Миха йло Софро нович Сини ця 1913 Орловець Черкаський повіт Київська губернія Російська імперія грудень 1985 Київ україн

Миха́йло Софро́нович Сини́ця (1913, Орловець, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія — грудень 1985, Київ) — український радянський господарський, державний і партійний діяч. Член ЦК КПУ з 29 вересня 1952 по 19 березня 1971 року. Кандидат у члени Президії ЦК КП України з 2 липня 1960 по 19 травня 1961 року. Член ЦК КПРС з 31 жовтня 1961 по 30 березня 1971 року. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 3—7-го скликань і Верховної Ради УРСР 8-го скликання.

Михайло Софронович Синиця

1-й секретар Київського міського комітету КП(б)У

1950 — 1960

1-й секретар Одеського обласного комітету КП України

8 лютого 1961 — 6 травня 1970

начальник Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів Української РСР

серпень 1970 — 1973

Народження:

1913
Орловець, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія

Смерть:

грудень 1985
Київ, Українська РСР, СРСР

Поховання:

Байкове кладовище

Національність:

українець

Країна:

СРСР

Освіта:

Київський політехнічний інститут

Партія:

КПРС

Нагороди:

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Синиця.

Біографія

Народився в 1913 році в селі Орловці Київської губернії (нині Городищенського району Черкаської області). Після закінчення семирічної школи працював обліковцем на будівництві в селі Узині. Член ВЛКСМ з 1927 року. З 1928 року навчався в училищі цукровиків та працював на Миронівському цукровому заводі. Потім навчався в Таращанському механічному технікумі і одночасно працював слюсарем в майстернях.

Після закінчення технікуму 1931 року поступив на механічний факультет Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1936 році, здобувши кваліфікацію інженера-механіка.

У 1936—1941 роках — інженер-конструктор, начальник конструкторської групи, начальник цеху, начальник конструкторського сектора суднобудівного заводу «Ленінська кузня» у Києві.

На початку німецько-радянської війни брав участь в евакуації заводу та введенню його в дію на сході СРСР. У 1941–1944 роках — начальник конструкторського сектора заводу в Татарській АРСР.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1944—1947 роках — начальник конструкторського відділу, заступник головного конструктора, у 1947—1949 роках — секретар партійної організації, у 1949—1950 роках — директор заводу «Ленінська кузня» в Києві.

У 1950—1960 роках — 1-й секретар Київського міського комітету КПУ.

З червня 1960 по березень 1961 року — голова Української республіканської ради профспілок.

З 8 лютого 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП України. З 10 січня 1963 по грудень 1964 року — 1-й секретар Одеського промислового обласного комітету КП України. З грудня 1964 по 6 травня 1970 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП України.

З 1 серпня 1970 по 1973 рік — начальник Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів Української РСР.

Жив у Києві. Помер у грудні 1985 році. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди

Примітки

Люди і Книги [ 24 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

Малахов В. П., Степаненко Б. А. Одесса. 1920—1965. Люди. События. Факты. — Одесса: Наука и техника, 2008. — С. 426. — .
Синица Михаил Сафронович [Архівовано 19 жовтня 2012 у WebCite] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. (рос.)

[1] Люди і Книги [ 24 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)