Служба розвідки сигналів

Служба розвідки сигналів (англ. Signal Intelligence Service, скорочено SIS) — американська служба радіотехнічної розвідки, яка працювала в інтересах підрозділів криптоаналізу армії США.

Історія

Служба розвідки сигналів (SIS) належала підрозділу криптоаналізу армії США зі штаб-квартирою в Арлінгтон-Холі (колишнє університетське містечко в коледжі Арлінгтон-Хол для жінок, штат Вірджинія) . Інформація про факт існування даної служби була секретною. SIS була раннім попередником сучасного Агентства національної безпеки (АНБ). Вольф Фрідман очолив службу з трьома «молодшими криптоаналітиками» в квітні 1930 року. Їх іменами були Френк Роулетт, Абрахам Сінков і . До цього всі троє з них були вчителями математики без освіти в області криптоанализу. Фрідман був генетиком, який отримав досвід криптоаналітика в відділі шифрування лабораторії Рівербанк Джорджа Фабяна в 1915—1917 роках до початку Першої світової війни. Крім дешифрування іноземного листування, вони відповідали за все, що пов'язано з криптографією в Міністерстві оборони США. Початковий бюджет SIS був вкрай обмежений, гостро бракувало обладнання, необхідного для перехоплення повідомлень для дешифрування.

• Вільям Фредерік Фрідман (голова SIS)
• Френк Роулетт (криптоаналітик)
• Абрахам Сінков (криптоаналітик)
• (криптоаналітик)

Участь в проєкті «Венона»

В середині Другої світової війни, в 1943 році, Армійська служба розвідки сигналів (пізніше — Агентство безпеки збройних сил) почала перехоплювати радянський розвідувальний трафік, що вирушав головним чином з Нью-Йорка. Цьому проєкту було присвоєно кодову назву «Венона». До 1945 року було перехоплено близько 200 000 повідомлень, що свідчило про розмах радянської розвідувальної діяльності. 20 грудня 1946 року Мередіт Гарднер зробив перший прорив в коді Венона, розкривши існування радянського шпигунства в Лос-Аламоській національній лабораторії по надсекретному Мангеттенському проєкту — розробці ядерної зброї.

Персонал служби розвідки збройних сил США в Арлінгтон-холі (приблизно 1943 рік)

Мережі перехоплення

Мережа перехоплення армії під час Другої світової війни мала шість стаціонарних станцій, які концентрувалися на японських військових сигналах і дипломатичному листуванні:

• Станція Vint Hill Farms, (Вірджинія);
• Two Rock Ranch, Петалума (Каліфорнія);
• Асмера (Еритрея);
• Форт-Шафтер ( Гаваї);
• Фербанкс (Аляска);
• Нью-Делі (Індія).

Див. також

• Міністерство національної безпеки США
• Агентство національної безпеки
• Електронні методи і засоби розвідки
• Радіоелектронна розвідка
• Криптоаналіз

Примітки

1. Pearl Harbor Review. Signal Intelligence Service
2. Eavesdropping On The Rising Sun

Посилання

• Pearl Harbor Review. Signal Intelligence Service. National Security Agency/Central Security Service. Nsa.gov.(англ.)
• Bernard A. Weisberger «Eavesdropping on the Rising Sun», American Heritage.(англ.)
• Budiansky, Stephen, Battle of wits: The Complete Story of Codebreaking in World War II, Free Press, 2000. стр.357 .(англ.)
• William F. Friedman, A Brief History of the Signal Intelligence Service, 29 June 1942, SRH 029, CCH Files.(англ.)
• Anon. Centralized Control of U.S. Army Signal Intelligence Activities, SRH-276, CCH Files.(англ.)
• Anon., «Memorandum» re O.C.S.O Conference, 19 July 1929.(англ.)
• Anon., The Second Signal Service Battalion, SRH-135, CCH Files.(англ.)
• U.S. Army Signals intelligence in World WAR II. A documentary history. Edited by James L. Gilbert and John P. Finnegan. Center of military history United Stated Army. Washington, D. C., 1993. 265 pp. .(англ.)
• Robert J. Hanyok. Eavesdropping on Hell: Historical Guide to Western Communications Intelligence and the Holocaust, 1939—1945, Series IV, Volume 9. Center cryptologie history. National Security Agence. 2004. 174 pp.(англ.)