен на сайті IMDb (англ.)