Система координат мая засіб орієнтації у просторі стародавніх мая в часи існування їхньої цивілізації Застосовувалася пі

Система координат мая — засіб орієнтації у просторі стародавніх мая в часи існування їхньої цивілізації. Застосовувалася під час міського планування, зведення різних будівель, доріг-сакбе.

Характеристика

Координати мая відображали їхні релігійні та філософські уявлення. При цьому астрономічні дослідження слугували для подорожей і уявлення про небесний світ, де мешкали боги.

Побачивши створену Космосом на зоряному небі модель світу, вони постійно намагалися відтворити її на землі. Ознакою цього служив культ печер, як природних, так і штучних, поширений по всьому регіону. Крім того, цю модель вони втілювали не тільки в пам'ятках архітектури, а й у розподілі міст у географічному просторі. Основою системи координат були напрямки: схід-захід та північ-південь, що відобразили погляди на поділ світу на 4 частини з центром у вигляді Всесвітнього дерева. До цього додавалися дуалізм світу.

Чумацький Шлях згадується як «жива мотузка», що з'єднує по небу деякі міста Юкатана. Ця мотузка перетинає Юкатан зі сходу на захід у день літнього сонцестояння в момент заходу сонця (приблизно після 19 години) в класичний і післякласичний періоди. У IV—V тисячоліттях до н. е. збіг орієнтації Чумацького Шляху з віссю схід-захід доводилося на опівночі з відхиленням від зеніту на 18°. Згідно з пізнішими записами, Чумацький Шлях починався від Тулума (20°15), потім проходив над Коба (20°30), далі йшла Чичен-Іца (20°41) і Ушмаль (20°23). Крайньою точкою на заході півострова був штучний острів-некрополь Хайна (20°15). Саме місце розташування острова Хайна збігається з «пащею» рептилії і уособленням прабатьківщини мая, куди відправлялися душі померлих.

Друга «жива мотузка» — положення Чумацького Шляху, що максимально наближене до осі північ-південь, перетинала території мая навскоси через 90° довготи. Шлях «мотузки» починався від Копана (Гондурас), проходив через Уканаль (Гватемала), Тікаль, Шультун, Калакмулі (Мексика), через центр Ецна і завершувався на острові Хайна.

Міста були побудовані уздовж осі північ-південь, рідше схід-захід, з широкими площами, пов'язаними з платформами, на яких були побудовані храми, палаци та піраміди. Останні зводились зазвичай уздовж осі схід-захід. Мая ретельно розробляли, орієнтували і потім створювали свої міські центри відповідно до орбіт руху зірок, які вважали своїми богами. Їхні міста були годинниками (хронометрами), які були (з дивовижною точністю) велетенськими кам'яними календарями для цивільних, релігійних та сільськогосподарських цілей. Мая конструювали свої будівлі таким чином, щоб вони були і практичними у використанні та символічними — несучи в своєму виконанні релігійні пізнання мая. Свої споруди стародавні архітектори мая задумували як великі машини, призначені для утримання та зосередження божественної енергії. Мета для побудованих пірамід — бути зменшеним макетом Всесвіту. Звідси походить принцип їх розташування.

Свої дороги-сакбе стародавні мая зазвичай будували у напрямку зі сходу на захід. Втім існували дороги, що прямували з півночі на південь. Більшість їх зведено у класичний період.

Джерела

Ершова Г. Г. Древняя Америка. Полет во времени и пространстве. Мезоамерика. — М.: Алетейя, 2002
Houston, Stephen D. (ed.), Function and Meaning in Classic Maya Architecture. Dumbarton Oaks 1998