Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Слуцький Троїцький монастир — пам'ятна білоруської культової архітектури, зруйнована російськими окупаційними режимами у ХХ столітті. З 1659 року — де-факто центр Київської православної митрополії у Великому князівстві Литовському.
 | |
| 53°00′ пн. ш. 27°32′ сх. д. / 53.000° пн. ш. 27.533° сх. д.Координати: 53°00′ пн. ш. 27°32′ сх. д. / 53.000° пн. ш. 27.533° сх. д. | |
 Слуцький Троїцький монастир у Вікісховищі |
Історія Троїцького монастиря
Час заснування Троїцького монастиря невідомий. Перша згадка про нього датується 1445 роком. Стояв монастир поблизу міста, нижче за течією річки Случ. Навколо монастиря стали селитися люди, утворилося передмістя Тройчани, а вулиця від міста до монастиря стала називатися Тройчанською. Монастир мав грамоту польського короля, яка підтверджувала його православний статут.
З 1560 року при монастирі існує духовна школа, в якій вивчалися богослов'я, риторика, слов'янська і грецька граматики. Відомо і про маленьку бібліотеку монастиря: в 1494 році було 45 книг .
У 1571 році настоятелем монастиря був архімандрит Михайло Рагоза, майбутній київський митрополит. З 1659 року архімандрити монастиря є заступниками київського митрополита на території Великого князівства Литовського.
При монастирі відкривається православна Семінарія, якою керував до 1575 року колишній Ігумен Троїце-Сергієвої лаври Артемій. Після нього семінарію очолив учень Артемія — Марк Сарихозін. На початку XVII століття семінарії вже не було. Знову вона (колегіум) виникає в XVIII столітті. Слуцький архімандрит Досифей Галяховський в 1761 році писав послу Московії у Варшаві Воєйкову, що, борючись з невіглаством і забобонами серед духовенства та парафіян, відкрив у Слуцьку семінарію:
 | Дістав православних професорів, а безліч попівських дітей, дуже до наук здібних, є. |  |
Наступник Досифея архімандрит Павло Волчанський 1768 року писав з території Речі Посполитої київському митрополиту Арсенію на Гетьманщину: за його попередника вже навчалося у «колегіумі» понад 70 учнів, проте за певний час до нового призначення архімандрита «хто по домівках, хто по різних місцях розбрівся». Вже був дім для сиріт та жебраків священницьких дітей; у 1767 році навчалося 15 осіб. Вчителем був віленський ієродиякон Йоасаф Статкевич.
1773 року єпископ на той час єдиної в Білорусі православної Могилевської єпархії святитель Георгій Кониський писав до Священного Синоду Відомства Православного Сповідання Російської імперії: «Цей монастир вотчину має і угіддя нічогенькі, і якби довелося за кордоном у Польщі бути особливому православному єпископу для всіх, то цей Слуцький монастир, як центральний, для життя такому єпископу був би найкращий». Цієї поради українського церковного діяча у Речі Посполитій таки дослухаються московські власті після анексії Біларусі, яка сталася невдовзі.
Після анексії Великого князіства Литовського з боку Московщини
Після захоплення території ВКЛ військами Московщини 1772 року, Слуцький монастир мав на збереженні низку реліквій загальнобілоруського значення. У монастирській ризниці зберігалися пожертвувані (1580) слуцьким князем Юрієм Олельком настоятельська палиця з литого срібла, срібний позолочений потир та писане ним статутне чотириєвангеліє. Тут же знаходилася фелонь із самотканої цільної срібної парчі та кипарисна палиця, прислана на благословення монастирю в 1611 році єрусалимським патріархом Феофаном через слуцького князя Ієроніма Радзивіла.
До вересня 1840 року катедрою мінських архієпископів здебільшого слугував Слуцький Троїцький монастир. 1842 року монастир зведений в 1-й клас, з початку XX століття — третьокласний. 1870 року єпископ Александр із титулом «мінський» перевів катедру безпосередньо у Мінськ і назвали нову обитель Свято-Духівським монастирем. На місці старого Слуцького монастиря оселилися ченці скасованого третьокласного чоловічого Іоанно-Богословського (Свято-Миколаївського) монастиря з містечка Грозове .
У першу світову війну у монастирі був лазарет. Влітку 1917 року будівлі монастиря, де жило 13 ченців та 13 послушників, передано Білоруській гімназії, настоятель архімандрит Афанасій Вечірко висланий.
Під московсько-большевицькою окупацією
Після окупації БНР, московська влада систематично послаблювала впливи православної церкви, яка підпорядковувалася московському патріярху Тихону Бєлавіну. У 1927 році серед братії монастиря стався розкол, дехто почав висловлювати підтримку так званим «обновленцям». Обновленська церковна влада призначала Слуцьким Єпископом ігумена монастиря Саватія Зосимовича . 21 лютого 1930 року монастир закрили, реліквії було передано до музеїв. Остаточно монастирські будівлі зруйновані в 1950-х під час другої московсько-большевицької окупації Біларусі. Згодом на його місці московити облаштували своє військове містечко.
Після відновлення самостійності Біларусі, монастир так і не відродився. Хіба тільки 1994 року на місці монастиря встановлено пам'ятний хрест.
Церкви Троїцького монастиря
З опису 1678 року відомо, що вхід до монастиря був через високі дерев'яні ворота з дерев'яними вежами з боків, — між ними надбрамна церква св. Микити. Головний храм монастиря — Троїцький собор — як стверджують деякі білоруські історики, збудований у 1505 році княгинею Анастасією Олелькович, але документальних відомостей немає; мабуть, це дата закладки на згадку про вдалу оборону міста від татар. Відомо, що він у 1795 році оновлений архієпископом Віктором Садковським. Мав два приділа: правий на ім'я св. великомучениці Катерини, побудований коштом Катерини II, і лівий» на ім'я Олександра Невського. У 1654 році церква, вже кам'яна, стояла у центрі монастирського двору, решта церков була дерев'яною. Пізніше храм неодноразово горів і грабувався, особливо у 1655 та 1660 роках. Іконостас у соборі був семиярусний, складався із трьох частин, з різьбленими позолоченими орнаментами.
Як пише А. Снітко, власник Слуцька князь Богуслав Радзивіл у 1667 році дав архімандриту Феодосію Василевичу на будівництво «спустошеного і зруйнованого ворогом» монастиря лісу, а слуцькі купці та шляхта у 1668–1669 роках оплатили камінь. Вже опис 1678 року говорить про те, що храм був майже відновлений, бо велася лише реставрація вівтаря. В 1732 році отримав привілей з дозволом на збір грошей на ремонт храму від короля Августа II. У травні 1732 до роботи, за домовленістю з монастирем, приступає артіль мулярів. У 1785–1788 роках церква збудована за проєктом та під керівництвом «Шаї Турова, міщанина слуцького» на замовлення слуцького архімандрита Віктора Садковського. Другі роботи велися до 1795, а іконостас закінчено в 1804 .
Імовірно, в другій пол. XVII ст. собор мав у плані форму хреста, одну вівтарну апсиду, дві чотириярусні вежі. На лівій був годинник з курантами, права була дзвіницею. Масивний четверик, зведений над міжхрестям, покривав триярусний купол. Храм мав наступні реліквії: чудотворну ікону Божої Матері візантійського письма, ікону Казанської Божої Матері візантійського письма, Євангеліє 1582 р., писане слуцьким князем Юрієм Олельковичем, портрети слуцьких князів Олександра Олельковича та трьох його синів: Юрія, Сямена, Олександра. На лівому боці в XIX ст. знаходилися мощі Гавриїла Білостоцького (1684–1690), перевезені зі згорілої Заблудівської парафіяльної церкви (нині мощі знаходяться в кафедральному Свято-Миколаївському соборі Білостока). У стіні правого бокового вівтаря у свинцевій раці було поховано тіло останньої з роду Олельковичів — Софії Олелькович-Радзивіл. Неподалік стояла дерев'яна домашня Свято-Благовіщенська церква; в 1800 році її вже не було, на її місці стояла церква Введення в храм Святої Богородиці. Поблизу церкви — дзвіниця з малим великим дзвонами. Шматки великого, відлитого ще за Олельковичів, довго лежали на землі; дзвін, певне, був скинутий за чергового розгрому XVII ст. На початку ХІХ ст. на дзвіниці було 8 дзвонів, більший, відлитий слуцькими ливарниками в 1799 році, важив 207 пудів. Далі було 5 келій, великий дерев'яний будинок настоятеля на кам'яному фундаменті, оточений верандою, з кухнею та трапезною. І ще дал — криниця, лазня, сараї, житлові будівлі, ставок із рибою, городи, сад. Згодом дерев'яні будівлі зникли, і в 1865–1867 будується двоповерхова кам'яна будівля у стилі пізнього класицизму з кімнатами настоятеля, келіями та церквою Благовіщення Святої Діви .
Також у Слуцьку, в той чи інший час, знаходилися :
- Успінський жіночий православний монастир, заснований Олельковичами ;
- Монастир маріавіток жіночий;
- Спасівський православний чоловічий монастир, заснований слуцьким церковним братством 1600 ;
- Бернардинський чоловічий, заснований Радзивілами ;
- Монастир єзуїтів, заснований Радзивілами.
Примітки
- «Роднае слова», 2006, № 2, 4
- Рункевич. С. История Минской архиепископии. — СПб., 1893.
- Родчанка Р. Слуцкая старасветчына (факты і разважанні). — Мн., 1991.
- Буглаков М., священик. Преосвященний Георгій Кониський. Мінськ, 2000
- Мінська старіна: праці Мінського церковного історико-археологічного комітету. — Вип. 4: (Тройчанський архів) / Передмова А. Снітко. — Мн., 19??.
- В Слуцькому Троїцькому монастирі ІМЕВ. Ч. Н. 1917. № 12.
- Православные церкви в Западной России в XVI в. // Сборник Археологического ин-та. — СПб., 1880
- Мінська старіна: праці Мінського церковного історико-археологічного комітету. — Вип. 4: (Тройчанський архів) / Передмова А. Снітко. — Мн., 1913
- Мінська старовина: праці Мінського церковного історико-археологічного комітету - Вип. 4: (Тройчанський архів) / Передмова А. Снітко. — Мн., 1
- Слюнькова І. Н.]] Храми і монастирі Білорусі XIX ст у складі Російської імперії. — М., Прогресс-Традиция, 2010
Література
- Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1596. Собраны и изданы под редакцией В. А. Козловского. — Киев, 1868.
- Православные церкви в Западной России в XVI в. // Сборник Археологического ин-та. — СПб., 1880.
- Белорусский архив древних грамот. С предисловием Л. И. Григоровича. — М., 1824.
- Рункевич С. Г.. История Минской архиепископии. — СПб., 1893.
- Белоруссия и Литва. Исторические судьбы Северо-Западного края. С высочайшего соизволения издано при Министерстве внутренних дел П. Н. Батюшковым. — СПб., 1890.
- Минская старина: труды Минского церковного историко-археологического комитета. — Вып. 4: (Тройчанский архив) / Предисловие А. Снитко. — Мн., 1913.
- Грицкевич А. П. Слуцк. Историко-экономический очерк. — Мн., 1970.
- Родчанка Р. Слуцкая старасветчына (факты і разважанні). Мн., 1991.
- Ціткоускі I. Помнікі архітэктуры Слуцка. — Слуцк, 1997.
- Кулагин А. М. Православные храмы на Беларуси: Энцыкл. давед. — Мн., 2001.
- Пятровіч Н. Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінск, Беларуская энцыклапедыя, 2002.
- Православные русские обители. — СПб., 1910. С. 606
Посилання
- Слуцк. Утраченное наследство
- Слуцкий Свято-Троицкий монастырь со времени его основания
- Виктор Садковский
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sluckij Troyickij monastir pam yatna biloruskoyi kultovoyi arhitekturi zrujnovana rosijskimi okupacijnimi rezhimami u HH stolitti Z 1659 roku de fakto centr Kiyivskoyi pravoslavnoyi mitropoliyi u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Sluckij Troyickij monastir53 00 pn sh 27 32 sh d 53 000 pn sh 27 533 sh d 53 000 27 533 Koordinati 53 00 pn sh 27 32 sh d 53 000 pn sh 27 533 sh d 53 000 27 533 Sluckij Troyickij monastir u Vikishovishi Sluckij Troyickij monastir na ikoni XVII st Istoriya Troyickogo monastiryaChas zasnuvannya Troyickogo monastirya nevidomij Persha zgadka pro nogo datuyetsya 1445 rokom Stoyav monastir poblizu mista nizhche za techiyeyu richki Sluch Navkolo monastirya stali selitisya lyudi utvorilosya peredmistya Trojchani a vulicya vid mista do monastirya stala nazivatisya Trojchanskoyu Monastir mav gramotu polskogo korolya yaka pidtverdzhuvala jogo pravoslavnij statut Z 1560 roku pri monastiri isnuye duhovna shkola v yakij vivchalisya bogoslov ya ritorika slov yanska i grecka gramatiki Vidomo i pro malenku biblioteku monastirya v 1494 roci bulo 45 knig U 1571 roci nastoyatelem monastirya buv arhimandrit Mihajlo Ragoza majbutnij kiyivskij mitropolit Z 1659 roku arhimandriti monastirya ye zastupnikami kiyivskogo mitropolita na teritoriyi Velikogo knyazivstva Litovskogo Pri monastiri vidkrivayetsya pravoslavna Seminariya yakoyu keruvav do 1575 roku kolishnij Igumen Troyice Sergiyevoyi lavri Artemij Pislya nogo seminariyu ocholiv uchen Artemiya Mark Sarihozin Na pochatku XVII stolittya seminariyi vzhe ne bulo Znovu vona kolegium vinikaye v XVIII stolitti Sluckij arhimandrit Dosifej Galyahovskij v 1761 roci pisav poslu Moskoviyi u Varshavi Voyejkovu sho boryuchis z neviglastvom i zabobonami sered duhovenstva ta parafiyan vidkriv u Slucku seminariyu Distav pravoslavnih profesoriv a bezlich popivskih ditej duzhe do nauk zdibnih ye Nastupnik Dosifeya arhimandrit Pavlo Volchanskij 1768 roku pisav z teritoriyi Rechi Pospolitoyi kiyivskomu mitropolitu Arseniyu na Getmanshinu za jogo poperednika vzhe navchalosya u kolegiumi ponad 70 uchniv prote za pevnij chas do novogo priznachennya arhimandrita hto po domivkah hto po riznih miscyah rozbrivsya Vzhe buv dim dlya sirit ta zhebrakiv svyashennickih ditej u 1767 roci navchalosya 15 osib Vchitelem buv vilenskij iyerodiyakon Joasaf Statkevich 1773 roku yepiskop na toj chas yedinoyi v Bilorusi pravoslavnoyi Mogilevskoyi yeparhiyi svyatitel Georgij Koniskij pisav do Svyashennogo Sinodu Vidomstva Pravoslavnogo Spovidannya Rosijskoyi imperiyi Cej monastir votchinu maye i ugiddya nichogenki i yakbi dovelosya za kordonom u Polshi buti osoblivomu pravoslavnomu yepiskopu dlya vsih to cej Sluckij monastir yak centralnij dlya zhittya takomu yepiskopu buv bi najkrashij Ciyeyi poradi ukrayinskogo cerkovnogo diyacha u Rechi Pospolitij taki dosluhayutsya moskovski vlasti pislya aneksiyi Bilarusi yaka stalasya nevdovzi Pislya aneksiyi Velikogo knyazistva Litovskogo z boku Moskovshini Pislya zahoplennya teritoriyi VKL vijskami Moskovshini 1772 roku Sluckij monastir mav na zberezhenni nizku relikvij zagalnobiloruskogo znachennya U monastirskij riznici zberigalisya pozhertvuvani 1580 sluckim knyazem Yuriyem Olelkom nastoyatelska palicya z litogo sribla sribnij pozolochenij potir ta pisane nim statutne chotiriyevangeliye Tut zhe znahodilasya felon iz samotkanoyi cilnoyi sribnoyi parchi ta kiparisna palicya prislana na blagoslovennya monastiryu v 1611 roci yerusalimskim patriarhom Feofanom cherez sluckogo knyazya Iyeronima Radzivila Do veresnya 1840 roku katedroyu minskih arhiyepiskopiv zdebilshogo sluguvav Sluckij Troyickij monastir 1842 roku monastir zvedenij v 1 j klas z pochatku XX stolittya tretoklasnij 1870 roku yepiskop Aleksandr iz titulom minskij pereviv katedru bezposeredno u Minsk i nazvali novu obitel Svyato Duhivskim monastirem Na misci starogo Sluckogo monastirya oselilisya chenci skasovanogo tretoklasnogo cholovichogo Ioanno Bogoslovskogo Svyato Mikolayivskogo monastirya z mistechka Grozove U pershu svitovu vijnu u monastiri buv lazaret Vlitku 1917 roku budivli monastirya de zhilo 13 chenciv ta 13 poslushnikiv peredano Biloruskij gimnaziyi nastoyatel arhimandrit Afanasij Vechirko vislanij Pid moskovsko bolshevickoyu okupaciyeyu Pislya okupaciyi BNR moskovska vlada sistematichno poslablyuvala vplivi pravoslavnoyi cerkvi yaka pidporyadkovuvalasya moskovskomu patriyarhu Tihonu Byelavinu U 1927 roci sered bratiyi monastirya stavsya rozkol dehto pochav vislovlyuvati pidtrimku tak zvanim obnovlencyam Obnovlenska cerkovna vlada priznachala Sluckim Yepiskopom igumena monastirya Savatiya Zosimovicha 21 lyutogo 1930 roku monastir zakrili relikviyi bulo peredano do muzeyiv Ostatochno monastirski budivli zrujnovani v 1950 h pid chas drugoyi moskovsko bolshevickoyi okupaciyi Bilarusi Zgodom na jogo misci moskoviti oblashtuvali svoye vijskove mistechko Pislya vidnovlennya samostijnosti Bilarusi monastir tak i ne vidrodivsya Hiba tilki 1994 roku na misci monastirya vstanovleno pam yatnij hrest Cerkvi Troyickogo monastiryaZ opisu 1678 roku vidomo sho vhid do monastirya buv cherez visoki derev yani vorota z derev yanimi vezhami z bokiv mizh nimi nadbramna cerkva sv Mikiti Golovnij hram monastirya Troyickij sobor yak stverdzhuyut deyaki biloruski istoriki zbudovanij u 1505 roci knyagineyu Anastasiyeyu Olelkovich ale dokumentalnih vidomostej nemaye mabut ce data zakladki na zgadku pro vdalu oboronu mista vid tatar Vidomo sho vin u 1795 roci onovlenij arhiyepiskopom Viktorom Sadkovskim Mav dva pridila pravij na im ya sv velikomuchenici Katerini pobudovanij koshtom Katerini II i livij na im ya Oleksandra Nevskogo U 1654 roci cerkva vzhe kam yana stoyala u centri monastirskogo dvoru reshta cerkov bula derev yanoyu Piznishe hram neodnorazovo goriv i grabuvavsya osoblivo u 1655 ta 1660 rokah Ikonostas u sobori buv semiyarusnij skladavsya iz troh chastin z rizblenimi pozolochenimi ornamentami Yak pishe A Snitko vlasnik Slucka knyaz Boguslav Radzivil u 1667 roci dav arhimandritu Feodosiyu Vasilevichu na budivnictvo spustoshenogo i zrujnovanogo vorogom monastirya lisu a slucki kupci ta shlyahta u 1668 1669 rokah oplatili kamin Vzhe opis 1678 roku govorit pro te sho hram buv majzhe vidnovlenij bo velasya lishe restavraciya vivtarya V 1732 roci otrimav privilej z dozvolom na zbir groshej na remont hramu vid korolya Avgusta II U travni 1732 do roboti za domovlenistyu z monastirem pristupaye artil mulyariv U 1785 1788 rokah cerkva zbudovana za proyektom ta pid kerivnictvom Shayi Turova mishanina sluckogo na zamovlennya sluckogo arhimandrita Viktora Sadkovskogo Drugi roboti velisya do 1795 a ikonostas zakincheno v 1804 Imovirno v drugij pol XVII st sobor mav u plani formu hresta odnu vivtarnu apsidu dvi chotiriyarusni vezhi Na livij buv godinnik z kurantami prava bula dzviniceyu Masivnij chetverik zvedenij nad mizhhrestyam pokrivav triyarusnij kupol Hram mav nastupni relikviyi chudotvornu ikonu Bozhoyi Materi vizantijskogo pisma ikonu Kazanskoyi Bozhoyi Materi vizantijskogo pisma Yevangeliye 1582 r pisane sluckim knyazem Yuriyem Olelkovichem portreti sluckih knyaziv Oleksandra Olelkovicha ta troh jogo siniv Yuriya Syamena Oleksandra Na livomu boci v XIX st znahodilisya moshi Gavriyila Bilostockogo 1684 1690 perevezeni zi zgoriloyi Zabludivskoyi parafiyalnoyi cerkvi nini moshi znahodyatsya v kafedralnomu Svyato Mikolayivskomu sobori Bilostoka U stini pravogo bokovogo vivtarya u svincevij raci bulo pohovano tilo ostannoyi z rodu Olelkovichiv Sofiyi Olelkovich Radzivil Nepodalik stoyala derev yana domashnya Svyato Blagovishenska cerkva v 1800 roci yiyi vzhe ne bulo na yiyi misci stoyala cerkva Vvedennya v hram Svyatoyi Bogorodici Poblizu cerkvi dzvinicya z malim velikim dzvonami Shmatki velikogo vidlitogo she za Olelkovichiv dovgo lezhali na zemli dzvin pevne buv skinutij za chergovogo rozgromu XVII st Na pochatku HIH st na dzvinici bulo 8 dzvoniv bilshij vidlitij sluckimi livarnikami v 1799 roci vazhiv 207 pudiv Dali bulo 5 kelij velikij derev yanij budinok nastoyatelya na kam yanomu fundamenti otochenij verandoyu z kuhneyu ta trapeznoyu I she dal krinicya laznya sarayi zhitlovi budivli stavok iz riboyu gorodi sad Zgodom derev yani budivli znikli i v 1865 1867 buduyetsya dvopoverhova kam yana budivlya u stili piznogo klasicizmu z kimnatami nastoyatelya keliyami ta cerkvoyu Blagovishennya Svyatoyi Divi Takozh u Slucku v toj chi inshij chas znahodilisya Uspinskij zhinochij pravoslavnij monastir zasnovanij Olelkovichami Monastir mariavitok zhinochij Spasivskij pravoslavnij cholovichij monastir zasnovanij sluckim cerkovnim bratstvom 1600 Bernardinskij cholovichij zasnovanij Radzivilami Monastir yezuyitiv zasnovanij Radzivilami Primitki Rodnae slova 2006 2 4 Runkevich S Istoriya Minskoj arhiepiskopii SPb 1893 Rodchanka R Sluckaya starasvetchyna fakty i razvazhanni Mn 1991 Buglakov M svyashenik Preosvyashennij Georgij Koniskij Minsk 2000 Minska starina praci Minskogo cerkovnogo istoriko arheologichnogo komitetu Vip 4 Trojchanskij arhiv Peredmova A Snitko Mn 19 V Sluckomu Troyickomu monastiri IMEV Ch N 1917 12 Pravoslavnye cerkvi v Zapadnoj Rossii v XVI v Sbornik Arheologicheskogo in ta SPb 1880 Minska starina praci Minskogo cerkovnogo istoriko arheologichnogo komitetu Vip 4 Trojchanskij arhiv Peredmova A Snitko Mn 1913 Minska starovina praci Minskogo cerkovnogo istoriko arheologichnogo komitetu Vip 4 Trojchanskij arhiv Peredmova A Snitko Mn 1 Slyunkova I N Hrami i monastiri Bilorusi XIX st u skladi Rosijskoyi imperiyi M Progress Tradiciya 2010LiteraturaGramoty velikih knyazej litovskih s 1390 po 1596 Sobrany i izdany pod redakciej V A Kozlovskogo Kiev 1868 Pravoslavnye cerkvi v Zapadnoj Rossii v XVI v Sbornik Arheologicheskogo in ta SPb 1880 Belorusskij arhiv drevnih gramot S predisloviem L I Grigorovicha M 1824 Runkevich S G Istoriya Minskoj arhiepiskopii SPb 1893 Belorussiya i Litva Istoricheskie sudby Severo Zapadnogo kraya S vysochajshego soizvoleniya izdano pri Ministerstve vnutrennih del P N Batyushkovym SPb 1890 Minskaya starina trudy Minskogo cerkovnogo istoriko arheologicheskogo komiteta Vyp 4 Trojchanskij arhiv Predislovie A Snitko Mn 1913 Grickevich A P Sluck Istoriko ekonomicheskij ocherk Mn 1970 Rodchanka R Sluckaya starasvetchyna fakty i razvazhanni Mn 1991 Citkouski I Pomniki arhitektury Slucka Sluck 1997 Kulagin A M Pravoslavnye hramy na Belarusi Encykl daved Mn 2001 Pyatrovich N Encyklapedyya gistoryi Belarusi Minsk Belaruskaya encyklapedyya 2002 Pravoslavnye russkie obiteli SPb 1910 S 606PosilannyaSluck Utrachennoe nasledstvo Sluckij Svyato Troickij monastyr so vremeni ego osnovaniya Viktor Sadkovskij