Соколи не до 1945 року Коккоз крим Kökköz рос Соколиное село в Україні у Бахчисарайському районі Автономної Республіки К

Соколи́не (до 1945 року — Коккоз, крим. Kökköz, рос. Соколиное) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Голубинській сільській раді. Розташоване на півдні району.

село Соколине
Мисливський будиночок князя Юсупова у Соколиному Мисливський будиночок князя Юсупова у Соколиному
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Бахчисарайський район
Рада	Голубинська сільська рада
Облікова картка	Соколине
Основні дані
Засноване	1784
Колишня назва	Коккоз
Населення	1 396
Поштовий індекс	98475
Телефонний код	+380 6554
Географічні дані
Географічні координати	44°33′03″ пн. ш. 33°57′18″ сх. д. / 44.55083° пн. ш. 33.95500° сх. д. / 44.55083; 33.95500Координати: 44°33′03″ пн. ш. 33°57′18″ сх. д. / 44.55083° пн. ш. 33.95500° сх. д. / 44.55083; 33.95500
Середня висота над рівнем моря	281 м


Місцева влада
Адреса ради	с. Голубинка, вул. Леніна, 12а
Карта
Соколине
Соколине
Мапа

Соколине у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Соколине.

Неподалік села (за 3 кілометри) протікає річка Коккозка. Історична назва села в перекладі з кримськотатарської означає «блакитне око», «блакитноокий»(kök — блакитне, köz — око).

Історія

Судячи з назви села, його з давнини (можливо, з III століття) населяли блакитноокі готи, що відрізнялися від темнооких представників індоіранських і тюркських народів, що здавна населяли Крим. У документах назва села вперше зустрічається в Камеральному Описі Криму 1784 року як Кокос і Другой Кокос Мангупського кадилику Бахчисарайського каймакамства

Після захоплення Криму Росією 1783 року Коккози були включені з 8 лютого 1784 року до Сімферопольського повіту Таврійської області. За правління Павла I, з 1796 року — Новоросійської губернії, а з 8 (20) жовтня 1802 року — в колишній повіт нової Таврійської губернії. Згідно зі складеною 1805 року Відомістю про всі селища, що до Сімферопольського повіті входять… в Коккоз в 86 дворах проживало близько 400 чоловік кримських татар, а земля належала статського раднику , а на військовій карті 1817 року значиться вже 115 будинків.

В результаті реорганізації волосного поділу 1829 року Коккози приписали до , а через 9 років — до новоствореної нового, Ялтинського повіту, у складі якого село складалася до радянської територіальної реформи 1921 року.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1687 осіб (890 чоловічої статі та 797 — жіночої), з яких , 1639 — магометанської.

На початку 1920-х років в селі була утворена Коккозька сільрада, 1926 року за новим адміністративним поділом Коккози були віднесені до Бахчисарайського району. З 1930 року Коккози увійшли до Фотисальського району, що в 1933 році був перейменований у Куйбишевський. На початок війни населення Коккоз зросло майже до 2 000 осіб (більшість-кримські татари), але після відвоювання Криму, 18 травня 1944 року, згідно з постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року корінне населення було депортоване у Середню Азію, а в спорожнілі будинки завезли переселенців з України. Указом від 21 серпня 1945 року селище Коккози перейменовано в Соколине, а Коккозька сільрада — в Соколинську. В 1962 році Куйбишевський район і відповідно, Соколине, приєднали до Бахчисарайського, в ті ж роки, на хвилі укрупнення господарських одиниць, Соколинська сільрада була об'єднана з .

Динаміка чисельності населення

1864 — 869 чол.
1887 — 1449 чол.
1897 — 1687 чол. (1669 кримських татар)
1926 — 1630 чол. (1545 кримських татар, 51 росіян, 15 українців, 2 греки)
1939 — 1898 чол.
1989 -?
2001 — 1396 чол.

Примітки

Соколине у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Означення у Вікісловнику^?
	Проєкт
	Проєкт
	Соколине у Вікісховищі^?

weather.in.ua
. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 27 червня 2011.
Камеральное Описание Крыма л. А
. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.
ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения
. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 27 червня 2011.
«Ведомость о казённых волостях Таврической губернии» от 31 августа 1829 г
Ялта с 1771 года^{[недоступне посилання з травня 2019]}
. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Крым 1783–1998 гг., стр. 308
. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.
. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 червня 2011.
. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 27 червня 2011.
Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 г
Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР 30 декабря 1962 г.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь.(рос.)

[1] weather.in.ua

[2] . Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 27 червня 2011.

[3] Камеральное Описание Крыма л. А

[4] . Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.

[5] ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения

[6] . Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 27 червня 2011.

[7] «Ведомость о казённых волостях Таврической губернии» от 31 августа 1829 г

[8] Ялта с 1771 года^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[9] . Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.

[10] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[11] Крым 1783–1998 гг., стр. 308

[12] . Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.

[13] . Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 червня 2011.

[14] . Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 27 червня 2011.

[15] Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 г

[16] Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР 30 декабря 1962 г.^{[недоступне посилання з червня 2019]}