Володимир Олексійович Солоухін (14 червня 1924, село Алепіно, Володимирський повіт, Володимирська губернія — 4 квітня 1997, Москва) — російський радянський письменник і поет, представник «сільської прози».
Солоухін Володимир Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 14 червня 1924[1][2][…] Алепіно, d, Собінський район, Владимирська область | |||
Помер | 4 квітня 1997[2][3][…] (72 роки) Москва, Росія[5] | |||
Поховання | Владимирська область | |||
Країна | СРСР Росія[6] | |||
Діяльність | письменник, поет, прозаїк | |||
Сфера роботи | поезія[7] і белетристика[7] | |||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | російська | |||
Жанр | повість[d], оповідання, поезія і есей | |||
Членство | СП СРСР | |||
Партія | КПРС | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Солоухін Володимир Олексійович у Вікісховищі | ||||
Полемічна стаття Солоухіна «Читаючи Леніна» з критикою комуністичної ідеології була дуже популярною у «самвидаві» на початку 1990-х років, і розповсюджувалася під час «перебудови», у тому числі, і в українському перекладі. З офіційною критикою статті були змушені виступити провідні видання КПРС.
Біографія
Народився 14 червня 1924 в селі Алепіно Володимирського повіту Володимирської губернії (нині Собінський район Володимирської області) в селянській родині. Батько — Олексій Олексійович Солоухін, мати — Степанида Іванівна Солоухіна (до шлюбу Чебурова). Володимир був десятою, останньою дитиною.
У 1942 р. закінчив Володимирський механічний технікум за спеціальністю механік-інструментальник. Перші вірші були опубліковані у володимирській газеті «Призыв».
Після служби в РСЧА (1942 — червень 1946, в охороні Кремля), Володимир Солоухін почав серйозно займатися літературною діяльністю. У 1951 році закінчив Літературний інститут імені А. М. Горького. Член КПРС з 1952 року. Був членом редколегії журналу «Молодая гвардия» (1958—1981), редколегії, а потім Ради редакції журналу «Наш современник».
На загальномосковських зборах письменників 31 жовтня 1958 року взяв участь у засудженні роману Б. Л. Пастернака «Доктор Живаго». Солоухін зазначив про лауреата Нобелівської премії, що Пастернаку слід стати емігрантом: «Він там нічого не зможе розповісти цікавого. І через місяць його викинуть, як з'їдене яйце, як вичавлений лимон. І тоді це буде справжня кара за зраду, яку він скоїв».
У своїй публіцистиці кінця 1950-х — початку 1960-х років письменник висловлювався як російський патріот, вказував на необхідність збереження національних традицій, розмірковував про шляхи розвитку російського мистецтва.
На початку 1960-х зацікавився російськими іконами, став поборником дбайливого ставлення та уваги до них, збирачем і фахівцем по тлумаченню і техніці іконопису. Його публікації на цю тему — «Листи з Російського музею» (1966), «Чорні дошки» (1968) — зустріли широкий суспільний відгук.
Публічні виступи В. О. Солоухіна часів пізньої «перебудови» (кінець 1980-х років) проходили, на відміну від його ж офіціозних промов минулих років, уже з позицій ідеалізації дореволюційної Російської імперії. У статті «Читаючи Леніна» Солоухін одним з перших відкрито висловив думку, що необхідно переглянути погляд на постать Леніна в історії Радянського Союзу. В роки «перебудови» була популярною думка, нібито злочини часів Сталіна являли собою «перекручення ленінських принципів», тоді як Солоухін відстоював протилежну тезу — що ці нібито «перекручення» були природним продовженням ленінської політики. Статтю «Читаючи Леніна» критикували навіть ті діячі «руху за перебудову», які вважалися прогресивними, але виступали під лозунгами «демократичного, справжнього ленінського соціалізму». Наприклад, А. Собчак назвав його статтю «грубою підтасовкою» і «недобросовісною, однобічною критикою Леніна»:
Справжньої наукової критики ленінських поглядів ми досі не маємо. На зміну славословіям приходить підтасовка цитат з метою очорнити їх автора. Найбільш показовий приклад— «читаючи Леніна» В. Солоухіна. З моєї точки зору, це груба підтасовка, яку можна вибачити, можливо, лише тим, що відомий письменник ніколи науковою роботою не займався. Відкрив тома Леніна, натрапив на «страшні» місця. Людина він емоційна… Я теж читав Ленінські томи і міг би довести, що цитати Солоухіним вирвані з контексту. Ми в черговий раз маємо справу з недобросовісною, односторонньою критикою Леніна.
Володимир Солоухін багато подорожував, його твори перекладені іноземними мовами. Залишив велику поетичну спадщину, серед якого виділяється вірш «Три черёмуховых дня». Автор в останні роки життя читав цей вірш зі сцени на всіх літературно-мистецьких заходах, куди його запрошували.
У жовтні 1990 року підписав «Римський заклик». В 1990-і роки Солоухін пережив сильне розчарування від політичних та економічних змін пострадянського часу. Був затятим монархістом, носив на пальці перстень із зображенням царя Миколи II.
Також Солоухін був противником нівелювання відмінностей між національними культурами, і одним з небагатьох російських патріотів, які були категоричними супротивниками асиміляції української культури. У своєму есе «Що ж розуміти під зближенням національних культур?» він писав:
Як би нам, ставши на цю точку зору, замість інтернаціоналізму не скотитися до самого елементарного і вульгарному космополітизму? Вже зараз (по картині художника-абстракціоніста) не можна сказати, якої національності цей художник, — італієць, француз, американець або навіть японець. Що ж це, інтернаціональна культура? Вже зараз між ними — абстракціоністом-французом і абстракціоністом-японцем — національної відмінності менше, ніж, скажімо, між Сарьяном і Пластовим. Так що ж це, добре? Якщо це добре, давайте писати на есперанто. Потрібно думати про виховання в людях єдиного, інтернаціонального світогляду, а не про знебарвлення національного колориту. В іншому ж хай живуть Галія Ізмайлова, яка танцює по-узбецьки, Гоар Гаспарян, яка співає по-вірменськи, Расул Гамзатов, що пише по-аварськи! Хай живуть таджицький орнамент, казахська опера, естонська скульптура, чукотська різьба по моржовій кістці! Хай живе велика російська мова, але і хай живе солодко-співуча, ні з чим не порівнянна, українська мова!
Солоухін помер 4 квітня 1997 року в Москві, відспівування пройшло в Храмі Христа Спасителя в Москві. Солоухін був першим, хто був відспіваним у храмі після його відкриття. Похований у рідному селі Алепіне.
Родина
- Дружина — Роза Лаврентіївна Солоухіна (1926—2017).
- Дочка — Ольга Володимирівна Солоухіна.
- Дочка — Олена Володимирівна Солоухіна.
Нагороди і премії
- Орден Трудового Червоного Прапора (13 червня 1984 року).
- Орден Дружби народів (25 травня 1994 року) — за великий особистий внесок у розвиток вітчизняної культури та сучасної літератури.
- Орден «Знак Пошани» (28 жовтня 1967 року) — за заслуги в розвитку радянської літератури і активну участь в комуністичному вихованні трудящих.
- медалі
- Державна премія РРФСР імені М. Горького (1979) — за повісті й оповідання останніх років «Прекрасна адигене», «Палиця», «Мед на хлібі», «Барометр», «Варшавські етюди».
В кіно
Примітки
- Солоухин Владимир Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
- Catalog of the German National Library
- LIBRIS — 2012.
- Czech National Authority Database
- Жорж Ніва. Руйнація комунізму [ 14 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 14 лютого 2020.
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 14 лютого 2020.
- Стенограмма общемосковского собрания писателей. 31 октября 1958 г. Антология Самиздата. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 6 жовтня 2009.
- . Уничтожение и реабилитация Бориса Пастернака [ 14 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 14 лютого 2020.
- Солоухин Владимир. . www.e-reading.club. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 23 листопада 2018.
- . Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 14 лютого 2020.
- Фонарёв Николай. // . — 2017. — Число 13. — 07.
- . Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 14 лютого 2020.
- . Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 14 лютого 2020.
Література
- {{{Заголовок}}}. — М. : , 2011. — 544 с. — .
- Солоухин, Владимир Алексеевич / Левицкий А. Р. // Сен-Жерменский мир 1679 — Социальное обеспечение. — М. : Большая российская энциклопедия, 2015. — С. 675. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 30). — ISBN 978-5-85270-367-5.
- {{{Заголовок}}}. — М. : Новый ключ, 2011. — 256 с. — .
Посилання
- Біографія на Хроно.ру [ 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] (російською мовою)
- Вибрані твори [ 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] (російською мовою)
- (російською мовою)
- Сторінка пам'яти В. Солоухіна [ 26 лютого 2020 у Wayback Machine.] (російською мовою)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Oleksijovich Solouhin 14 chervnya 1924 selo Alepino Volodimirskij povit Volodimirska guberniya 4 kvitnya 1997 Moskva rosijskij radyanskij pismennik i poet predstavnik silskoyi prozi Solouhin Volodimir OleksijovichNarodivsya14 chervnya 1924 1924 06 14 1 2 Alepino d Sobinskij rajon Vladimirska oblastPomer4 kvitnya 1997 1997 04 04 2 3 72 roki Moskva Rosiya 5 PohovannyaVladimirska oblastKrayina SRSR Rosiya 6 Diyalnistpismennik poet prozayikSfera robotipoeziya 7 i beletristika 7 Alma materLiteraturnij institut imeni GorkogoMova tvorivrosijskaZhanrpovist d opovidannya poeziya i esejChlenstvoSP SRSRPartiyaKPRSNagorodi Solouhin Volodimir Oleksijovich u Vikishovishi Polemichna stattya Solouhina Chitayuchi Lenina z kritikoyu komunistichnoyi ideologiyi bula duzhe populyarnoyu u samvidavi na pochatku 1990 h rokiv i rozpovsyudzhuvalasya pid chas perebudovi u tomu chisli i v ukrayinskomu perekladi Z oficijnoyu kritikoyu statti buli zmusheni vistupiti providni vidannya KPRS BiografiyaNarodivsya 14 chervnya 1924 v seli Alepino Volodimirskogo povitu Volodimirskoyi guberniyi nini Sobinskij rajon Volodimirskoyi oblasti v selyanskij rodini Batko Oleksij Oleksijovich Solouhin mati Stepanida Ivanivna Solouhina do shlyubu Cheburova Volodimir buv desyatoyu ostannoyu ditinoyu U 1942 r zakinchiv Volodimirskij mehanichnij tehnikum za specialnistyu mehanik instrumentalnik Pershi virshi buli opublikovani u volodimirskij gazeti Prizyv Pislya sluzhbi v RSChA 1942 cherven 1946 v ohoroni Kremlya Volodimir Solouhin pochav serjozno zajmatisya literaturnoyu diyalnistyu U 1951 roci zakinchiv Literaturnij institut imeni A M Gorkogo Chlen KPRS z 1952 roku Buv chlenom redkolegiyi zhurnalu Molodaya gvardiya 1958 1981 redkolegiyi a potim Radi redakciyi zhurnalu Nash sovremennik Na zagalnomoskovskih zborah pismennikiv 31 zhovtnya 1958 roku vzyav uchast u zasudzhenni romanu B L Pasternaka Doktor Zhivago Solouhin zaznachiv pro laureata Nobelivskoyi premiyi sho Pasternaku slid stati emigrantom Vin tam nichogo ne zmozhe rozpovisti cikavogo I cherez misyac jogo vikinut yak z yidene yajce yak vichavlenij limon I todi ce bude spravzhnya kara za zradu yaku vin skoyiv U svoyij publicistici kincya 1950 h pochatku 1960 h rokiv pismennik vislovlyuvavsya yak rosijskij patriot vkazuvav na neobhidnist zberezhennya nacionalnih tradicij rozmirkovuvav pro shlyahi rozvitku rosijskogo mistectva Na pochatku 1960 h zacikavivsya rosijskimi ikonami stav pobornikom dbajlivogo stavlennya ta uvagi do nih zbirachem i fahivcem po tlumachennyu i tehnici ikonopisu Jogo publikaciyi na cyu temu Listi z Rosijskogo muzeyu 1966 Chorni doshki 1968 zustrili shirokij suspilnij vidguk Publichni vistupi V O Solouhina chasiv piznoyi perebudovi kinec 1980 h rokiv prohodili na vidminu vid jogo zh oficioznih promov minulih rokiv uzhe z pozicij idealizaciyi dorevolyucijnoyi Rosijskoyi imperiyi U statti Chitayuchi Lenina Solouhin odnim z pershih vidkrito visloviv dumku sho neobhidno pereglyanuti poglyad na postat Lenina v istoriyi Radyanskogo Soyuzu V roki perebudovi bula populyarnoyu dumka nibito zlochini chasiv Stalina yavlyali soboyu perekruchennya leninskih principiv todi yak Solouhin vidstoyuvav protilezhnu tezu sho ci nibito perekruchennya buli prirodnim prodovzhennyam leninskoyi politiki Stattyu Chitayuchi Lenina kritikuvali navit ti diyachi ruhu za perebudovu yaki vvazhalisya progresivnimi ale vistupali pid lozungami demokratichnogo spravzhnogo leninskogo socializmu Napriklad A Sobchak nazvav jogo stattyu gruboyu pidtasovkoyu i nedobrosovisnoyu odnobichnoyu kritikoyu Lenina Spravzhnoyi naukovoyi kritiki leninskih poglyadiv mi dosi ne mayemo Na zminu slavosloviyam prihodit pidtasovka citat z metoyu ochorniti yih avtora Najbilsh pokazovij priklad chitayuchi Lenina V Solouhina Z moyeyi tochki zoru ce gruba pidtasovka yaku mozhna vibachiti mozhlivo lishe tim sho vidomij pismennik nikoli naukovoyu robotoyu ne zajmavsya Vidkriv toma Lenina natrapiv na strashni miscya Lyudina vin emocijna Ya tezh chitav Leninski tomi i mig bi dovesti sho citati Solouhinim virvani z kontekstu Mi v chergovij raz mayemo spravu z nedobrosovisnoyu odnostoronnoyu kritikoyu Lenina Dim V O Solouhina v seli Alepino Volodimir Solouhin bagato podorozhuvav jogo tvori perekladeni inozemnimi movami Zalishiv veliku poetichnu spadshinu sered yakogo vidilyayetsya virsh Tri cheryomuhovyh dnya Avtor v ostanni roki zhittya chitav cej virsh zi sceni na vsih literaturno misteckih zahodah kudi jogo zaproshuvali U zhovtni 1990 roku pidpisav Rimskij zaklik V 1990 i roki Solouhin perezhiv silne rozcharuvannya vid politichnih ta ekonomichnih zmin postradyanskogo chasu Buv zatyatim monarhistom nosiv na palci persten iz zobrazhennyam carya Mikoli II Takozh Solouhin buv protivnikom nivelyuvannya vidminnostej mizh nacionalnimi kulturami i odnim z nebagatoh rosijskih patriotiv yaki buli kategorichnimi suprotivnikami asimilyaciyi ukrayinskoyi kulturi U svoyemu ese Sho zh rozumiti pid zblizhennyam nacionalnih kultur vin pisav Yak bi nam stavshi na cyu tochku zoru zamist internacionalizmu ne skotitisya do samogo elementarnogo i vulgarnomu kosmopolitizmu Vzhe zaraz po kartini hudozhnika abstrakcionista ne mozhna skazati yakoyi nacionalnosti cej hudozhnik italiyec francuz amerikanec abo navit yaponec Sho zh ce internacionalna kultura Vzhe zaraz mizh nimi abstrakcionistom francuzom i abstrakcionistom yaponcem nacionalnoyi vidminnosti menshe nizh skazhimo mizh Saryanom i Plastovim Tak sho zh ce dobre Yaksho ce dobre davajte pisati na esperanto Potribno dumati pro vihovannya v lyudyah yedinogo internacionalnogo svitoglyadu a ne pro znebarvlennya nacionalnogo koloritu V inshomu zh haj zhivut Galiya Izmajlova yaka tancyuye po uzbecki Goar Gasparyan yaka spivaye po virmenski Rasul Gamzatov sho pishe po avarski Haj zhivut tadzhickij ornament kazahska opera estonska skulptura chukotska rizba po morzhovij kistci Haj zhive velika rosijska mova ale i haj zhive solodko spivucha ni z chim ne porivnyanna ukrayinska mova Solouhin pomer 4 kvitnya 1997 roku v Moskvi vidspivuvannya projshlo v Hrami Hrista Spasitelya v Moskvi Solouhin buv pershim hto buv vidspivanim u hrami pislya jogo vidkrittya Pohovanij u ridnomu seli Alepine RodinaDruzhina Roza Lavrentiyivna Solouhina 1926 2017 Dochka Olga Volodimirivna Solouhina Dochka Olena Volodimirivna Solouhina Nagorodi i premiyiOrden Trudovogo Chervonogo Prapora 13 chervnya 1984 roku Orden Druzhbi narodiv 25 travnya 1994 roku za velikij osobistij vnesok u rozvitok vitchiznyanoyi kulturi ta suchasnoyi literaturi Orden Znak Poshani 28 zhovtnya 1967 roku za zaslugi v rozvitku radyanskoyi literaturi i aktivnu uchast v komunistichnomu vihovanni trudyashih medali Derzhavna premiya RRFSR imeni M Gorkogo 1979 za povisti j opovidannya ostannih rokiv Prekrasna adigene Palicya Med na hlibi Barometr Varshavski etyudi V kino 1976 Svyato na Pechori tekst vid avtora 2006 mocheni yabluka za motivami opovidannya 2008 Tayemnicya chornoyi doshki Volodimir Solouhin arhivni kadri PrimitkiSolouhin Vladimir Alekseevich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Catalog of the German National Library d Track Q23833686 LIBRIS 2012 d Track Q1798125 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Zhorzh Niva Rujnaciya komunizmu 14 lyutogo 2020 u Wayback Machine Arhiv originalu za 11 kvitnya 2018 Procitovano 14 lyutogo 2020 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2020 Procitovano 14 lyutogo 2020 Stenogramma obshemoskovskogo sobraniya pisatelej 31 oktyabrya 1958 g Antologiya Samizdata Arhiv originalu za 2 lyutogo 2012 Procitovano 6 zhovtnya 2009 Unichtozhenie i reabilitaciya Borisa Pasternaka 14 lyutogo 2020 u Wayback Machine Arhiv originalu za 17 lipnya 2015 Procitovano 14 lyutogo 2020 Solouhin Vladimir www e reading club Arhiv originalu za 14 lyutogo 2020 Procitovano 23 listopada 2018 Arhiv originalu za 14 lyutogo 2020 Procitovano 14 lyutogo 2020 Fonaryov Nikolaj 2017 Chislo 13 07 Arhiv originalu za 15 serpnya 2020 Procitovano 14 lyutogo 2020 Arhiv originalu za 12 chervnya 2020 Procitovano 14 lyutogo 2020 Literatura Zagolovok M 2011 544 s ISBN 978 5 373 03972 7 Solouhin Vladimir Alekseevich Levickij A R Sen Zhermenskij mir 1679 Socialnoe obespechenie M Bolshaya rossijskaya enciklopediya 2015 S 675 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 35 t gl red Yu S Osipov 2004 2017 t 30 ISBN 978 5 85270 367 5 Zagolovok M Novyj klyuch 2011 256 s ISBN 978 5 7082 0337 3 PosilannyaBiografiya na Hrono ru 22 lyutogo 2020 u Wayback Machine rosijskoyu movoyu Vibrani tvori 12 grudnya 2019 u Wayback Machine rosijskoyu movoyu rosijskoyu movoyu Storinka pam yati V Solouhina 26 lyutogo 2020 u Wayback Machine rosijskoyu movoyu