Смолінський Микола Сергійович

|Ukrcenter= |Член спілки журналістів У...= |Навчання= |Lib= |Член КПРС:=

Смолінський Микола Сергійович
Народився	18 жовтня 1953(1953-10-18) с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області.
Помер	2 травня 2005(2005-05-02) (51 рік) смт. Кельменці. Похований в с. Лукачани
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Мова творів	українська
Роки активності	1972 — 2005
Нагороди	Заслужений журналіст України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смолінський.

Микола Сергійович Смолінський (* 18 жовтня 1953(19531018), с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області — † 2 травня 2005, смт. Кельменці, похований в с. Лукачани) — журналіст, Заслужений журналіст України.

Біографія

Микола Сергійович Смолінський народився 18 жовтня 1953 року в селі Лукачани Кельменецького району Чернівецької області.
Після закінчення сільської восьмирічної школи в Лукачанах, з 1968 по 1972 рік навчався в Чернівецькому будівельному технікумі.

Як показали наступні події, ці чотири роки допомогли Миколі Смолінському визначитись з своїми професійними уподобаннями. І серед них не було професії будівельника: він поступає на заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і йде працювати редактором радіо Чернівецького обласного комітету по телебаченню і радіомовленню.
В 1974-1976 роках була перерва в його навчанні і роботі: він відбував загальнообов’язкову службу в армії.
Закінчивши службу, продовжує вчитися (закінчив в 1980-му) і працювати — вже старшим редактором Чернівецького обласного радіо.

З 1983 він — спецкореспондент Українського республіканського радіо по Чернівецькій області, а потім, до кінця свого короткого життя (помер 2 травня 2005 року), — власний кореспондент Національної радіокомпанії України.

Став Заслуженим журналістом України.

«Це був воістину золотий голос краю» ( Севернюк Т. А.).

Про нього написана поетична книга «Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський».
Вийшли його репортажі, інтерв'ю, замальовки: «До мами в гості восени», 2006, спогади сучасників: «Обірвана струна ще гаряча», 2006.

Похований в Лукачанах.

Творчість

Авторські програми:

• «Від Дністра до Карпат»;
• «Сільські вечори»;
• художньо-публіцистична програма «У нас на Буковині».

Книга репортажів, інтерв'ю, замальовок:

• «До мами в гості восени» / Упоряд. В. Т. Джуран. — Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 152 с.

Нагороди

• Заслужений журналіст України.

Примітки

1. Севернюк Т. А. О, Чернівці, оаза дивини…Поезія, проза.- Чернівці. Золоті литаври, 2008.- 280 с., іл.
2. Джуран В. Т.. Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський: поезії. — Чернівці: Зелена Буковина, 2005.  — 112 с.

Джерела

• Севернюк Т. А. О, Чернівці, оаза дивини…Поезія, проза.- Чернівці. «Золоті литаври», 2008.- 280 с., іл.
• Письменницький портал
• Лукачівка [ 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]