У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколовська Олександра Тимофіївна Соколовська також відома під псевдон

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколовська.

Олександра Тимофіївна Соколовська, також відома під псевдонімом Маруся Отаманша (14 грудня 1902; Горбулів — 6 листопада 1919?) — українська повстанська отаманка. 16-річною командувала понад 1000 воїнами: її загін нараховував 300 шабель, 700 багнетів,10 кулеметів та 3 гармати.

Олександра Тимофіївна Соколовська

Народилася

14 грудня 1902
Горбулів, Горбулівська волость, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія

Померла

6 листопада 1919 (16 років)

Країна

УНР

Діяльність

військовослужбовиця

Відома завдяки

повстанський отаман

Брати, сестри

Соколовський Дмитро Тимофійович і Соколовський Олекса Тимофійович

У Житомирі є вулиця Отаманів Соколовських, названа на честь Олекси, Дмитра, Василя та Олександри.
У місті Коростишів встановлений монумент на честь Олександри Соколовської "Отаманши Марічки". На відкритті пам'ятки був присутній відомий військовий історик О. Алфьоров. Також була присутня двоюрідна онука Соколовських – Ліза Соколовська.[1]
У Житомирі на честь отаманки названо пластовий дівочий курінь УПЮ ч. 98 імені Марусі Соколовської.
У селі Горбулів вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Отаманів Соколовських.

У літературі

Про Олександру Соколовську написано:

художній роман «Маруся» письменником Василем Шкляром;
оповідання "Отаманша Соколовська" письменником й соратником Соколовської Климом Поліщуком;
роман «Планида» письменником Валерієм Хмелівським.

Див. також

Соколовський Дмитро Тимофійович

Примітки

ДАКО 384-9-368. 1897 рік. Листи перепису населення, Радомисльський повіт Потіївська с. Горбулів, 10-а переписна, 14-а рахункова, частина 4
. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 20 серпня 2017.
ВІТОЛІН, Олександр (17 січня 2022). Жінки в армії: 7 берегинь з багнетом й кулеметом. Вікенд (укр.). Процитовано 26 січня 2022.
Енциклопедія сучасної України. Бачинський Василь
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2. — Список старшин
Час воїнів. Олександра Соколовська — отаман Маруся
Клим Поліщук. Червоне марево. Нариси й оповідання з часів революції. — Львів-Київ, 1921
Сильна і незалежна Маруся
Версії щодо смерті отаманші Марусі
Оверко Куравський, отаман Таращанського коша Запорізької Січі
. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
Енциклопедія сучасної України. Онишук Артем Євгенович
Отаман Маруся
Лісовий П. Отамани Соколовські. — Шляхами творення української державності: за матеріалами регіональної наук.-практ. конференції. — Житомир, 2006. — 167 с. — С. 88-94
Наша парафія. Пам'ятний хрест отаманам Соколовським
Газета Незборима нація. nezboryma-naciya.org.ua. Процитовано 12 жовтня 2023.

Література та джерела

Олександр Вишнівський. Повстанський рух і отаманія. — Детройт, 1973. — 109 с..
Роман Коваль. Багряні жнива Української революції.- Київ: «Діокор», 2005.
Костянтин Завальнюк, Тетяна Стецюк. Українська амазонка Олександра Соколовська (отаманша «Маруся»). Вінниця. 2010.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Юрій Малихін. Участь повстанських загонів Соломинського та Соколовської в «Любарській трагедії» у світлі історичних джерел і спогадах очевидців. — Волинські історичні записки. — Т.6, 2011.
.
Володимир Гонський. Час воїнів. Олександра Соколовська — отаман Маруся.
Володимир Молодико. «А в Марусі голівка злетіла…».
Легенда про поліську отаманку Марусю.
Юрій Малашевич. Отаманша Маруся.
.
Отамани з родини Соколовських.
Волинь.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ДАКО 384-9-368. 1897 рік. Листи перепису населення, Радомисльський повіт Потіївська с. Горбулів, 10-а переписна, 14-а рахункова, частина 4

[2] . Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 20 серпня 2017.

[3] ВІТОЛІН, Олександр (17 січня 2022). Жінки в армії: 7 берегинь з багнетом й кулеметом. Вікенд (укр.). Процитовано 26 січня 2022.

[4] Енциклопедія сучасної України. Бачинський Василь

[5] Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2. — Список старшин

[6] Час воїнів. Олександра Соколовська — отаман Маруся

[7] Клим Поліщук. Червоне марево. Нариси й оповідання з часів революції. — Львів-Київ, 1921

[8] Сильна і незалежна Маруся

[9] Версії щодо смерті отаманші Марусі

[10] Оверко Куравський, отаман Таращанського коша Запорізької Січі

[11] . Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.

[12] . Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.

[13] Енциклопедія сучасної України. Онишук Артем Євгенович

[14] Отаман Маруся

[15] Лісовий П. Отамани Соколовські. — Шляхами творення української державності: за матеріалами регіональної наук.-практ. конференції. — Житомир, 2006. — 167 с. — С. 88-94

[16] Наша парафія. Пам'ятний хрест отаманам Соколовським

[17] Газета Незборима нація. nezboryma-naciya.org.ua. Процитовано 12 жовтня 2023.