Сльота Петро Дорофійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сльота.

Петро́ Дорофі́йович Сльота́ (16 жовтня 1911, Панютине — 25 червня 1974, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України. Чоловік художниці Галини Зорі, батько художниць Ольги та Оксани Сльот.

Сльота Петро Дорофійович
Народження	3 (16) жовтня 1911 Панютине
Смерть	25 червня 1974(1974-06-25) (62 роки)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Жанр	жанрове малярство і пейзаж
Навчання	Київський державний художній інститут (1940)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Кричевський Федір Григорович
Відомі учні	Балкінд Лев Володимирович, Мохор Юрій Павлович, Рижих Віктор Іванович, Сингаївський Володимир Іванович, Тишунін Василь Іванович, Отченашко Георгій Федорович і Коровай Олександр Миколайович
Працівник	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Зоря Галина Денисівна
Діти	Слєта Оксана Петрівна
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 3 [16] жовтня 1911(19111016) року у селі Панютиному (нині селище міського типу у Лозівському районі Харківської області, Україна). Протягом 1932—1934 років навчався у Харківському художньому інституті; у 1934—1940 роках — у Київському художньому інституті, де був учнем Федора Кричевського.

Брав участь у німецько-радянській війні. У військовому званні червоноармійця служив художником в окружній газеті «Патриот Родины» Білоруського військового округу.

У повоєнні роки викладав у Київському художньому інституті. Серед учнів: Лев Балкінд, , Юрій Мохор, Георгій Отченашко, Віктор Рижих, Володимир Сингаївський, Василь Тишінін. Мешкав у Києві на вулиці Червоноармійській, № 12, квартира № 2. Помер у Києві 25 червня 1974 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, створював тематичні картини, пейзажі. Серед робіт:

• «Мітинг у визволеному Києві 6 листопада 1943 року» (1947);
• «Піщана коса» (1950-ті);
• «Чигирин» (1953);
• «Три криниці часів Богдана Хмельницького» (1953);
• «Суботів» (1953);
• «Мама Галя» (1955);
• «Неаполь. Везувій» (1956);
• «Амстердам» (1956);
• «Київ. Хрещатик» (1957);
• «Сон» (1958);
• «Люпин» (1960-ті);
• «Збирання кукурудзи» (1960);
• «Собор Паризької Богоматері» (1960);
• «Прага. Карлів міст» (1963);
• «Перша весна» (1964—1965);
• «Болгарія» (1966);
• «Біля озера» (1967);
• «Осінній мотив» (1967);
• «Блакитний ранок» (1969);
• «Біля хати» (1970);
• «Київський державний університет імені Тараса Шевченка» (1970);
• «Взимку» (1971);
• «Моя дача» (1972);
• «Березень» (1972);
• «У городі. Капуста» (1973);
• «Пробудження» (1974).

Шевченківській тематиці присвятив твори

• «Музей Тараса Шевченка у Каневі» (1939; Національний музей Тараса Шевченка);
• «Загальний вид Державного заповідника „Могила ТарасаШевченка“» (1949, Національний музей Тараса Шевченка);
• «Тарасова гора в Каневі» (два варіанти: 1949, Національний музей Тараса Шевченка; 1960, Київський інтернат № 2);
• «Будинок Козачковського у Переяславі-Хмельницькому, де жив Шевченко» (1953; Переяслав-Хмельницький історичний музей);
• «У цьому будинку Шевченко був козачком (1828—1829)» (1963);
• «Київ. Парк імені Тараса Шевченка» (1963—1964; Донецький обласний художній музей).

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1947 року.

У мистецтві

У 1976 році скульптурний портрет художника виконав український радянський скульптор Олексій Олійник.

Відзнаки

• Медалі: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (31 жовтня 1945), «За трудову доблесть».
• Заслужений художник УРСР з 1973 року.

Примітки

1. Слета Петр Дорофеевич / Память народа. (рос.)
2. Л. О. Лисенко. Олійник Олексій Прокопович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — .
3. Петро Сльота / Сайт Галини Попінової.

Література

• Сльота Петро Дорофійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 427.;
• Сльота Петро Дорофійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 213.;
• Сльота Петро // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — .;
• Сльота Петро Дорофійович // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977., С. 225;
• Сльота Петро Дорофійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
• Сльота Петро Дорофійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 537. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Сльоти // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 547. — .;
• Катерина Мамаєва. Сльота Петро Дорофійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 846-847.